Церква Божої Слави

“Тіштесь, що ваші ймення записані в небі”. — Луки 10:20

Ми були знайомі з Ка вже більше року. Він приходив на щотижневі збори нашої малої групи, де ми ділилися тим, що дізналися з Біблії за минулі дні. Якось під час чергової зустрічі Ка згадав, що брав участь в Олімпійських іграх. Згадка була випадковою і залишилася майже непоміченою. Майже… Незабаром я дізналася, що він боровся за бронзову медаль на Олімпіаді! Я не могла зрозуміти, як він не сказав про це раніше. Але наш новий друг так дивився на життя. Хоча спорт і грав для нього важливу роль, були речі, які він вважав набагато важливішими: сім’я, оточення і, головне, віра.

Одна з подій, описаних в Євангелії від Луки, показує, що повинно бути головним для всіх нас. Сімдесят учнів, яких Ісус послав проголошувати Царство Боже, повернулися зі своєї місіонерської подорожі і радісно повідомили: “Господи, навіть демони коряться нам у Ім’я Твоє” (Лк. 10:17). Однак Ісус, хоч і визнав, що наділив їх особливими повноваженнями, також сказав, що в них не зовсім правильні пріоритети. Їх мало набагато більше тішити те, що їхні імена “записані в небі” (в. 20).

Якими б здібностями не наділив нас Бог і чого б ми не досягли, головною причиною нашої радості має бути вічне спасіння! Якщо ми повірили в Христа, то наші імена теж записані в книзі життя, і Господь обіцяв нам Свою незмінну присутність протягом земного життя.

На чому другорядному ви, можливо, зосереджені? Як можна перевести свою увагу на вічну перспективу?

Небесний Отче, дякую, що Ти записав моє ім’я на небесах. Я тішуся тим, що знаю Тебе.

Автор: Кірстен Холмберг