«Боже Слово — то Голос з неба» — недільна проповідь від 25 жовтня 2026 року

Я хотів би запросити зараз сюди за кафедру Анну Миколаївну, нашого дорогого служителя з Пустоварівки. Давайте ми приготуємося, щоб слухати Боже слово. Господу, Дорога Церква. Я рада бути знову в Божій сім’ї. І дякую Богу, що Господь, не дивлячись не на що, збирає нас то на свято, то просто. Я вважаю так для себе. Люба зустріч, яка об’єднує народ Христовий, це Божа воля. Щоб ми були великою Божою сім’єю. Амінь. Тому я вітаю вас усіх на цьому місці. І слава Господу за Бога, який живий. Сьогодні я буду говорити про Слово Боже, що Боже Слово – це голос з неба. І цю проповідь, як завжди, Господь десь на певний час проводить якоюсь такою дорогою, коли підсказує, про що поговорити треба. І у нас останній час, знаєте, як у любій Божій сім’ї, і як скажуть, і тих, хто Бога не знає, теж у любій сім’ї, є якісь такі причини, де люди в чомусь потрібні один одному, в чомусь не потрібні одним одному, як вони рахують. Але люди щось шукають, вихід із чогось, вихід з проблем, вихід з якихось обставин. І не секрет, що, як в будь-якій сім’ї, так і в нашій сім’ї, є такі, знаєте, певні питання, які ми вирішували. І до мене було дуже багато таких, як правильно сказати, звернень. Коли шукають люди відповідь для себе, що вони роблять, вони йдуть куди, якщо вони в божій сім’ї, до кого? до служителя. А служитель повинен все знати. А якщо він не знає, то він і не служитель. Слава Богу за нашого пастора, з яким я дуже часто говорю, і слава Богу за підтримку. Тому Бог якраз і положив мені на серце говорити про Слово Боже. Тому що саме воно живе, воно діюче і воно з неба. Наші слова під час консультації, під час бесіди, коли ми говоримо, вони не мають ніякої сили. Вони просто І дуже важливо, коли ми ділимося такими словами, не просто в співбесіді або в якихось консультаціях, як я для себе зрозуміла. Не дай Боже нічого свого не сказати. Кажіть зразу все, що сказав вам Господь. Тоді буде перемога в цій бесіді. Тільки ми почнемо говорити, а ти знаєш, а я так думаю, обов’язково зламаєшся. І наламаєш дров більше, чим треба. Краще говорити те, що говорив Господь, чому Господь навчив тебе. Тому я хочу сказати, що в цьому сучасному світі дуже багато всякого шуму. І говорять різними голосами, і різні теми підкидаються в твій розум. І ти думаєш, чи воно тобі треба, чи не треба. Але я хочу сказати, що найавторитетніший голос – це голос неба. Це творця, який створив небо і землю, який дав нам життя, який сьогодні говорить через Духа Святого з нами. Слово Боже, по-перше, тисячі років воно незмінне. По-друге, це слово, яке щось створить. Воно створило небо, землю. Слово Боже було у Бога, слово є Бог. і воно сьогодні змінює наше життя. Якщо ми прийшли до Господа і ми не міняємося, ми десь стоїмо рядом. Тому що не одне Слово Боже, воно не може не втрутитися в життя людини і змінити людини. Це однозначно. І знаєте, ми з чоловіком, коли, я вже говорила в прошлий раз, проходимо так, якому за 40. Проходить можна безкоштовне лікування. І тут нам розказував лікар, розказував, а тоді знаєте, що він говорить, вам треба вправи фізкультурні робити. І ми сидимо вдома, і з чоловіком ми говоримо, коли ми послідній раз робили ті вправи? Льоня каже, я як у школі був. А я кажу, а я як ще в училищі вчилася. А тоді коли? Та ніколи. А вони корисні, як ви думаєте? Корисні. Ну, корисні, ну, корисні. Але ми їх робимо? Ну, ні. Ну, якийсь день ми вийшли з Льоні ось так, помахали рукою в одній кімнаті постояли, один на одного подивилися, порозходилися, хто куди займатися своїм ділом. Але я хочу сказати про інше. Слово Боже, як ви думаєте, воно корисне? Корисне. Ми кожен день його читаємо. Інколи читаємо, інколи суета час забирає, і інколи Слово Боже для нас являється тортом на Пасху. Ну, на Різдво ще. Ну, може, ще там на Троїцю. А це хліб, який Господь дає на кожен день. Без цього хлібу, от у нас будуть такі пробіли. Не прочитав все. Це, знаєте, раціон, який повинен бути на кожен день у тебе. Тому що Слово Боже що? Дає мудрості, дає сили проходити земний шлях. Слово Боже що ще допомагає? Прощати, вірити. Слово Боже говорить нас і вчить. Тому що Слово Боже – це сам Господь. Він веде беседу. Але коли Він з тобою говорить? Коли ти в суеті бігаєш чи коли ти з ним розмовляєш через Слово Боже. Через Слово Боже. І я для себе зробила, давно вже для себе такий, знаєте, висновок зробила. По одній причині. Я якось у мене така, знаєте, яку кожна буває, як мене сусідка каже, хандра напала. І я перестала, не то, що не перестала, вранці встала, помилилась і пішла. А потім в кінці дня я сама собі говорю, якби я знала, що сьогодні у мене буде самий тяжкий день, самий випробувальний день. Я б, наверное, цю науку Божу читала, читала, читала, читала це слово. І тільки тоді, коли вже щось відбувається в нашому житті, ти розумієш, що ти сьогодні не взяв той білет. Ми знаєте, коли заходимо в метро, кудись ми купуємо білет, щоб проїхати. Слово Боже, це те, що ти взяв на цілий день. Він проплатив Господь. Твій проїзд по цьому світі, Він проплатив твоє життя в цьому дні, він проплатив цією кров’ю, щоб ти сьогодні був під захистом. Якщо ти сьогодні захотів проїхати безкоштовно по цій землі, обов’язково тебе зловлять, як зайця в трамваї. Колись, знаєте, ходили, провіряючи, я знаю, ніколи не забуду, коли я їхала в третьому маршруті трамвая, і не тому, що грошей не було. Я сіла забула купити. І тут кажуть, буду зараз ловити зайців. Хтось сказав. Мене, я думаю, і тут я розумію, що я саме той зайць, який їде без білету. Добре, що в мене, знаєте, раніше запасні можна було купити. Я його з таким метім, бах, закомпасувала. Легше стало. Слухайте, легше стане тоді, коли поруч з вами веде за руку Господь. Він тримає вас і каже, ти моя я не полишу тебе, ти мій, я поруч з тобою. І слава Богу за цей голос з неба. Це самий авторитетний голос. Кращого голосу немає. І я ще згадала одну історію, коли був маленький наш Саша, і він сховався від мене під ліжко. І я кричу, Саша, ти де? Я розумію, що він вдома, я знаю, що він в квартирі, але я його не бачу. Як ви думаєте, що за голос кричав? Мамин голос, любячий голос, голос любві, який хоче побачити своє дитя. Бог точно так же. Його голос – це голос любові. І я сьогодні підготувала три історії, і це вони не просто так. Вони якраз і відображають, що з нами відбувається в житті, коли ми перестаємо чути голос Божий. Голос Божий, він незвичайний і треба третє вухо, щоб його почути. І коли я ділилася з моєю сестрою, вона каже, я перестала чути Бога. Я кажу, тобі треба третє вухо. Вона каже, розкажіть, де воно. Як ви думаєте, де воно? Воно всередині нас. Воно говорить тихо, з любов’ю і тільки тоді, коли ти відкритий для Бога, ти обов’язково його почуєш. Я хочу сьогодні прочитати і нагадати ще раз одні з історій, а їх буде декілька у мене. Я просто-напросто не все буду зачитувати, але хай це буде прикладом для нас, що Слово Боже, тобто Бог, якщо Він відсутній в нашому житті, буде присутня суета, буде присутня все, що завгодно, розочарування, сльози, біди. ти будеш себе кожного дня, як кажуть, ставити на віси, що ти ніхто і нічого в цьому світі. Бог говорить зовсім по-іншому. І я хочу зараз з вами згадати першу історію. Це Авраам, 12 розділ, книга Буття. Коли Господь промовив до Авраама з першого вірша, вийдись зі своєї землі і від родини своєї, і з дому батька свого до краю, який я тобі покажу. І далі він говорить, що я благословлю тебе, хто тебе проклинає, то прокляну, і благословляться в тобі всі племена. Авраму було 75 років. Як ви думаєте, дуже хочеться людині, яка вже прожила життя, кудись іти щось робити. Ми ж привикли 60 років, 65 пенсія і відпочивай. Заслужений відпочинок. А тим більше багата людина, яка має все. Для чого їй вовсе кудись іти? Аврам чує голос. І тут провіряється віра. Коли Господь говорить, тут провіряється буде наша віра. Провірялася віра Авраама. І пишеться, що йому було 75 років, і Авраам взяв Сару, взяв всіх, хто був рядом з ним, взяв своїх рідних, близьких, взяв Лота, і вони вийшли. Що відбувалося? Спочатку звучало слово Боже, яке ми його можемо побачити. Ми не можемо побачити. Ми вірою йдемо за ним. Потім йде дія, коли ми йдемо і виконуємо те, що говорить Господь. І далі сьомий вірш. І Господь явився Аврааму і сказав, я дам оцей край потомству твоєму. І він збудував там жертвенника Господи, що явився йому. Дивіться, повірив, пішов, аж потім побачив. Я вже один раз ділилася з цією історією. Хочу ще раз нагадати, як Бог працював в моєму житті. Коли в вічність відійшов Андрій, знаєте, це біда для кожної людини, для кожної мами, для кожної сім’ї. І тут Бог в один день мені каже, я дам тобі синів, я дам тобі багато синів. Що я повинна була робити? Я не знала, що мені робити, але вранці я встала, в моєму серці був мир. Перед тим, як я стільки вистраждала, я отримала мир. І я йду на роботу і кажу своєму керівнику, господин Грунер, я звільнююсь з роботи, бо Бог сказав, що дасть мені синів. Слухайте, я не бачила Бога Я навіть його, я тільки голос відчувала Я пережила оцей голос Я пішла Багато на роботі хто казали Вона безумна Вона зійшла з розуму Тому що як можна мати гарну заробітну плату Встати і піти в нікуда Авраам пішов в нікуда Він не знав, куди йде Але Господь потім благословив Він зцілював моє серце Потім з’явився центр реабілітації І алілуя, і слава Богу. Я небагато не бачу тих хлопців, які проходили реабілітацію, але я знаю, що Бог їх спас. По вірі їхній, коли вони прийшли в цей центр. Я не знала куди, але я знову кажу, я каврам. Я почула, я пішла, і потім я тільки, і не зразу, не зразу, а через певний час я пережила зцілення серця, пережила оту силу і славу Божу. Хай Господь через ці обставини учить нас чути Слово Боже, тому що коли ми чуємо і зразу ми не виконуємо, ми потім що починаємо робити? Філософствувати нас. Ми ж таки стоїмо, а як я піду? А в мене тільки 5 гривень у кошельку. А якщо в последніх 5 гривень я посію в церкву? А то що я буду жити? А Господь хоче збагатити нас. Він каже, посій 5 гривень, вийдеш отсюди, я тобі дам тисячі гривень. Слухайте, в усьому Бог провіряє нас. І друга історія, яку я хочу поділитися. Я буду говорити про Новокодоносера. Теж чому? Тому що я знаю одну людину, якої колись було все. Вона дуже багата була. І це мій родич. Зачитую. Четвертий розділ Даніила. Я, Навуходоносер, був спокійний у своєму дому і щасливий у палаті своїй. Далі розкажу трошки історію цю. Людина, яка має все. Має квартиру, має дачу, має три машини, має все-все-все, бізнес, все. Що відбувається? Сниться сон. Живе спокійно. А ми знаємо, що Бог говорить через Слово Боже. Через що? Через сни. Через віруючих, даже через невіруючих. Інколи такі речі Бог говорить, що ти стоїш і думаєш, я ж з Господом, а мені так, таке зауваження зробили. І прикладом був наш брат із церкви, який ще трошки любив і наліво, і направо, але він взяв баян і начав славить Бога, будучи трошки веселим. І там невіруюча була людина і сказала, слухай, тобі не стидно Бога славить, будучи не в тому стані, який треба. Що відбувалося? Він побачив сон, де там було написано, що стоїть здорове дерево, що воно на весь світ, що там були ветки такі здорові, гіляки, але він його зрубує, голос з неба говорить, що я тебе зрубаю, ти не будеш, але залишу тільки такий пеньочок. І я виборочно зараз прочитаю. І він звертається до всіх, хто там є, чаклуни, чародії, знатоків, снім. І ніхто не може розв’язки дати, що відбувається. І в п’ятому розділі пишеться, аж останній прийшов перед мене Даніили, якому ім’я Валтасар, як ім’я його батьки. І в ньому був дух святого Бога, і я розповів йому сон, та й сказав. Починає Давид говорити йому. І десятий розділ. Бачив я у видіннях своєї голови на моєму ложі, а ось зійшов з неба сторож Божий та святий. І він кликнув із силою, та й сказав, зрубайте це дерево, підрубайте галузя його, «Позривайте Вітяєву, порозсипайте його плід, нехай розійдеться з-під нього звірина, а птаки згалузя його». І відбулося те, що його попередження було вісні, що щось має таке відбутися. І те, що з’явився Даніил, він йому дав толкування цього сна. Це тринадцятий вірш. Оце сон бачив я, цар Новохудоносор, а ти, Валтесара, скажи його розв’язку, бо всі мудреці мого царства не можуть сказати мені розв’язки, а ти можеш, бо в тобі дух святого Бога. І тоді Даніил йому почав розповідати, що має відбутися у його житті. Якщо ви захочете, ви прочитаєте, дуже цікава історія, але тут великий розділ, тому я вибірково читаю. І 21-й вірш. То ось розв’язка царю, і це постанова Всевишнього, що сягає на мого пана царя, що його відженуть, його розрушать царство, все буде розрушено. І далі пише він, 24-й, тому царю, нехай буде, до вподоба моя рада тобі, зламай же свої гріхи справедливостю, а свої провини милостю для вбогих, щоб твій мир був довго тривалий. Даніил дає йому зрозуміння цього сна. Він каже, будеш розрушений, все буде твоє царство розрушене, але в тебе є час. Ти можеш розібратися в тому, що відбувається. Він йому каже, зламай свої гріхи. Він пропонує йому розібратися в тому, що він робить щось не так. покаятися. Покайся, поки не пізно, він йому говорить. І давши, а свої провини милістю для вбогих, щоб твій мир був терпеливий. Послухав його Новоходоносець? Ні. Він його послухав, дякую тобі, ну, так буде. І тут він виходить на ганок, щасливий, Алілуя, все прекрасно, все в округ хазяйство моє, Бавилон мій, все добре. І знову, що відбувається? Ще він тільки спів порадуватися і в 28-му вірші каже, що це слово було в устах царських, коли з неба впав голос. Голос з неба нікуди не дівається. Якщо Господь сказав раз, попередив, він тобі дав шанс, щоб ти щось змінив. Не змінив, голос Божий прийшов в дію. І каже, тобі говорить царю Новохудоносере, оце царство відходить від тебе. Було попередження, було попередження. Як часто Господь нас попереджає, не йди туди, не зв’язуйся з тими людьми, не дозволяй дітям це робити. І сам щось не так. Ні. Ну це ж сон. Це таке, це не Боже. Ні-ні-ні. Я у сни не вірю. Та я теж не вірю у сни. Але коли голос з неба тобі говорить прямо в твоє серце, послухай його, виконай його. А тут іще людина Божа прийшла тобі, говорить, а я бачу, що це так. Як дуже часто ми говоримо рідним, близьким, підожди, я от чувствую, от моя душа чувствує, от я не знаю, що, але я знаю, мені Бог говорить, не роби цього. Ні, махнули рукою і жрем далі. І що відбулося? Слово Боже збулося, те, що казали. І 30-ти вірш, тієї хвилини виконалося слово над Навуходоносором. І він був відлучений від людей, їв траву, як воли, і його тіло зрошувалося з небесної роси, а волосся стало, як пір’я, а позорі, як у птахів. Тобто він став тим, що сказав Господь, що він буде понижений. Він повинен побачити себе, що Слово Боже, це було не наказання для нього, а це навчання було. Він його не прийняв. Але, знаєте, Бог залишив пеньочок там такий. Бог завжди дає нам шанс, щоб тоді зрошити цей пеньок, і щоб ми, коли микаємося, щоб ми знову мали благословіння від Бога. І що відбулося далі? А на кінці тих днів я, Навоходоносер, звів свої очі до неба, і мій розум вернувся до мене, і я поблагословив Всевишнього, і вічно живого хвалив я та слави його панування. Панування вічне, а царство його з покоління в покоління. Слухайте, Господь забрав те, що людина сама собі дати не може. Це розум. І я вам хочу сказати сто проценту. Те, що я сьогодні наблюдаю в деяких людей, забирається розум. Не тому, що Бог не любить нас. Не тому, що Господь хоче таким чином якось нам показати свою силу. Ні. Він каже, що моє слово, воно яке? Вічне. Якщо я сказав, компромісу немає. Але і Бог, який потім спасаю і рятую. І далі що? 33-й вірш. Коли він підняв очі до неба, покаявся, Господь вернув йому все. І в 33-й вірш каже, що того часу повернувся мій розум до мене. І вернувся я до слави царства своєї, і ясність моя вернулась на мене, і шукали мене мої радники та вельможі мої, і на царство моєм я був поставлений знов, і мені була дана дуже велика величність. Тепер я, Новоходоносор, хвалюся і звеличаю та славлю небесного царя, що всі чини його, всі чини його. Правда, а дорога його правосуддя, а тих, хто ходить у гордощах, він може понизити. Бог конкретно показав історію Новоходоносора. Як часто буває в нашому житті? Ну, все у мене є, ну, я буду жити, як я вмію. Та що мені там Бог каже? Якщо я сам за себе, дивіться, я вже розбагатів, ну, це ж мені не Бог дав. Люди помилково думають, що це не Бог. Але Господь каже, що все, що ви маєте, це моє благословіння ваше. І тому хай Господь нас через цю історію теж вчить, що не все багатство, яке ми маємо, наші квартири, машини, здоров’я, воно залежить від нас. Так, в якійсь мірі є речі, які залежать від нас. Наприклад, так, щоб прийти сьогодні в церкву і прославити Господа. Це наше рішення. Алілуя. Але є те, що Бог каже, не роби. І це заповіді Господні, де написано, почитай батька і матір. Це Слово Боже прозвучало. Часто ми не робимо. Не роблять і дорослі. які мають стареньких батьків, і молоді, які думають, що вони вже все можуть, що вони все знають. Ні. Боже Слово, воно не зміне. І Бог сьогодні звертається до нас. І, знаєте, я для себе неодноразово уже робила такі висновки, що те, що написано в Слові Божій, що Бог сказав, що посія людина, те пожне. Воно відбувається рівно так. Але те, що сказав Господь. Воно взагалі незмінно. Ми можемо пожати і жити далі або в гріху, або в оправданні Божому. Але те, що сказав Господь, його нічим не підмінить. І ще одна невеличка історія. Коли Господь створив небо і землю, ми пам’ятаємо, і був Адам такий, створений Господом, все в нього було. Який голос Божий до нього звучав. Не їш, не вживай з цього дерева. Було слово до нього? Було таке слово. Сказав і зробив Адам. Ні. І що говорить Господь? Це буде третій розділ, дев’ятий вірш. І закликав Господь до Адама. І до нього сказав. Де ти? Говорила любов. Шукала любов. Де ти? Слухайте, такі слова були сказані? Вроді би нічого. Щоб Бог не знав, де він є? Знав, під яким кущом чи під деревом стоїть. Але гріх робить з людиною що? Заставляє її десь заховатися. А коли людина заховалася, вже стидно виходить. Але Бог хоче. Він мог би не звати. Він мог би прийти так до дерева. Так от кинуть. Глядь, що ти там сидиш? Я ж знаю, де ти. Ні, він зве його. Він каже, де ти? Це слова любові. Коли ми хочемо щось десь комусь сказати, каже, слухай, ну де ти? Я так хочу тобі допомогти, я так хочу тобі сказати. Це говорить серце, це любов говорить. І сьогодні часто люди, коли перестають читати Слово Боже, по якійсь причині, забули, проїхали, суета забрала. Хтось каже, в мене така трагедія, мені не до читання. якраз ми починаємо відходити від Бога. І ми чуємо голос цього світу. Воно тобі треба. Йди собі живи. Нема в тебе грошей. Слухай, у твого сусіда рядом на полі лежать. Такі гарні речі. Біжи, забери їх. Ти будеш мати усе. Діти не слухаються. Сусідка приходить і каже, ні-ні-ні, зараз діти сучасні. Нічого не кажи, бо вони зараз кинуть і підуть десь у світ жити. І ми починаємо слухати І потихеньку, що? Заходимо в свій ліс, в свої дерева, в свої сосни. Хто що знайшов? Може, хтось під яблоню, то там хоч яблуко є. І ми сидимо там, і боїмося вийти знову до Господа. А Господь сьогодні каже, де ти? Де ти? Чого причина? Чого ти не вийшов до мене на зустріч? Я тебе звав. І голос сьогодні звертається до кожного з нас. Саме сьогодні питає, де ти? Хочеться, щоб оце, де ти, ми подивилися всередину, від кого ми сьогодні заховалися. Що нас сьогодні заставляє піти під якесь дерево і прикритися тими гілячками. Бо голос Божий, він буде стукати і буде звучати. Господь, він же не насильник. Він хоче, щоб все було по добрій волі. І до того Адама він прийшов, сказав. І до кожної з нас по добрій волі. Він не хоче, щоб нас, знаєте, брати і насильно вести до себе. Людина, яка добровільно виходить із свого лісу і каже, Господь, ось я. Я згрішив сьогодні. Я сьогодні не простив. Я сьогодні дуже самотній. Тому замість того, щоб читати Біблію, я ніч сидів у телефоні, щоб заповнити свій розум. Та свій розум треба, заповнить Словом Божим, зберегти його від чого? Від гріха. Якщо ми його не закриємо від гріха, то гріх закриє нас від Господа. Він наговорить нам чого завгодно, аби ми тільки встигли пережити його. І тому сьогодні, як і до мене, Бог говорить, де ти, Аня, сьогодні? Що в тебе сьогодні було не так? Чи вчора було не так? Від кого ти сховалася? А ми буває, знаєте, кажемо, я буду жити вже, я більше не хочу з цією людиною балакати. А Бог каже, ніколи що? Ніколи. Тому що прощать Бог, каже, прощайте, а я не хочу прощати. Якщо ти сказав, я не хочу, прощаєш, то ти сьогодні вже сховався під одне дерево, а завтра те дерево стане лісом. Тому що Бог каже, я хочу, щоб тебе спасти, зроби цей крок. А далі Бог каже, не обманюй, не придумуй, не фантазуй, тому що знов тебе заведе в дєбрі, і знов мені прийдеться, я нікуди не дінусь, я тебе буду весь час, до самої, поки ти живий, я буду весь час сказати, де ти. Бог весь час буде нас звати. Тому Бог стоїть біля дверей, але не вламується. Він люблячий Бог. І не тому, що ми йому не потрібні, або він нас не любить. Ні, він любить. Але насильницька любов, це не любов. Любов, яка несе радість, яка відкриває двері спасіння, це любов. Тому сьогодні Бог нічого не спасає силою. Він весь час зве нас. Я саме ці історії три хотіла з вами поділитися, тому що я саме бачила в цих відносинах, що відбуваються зараз, що від Бога не сховається. Що Бог говорить кожного дня, як він говорив до Авраама. І нам інколи не дуже зручно, але треба виходити. Треба йти і робити, що він каже. Не хочу я йти тому брату або сестрі служить. Я йому вже стільки раз послужив, а він все одно, тільки відвернувся, в спину кидає каміння. А Бог каже, а ти йди, а ти йди. Якщо в тебе сьогодні достаток, якщо в тебе сьогодні все, каже, це добре, але ти чуєш голос з неба, послухай його, тому що можеш втратити. І сім років, як на виходе носить, буде жити не дуже добре. Те, що буде втрачено тобою, можливо, Господь верне, тільки при одному слові, якщо ти покаєшся, іскрені покаєшся, і найдеш Бога, і будеш славить Його, не те богатство, яке дає. І остання історія. Історія Адама, який не послухав голос Божий. Тому дорога церква, мені більше всього. Час, бистрий день. Він просто пролітає. Я не знаю, молодь каже, що він довго йде, я кажу, що дуже бистро йде. А коли Господь нам відкриває Слово, Він хоче, щоб цим Словом ми поділилися з іншою людиною, щоб ніхто не загинув, щоб люди мали життя. І треба захистити свій розум. Дуже багато трагедій, дуже багато сьогодні різних інформацій таких йде, які ми можемо обговорювати їх часами, там стріляють, там вмирають все. Але захисти свій розум, щоб саме через цього всього страшного Ти мог сказати, що Бог живий, Він тебе любить, стань під захист Бога, тому що тіло, воно має один час, кудись покинуть цю землю, але є час зберегти душу, яка живе вічно. Амінь, церква, амінь. І сьогодні, як я вже казала, час летить дуже бистро, дуже швидко, не все ми успіємо зробити, Але сьогодні Бог каже, і ми можемо в покаянні сьогодні, в молитві Божій, сказати, Боже, ось я, я йду за Тобою, я тримаюся Тебе, я виконувати буду Твою волю, тому що ми розуміємо, що Боже слово, воно живе, діює, і воно не мінає ні одного створіння. Бог чує, Бог бачить, і від Нього нікуди не сховатися. Тому хай Господь збереже першого кожного з нас. Бути свідками Бога живого, де б ми не були, виконувати Його Слово, Його волю, тому що Слово Боже якраз це і є воля Божа. Ідіть і навчіть, ідіть і говоріть. Хай Господь нас благословить в цьому місяці, тому що цей місяць подяки іще не закінчився. Давайте дякувати Богу, що Господь коли ми десь у лісі були, Він знайшов. Коли Він звав і казав, де ти? Ми відкрилися перед Богом і Господь сьогодні береже кожного від нас. Я благословляю вас, Дорога Церква, мир вам Божий і Слово Боже, хай буде нашим раціоном на кожен день. Амінь. Дуже дякую вам, Анна Ніколайовна, за чудове слово. Давайте ми станемо зараз для молитви, помолимось, щоб дійсно Боже Слово воно нас змінювало щоб Боже Слово воно нам направляло. І якщо у вас є, як казала сьогодні Анна Миколаївна, ви розумієте, що є речі, які вам заважають чути Бога. Найперше, це гріх, якщо він є в нашому житті. І як в цій історії про цього царя Новоходоносера, щоб щось в його житті змінилося на краще, йому треба було покаятися. І поки він цього не зробив, хто б він не був, хоча він був на той час найбільший, невпливовіший царь, історично це відомо, але поки він щиро не розкався і розум до нього не повернувся, і нічого в його житті не змінилося на краще. І тому я вас теж закликаю, дорога церква, всі, хто дивиться нас онлайн, якщо Бог щось говорив до вас, ми зараз будемо молитися, Бог чує вас, по-перше, покайтеся в тих речах, в тих гріхах, де вам треба покаяння, і просіть у Бога, щоб він, як той, хто вас створив, як той, хто для вас має найкращі наміри, і в цьому дні, і взагалі для вашого життя, щоб він ваше життя направляв і допомагав вам слідовати. дивитися за ним. Давайте ми склонимо наші голови і ми помолимось. Наш Небесний Батько, ми дякуємо тобі за те, що ти все зробив. Все зробив, щоб ми жили, раділи, щоб ми мали стосунки з тобою, щоб ми мали гарні стосунки з іншими людьми. І ми сьогодні в цій молитві ми приходимо до тебе. Ми перш за все дякуємо тобі за те, що ти дарував нам життя. За те, що кожного з нас ти до цього моменту зберіг, і дав нам сьогодні можливість бути в церкві Твоїй і на цьому служінні. І, Господи, дай нам не ховатися від Теба. Дай нам, Господи, коли Ти звертаєшся до нас і кажеш, де Ти? Чому Ти там? Чому в Твоєму житті ще є цей гріх? Чому в Твоєму житті є ця образа або якась інша проблема, яка Тобі просто заважає жити? Господи, ми сьогодні приходимо до Теба. І ми щиро, Господи, просимо прости. Прости, Боже, той грік, який заважає мені сьогодні чути Тебе. Прости, Господи, мене, де я десь був неслухняний Тобі або не проявляв тої любові, якою Ти проявляєш до мене. І, Господи, я прошу, дай нам сьогодні вийти з усіх тих сховків, Боже, вийти з того лісу, де ми вже заблукали, з того лісу проблем, якихось невирішених ситуацій в нашому житті. Господи, дай нам сьогодні наблизитися на Тебе, наскільки ми можемо. Ти сказав в своєму слові, це твоя обіцянка, що наблизьтесь до мене, і я наближусь до вас. І, Господи, дай нам сьогодні почути, що ти говориш нам через твоє слово, через ці історії, які ми читали сьогодні з Біблії, через те, що ти, Господи, взагалі зараз робиш в нашому житті. Дай нам почути і зрозуміти, чому я тут, чому в моєму житті те чи інше зараз трапляється або відбувається. І, Господи, я благословляю сьогодні кожну людину, яка є на цьому місці, чути Тебе, бачити Твоє піклування і зробити в своєму житті цей вибір, шукати відповіді у Тебе, в Твоєму Слові. Кожного дня починати свій день з молитви, з того, щоб прочитати хоча б один розділ з Твого Слова. Господи, дай нам бути людьми, які дійсно не живуть просто як прийдеться, а довіряють своє життя Тобі, Небесному Богу, який створив нас і який піклується про нас. Ми дякуємо Тобі за все і хочемо, Боже, ще раз вклонитися Тобі і сказати Тобі спасибі. Спасибі за те, що Ти любиш нас і все зробив, щоб ми не загинули, але щоб ми мали вічне життя. Ти це зробив через Сина Свого Ісуса Христа, який прийшов на землю, помер за наші гріхи, і ти продовжиш це робити сьогодні. Дякуємо тобі, Бог, Отець, Син і Дух Святий. Амінь. Давайте, церква, ми ще поклонимось Господу. Музика Прийди до престолу, до розпростертих рук Отця. Прощення відкрите через безцінну кров Христа. Ми дякуємо тобі, Небесний Батько, за те, що ти не тільки простив нас, але ти все зробив, щоб ми могли це прощення, цей дар отримати через віру в Ісуса Христа, нашого Господа і Спасителя. Допоможи нам знову і знову приходити до Твого престолу, де є Твоя милість, Твоє прощення, Твоя любов, Твоя допомога. Все, в чому ми маємо сьогодні потребу. Допоможи нам завжди приходити до Тебе в молитві і шукати допомоги. Не тільки у людей, не тільки в грошах, не тільки в зв’язках, але шукати перш за все допомоги у Тебе. І ми ще раз Здякуємо Тобі за дар життя, за те, що Ти піклуєшся про нас, оберігаєш нас. І за те, що Твоя любов, вона завжди дієва. Вона проявилася в житті Ісуса Христа, в Його смерті, в Його воскресінні. І сьогодні вона також проявляється в Твоїй турботі, в Твоїй допомозі, і через людей, і надприродні. І ми, Господи, довіряємось Тобі в цьому дні. І ми ще раз кажемо, Господь, ми потребуємо Тебе, потребуємо Твоєї допомоги, потребуємо, Боже, Твого прощення і потребуємо, Господи, Твого направлення. І ми молились до Тебе, наш Небесний Батько, в ім’я Сина Твого Ісуса Христа. Амінь, амінь. Сідайте, будь ласка, ще ненадовго. Дякую вам, дорогі левіти. Хотів би запросити сюди Андрія, він хоче засвідчити про якраз Божу допомогу в своєму житті. Пастор, дякую. Тому що якось так вийшло, видно, що Господь це зробив, тому що все так дивно. Я потім з’явився тут, і потім, коли вже виявилося, що треба робити операцію, я потім до мене дійшло, що це Господь все зробив, тому що якось так все спонтанно зробилося.