Церква Божої Слави

Будь-яка трагедія має свої наслідки, будь-яка війна має свій кінець, але що настає після – це те питання, на яке має дати відповідь кожен, хто опинився віч-на-віч з подібним випробуванням. Сьогодні багато хто в нашій країні вже зіткнувся з цим питанням, адже для когось війна навіть ще не почалася і вона десь далеко, а хтось уже оплакує чоловіка чи батька, брата чи сестру, дружину чи матір своїх дітей. Для цих людей війна закінчилася. Так, вона ще триває, але для них вона вже не має жодного сенсу, адже те, що вони втратили своїх близьких, поставило їх перед іншими питаннями та викликами. Як жити далі? Заради чого жити? Як вирощувати дітей, які залишилися без батька чи матері? І багато подібних: Як? і «Чому?»

Чи є відповіді на ці запитання? Чи дає Бог якісь відповіді для нас, тих, кого поки що з Його милості не торкнулися всі ці скорботи та страждання?

Так, у Бога є відповіді і Він має чіткі рекомендації і для тих, хто зараз переживає гіркоту втрати, і для тих, хто ще навіть не зрозумів, що насправді відбувається у нашій країні. Ми бачимо в писанні, що Христос переживає за людей, тужить за тими, хто безневинно постраждав і ще більше переживає про порятунок тих, хто продовжує безтурботно думати, що їхні трагедії та смерть обійдуть стороною. Сьогоднішня притча для всіх нас – для тих, хто зараз втратив сенс у житті та для тих, хто ще продовжує думати, що все в нього добре і так буде продовжуватись і далі у його житті.

«І сказав цю притчу: Хтось мав у винограднику своєму посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній, і не знайшов; І сказав він до виноградаря: Ось я третій рік приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу. зрубай її: нащо вона і землю займає? Але він сказав йому у відповідь: пане! покинь її й цього року, доки я обкопаю її й обкладу гноєм, – чи не дасть плоду; якщо ж ні, то наступного року зрубали її». (Луки 13:6-9)

Буквально трохи раніше Ісус сказав тим, хто слухав Його: Якщо ви не покаєтеся, то загинете. І, як ілюстрацію до Своїх слів, Він наводить цю притчу. Не треба довго думати, щоб зрозуміти, що смоківниця – це віруючі, які знаходяться у винограднику Божому, тобто в церкві. Пан – Христос – приходив і шукав плоду віри та добрих діл, але не знайшов. Приходив Він неодноразово: перший – через Мойсея, другого – через пророків, а третій – Сам особисто. Але, незважаючи на це, ті, хто називали себе віруючими, не покаялися. Іудеї, які до цього називаються народом Господнім і людьми святими знехтували цим обранням, тому Бог ввів у Свій виноградник язичників, які зможуть приносити плід (Мт. 21, 43).

Але ви, можливо, заперечите: «А яке відношення все це має до нас сьогодні? Це вже історія, яку ми можемо прочитати в Євангелії». Ця притча має ще ширше значення і саме тому кожен із нас має побачити себе на місці цієї смоковниці. Адже під смоковницею можна розуміти і все людство: під паном Бога Отця; під виноградарем – Божого Сина, що з’явився в тілі для того, щоб подбати та очистити наш виноградник. Христос не дозволяє зрубати цю смоковницю як безплідну, говорячи Отцеві: “Залиш її і на цей рік”. Якщо (люди) не покращали через Закон і пророків і не принесли плоду покаяння, то Я ще напою їх Своїм словом і стражданнями, і, можливо, вони принесуть плід подяки. Якщо ж смоковниця не принесе плоду, то потім зрубаєш її, відкинувши їх від праведних. Кожен із нас є смоківниця, посаджена у винограднику Божому, або, якщо сказати простіше, у тутешньому світі. Бог приходить шукати плоду, і якщо знаходить тебе безплідним, наказує тебе вирвати з тутешнього життя. Але виноградар може помилувати. Хто цей виноградар? Виноградар не лише Христос, а й сама людина. Адже кожен для себе є виноградар. Часто, зазнавши смертельної хвороби або інших небезпек, ми говоримо: Господи! Помилуй нас, залиши і цей рік, і ми покаємося. Якщо принесемо плід, то добре; а якщо ні, то Господь не залишить вже нас у Своєму винограднику, але викидає з тутешнього світу, щоб ми не займали даремно місця. І хто бачить грішника, що довго живе, той сам псується і робиться гірше, і таким чином виявляється, що грішник сам не приносить плоду, нехай перешкоджає іншому, який міг би принести плід.

Бог настільки переймається нас, що не виносить вирок відразу. Нам дано три Закони, через які Господь до нас приходить – природний, Мойсеєвий і духовний. Нам слід було приносити плід і при керуванні природним законом, бо природа сама по собі відкриває нам Бога. На допомогу природному Господь дав Закон Мойсеєвий. Коли ж і він виявився марним для нас, Він дав Закон духовний. Бог знову і знову стукає в життя кожного і, часом, ті страждання, з якими зіткнувся сьогодні наш народ – це ще одне Боже попередження для нас з вами. Адже якщо навіть перед смертю ми не замислюємося, а навіщо ж ми живемо, то тоді вже насправді нашу смоковницю пора зрубати.

Давайте не будемо безплідними, адже стільки людей сьогодні потребують саме вас: вашої любові, вашої турботи, вашої допомоги і співчуття. Скільки сьогодні шукають втіхи та розуміння, але не знаходять її, а саме ви повинні стати відповіддю – це той плід, на який очікує від вас Господь!