“Чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце”. — 1 Самуїлова 16:7
Багато років тому Джулія Ландсман проходила прослуховування на посаду першого валторніста оркестру Метрополітен-опера в Нью-Йорку. Претенденти грали за ширмою, щоб у суддів не виникало упередженого ставлення. Ландсман пройшла прослуховування на “відмінно” і в підсумку виграла конкурс. Але коли вона з’явилася з-за ширми, деякі з суддів-чоловіків з відвертим невдоволенням відійшли в кінець зали і повернулися до неї спиною. Очевидно, їм хотілося побачити когось іншого.
Коли ізраїльтяни захотіли мати царя, Бог пішов їм назустріч і запропонував вродливого і сильного Саула. Такими були царі в інших народів (1 Сам. 8:5; 9:2). Але оскільки серце Саула вирізнялося маловір’ям і непослухом, Бог послав Самуїла помазати нового царя. Самуїл прийшов у дім Єссея і, побачивши його високого і статного первістка Еліява, подумав, що Господь вибрав царем його. Однак Бог кинув виклик упередженому ставленню Самуїла, сказавши: “Чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце” (в. 7). У результаті головою Божого народу був поставлений білявий юнак Давид (в. 12).
Оцінюючи придатність людини для Своїх цілей, Бог дивиться на характер, волю та мотиви. І Він закликає нас дивитись на світ і людей так само, як дивиться Він – звертаючи увагу не на зовнішні дані, а на те, що ховається за ними.
Чому важливо не судити людей на підставі особистих уподобань? Що означає для вас дивитися так, як дивиться Бог?
Боже, допоможи мені оцінювати людей не за їхньою зовнішністю.
Автор: Марвін Уїльямс
“Хто знає, чи не на час, як оцей, досягла ти царства”. — Естер 4:14
Господи, чому? Невже це справді Твій план? У мене сім’я, маленькі діти, і раптом такий страшний діагноз: рак. Не дивно, що в моїй голові крутилися ці та багато інших питань. Більше того, ми нещодавно розпочали спільне служіння з місіонерською командою. Багато дітей та підлітків наверталися до Христа, Бог давав явні плоди. Ми мали стільки радості! А тепер це?!
В Естер, ймовірно, також було багато запитань і молитов після того, як її вирвали з рідного дому і помістили в незнайомий, новий світ (Ест. 2:8). Двоюрідний брат Мордехай виховував її, сироту, як власну дочку (в. 7). Але потім її забрали в царський гарем, а через деякий час Естер стала царицею (в. 17). Мордехай зі зрозумілих причин турбувався про те, “що вона робить” (в. 11). Але згодом стало ясно, що Бог підніс її до високого становища для особливої мети – щоб урятувати від загибелі цілий народ (Ест. 4:14).
Очевидно, що Боже провидіння помістило Естер у нове та дивне для неї місце з особливим наміром. Те саме Господь зробив і зі мною. Боротьба з раком затяглася, і завдяки цьому мені випала честь поділитися своєю вірою з багатьма пацієнтами та медичним персоналом. Можливо, Господь також і вас привів у зовсім нове, незнайоме та жахливе місце? Довіртеся Йому. Він добрий, і така Його досконала воля (Рим. 11:33-36).
Чи приводив Бог вас у незнайомі місця? Чому ми можемо довіряти Його досконалим планам?
Боже, допоможи мені покладатися на Тебе, навіть якщо я не розумію, що Ти робиш.
Автор: Том Фелтен
“Нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів”. — Якова 1:19
Близька подруга висувала проти мене суворі звинувачення. Моє серце було готове вирватися з грудей, і я вже відкрила рота, щоб спростувати її слова. Те, що я розмістила в інтернеті, не мало до неї жодного відношення, але вона чомусь взяла це близько до серця. Перш ніж почати говорити, я прошепотіла молитву. В душі настав спокій, і раптом я відчула біль, який ховався за її звинуваченнями. Стало ясно, що все серйозніше, ніж здавалося. Моїй подрузі було боляче, і бажання дати їй відсіч раптом зникло. Мені захотілося їй допомогти.
Так я зрозуміла, що мав на увазі Яків, коли закликав нас бути швидкими на слухання, але повільними на слова і на гнів (Як. 1:19). Слухання допоможе нам зрозуміти, що стоїть за словами, і утриматися від гніву, який “не чинить правди Божої” (в. 20). Ми зможемо заглянути в серце того, хто говорить. Пауза та молитва допомогли мені відновити стосунки з подругою. Я стала більш чутливою до її слів, а не до своєї образи. Можливо, якби я не зупинилася і не помолилася, то сказала б те, про що б потім пошкодувала.
І хоча мені не завжди вдається дотримуватися настанов Якова, того дня, думаю, у мене вийшло. Пауза і молитва стали ключем до того, щоб більше слухати і менше говорити. Гнів та образа не змогли заволодіти моїм серцем. Я молюся, щоб Бог дав мені мудрості робити так частіше (Пр. 19:11).
Чи допомагало вам повчання Якова? Як ви можете застосувати його сьогодні?
Милостивий Боже, допоможи мені бути швидкою на слухання і повільною на гнів.
Автор: Катара Паттон
“І вони перекують мечі свої на лемеші, а списи свої – на серпи”. — Михея 4:3
Моя дружина має намисто та сережки з Ефіопії. Їхня елегантна простота – свідчення особливого таланту невідомого майстра. Але найдивовижніше в цих прикрасах – їхня історія. Через десятиліття збройних зіткнень і громадянську війну, що й досі триває, земля Ефіопії вкрита уламками боєприпасів та гільзами. З надією на краще майбутнє, люди розчищають випалену землю і збирають метал. З нього місцеві ремісники виготовляють прикраси.
У цій історії я почув відлуння пророцтва Михея, який говорив про прекрасне майбутнє. Одного разу, проголошував пророк, люди перекують “мечі свої на лемеші, а списи свої – на серпи” (Мих. 4:3). Зброю, вироблену, щоб вбивати і калічити, буде перетворено на інструменти підтримки життя. У Царстві Господа “не підійме меча народ на народ, і більше не будуть навчатись війни” (в. 3).
Пророцтво Михея в часи його життя здавалося таким самим неймовірним, як і в наш. Ми також регулярно зустрічаємося з насильством і війною, і здається неможливим, що світ колись зміниться. Але Бог обіцяє, що з Його милості дивовижний день зцілення все ж таки настане. А нам важливо почати жити відповідно до цієї істини вже зараз. Бог вже сьогодні допомагає нам взятися за Його працю, перетворюючи уламки на прекрасні речі.
Чи доводилося вам бачити, як Божа любов перетворює зло на добро? Як ви можете взяти участь у цьому перетворенні?
Боже, зміни наш світ. Працюй через мене, щоб принести в нього Твою красу.
Автор: Уїнн Коллієр
“Тіштесь, що ваші ймення записані в небі”. — Луки 10:20
Ми були знайомі з Ка вже більше року. Він приходив на щотижневі збори нашої малої групи, де ми ділилися тим, що дізналися з Біблії за минулі дні. Якось під час чергової зустрічі Ка згадав, що брав участь в Олімпійських іграх. Згадка була випадковою і залишилася майже непоміченою. Майже… Незабаром я дізналася, що він боровся за бронзову медаль на Олімпіаді! Я не могла зрозуміти, як він не сказав про це раніше. Але наш новий друг так дивився на життя. Хоча спорт і грав для нього важливу роль, були речі, які він вважав набагато важливішими: сім’я, оточення і, головне, віра.
Одна з подій, описаних в Євангелії від Луки, показує, що повинно бути головним для всіх нас. Сімдесят учнів, яких Ісус послав проголошувати Царство Боже, повернулися зі своєї місіонерської подорожі і радісно повідомили: “Господи, навіть демони коряться нам у Ім’я Твоє” (Лк. 10:17). Однак Ісус, хоч і визнав, що наділив їх особливими повноваженнями, також сказав, що в них не зовсім правильні пріоритети. Їх мало набагато більше тішити те, що їхні імена “записані в небі” (в. 20).
Якими б здібностями не наділив нас Бог і чого б ми не досягли, головною причиною нашої радості має бути вічне спасіння! Якщо ми повірили в Христа, то наші імена теж записані в книзі життя, і Господь обіцяв нам Свою незмінну присутність протягом земного життя.
На чому другорядному ви, можливо, зосереджені? Як можна перевести свою увагу на вічну перспективу?
Небесний Отче, дякую, що Ти записав моє ім’я на небесах. Я тішуся тим, що знаю Тебе.
Автор: Кірстен Холмберг
“Обернися до мене й помилуй мене, я ж бо самітний та бідний”. — Псалом 24:16
У своїй книзі “Усиновлення до життя” доктор Рассел Мур розповідає, як вони із сім’єю їздили до дитячого будинку, щоб усиновити дитину. У залі для немовлят стояла незвичайна, моторошна тиша. Малята в ліжечках не плакали, бо до них все одно ніхто не підходив.
Коли я читав про це, моє серце стискалося від болю. Я пам’ятаю часи, коли наші власні діти були малі. Вони регулярно будили нас: “Тату, в мене болить”, “Мамо, мені страшно!” Ми вставали і поспішали на допомогу. Діти знали, що ми їх любимо, і тому не соромилися звертатись.
Переважна кількість псалмів у Біблії – це псалми плачу, або, іншими словами, звернення до Бога з проханнями про допомогу. Ізраїльтяни були народом, який Бог назвав Своїм “перворідним” (Вих. 4:22). Тому вони регулярно кликали Небесного Отця на допомогу. Одне з таких щирих звернень можна побачити в Псалмі 24: “Обернися до мене й помилуй мене, я ж бо самітний та бідний! Муки серця мого поширились, визволь мене з моїх утисків” (Пс. 24:16-17). Діти, які впевнені в любові та турботі батьків, не бояться кликати їх на допомогу. Сьогодні Бог називає Своїми дітьми нас, які вірують у Нього. У своїй великій любові Він чує нас і завжди готовий прийти на допомогу.
Чи легко вам кликати Бога на допомогу? Чому? Як ви сьогодні можете висловити Йому свої переживання?
Небесний Отче, дякую Тобі за обітниці чути мене і відповідати на мій поклик.
Автор: Джон Блейз
“Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині – хижі вовки”. — Матвія 7:15
Одного літнього вечора біля нашого будинку несподівано розшумілися птахи. Це тривало досить довго, поки нарешті на заході сонця з верхівки одного дерева не піднявся в повітря великий яструб. Птахи з навколишніх дерев кинулися врозтіч, рятуючись від небезпеки і подаючи гучні сигнали тривоги.
Щодо духовного життя, то тривожні попередження можна побачити в усьому Святому Письмі. Особливо багато в ньому застережень про хибні вчення. Своєю любов’ю Небесний Отець робить все, щоб такі духовні небезпеки було видно Його дітям.
Господь Ісус навчав: “Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині – хижі вовки” (Мт. 7:15). І продовжував: “По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи – із будяків? Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх” (вв. 16-17, 20).
“Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються”, – нагадує древній мудрець (Пр. 22:3). У таких попередженнях проявляється Божа любов, яка зберігає нас від небезпеки.
Як птахи попереджали одне одного про хижака, будемо і ми прислухатися до застережень Біблії і бігти від духовних небезпек у надійне Боже укриття.
З якими духовними небезпеками ви зустрічалися? Як Біблія попередила вас про них?
Боже, дякуємо за попередження, залишені Тобою в Біблії. Допоможи ставитися до них з усією серйозністю.
Автор: Патриція Рейбон
“Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов”. — 1 Коринтян 10:11
Щоб не повторити в майбутньому помилок, подібних до тих, які зруйнували світову економіку в 1929 і 2008 роках, в Единбурзі (Шотландія) була заснована Бібліотека помилок. У ній зібрано колекцію з понад двох тисяч книг для навчання нових поколінь економістів. Бібліотека є чудовим прикладом того, як, за словами її кураторів, “розумні люди продовжують робити дурниці”. Куратори вважають, що єдиний спосіб збудувати сильну економіку – це вчитися на помилках минулого.
Апостол Павло писав у Посланні до коринтян, що для перемоги над спокусами та набуття духовних сил важливо навчатися на помилках, які Божий народ робив у минулому. Апостол наводив приклади подій із сорокарічної мандрівки ізраїльтян пустелею. Євреї впадали в ідолопоклонство, розпусту, нарікали на Бога і бунтували проти тих, кого Він поставив ними керувати (1 Кор. 10:7-10). Павло згадував ці історичні образи, щоб його читачі не повторювали ті самі помилки у своєму житті (в. 11).
Господь хоче нам допомогти. Отже, будемо навчатися на помилках – своїх та чужих, – щоб наше серце було слухняним Йому.
Яке попередження потрібно згадувати, якщо нас відвідає спокуса згрішити? Як ми можемо навчатися на своїх та чужих помилках?
Боже, допоможи мені вчитися на помилках, щоб стати слухняним Тобі.
Автор: Марвін Уїльямс
“Хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу”. — Марка 10:43
Акторка Нішель Ніколс найбільш відома роллю лейтенанта Ухури в серіалі “Зоряний шлях”. Здобуття цієї ролі стало важливим досягненням для Ніколс. Вона виявилася однією з перших афроамериканок у великому телевізійному проєкті. Але попереду в неї було ще більш значуще досягнення.
Після першого сезону Ніколс хотіла піти із “Зоряного шляху” і повернутися до театру. Але з нею зустрівся Мартін Лютер Кінг і попросив не йти. За його словами, афроамериканців уперше почали показувати по телебаченню як розумних людей, здатних на все, включаючи польоти до космосу. Зігравши роль лейтенанта, Ніколс показала чорношкірим жінкам та дітям, ким вони можуть стати.
Цей випадок нагадує мені про те, як Яків та Іван просили Ісуса дати їм головні посади в Його Царстві (Мр. 10:37). Яким важливим досягненням було б одержання цих місць! У відповідь Ісус не лише показав братам, які важкі випробування пов’язані з їхнім проханням (вв. 38-40), але й закликав їх до вищих цілей: “Хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу” (в. 43). Його учні повинні не тільки прагнути великих досягнень, але, подібно до Нього Самого, використовувати ці досягнення для служіння іншим (в. 45).
Нішель Ніколс залишилася в серіалі “Зоряний шлях” заради більшої користі, яку могла принести афроамериканцям. Отже, будемо і ми використовувати своє становище, щоб служити іншим в Ім’я Христа.
Які ваші особисті та кар’єрні цілі? Як ви можете послужити людям прямо зараз?
Господи Ісусе, покажи мені, як я можу використати своє становище для служіння іншим.
Автор: Шерідан Войсі |
“Він немочі наші узяв і наші болі поніс”. — Ісаї 53:4
Внаслідок спричиненої землетрусом аварії на АЕС Фукусіма у 2011 році, стався викид великої кількості радіоактивних речовин. Понад сто п’ятдесят тисяч жителів прилеглих районів були змушені евакуюватися. Один із них сказав: “Наче невидимий сніг упав на Фукусіму, і продовжує падати, покриваючи землю”. Високий рівень радіації був зафіксований у рослинах та тваринах за багато кілометрів від електростанції. Як заходи протидії люди почали висаджувати соняшники – рослини, які, як відомо, поглинають радіацію. Було посаджено понад двісті тисяч насінин, і тепер у Фукусімі квітнуть мільйони соняшників.
Ці соняшники є мініатюрним відображенням всесвітнього подвигу Господа Ісуса Христа, здатного зцілити весь світ. Пророк Ісая сказав, що Він “немочі наші узяв і наші болі поніс… за наші провини Він мучений був, – кара на Ньому була за наш мир” (Іс. 53:4-5). Він “поглинув” наші злочини. На хресті Ісус Христос страждав не за Свої, а за наші беззаконня (в. 5). І тепер, оскільки Він помер за нас, ми отримуємо спасіння та повноту життя. “Його ж ранами нас уздоровлено” (в. 5).
Ісус Христос не просто прощає нас, стоячи осторонь. Він прийняв на Себе наше токсичне зло і тепер духовно зцілює нас.
Які гріхи пробачив вам Господь Ісус? Як той факт, що Він узяв їх на Себе, змінює ваш погляд на Боже прощення?
Боже, Ти захищав мене, оберігав мене і йшов поряд зі мною. Допоможи мені тепер так само дбати про інших.
Автор: Уїнн Коллієр
