Церква Божої Слави

“І назвав Авраам ім’я місця того: «Господь нагледить»”. — Буття 22:14

Джадсон Ван ДеВентер народився на фермі, де вчився малювати і вивчав мистецтво. Зрештою, він став учителем малювання. Однак у Бога для нього був зовсім інший план. Друзі цінували його працю в церкві і закликали зайнятися євангелізацією. Джадсон також відчував, що Бог його до цього кликав, але йому було важко відмовитись від мистецтва. Однак, за його словами, “нарешті настала вирішальна година мого життя, і я віддав Йому все”.

Ми не можемо собі уявити розбите серце Авраама, коли Бог закликав його віддати свого сина Ісака. Читаючи Боже повеління “принеси… його в цілопалення” (Бут. 22:2), ми запитуємо самих себе: “А чим цінним Бог закликає нас пожертвувати?” Ми знаємо, що, зрештою, Бог помилував Ісака (в. 12), втім суть зрозуміла: Авраам був готовий віддати те, що для нього було найціннішим. Він вірив, що Бог допоможе йому під час виконання найскладнішого покликання.

Ми говоримо, що любимо Бога, однак чи готові пожертвувати найдорожчим? Джадсон Ван ДеВентер пішов за Божим покликом благовістити і написав гімн “Все Тобі віддати прагну”. Згодом Бог покликав Джадсона до викладання, і одним з його учнів став молодий чоловік на ім’я Біллі Грем.

Божий план для нашого життя має цілі, які ми не можемо собі уявити. Він прагне, щоб ми були готові віддати найдорожче. Схоже, це найменше, що ми можемо зробити. Зрештою, Він віддав за нас Свого Однородженого Сина.

Яким є Боже покликання для вас? Чим вам, можливо, треба пожертвувати заради Нього?

Дорогий Боже, мені складно віддати Тобі всі сфери мого життя. Будь ласка, допоможи мені довіряти Тобі.

Автор: Кеннет Петерсен

“Чи ніхто тебе не засудив?” — Івана 8:10

Молода подруга Меггі з’явилась у церкві в шокуючому вбранні. Втім це нікого не мало дивувати, бо вона була повією. Відвідувачка неспокійно совалася на своєму місці, часто смикаючи за надто коротку спідницю і сором’язливо обхоплюючи себе руками.

“О, тобі холодно? – запитала Меггі, спритно відволікаючи увагу від того, як була одягнена її подруга. – Ось! Візьми мою шаль”.

Меггі познайомила з Ісусом десятки людей, просто запрошуючи їх до церкви і допомагаючи їм почуватися комфортно. Її ефективні методи давали можливість засяяти Євангелію. Меггі ставилась до всіх із повагою.

Коли релігійні лідери привели до Ісуса жінку із суворим (і справедливим) звинуваченням у перелюбі, Христос не звертав на неї увагу, доки не відіслав усіх її обвинувачів. Залишившись наодинці з жінкою, Він міг би просто посварити її. Натомість Він поставив їй лише два простих запитання: “Де ж ті… що тебе оскаржали?” і “Чи ніхто тебе не засудив?” (Ів. 8:10). Відповіддю на останнє питання було “ні”. Тоді Ісус виклав їй Євангеліє в одному короткому реченні: “Не засуджую і Я тебе”. А потім додав: “Іди собі, але більш не гріши!” (в. 11).

Ніколи не недооцінюйте силу щирої любові до людей, любові, яка відмовляється засуджувати, і натомість виявляє до кожного повагу та прощення.

Як ви реагуєте, коли бачите чийсь поганий спосіб життя? Кого ви можете запросити до церкви на цьому тижні, і як ви можете допомогти їм прийти?

Милостивий Боже, будь ласка, прости мене за осуд і допоможи виявляти іншим Твою любов і благодать.

Автор: Тім Густавсон

“Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його!”— Псалом 102:2

У Христини Коста діагностували пухлину мозку. Провівши деякий час у клініці, вона помітила, що в розмовах про рак переважає войовнича риторика. Хворі “борються” або навіть “воюють” зі своєю недугою. Христину ця метафора швидко втомила. Їй “не хотілося більше року воювати з власним тілом”. Натомість вона знайшла інший підхід: щоденні вправи подяки. Дівчина щодня знаходила привід для цього. Вона дякувала за команду лікарів, за те, що їй стало краще. На власному досвіді Христина переконалася, що якою б важкою не була боротьба, подяка допомагає протистояти депресії та “підключати мозок” до одужання.

Ця історія нагадала мені, що практика вдячності – це не просто наш обов’язок. Так, Бог заслуговує на нашу вдячність, однак це дуже корисно і для нас самих. Коли ми возносимо свої серця, промовляючи: “Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його” (Пс. 102:2), то згадуємо про численні способи Божої праці: про запевнення в прощенні, про зцілення наших тіл та душ, про досвід Його “милості та милосердя” і про безмежне “добро”, проявлене в Його творінні (вв. 3-5).

Не всі, хто страждає, отримають цілковите зцілення в земному житті, втім наші серця завжди можуть відновитися проявом вдячності, тому що Божа любов з нами “відвіку й довіку” (в. 17).

Як ви отримали зцілення через вдячність? За що ви сьогодні вдячні?

Дорогий Боже, дякую, що завжди даєш мені підстави для вдячності та надії.

Автор: Моніка Ла Роуз

“Дехто щедро дає, та ще додається йому”. — Приповістей 11:24

У день свого весілля Гвендолін Стулгіс одягла весільну сукню своєї мрії, а потім вона віддала її незнайомці. Стулгіс вважала, що сукня заслуговує більшого, ніж просто припадати пилом у шафі. З нею погодились також інші наречені. Тепер десятки жінок об’єдналися на її сторінці в соціальній мережі, щоб дарувати та отримувати весільні сукні. Одна дарувальниця сказала: “Я сподіваюся, що ця сукня буде передаватися від нареченої до нареченої, аж допоки вона не зноситься і не розірветься на шматки через усі святкування, які в ній відбулися”.

Подарунки приємно не лише отримувати, а й дарувати. У Святому Письмі сказано: “Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідніє. Душа, яка благословляє, насичена буде, а хто поїть інших, – напоєний буде і він” (Пр. 11:24-25).

Апостол Павло також навчав цьому принципу. Прощаючись із віруючими в Ефесі, він благословив їх (Дії 20:32) і нагадав про важливість щедрості. У приклад для наслідування він поставив себе: “Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам’ятати слова Господа, бо Він Сам проказав: «Блаженніше давати, ніж брати»” (в. 35).

Прояв щедрості відображає Бога. “Так-бо Бог полюбив світ, що дав…” (Ів. 3:16). Отже, наслідуймо Його славний приклад!

Який добрий подарунок ви нещодавно зробили? Як ваш подарунок допоміг іншій людині?

Дорогий Отче, будь ласка, відкрий мої руки, аби давати іншим з Твоєю любов’ю в серці.

Автор: Патриція Рейбон

“Іди з миром! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім’я… нехай буде аж навіки”. — 1 Самуїлова 20:42

У каплиці коледжу Христа в Кембриджі є пам’ятник, присвячений двом лікарям сімнадцятого століття – Джону Фінчу і Томасу Бейнсу. Відомі як “нерозлучні друзі”, Фінч і Бейнс співпрацювали над медичними дослідженнями і разом звершували дипломатичні поїздки. Коли Бейнс помер у 1680 році, Фінч оплакував їхній “нерозривний шлюб душ”, який тривав тридцять шість років. Це була дружба, заснована на любові, вірності та відданості.

Давид і Йонатан мали таку саму близьку дружбу. Вони поділяли глибоку взаємну прихильність (1 Сам. 20:41), і навіть склали обітницю вірності один одному (вв. 8-17, 42). Їхня дружба була позначена цілковитою вірністю (1 Сам. 19:1-2; 20:13). Йонатан навіть пожертвував своїм правом на трон, аби Давид міг стати царем (1 Сам. 20:30-31; див. 1 Сам. 23:15-18). Коли Йонатан помер, Давид у жалобі сказав, що любов Йонатана до нього була “розкішнішою… від кохання жіночого” (2 Сам. 1:26).

Можливо, нам сьогодні незручно порівнювати дружбу зі шлюбом, втім такі дружні стосунки, як у Фінча і Бейнса, Давида і Йонатана, можуть допомогти нашій дружбі досягти більшої глибини. Ісус запрошував Своїх друзів пригорнутися до Нього (Ів. 13:23-25), і прихильність, вірність та відданість, які Він демонструє нам, можуть стати основою глибокої дружби, яку ми будуємо разом.

Як, на вашу думку, віра в Христа може поглибити дружбу? Як ви можете виявляти більше прихильності, вірності та відданості своїм друзям?

Дорогий Ісусе, будь ласка, допоможи мені будувати справжні дружні стосунки.

Автор: Шерідан Войсі

“Але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба”. — Филип’ян 2:7

Після гри спортсмен, зірка студентського баскетболу, залишився, щоб допомогти працівникам прибрати порожні стаканчики та обгортки з-під їжі. Коли один із фанатів виклав відповідне відео, його переглянули понад 80 тисяч людей. Одна людина прокоментувала так: “Молодий чоловік – один із найскромніших хлопців, яких ви коли-небудь зустрічали у своєму житті”. Баскетболісту було б простіше піти з товаришами по команді й відсвяткувати свою роль у перемозі команди. Натомість він зголосився на невдячну роботу.

Найвищий прояв смирення ми бачимо в Ісусі Христі, Який залишив Своє високе становище на небі, щоб прийняти роль раба на землі (Фил. 2:7). Ісус добровільно упокорив Себе. Його земне служіння охоплювало навчання, зцілення і прояв любові до всіх людей, а також смерть і воскресіння заради їхнього спасіння.

Хоча приклад Христа може надихнути нас підмести підлогу, взяти до рук молоток або накрити стіл, його наслідування стає найбільш сильним, коли відображається в нашому ставленні до інших. Справжнє смирення – це внутрішня риса, яка не тільки змінює наші дії, але й змінює те, що для нас є важливим. Воно мотивує нас цінувати “один одного за більшого від себе” (в. 3).

Автор і проповідник Ендрю Мюррей сказав: “Смирення – це цвіт та краса святості”. Отже, нехай наші життя відображають цю красу, тоді як ми за допомогою Святого Духа відображаємо серце Христа (вв. 2-5).

Як на вас вплинуло смирення Ісуса Христа? У яких сферах вам хочеться виявити гордість?

Дорогий Ісусе, дякую, що упокорив Себе заради мене. Допоможи наслідувати Твій приклад сприймати потреби інших вищими за власні.

Автор: Дженіфер Бенсон Шульдт

“Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?” — Марка 8:36

У 1920 році Джон Сунг, шоста дитина в сім’ї китайського пастора, отримав стипендію для навчання в одному з університетів США. Він закінчив університет з відзнакою, завершив магістерську програму і здобув ступінь доктора філософії. На жаль, під час навчання він віддалився від Бога. Однак потім, у 1927 році, він знову присвятив своє життя Христу і відчув покликання стати проповідником.

У Китаї на нього чекали безліч високооплачуваних посад, але, пливучи на кораблі додому, він викинув у море всі свої нагороди, залишивши тільки диплом доктора, щоб віддати його батькам на знак поваги.

Джон Сунг зрозумів слова Ісуса про те, як стати Його учнем: “Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?” (Мр. 8:36). Якщо ми відкинемо себе і залишимо колишнє життя, щоб слідувати за Христом (вв. 34-35 ), нам, можливо, потрібно буде принести в жертву особисті бажання та матеріальні інтереси, які заважатимуть у дорозі.

Протягом наступних дванадцяти років Джон був повністю присвячений даному йому Богом дорученню, проповідуючи Євангеліє тисячам людей по всьому Китаю та Південно-Східній Азії. А як щодо вас? Можливо, ви не покликані бути проповідником чи місіонером. Але на яке б служіння Господь вас не призначив, нехай Його Дух допоможе вам повністю віддатися Йому.

Що вам потрібно залишити, аби по-справжньому піти за Ісусом? За які особисті амбіції ви, можливо, тримаєтеся?

Небесний Отче, допоможи мені відкинути все, що заважає мені повністю віддатися Тобі на служіння.

Автор: Жасмін Гох (гість)

“Тож за праведністю царюватиме цар… як потоки води на пустині”. — Ісаї 32:1-2

Коли геологи бурили нафтову свердловину в одній спекотній і посушливій країні, вони несподівано виявили величезну підземну водну систему. Так, у 1983 році з’явився проєкт “великої рукотворної річки”, у рамках якого було прокладено мережу водопровідних труб для постачання якісної прісної води великому місту. На табличці біля свердловини написано: “Тут починається артерія життя”.

Пророк Ісая використав образ джерела в пустелі для опису праведного царювання майбутнього царя (Іс. 32). Його князі, які будуть правити за законом, стануть “як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі” (в. 2). Багато сьогоденних правителів віддають перевагу тому, аби не давати, а брати. Але шануючий Бога керівник забезпечує людям притулок, сховище, свіжість та захист. В описаному пророком Ісаєю прекрасному майбутньому “буде роботою істини мир, а працею правди спокійність й безпека навіки” (в. 17).

Пророцтво Ісаї здобуде своє остаточне виконання в Ісусі Христі, Який “зійде з неба”, після чого ми “завсіди будемо з Господом” (1 Сол. 4:16-17). “Велика рукотворна річка” – це лише система водопостачання, створена людиною. Колись цей водний резервуар вичерпається. А наш праведний Цар приносить свіжість і живу воду, які не вичерпуються.

Де вам потрібна жива вода Христа? Як ви можете за Його прикладом принести свіжість іншим?

Господи Ісусе, дякую, що Ти приносиш мир через Своє досконале, праведне правління.

Автор: Карен Пімпо

“Люби свого ближнього, як самого себе”. — Галатів 5:14

Молодий пастор щоранку просив Бога, щоб Господь благословляв через нього інших. На його радість, такі випадки справді відбувалися регулярно. Якось під час перерви на своїй другій роботі він сидів на сонечку з колегою, і той поставив йому запитання про Христа. Пастор почав невимушено відповідати. Без філософствування та суперечок. Під керівництвом Святого Духа йому вдалося зав’язати цікаву бесіду. Крім того, він придбав нового друга – людину, яка захотіла більше дізнатися про Бога.

Дозволити Святому Духу керувати нами – найкращий спосіб розповісти іншим про Христа. Господь сказав Своїм учням: “Ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете” (Дії 1:8).

Плід Духа – це “любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість” (Гал. 5:22-23). Завдяки допомозі Святого Духа молодий пастор застосував на практиці повчання Петра: “Завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом” (1 Петр. 3:15).

І навіть якщо ми будемо страждати за віру в Господа, наші слова покажуть світові, що нас веде Його Дух, і це приверне до Нього інших.

Якому стилю спілкування ви віддаєте перевагу, говорячи з невіруючими про Христа? Як дозволити Святому Духу керувати нами, щоб наше свідчення стало дієвим?

Господи, направляй мене Святим Духом, коли я буду розповідати людям про Христа, щоб я був сповнений Твоєю любов’ю.

Автор: Патриція Рейбон

“Добра звістка з далекого краю – це холодна водиця на спрагнену душу”. — Приповістей 25:25

“Мамо! У нас муха в меду!” – пролунав із кухні голос доньки. Я відповіла відомим прислів’ям: “Ложкою меду спіймаєш більше мух, ніж двадцятьма бочками оцту”. Правду кажучи, це був перший випадок, коли ми спіймали муху в банці з медом. Звичайно ж, прислів’я говорить зовсім не про мух. У ньому ховається мудре спостереження: дружні прохання мають більший успіх, ніж гіркі докори.

Книга приповістей є збіркою мудрих висловлювань та приказок, натхненних Божим Духом. Ці давні висловлювання допомагають нам орієнтуватися в житті і навчають важливим істинам про шанування Бога. Багато приказок присвячено відносинам між людьми, у тому числі впливу, який мають наші слова.

Цар Соломон застерігає читачів від неправдивих звинувачень (Пр. 25:18), вчить, що “таємний язик” шкодить відносинам (в. 23), і засуджує сварливість (в. 24). З іншого боку, Соломон спонукає читачів поширювати добрі звістки – це приносить благословіння (в. 25).

Якщо ми будемо намагатися застосовувати ці принципи, Божий Дух пошле нам на серце потрібні слова (Пр. 16:1). Завдяки Його дії наша мова буде приємною і освіжаючою.

Згадайте випадок, коли ви спостерігали сильний вплив слів? Що потрібно робити, аби Святий Дух спрямовував нашу мову?

Небесний Отче, допоможи мені відображати Твоє співчуття в спілкуванні з людьми, використовуючи добрі та цілющі слова.

Автор: Ліза Самра