Церква Божої Слави

Вірою і сама Сарра (будучи неплідна) набула сили до прийняття насіння і не за часом віку народила, бо знала, що вірний Обіцяв. І тому від одного, і до того ж мертвого, народилося так багато, як багато зірок на небі і як незліченний пісок на морському березі. Євр. 11:11-12

Вперше серед героїв віри у цьому розділі показано віру жінки. Ми звикли вважати героями чоловіків віри та з них брати приклад. Але суспільство складається з чоловіків і жінок, і Писання відкриває нам не тільки чоловіків віри, а й жінок віри, які глибоко вірують і віддані Богові.

Взагалі Писання представляє нам цілу низку жінок, позитивних і негативних, які так чи інакше впливали на хід історії. Жіночі образи — це чи великі святі, чи занепалі грішниці по дорозі віри. Всі вони в якомусь сенсі є образами Церкви, незважаючи на свою позитивну чи негативну роль у житті Божого народу. І всі вони виконували ту частину спільного завдання, яке відповідало їхнім можливостям. І якщо чоловікові було доручено підкорення землі та будівництво миру, то жінці Бог наказав присвятити себе вищому і духовнішому завданню: застосувати плоди чоловічої праці для влаштування сім’ї та виховання громадян суспільства.

Жодна мета не підкориться чоловікові, якщо він спробує досягти її поодинці. Будь-яке завдання буде надто важким для нього. Щоб її виконати, потрібні об’єднані зусилля двох людей, чоловіка та жінки, потрібно, щоб вони працювали разом, компенсуючи недоліки один одного, гармонійно доповнюючи один одного. Писання надає однаково важливого значення чоловікові та жінці як виконавцям Божественної волі – кожному у своїй сфері діяльності. Чоловік без дружини позбавлений цілісності, в дружині він шукає недостатню частину власної істоти. Ось чому написано: «… залишить чоловік батька свого та матір свою, і приліпиться до дружини своєї; і будуть одне тіло» (Бут. 2:24).

Такий єврейський погляд на роль і становище чоловіка і жінки у житті людського суспільства, де визначенням Господнім жінка нарівні з чоловіком поставлено на одне з провідних місць. Ідеальним втіленням такого погляду єврейські богослови вважають подружнє подружжя Авраама та Сарри, і з цим не можна не погодитись. На роль праотців обраного народу Бог обрав людей з ідеальним поєднанням внутрішніх якостей: єдність духу, єдність душі та тіла, розуміння великих завдань, цілковите посвячення їм. Ця рівноправна та гармонійна співпраця на ґрунті покликання Божого втілилася у цій чудовій подружній парі.

Господь відводить Аврааму та Саррі гідне місце на сторінках писання. І більше того: Він зупиняє на них нашу увагу і наполегливо запрошує нас придивитись до цих образів, взяти з них приклад. Поруч із Авраамом, батьком віри, другом Божим, Він сміливо ставить Сарру і каже: «Послухайте Мене, хто прагне правди, шукає Господа! Подивіться на Авраама, батька вашого, і на Сарру, що вас породила» (Іс. 51: 1-2).

Святий Дух запрошує нас подивитися на цю особливу пару, яка взаємно прославила Творця і виконала почесну місію народження обіцяного Ним потомства. З цієї прекрасної пари Він окремо виділяє жінку, називаючи її на ім’я, за її особливий, особистий внесок у цю справу і за її подвиг, щоб і ми могли гідно оцінити її і взяти з неї приклад для себе: «Погляньте на Сарру, яка вас народила!».

У цьому чудовому запрошенні відзначено всю гідність і велич її віри — «що вас народила!». У цьому запрошенні Господа потонули всі недоліки, які мали місце в її житті та характері, які так люблять помічати люди. Якщо Єва була матір’ю всього людства, то Сарра стала матір’ю Ізраїлю — вибраного народу з усіх народів землі.

Саме особиста віра цієї жінки відіграла визначну роль у народженні обітованого потомства. Біблія повідомляє: «І Господь поглянув на Сарру, як сказав; І зробив Господь Саррі, як говорив” (Бут. 21:1). Слово «призрів» означає тут «особливе вторгнення Боже в безплідне життя Сарри, щоб зробити його здатним виконати завдання, до якого вона була обрана». Їй було тоді вже 89 років, і вся її природна сила до дітородіння виснажилася, як і написано: «Авраам і Сарра були старі і в літах похилого віку, і звичайне у жінок у Сарри припинилося» (Бут. 18:11). До того ж вона була безплідна з юності. З природної точки зору жодної надії на зачаття дитини вона не мала.

Слова Божі впали на сприятливий ґрунт і не забарилися принести довгоочікуваний плід. Сарра твердо повірила, що «вірний Обіцяв», і тому прийняла Його слова настільки глибоко в своє серце, що «набула сили до прийняття насіння» у своє тіло, що одряхліло. Усередині самої Сарри її віра стала формуватися, ставати живим зародком, набувати вигляду плоті: вона виявилася здатною до зачаття «і не за часом віку народила». Не зважаючи ні на вік, ні на безпліддя, ні на ознаки, що мають місце в ній самій, вона народила! Це було найвищим досягненням віри самої Сарри. Це був подвиг віри жінки, яка дозріла виконати Божий план — зробити обраний до великої місії єврейський народ.

Така віра Божа. Вона не тільки переставляє гори (Мр. 11:23), але переступає закони природи, здатна оживити давно померле і здійснити чудо!