Церква Божої Слави

Що ви вважаєте, коли чуєте слово «ні»? Зазвичай «ні» у нас асоціюється із забороною. Часом «ні» – це відсутність чогось дуже важливого у нашому житті. Якщо ми не маємо здоров’я, то ми нещасні. Якщо ми мало заробляємо або у нас немає грошей на найнеобхідніше, то і це мало тішить нас.
Але якщо подивитися на це слово з іншого боку, то «ні» може спричинити велику радість і навіть сміх. Коли ви прийшли до лікарні з підозрою на рак та лікар, після обстеження каже вам: «у вас немає раку», то це «ні» дуже радує нас. Коли ви дізналися, що з ваша дитина потрапила в аварію, ви не можете до неї додзвонитися і вже не знаходите собі місця і раптом вам дзвонять і кажуть, що у вашої дитини немає жодних пошкоджень – в цей момент це «ні» для вас дорожче за мільйон доларів. Коли ви читаєте про черговий теракт і розумієте, що ваш чоловік чи дружина якраз перебуває у відрядженні саме в цьому місті і саме в цій країні. Ви починаєте у тривозі розглядати списки загиблих і зниклих безвісти, і тут у новинах повідомляють, що серед постраждалих немає громадян України – і це «ні» для вас найдорожче на світі.
Сьогоднішнє свято так само говорить нам про одне «НІ», яке спричинило не лише сьогоднішнє святкування, воно спричинило радість багатьох людей по всій землі.

У євангелії від Луки в 24:1-9 ми читаємо: «У перший же день тижня, дуже рано, несучи приготовлені аромати, прийшли вони до труни, і разом з ними деякі інші; але знайшли камінь відваленим від труни. І ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. Коли ж дивувалися вони про це, раптом постали перед ними двоє чоловіків у шатах блискучих. І коли вони були в страху і нахилили обличчя свої до землі, сказали їм: Чого ви шукаєте живого між мертвими? Його немає тут: Він воскрес; Згадайте, як Він казав вам, коли був ще в Галілеї, говорячи, що Сину Людському належить бути відданим до рук людей грішників, і бути розп’ятим, і третього дня воскреснути. І згадали вони слова Його; і, повернувшись від труни, сповістили все це одинадцяти та всім іншим».
Те, що Христа не було в труні, куди Його поклали після смерті на хресті, є і сьогодні найрадіснішою новиною, актуальність якої ніколи не загубиться. Саме те, що Христа не було в труні і було найголовнішим свідченням Його воскресіння. Не всі вірили в Христа, як Спасителя за Його земного життя, але відкидати факт неділі не могли ні Його вороги, ні Його учні.

Коли ангел сказав жінкам: «Єго тут немає: Він воскрес», вони не тільки згадали пророцтво Христа про Свою смерть і воскресіння, вони також згадали і обіцяння Господа приготувати місце на небесах для кожного, хто увірує в Нього.

У євангелії від Івана 14:1-3 ми читаємо: «Нехай не сердиться ваше серце; віруйте в Бога і в Мене віруйте. У домі Мого Отця обителів багато. А якби не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати вам місце. І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були де Я».
Для того, щоб нам не соромитися де ми будемо у вічності, нам важливо повірити в Бога і прийняти Христа як свого Спасителя. Якщо ви сьогодні не впевнені, куди ви потрапите в кінці свого життя, саме для цього і прийшов Ісус. Трохи далі в цьому євангелії ми читаємо: «Ісус сказав йому: «Я є шлях і істина і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене». (Івана 14:6)

«Чи можна потрапити на небеса без Христа? – Ні! Чи можна отримати прощення гріхів і життя вічне, не прийнявши Ісуса як свого Господа? – Ні!»

Немає по-справжньому щасливого життя тут на землі без Господа, як і немає вічного життя на небесах, без Христа в твоєму серці.
Можливо, ти сьогодні сумніваєшся і не впевнений, куди йдеш і де ти будеш у вічності. Сумніви – це також частина нашого життя, але є хороша новина, що можна замість сумнівів знайти справжню впевненість у воскресінні Христа.
Багато хто з вас чув вираз: «Ти як Хома невіруючий!» Так, навіть один із апостолів сумнівався і не вірив у реальність воскресіння Ісуса Христа. Він не повірив, коли прийшли жінки, котрі ходили до могили. Він не повірив навіть решті десяти апостолів, коли вони казали йому: «Ми бачили Господа воскреслого». Але коли Христос з’явився вже особисто йому, у нього просто не залишилося жодних аргументів для невіри: «Після восьми днів знову були в домі учні Його, і Хома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були зачинені, став серед них і сказав: Мир вам! Потім каже Хомі: Подай твій палец сюди і подивися Мої руки. подай руку твою і вклади в ребра Мої; і не будь невіруючим, але віруючим. Тома сказав Йому у відповідь: Господь мій і Бог мій! Ісус каже йому: Ти повірив, бо побачив Мене; блаженні ті, що не бачили і повірили». (Іван.20:26-29)
Ми можемо не вірити вісім днів, як Хома, можемо не вірити й більше. Але реальність у тому, що Христос воскрес, Його могила і порожня. І щасливі ті люди, хто навіть не їздив до Ізраїлю і не бачив порожньої гробниці Ісуса, але при цьому повірив у Нього, як свого Господа та Спасителя!

Відразу після історії з апостолом Фомою ми читаємо: «Це ж написано, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в Його ім’я». (Івана 20:31)

Ти можеш стати цією людиною сьогодні. Ти можеш сьогодні сказати Йому, подібно до Фоми: «Господь мій і Бог мій!» Саме сьогодні чудова нагода сказати «НІ» гріху, невпевненості і здобути тверду віру в те, що твоє ім’я записано у книзі життя.

Як можна бути впевненими в цьому? Прийнявши Христа у своє життя, як свого особистого Господа та Спасителя.