“Ананій… руки поклавши на нього, промовив: «Савле брате, Господь… послав ось мене»”. — Дії 9:17
“Господи, посилай мене куди завгодно, тільки не туди!” Так я молився, коли був ще підлітком і збирався вирушити вчитися на рік за кордон. Я не знав, куди мене відправлять, але добре знав, куди я не хочу. Я не говорив мовою тієї країни і мав безліч упереджень проти звичаїв та людей. Тому я просив Бога послати мене в якесь інше місце.
Але Бог у Своїй нескінченній мудрості послав мене саме туди. І тепер я радий, що все склалося так, а не інакше. Через сорок років у мене все ще залишаються добрі друзі в тій країні. Коли я одружувався, до мене на весілля приїхав звідти мій найкращий друг Стефан. А коли він одружився, я полетів до нього, щоб повернути борг дружби. І скоро ми збираємось зустрітися знову.
Якщо Бог робить зміни в серці, трапляються чудові речі. Таке перетворення можна проілюструвати двома біблійними словами: “Савле брате” (Дії 9:17).
Їх промовив Ананія, християнин, якому Бог доручив зцілити зір Савла невдовзі після навернення (в. 10-12). Ананія спочатку чинив опір, тому що знав про жорстокість Савла в минулому: “Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм” (в. 13).
Але Ананія був слухняний і пішов. В особі Савла він знайшов нового брата по вірі. Савл став відомий як Павло, а Добра Новина про Христа поширювалася з великою силою. Господь робить дивовижні зміни!
Чи є у вашому житті місце, де Господь закликає вас до змін? Як ви сьогодні можете підтримати когось із новонавернених?
Господи Ісусе, дякую Тобі за любов, яка змінила моє серце. Допоможи мені розповсюджувати її на оточуючих.
? 19.03.2023 10:03 На каналі Церкви Божої Слави розпочалася #трансляція «Зустріч з Ісусом» | Пастор Дмитро Ігнатенко | 19.03.2023: https://youtu.be/S0jfbyQw1Ww
“Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої”. — 1 Івана 1:9
Одного разу я помітила біля нашого ґанку поряд із поливальним шлангом невелику незнайому рослину. Вона здалася мені невинною, і я про неї забула. Що така дрібниця може зробити цілому газону? Але через тиждень рослина перетворилася на кущ і почала захоплювати подвір’я. Відростки перекинулися через доріжку і проросли в інших місцях. Довелося бити на сполох. Я попросила чоловіка допомогти мені викопати бур’яни і обробила двір гербіцидом.
Щось подібне можна сказати про гріх. Якщо ми ігноруємо його присутність, гріх може захопити нашу душу і затьмарити життя. У Бога немає жодної темряви. Будучи Його дітьми, ми маємо все необхідне, щоб протистояти гріху і ходити у світлі, “як Сам Він у світлі” (1 Ів. 1:7). Через сповідання і покаяння ми отримуємо прощення та звільнення від гріха (в. 8-10), оскільки в нас є великий Заступник – Господь Ісус (1 Ів. 2:1). Він заплатив найвищу ціну, проливши кров “за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу” (в. 2).
Коли Господь вказує нам на гріх, ми можемо вибрати заперечення, замовчування або ухилення від відповідальності. Але якщо ми вирішимо сповідати гріх і покаятись, Він викорінить усе, що шкодить нашим стосункам із Ним та оточуючими.
Як розуміння того, що наші гріхи ображають Бога, змінюють ваш погляд на покаяння? Які гріхи укорінилися у вашому житті і потребують “викорінення”?
Люблячий Небесний Отче, видали гріхи з мого життя, щоб мої стосунки з Тобою та людьми могли зміцнюватися.
“Ось Я стою під дверима та стукаю”. — Об’явлення 3:20
У короткому оповіданні-трилері Фредеріка Брауна “Стук” говориться: “Остання людина на Землі сиділа самотньо в кімнаті. Пролунав стукіт у двері…” Ой! Хто це може бути і що йому треба? Що за таємнича істота прийшла за нею? Тепер вона безумовно не в повній самотності.
І ми теж не самотні.
Церква в Лаодикії чула стукіт у свої двері (Об. 3:20). Що за надприродна Істота до неї прийшла? Її звали Ісус, “Перший і Останній… і Живий” (Об. 1:17-18). Його очі горіли, наче вогонь. Його обличчя було “немов сонце, що світить у силі своїй” (в. 16). Коли апостол Іван побачив блиск Його слави, “то до ніг Йому впав, немов мертвий” (в. 17). Віра в Христа починається зі страху перед Богом.
Ми не самотні, і це також втішає. Ісус Христос – сяйво Божої слави та образ Його іпостасі, Він тримає всесвіт “словом сили Своєї” (Євр. 1:3). Однак Він використовує Свою силу не для того, щоб знищити нас, а щоб являти нам Свою любов. Ось Його слова: “Коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною” (Об. 3:20). Наша віра починається зі страху: хто там за дверима? Але завершується радістю та благословінням. Ісус обіцяє завжди бути поруч із вами, навіть якщо ви залишитеся останньою людиною на Землі. Подяка Богові, що ми не самотні!
Чому силу Христа не можна відокремити від Його любові? Чому те й інше так важливо?
Господи Ісусе, я приймаю Тебе у своє серце та життя.
“Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності”. — 2 Тимофія 3:16
Наприкінці ХІХ ст. християни в різних місцях майже одночасно почали розробляти схожі матеріали для служіння. Першим, у 1877 році, був Монреаль (Канада). У 1898 році подібна програма була запущена в Нью-Йорку. До 1922 року близько п’яти тисяч таких програм щоліта працювали в Північній Америці.
Так починалася Літня біблійна школа. Тими, хто її придумав, керувало бажання викладати Боже Слово дітям.
В апостола Павла було подібне прагнення щодо його молодого співробітника Тимофія. У посланні до нього апостол нагадував, що “Писання Богом надхнене” і здатне приготувати нас “до всякого доброго діла” (2 Тим. 3:16-17). Але його слова – це не просто дружня порада читати Біблію. Настанова Павла слідує за грізним попередженням про те, що “останніми днями настануть тяжкі часи” (в. 1). З’явиться багато фальшивих вчителів, які “ніколи не можуть прийти до пізнання правди” (в. 7). Тому важливо захистити себе Божим Словом. Воно занурює нас у пізнання Спасителя і робить мудрими “на спасіння вірою в Христа Ісуса” (в. 15).
Вивчати Біблію повинні не лише діти, а й дорослі. І не лише влітку, а щодня. “Ти знаєш з дитинства Писання святе”, – говорив Павло Тимофію (в. 15). Але навіть якщо нам не викладали Біблію в дитинстві, вчитися Божій істині ніколи не пізно. У якому б віці ми не були, біблійна мудрість спрямовує нас до Христа.
Які ваші улюблені тексти з Біблії? Як вони вказують на Христа?
Люблячий Боже, дякую Тобі за Святе Письмо і за те, що воно допомагає мені пізнавати Христа.
Перша фотографія людини була зроблена Луї Дагером у 1838 році. На знімку видно порожню Паризьку вулицю влітку. Дивно те, що вулиця та тротуари мали бути заповнені екіпажами та пішоходами. Однак нікого не видно.
Людина на фотографії насправді була не одна. Люди та коні рухалися по жвавому бульвару Тампль, вид на який зображено на знімку. Вони просто не зафіксувались. Час витримки при створенні фотографії (відомої як дагеротип) становив сім хвилин. Зображеними виявилися лише нерухомі об’єкти. А єдиною нерухомою живою істотою виявилася людина на тротуарі. Вона стояла перед чистильником взуття, поставивши ногу на підставку.
Іноді нерухомість дозволяє досягти того, що неможливо під час руху та зусиль. Бог промовляє до Свого народу в Псалмі 45:11: “Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я”. Навіть якщо народи метушяться (в. 7) і земля трясеться (в. 3), ті, хто спокійний у надії на Бога, дізнаються, що Він – “допомога в недолях, що часто трапляються” (в. 2).
Єврейське слово, перекладене як “вгамуйтеся”, можна перекласти і так: “перестаньте метушитися”. Якщо ми заспокоїмося в Богові, замість того щоб покладатися на свої обмежені можливості, Він стане нашою охороною та силою (в. 2).
Як ви “вгамуєтеся” перед Богом сьогодні? В якій галузі вам потрібно більше довіритись Йому?
Небесний Отче, допоможи мені покладатися на Тебе і заспокоїтися, вірячи у Твою незмінну любов.
“А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас”. — Луки 6:27
Рукостискання говорило саме за себе. Березневого вечора 1963 року два баскетболісти – один чорний, інший білий – кинули виклик расовій ненависті і потиснули один одному руки. Вперше в історії штату Міссісіпі повністю біла чоловіча команда зіграла проти змішаної. Щоб взяти участь у “грі змін” із командою Університету Лойоли в Чикаго, команда штату Міссісіпі порушила судове рішення, яке забороняло їм залишати штат. А чорношкірі гравці Лойоли протягом усього сезону зазнавали образ, їх закидали попкорном та льодом, а під час поїздок вони не раз опинялися перед зачиненими дверима.
І все одно молоді люди грали. Команда Чикаго перемогла команду Міссісіпі з рахунком 61:51, а потім виграла чемпіонат Національної асоціації студентського спорту. Але, зрештою, того вечора любов перемогла ненависть. Господь Ісус навчав: “Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас” (Лк. 6:27).
Біблійне вчення змінює серця та життя. Щоб любити наших ворогів, як навчав Христос, ми повинні підкоритись Його радикальним приписам і внутрішньо змінитися. Як писав апостол Павло: “Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове” (2 Кор. 5:17). Але як це нове перемагає старе? Любов’ю! Зодягнувшись у неї, ми зможемо бачити одне в одному нашого Господа.
Що спонукає вас бачити в інших людях ворогів? Що ви можете зробити, аби протистояти ненависті Христовою любов’ю?
Люблячий Боже, допоможи мені бачити в людях не ворогів, а тих, хто цінний Тобі, і любити їх любов’ю Христа.
“Біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами”. — Євреїв 12:1
Неможливо було без сліз дивитись на оновлення статусу в соціальній мережі моєї подруги Ірини. У лютому 2022 року, лише за кілька днів після втечі з Києва, оточеної столиці України, вона опублікувала одну зі своїх старих фотографій, на якій після участі в змаганнях із бігу вона піднімає прапор своєї країни. “Усі ми в міру своїх сил та можливостей біжимо марафон під назвою життя. Давайте в ці дні пробіжимо його ще краще. З тим, що ніколи не помре в наших серцях”, – написала вона. У наступні дні я стежила за тим, як моя подруга продовжує свій забіг. Вона регулярно викладала повідомлення з проханнями про молитву і допомогу громадянам її країни, які страждають.
Слова Ірини надали в моїх очах нову глибину біблійному заклику з терпінням проходити боротьбу, “яка перед нами” (Євр. 12:1). Цей заклик слідує за описом в одинадцятому розділі “хмари свідків” – численних героїв віри, які зберегли вірність Господу, незважаючи на ризик для власного життя (Євр. 11:33-38). І хоча вони лише “здалека бачили” Божі обітниці (в. 13), їхнє життя було присвячене вічному – яке ніколи не помре.
Всі віруючі в Христа покликані жити з таким самим ставленням. Тому що шалом – мир і процвітання – Царства Божого варті того, щоб віддати заради них усе. А ще тому, що в нас є приклад Христа і Його сила, яка підтримує нас (Євр. 12:2-3).
Які ви бачили приклади сміливої віри? Як приклад Ісуса Христа дає вам надію?
Боже, мені бракує слів, коли я бачу віру та мужність Твоїх дітей у відчайдушних обставинах. Дай і мені мужності так само вірно слідувати за Тобою.
