Церква Божої Слави

Камінь лежав у пилюці. По ньому пройшли тисячі й тисячі ніг, він бачив багато і багато про що мовчав. Мовчання – це так властиво каменю, тим більше, якщо тебе відкинули. Відкинули будівельники і поклали в бруківку і тепер тебе топчуть усі кому не ліньки.

Але сьогодні мабуть незвичайний день. Дуже багато ніг йдуть бруківкою і наступають на відкинутий камінь. Ось ще одна нога, а за нею удар і щось дерев’яне ковзнуло по каменю, краплі крові на бруківці і знову ноги, безліч ніг.
Камінь – він мріяв бути особливим і стати основою якоїсь гарної будівлі, але її відкинули, забракували, аж надто він був громіздким, та й формою не вийшов. Все для чого його вважали доречним вжити – це зробити з нього двері в гробницю, і ось він чекає свого часу, коли його привалять до входу і він надійно його охоронятиме. Сьогодні його мрія здійснилася, нарешті він хоч у чомусь пригодився. Хтось плаче, а він радий, адже він був знедоленим, але сьогодні про нього згадали і тепер він надійно охороняє вхід до колись порожньої гробниці.

Ранок. Чудовий світанок. Скільки світанків зустрів цей камінь, будучи нікому непотрібним і ось сьогодні, коли його існування нарешті набуло свого сенсу, його безцеремонно відвалили від труни заради якихось жінок. Невже його доля бути знехтуваною і непотрібною. Як це несправедливо.
Камінь мовчав, бо що міг сказати. Адже не він обирав свою долю та призначення. Люди вибрали за нього, а йому лишалося лише приймати те, що вони робили з ним. І якщо вирішили знову відкинути, значить така його доля. Доля – бути знедоленим та нікому непотрібним.

Камінь, що відкинули і Христос, що може бути між ними спільного? Творець світобудови та творіння, будівельник та будівельний матеріал.

Наріжний камінь життя – Бог. Прибери його з фундаменту, і звалиться вся будівля життя. Це від Господа. Це – закон життя. Законів можна дотримуватись, а можна відкидати, але від цього вони не перестануть бути законами.

Відкинутий камінь марний, але коли його поміщають у кладку або бруківку, він служить довго і служить правильно.

Є камінь, що його відкинули. Відкинули ви і я, адже ми вважаємо себе будівельниками свого життя та інші нам не указ. Ми вибираємо, як будувати, з чого і що буде основою нашого життя. І роблячи цей вибір, знову і знову відкидаємо цей дорогоцінний камінь.
Ісус одного разу сказав: «Невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівельники, той став головою кута? Це від Господа, і є дивно в очах наших? (Матв.21:42)

Христос та камінь, що може бути спільного?

Він може бути знедоленим, а може стати для нас коштовністю. Ми можемо покласти його в основу свого життя, а можемо просто викинути, як щось непотрібне та марне. Можемо повірити в Нього, і повіривши, довірити своє життя, щоб Він, як будівельник всесвіту, міг його бачити, а можемо, як нерозумний будівник, відмахнутися від Нього і будувати свій дім на піску.

Не відкидайте цей дорогоцінний «Камінь» і нехай Він стане основою вашого життя!