«Як втекти від Бога?» — недільна проповідь від 9 серпня 2026 року

На цьому місці. Давайте ми встанемо для молитви, ми помолимось, попросимо Божого благословіння на це служіння, на нас всіх, хто тут вже є присутні, на тих, хто ще підійде, хто буде дивитися або дивиться нас зараз онлайн.
«Господи, ми дякуємо Тобі за Твою милість, дякуємо, Господи, за можливість бути сьогодні в церкві Твоїй, в домі Твоєму. І ми просимо, Боже, благослови це служіння, благослови кожного, хто тут є присутні, благослови кожну людину, яка дивиться це служіння онлайн, а буде дивитися його у запису. І просимо, благослови наше місто, нашу країну Твоїм миром Божим і Твоїм захистом. І за все, Господи, ми Тобі дякуємо в ім’я Ісуса Христа. Амінь».
Все, що найкраще в нас є, Господь, чого ми змогли досягнути, Господь, це також завдяки Тобі, Господь. Це милість і милосердя Твоє, Господь. І також наше падіння, рани, гріхи, Господь, Ти відкупив, заплатив, Господь, щоб стерти, Боже, і це забути, Господь. І ми славимо Тебе, Господь, що Ти, Боже, огорнув нас своєю любов’ю, Боже, чудово створивши нас, Господь, турбуючись про нас, рятуючи нас, Господь, визволяючи нас, Господь. Ми славимо Тебе, Господь, Ти — все, і Ти великий, Боже. Нема подібного до Тебе, Господь. Яка Твоя любов, Господь, що Ти створив людей, Господь, поставив печать на кожній людині, Господь! І з одного боку це очевидно, а з іншого боку люди можуть жити і не помічати цього. Може, Ти не виставляєш рахунки, чи свою… ну, що «ти належиш мені». Це вільний вибір, Господь, і тільки ми можемо обрати: чи слідувати за Тобою і дякувати Тобі, Господь, визнавати, що Ти — Господь і Бог, Творець і добрий пастир, або просто можуть люди відвернутися від Тебе.
Ми просимо, Господь, щоб Ти дав, Боже, благодаті, Боже, нашій Україні, щоб ми визнавали, щоб ми бачили, Боже, цю печатку на нас, Господь, що ми — Твої, що Ти створив нас, Господь, що Ти відкупив нас, що ми — Твої, Боже. Що навколо нас оточує, Боже, Твоя слава, Боже, Твоя велич, Боже. Щоб була ця мудрість, Боже, на кожній людині, на кожній людині.
Ми просимо, благослови Україну, Господь. Ми просимо, благослови наше керівництво мудрістю, Боже, в прийнятті рішень, Боже, в справах, в діях, Господь. Розуміння та мудрість нехай приходять від Тебе, щоб чинити правду та істину, Господь, та правильні речі робити, Господь, які призводять до миру, Боже.
Ми просимо Тебе, Господь, благослови наших військових, Боже, коли вони зараз в небезпеці, Господь, коли падають ці КАБи, Господь. І ми просимо, щоб Ти оберігав і захищав, Господь, кожне життя, Господь, щоб було збереження, надприродно збережені, Господь, щоб ніхто не загинув. Ми просимо про Твій захист, про Твою охорону, Боже, про Твою милість над нашою країною, щоб прийшов Твій мир, Господь, щоб закінчилась ця війна, Господь.
Дякуємо Тобі, Господь, що Ти тримаєш все в Своїх руках, Господь. І ми просимо, щоб Ти вів нас, Господь, в цьому дні, в цьому служінні, Господь. Подяка Тобі за все, наш Господь і Бог, в ім’я Ісуса Христа. Амінь.
Давайте ще помолимось за наших діток перед недільною школою.
«Господь Боже, ми просимо, поблагослови наших дітей зараз на цей час, на недільну школу. Благослови їх, благослови вчителя, Боже. Хай, Боже, Твоя милість, Твоя рука буде на них, Господи. І хай вони зростають в Твоїй любові, в Твоєму спасінні, в Твоїй благодаті. В ім’я Ісуса Христа. Амінь, амінь».
Сідайте, будь ласка, дорога церква. Дітки, можете проходити на недільну школу.
Дякую вам, дорогі левіти, за ваше служіння, за те, що ви допомагаєте нам теж входити в Божу присутність. Я радий вітати кожного з вас, хто є на цьому місці. Хай Господь поблагословить нас сьогодні мати цю особисту зустріч з Ним, чути Його, бачити Його руку в нашому житті. І хай Господь поблагословить також вас дійсно для себе отримати ті відповіді, яких ви потребуєте.
І давайте ми перед тим, як звернемось до Божого Слова, перевіримо наші мобільні телефони, щоб вони у вас були або на беззвучному режимі, або в режимі польоту, щоб всі звуки, повідомлення були на цей час вимкнені. Бо це такий важливий момент. Хоча телефони, всі гаджети, якими ми користуємося, вони теж дуже потрібні нам в нашому житті, але є моменти, коли треба їх в певному функціоналі обмежувати, щоб вони нам служили дійсно так, як цього Господь бажає.
І назва сьогоднішньої проповіді (якщо можна, цей слайд на екран): «Як втекти від Бога». Знаєте, є в дитячій такій літературі, можна сказати, шкідливі такі поради, коли в віршованій формі різні такі, так сказати, повчання, але, можна сказати, такі антиповчання. І от сьогодні теж назва така, я думаю, що ми всі, в принципі, в цьому більш-менш спеціалісти — як тікати від Бога. Але я постараюся якраз говорити про протилежний бік цього запитання — як ви і я, ми можемо саме до Бога наближатися.
І цей місяць в об’єднанні церков «Спасіння» має назву «Боремось і перемагаємо». Він присвячений Першому посланню апостола Петра, в якому він говорить про те, що вам і мені потрібно робити, коли наша віра опиняється під тиском. Хто стикався в своєму житті хоч раз, вже будучи віруючою людиною, коли вас настільки огортали сумніви, настільки якось обставини на вас накочували, що ви починали в чомусь сумніватися? Ну, не взагалі в тому, що Бог є, але сумніватися, що Бог вас зцілить, що Бог вирішить цю ситуацію чи якусь проблему допоможе в роботі. Бували у вас такі ситуації? Я думаю, що в деяких, можливо, вони прямо зараз відбуваються. Можливо, хтось з вас прямо зараз проходить ну щось схоже в своєму житті. І я маю надію, що ця проповідь трошечки вам допоможе, а можливо дасть вам певні відповіді.
Ось що ми про це читаємо в першому розділі Послання Петра (Перше послання Петра, 1 розділ з 3 по 7 вірші), і зараз у вас цей текст також буде в сучасному перекладі на екранах. Петро пише:
«Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який зі Свого великого милосердя через воскресіння з мертвих Ісуса Христа відродив нас до живої надії, до нетлінної, непорочної і нев’янучої спадщини, збереженої на небі для вас».
Скажіть своєму сусіду: «Для тебе!».
«котрі силою Божою зберігаєтеся через віру для спасіння, яке готове з’явитися в останній час. З того радійте, навіть якщо тепер ви маєте бути дещо засмучені всілякими випробуваннями, щоб випробування вашої віри, набагато ціннішої за золото, яке гине, хоч і випробовується у вогні, виявилося для похвали, слави і честі при з’явленні Ісуса Христа».
Про що говорить апостол Петро в цьому невеличкому тексті Святого Письма? Він говорить, він обіцяє, гарантує вам і мені, що в нашому житті, як тільки ми прийдемо до Бога, все буде добре, правда ж? Він каже, що в нашому житті ми ніколи не будемо стикатися зі спокусами, з проблемами, з якимись втратами, випробуваннями, і що при цьому наша віра ніколи не буде, так сказати, хитатися. Правда ж, про це він говорить? Так, так? От про це, так? Ні.
Він каже, що в вашому і в моєму житті будуть випробування. І навіть ці випробування будуть нас що? Що? Можна попередній слайд повернути, так? Навіть вони що — будуть нас дещо засмучувати.
Знаєте, ви і я, ми не стаємо якимись суперлюдьми, коли ми покаялися, коли ми прийшли до Бога. Ми так само відчуваємо весь цей спектр почуттів, які ми відчували і до покаяння. Ми так само розчаровуємося в чомусь. Ми так само відчуваємо втому, коли через ніч відбуваються обстріли, ці тривоги, ми чуємо вибухи, ми прокидаємось зранку не відпочившими, а нам треба на роботу, нам треба займатися якимись домашніми справами, дітей збирати, нам треба якось тримати своє лице. І знаєте, Петро каже, що ви і я, ми будемо навіть засмучуватися.
Але, як не парадоксально, Петро закликає вас і мене що? Радіти. І радіти через що? Не через те, що в вашому і моєму житті відбуваються випробування, які нас засмучують. Але чому він каже, що ми повинні радіти? Тому що він каже, що коли наша віра випробовується, вона стає більш цінною для нас, вона стає більш цінною для тих людей, які бачать наше життя, і вона стає дійсно тією дорогоцінністю, яка допомагає вам і мені зберегти спасіння, яке дав нам Господь, і яка допомагає нам дочекатися тієї похвали, тієї слави і честі при з’явленні Ісуса Христа.
Знаєте, саме про цей момент випробування я хочу говорити сьогодні. В Євангелії ми читаємо одну дуже цікаву історію про запитання до Христа і про ту відповідь, яку отримали люди, що прийшли Його запитати. Взагалі Христа запитували дуже багато разів і про різноманітні теми. Не завжди ті люди, які приходили до Христа з запитаннями, насправді хотіли почути ту відповідь, яку Ісус їм давав. І знаєте, ця історія якраз говорить про людей віруючих, людей, які вважали себе правильними, досконалими, і які прийшли до Христа з запитанням, яке в принципі було актуальним. Вони хотіли для себе впевнитися, що Він дійсно є Месія Христос. Але проблема була в тому, що вони насправді не хотіли чути ту відповідь або сприйняти ту відповідь, яку дав їм Христос.
І ось що про це говорить апостол Матвій в 12 розділі, і ми прочитаємо з 38 по 40 вірші. Це буде у нас сьогодні центральне місце зі Святого Письма. Там написано:
«Тоді озвалися деякі з книжників і фарисеїв, кажучи: “Учителю, хочемо від Тебе бачити ознаку”. А Він у відповідь їм сказав: “Лукавий і перелюбний рід шукає ознаку, та ознаки не буде дано йому, хіба лише ознака пророка Йони. Адже так, як Йона був у череві кита три дні і три ночі, так буде Син Людський у серці землі три дні і три ночі”».
Чи є у вас сьогодні якесь запитання до Бога? Є тут люди, які хотіли б сьогодні поставити якесь запитання? Я думаю, що є. А чи хотіли б ви почути для себе відповідь на це запитання? Я думаю, ви думаєте про себе: «Пастор, ну якщо в мене є запитання, звичайно, що я хотів би почути відповідь від Бога».
Знаєте, ці люди мали запитання до Христа. Вони, хоча не сприймали Його як Месію, не сприймали Його як Божого Сина, але все ж таки в серці щось їм не давало спокою. І вони дуже хотіли впевнитися, чи так воно, чи ні. Чи дійсно Ісус — Він Христос і Месія, чи ні. І тому вони прийшли до Нього і сказали: «Ми хочемо, щоб Ти нам показав ознаку».
Знаєте, їх не влаштовувало те, що показували по телебаченню: що Ісус зцілив сліпого, хромого, когось воскресив із мертвих, вигнав демонів. Вони все про це чули, бачили. Я думаю, що центральні єрусалимські газети регулярно про це друкували в колонках новин. Ну, вони були в курсі того, що відбувається. Але вони хотіли щось особливе, щоб Христос показав саме їм. Вони хотіли, щоб Христос відповів саме на їхнє запитання.
Що шукали віруючі, які жили за часів Христа? Вони шукали особливих ознак. Точніше, як я вже казав, вони хотіли знайти для себе відповіді, проте не дуже хотіли їх чути. Про що нагадав Ісус віруючим того часу? Про що Він їм нагадав? По суті, Він їм сказав, що всі відповіді на їхні запитання — вони вже є де? В Божому Слові. Він нагадав історію, яку знають діти ще з недільної школи.
Хто з вас не чув історію про Йону? Є тут люди, які ніколи не чули про Йону? Та ні, немає. Тобто, якщо дитина ходить більш-менш регулярно на недільну школу, вона 100% буде знати про Йону, про кита, який його проковтнув. І Ісус це нагадує кому? Дорослим дядькам. Вони 100% цю історію чули, не знаю, 100 разів, а може й тисячу разів за своє життя. Вони могли, мабуть, її переказати напам’ять. І Він каже, що вам не буде ніякої іншої відповіді, не буде ніякої іншої ознаки, крім оцього прикладу — історії про Йону. Що як Йона був три дні у череві кита і три ночі, так і Син Людський що? Буде три дні і три ночі у серці землі.
Знаєте, насправді, в чому суть цієї історії, про яку згадує Ісус в цьому тексті Святого Письма? Йона тікав від Бога. Це те, що відбувалося і, я маю надію, не відбувається сьогодні в вашому житті. Ми всі тікали від Бога. Хто з вас не тікав від Бога? Ні, коли ми жили без Бога, ми всі так чи інакше від Нього тікали. Під різними соусами. Йона не хотів йти проповідувати в Ніневію, тому купив квиток в Іспанію. Ми нещодавно в новинах всі дивилися, як там з Марокко тікали до Сеути, яка є африканським анклавом іспанським. Чому? Тому що вони хотіли потрапити в Іспанію. І от Йона так само, він не був в Марокко, трошечки був ближче до Іспанії, але теж на узбережжі Середземного моря. І він замість того, щоб піти проповідувати в Ніневію, яка там трошки вище знаходилася, теж на узбережжі Середземного моря, він купив квиточок і поплив до Іспанії.
Знаєте, саме тому, що він тікав від Бога, його свобода закінчилася повним паралічем, коли він опинився всередині цієї велетенської риби. Знаєте, ми всі жили в такій свободі, тільки вона кожного з нас приводила, як Йону, в одне й те саме місце — у черево кита.
Для чого Господь це робить в нашому житті? Знаєте, коли ми жили без Бога, Бог давав нам опинитися в цьому череві з однією простою метою — щоб ви і я, ми повернулися до Христа. Але ви спитаєте: «Пастор, ну сьогодні ж я вже в церкві, сьогодні я вже з Богом, чому в моєму житті час від часу я себе знову-таки відчуваю, що я опинився в цьому киті, кит мене проковтнув, десь там плаває під водою, і я не знаю, як з цих проблем вибратися?». Знаєте, я вам скажу по секрету: Бог це робить, щоб ми перестали від Нього тікати, вже будучи віруючими.
Якщо б історія з Йоною трапилася у наш час, то перше, що, я думаю, він би почав робити — він би дістав свій мобільний телефон і спробував би його увімкнути, перевірити, чи він працює. А друге, що б він почав там робити — він би запитав у Гугла або у ШІ: «Що робити, якщо тебе проковтнув кит?». Не знаю, що б на це відповів Google, я не перевіряв. Можете заради цікавості після проповіді загуглити, що він вам відповість. Можливо, в нього якісь є поради з цього приводу. Але у Йони не було телефону, і він не зміг поставити це запитання.
Але, скоріше за все, це виглядало як в одному анекдоті. Сидить Йона у шлунку кита: темно, сиро, навколо плаває напівперетравлена риба, пророк важко зітхає, дістає мобільний телефон, дивиться на екран і каже: «Ну супер! Мало того, що мене з’їли, так тут ще й зв’язок не ловить. І взагалі, я замовляв каюту з видом на океан, а не океан з видом на каюту». Проте, як я вже казав, у Йони телефону не було, і тому, коли він прийшов до тями, то згадав про Бога і почав до Нього молитися. В нього був зв’язок, насправді, найголовніший, який тільки ми можемо мати в цьому житті. Бо телефон не завжди може працювати, навіть якщо він працює, не завжди у телефону буде зв’язок, і тому ми не зможемо зовсім скористатися якимись функціями, які він нам пропонує.
Тому перша важлива думка, яку я бачу з цієї історії, вона така: **черево кита — це інструмент порятунку.** Насправді, якщо ви сьогодні себе відчуваєте в цій проблемі, яку ви проходите, втрату, яку ви переживаєте, хвороба, яка вас не залишає… Якщо ви себе відчуваєте як Йона — що ви в цьому киті, він вас проковтнув, і варіантів якось його полоскотати, щоб він вас виплюнув, тобто у вас такого варіанту немає… Але знайте напевно: якщо Бог допустив, щоб ви як віруюча людина опинилися в цьому череві кита, це не для того, щоб кит вас перетравив, не для того, щоб ви загинули, розчарувалися, відійшли від Бога. Це інструмент вашого порятунку.
Бо що б трапилося з Йоною, якщо б його не проковтнув цей кит? Були в нього варіанти вижити під час шторму без всяких плавзасобів, без рятувального жилета? Та ніяких варіантів! Він би потонув там на першу-другу хвилину, після того як його чергова хвиля б накрила, він би захлинувся і пішов би на дно. Тільки тому, що кит його проковтнув, він три дні і три ночі протримався серед океану.
Чи хотіли б ми, щоб Бог врятував нас якось інакше? Ну, без потрапляння в черево кита. Чи хотіли б? Так, звісно! Я думаю, що тут всі скажуть: «Пастор, ну тут взагалі це запитання, так сказати, не до нас». Але саме у череві кита у Йони не було розваг, не було гаджетів чи можливості кудись бігти. До цього в нього все було: в нього були гроші, щоб купити квитки, був корабель, який якраз плив до Тарсісу в Іспанію, в нього були можливості тікати від Бога. Але коли він опинився у череві кита, цих можливостей в нього вже не було.
Знаєте, саме тому наші життєві кризи, наші хвороби, втрата роботи, якісь інші потрясіння — вони стають єдиним місцем… На жаль, на жаль. Я думаю, що якщо б Бог міг якось інакше нас зупинити… Але саме тому, що інколи Бог ніяким чином іншим не може нас зупинити, Він допускає, що в наше життя приходять якісь потрясіння і випробування. Ми нарешті зупиняємось, ми перестаємо бігти, бо нам вже немає нікуди бігти. Ми лежимо у себе в ліжку, якщо ми захворіли. Ми сидимо вдома, шукаємо роботу, якісь варіанти, а нічого не можемо толково знайти. Але ми починаємо думати в цей час про головне. В нас трошечки більше часу з’являється вільного, і ми починаємо думати про головне — для чого насправді ми живемо на цій землі. В чому сенс мого життя? Невже тільки щоб ходити на роботу, щоб бути здоровим, себе гарно почувати, щоб у мене в родині було все добре? Тільки для цього ми живемо на цій землі? Тільки щоб у нашій країні не було війни, був мир?
Є багато країн, де сьогодні немає війни, де є мир, але, на жаль, люди, які там живуть, вони не дуже добре живуть. А навіть якщо вони, в принципі, більш-менш добре живуть, як в Європі або в Північній Америці, багато людей живуть нещасливо і вони йдуть, на жаль, у пекло.
Знаєте, наші проблеми часто здаються нам кінцем світу. Проте в Божому задумі це черево є таким тимчасовим ізолятором. Знаєте, людина, яка скоїла якийсь злочин, перед тим як пройде суд, їй призначать якесь покарання реальне або умовне, людина, якщо її не відпускають під заставу, вона сидить де? В ізоляторі. Її обмежують, щоб вона не могла вплинути на свідків, щоб вона не могла скоїти ще якісь злочини, ну просто щоб вона, так сказати, певний час відпочила. Тобто їй дають можливість не потонути і дають можливість схаменутися.
Знаєте, Йона не вийшов з риби завдяки своїм зусиллям, не вийшов з риби завдяки своїм зв’язкам (бо як пророк він мав точно зв’язки там з царем, з якимись чиновниками в Ізраїлі, в нього точно були віруючі друзі, які могли б його підтримати). Але завдяки чому він вийшов з черева кита? Завдяки чому? Киту трошечки, так сказати, підкинув грошенят, правда ж? І кит став більш зговірливий. Ні! Завдяки тому, що він згадав, що в нього є зв’язок з Богом, з його Творцем.
Чи можливо, щоб щось схоже на історію Йони трапилося в наші дні? Звичайно, що так. Я вам скажу, що такі історії трапляються час від часу в вашому житті, такі історії час від часу трапляються в моєму житті. І про одну людину, з якою теж трапилася така історія, хочу сьогодні згадати і розказати. Я думаю, ви всі знаєте цю людину — це Клайв Стейплз Льюїс. От хто чув про такого письменника? Він написав знамениті такі в нього казки «Хроніки Нарнії», він написав книгу «Просто християнство», «Бог під судом», багато в нього чудових книг і таких апологітичних, і філософських, і художніх. За його книгами, за «Хроніками Нарнії», знято багато фільмів, бо це без перебільшення, можна сказати, таке дитяче Євангеліє, дитяче художнє Євангеліє.
Але його часто називають Йоною інтелектуального світу. Хто чув таке? Можливо, якщо цікавилися його життям, то ви таке чули. Бо саме як Йона, він так само в своєму житті тривалий час тікав від Бога. У юності Клайв Льюїс пережив спочатку смерть матері, а потім жахи Першої світової війни. І хоча в дитинстві він був віруючим, він навіть прийняв хрещення в англіканській церкві, от саме ці потрясіння — спочатку втрата матері, а потім ті потрясіння, які він пережив на фронті, — вони спричинили те, що він відвернувся від Бога.
У 1917 році, коли Льюїсу було 18 років, він навчався в Оксфорді. Здавалося, що в його житті було все добре, але саме в цей час почалася Перша світова війна. І хоча він не підлягав обов’язковому призову (в Англії був обов’язковий призов, але він був громадянином Ірландії, і тому він не підлягав призову), він пішов добровольцем на фронт, пройшов підготовку в офіцерському батальйоні, і його відправили до Франції у складі Сомерсетського піхотного полку. Свій 19-й день народження він святкував у сирих окопах на передовій лінії фронту.
У квітня 1918 року під час битви при Аррасі Льюїс був поранений. І причому поранений не німецьким снарядом, не німецькою авіабомбою, а своїм же британським снарядом. Він розірвався раніше часу, його товариш, який був поруч з ним, загинув, а Льюїс отримав серйозне поранення руки, і інший осколок застряг біля серця. Він тривалий час проходив лікування. Той осколок, який в нього був біля серця, так і залишився з ним на все життя, бо було дуже небезпечно оперувати, і тому його не видаляли.
Після цього його демобілізували, але саме цей страшний окопний досвід, і смерть друзів, і всі ті жахи, які він бачив під час війни, остаточно зруйнували його віру. І з людини, яка була до цього віруючою, ходила до церкви, Льюїс перетворився на переконаного атеїста. Він став переконаним атеїстом і так само тікав від Бога через свою інтелектуальну гордість, як тікав Йона в цій історії, про яку ми читали. Він побудував навколо себе такий захисний мур з науки, книг та логіки, вважаючи християнство міфом для неосвічених. Він прагнув, щоб Бог просто залишив його у спокої, і робив усе, щоб сховатися від Його присутності в тиші Оксфордського університету.
Я вам скажу, забігаючи наперед, що коли він закінчив Оксфорд, він залишився там викладати, він став професором в цьому університеті, він був дуже-дуже поважною людиною, його дуже поважали за його знання, за вміння донести те, що він викладав. Але в його житті сталася ця буря, і він так само, як Йона, потрапив у черево кита. Здавалося, що в його житті все добре: в нього є улюблена робота, в нього вже не було якихось таких серйозних потрясінь, але всередині він себе відчував спустошеним. Він пише про себе в книзі «Настигнутий радістю», що він себе відчував як тварина, яку наздоганяє мисливець. І він так образно порівнював, що відчував себе цією тваринкою, на яку полюють, а Бога він відчував як того мисливця, який на нього полює.
Але Бог в цей час, саме в цей час, помістив в його оточення дуже гарних віруючих друзів. Про одного ви точно чули — це Джон Рональд Толкін. Він разом з ним теж викладав в Оксфорді, і ще до повернення Льюїса до Христа він йому свідчив про Бога, він йому говорив багато про Христа.
Наприкінці 20-х років Льюїс потрапив в таку духовну темряву. Він відчував себе своєрідно в такому череві кита. І це був період такої важкої духовної боротьби. Його стара атеїстична картина світу вже руйнувалася, а прийняти Бога не дозволяла гордість. Я думаю, що кожен з нас з чимось подібним стикався: коли ми дійшли вже в своєму житті в якийсь тупик, ми вже повністю розчарувалися в житті без Бога, але нам заважала якась така внутрішня гордість. І от визнати, що ти стільки років прожив без Бога, і це було невірно і неправильно… Визнати, що це було все невірно, і повернутися до Христа, я думаю, що багатьом з нас було важко.
Але саме в цей момент він почав молитися з глибини, як Йона з черева цього кита, він почав молитися до Бога, і Бог його почув. Так само в 1929 році Льюїс став на коліна в своїй кімнаті в Оксфорді і визнав, що Бог є Бог. Ось що він написав у своїй книзі: «Я став на коліна і визнав, що Бог є Бог, і, можливо, був найсумнішим і найнеохочішим новонаверненим у усій Англії». Але саме це стало початком його нового життя.
Знаєте, що зробив Льюїс після свого навернення? Він не жив у якійсь такій саможалості, не згадував ці роки, які він прожив без Бога. Він так само, як Йона, почав проповідувати іншим людям про Христа. Після навернення Льюїс став одним з найвидатніших християнських проповідників та авторів ХХ століття. Замість того щоб сховати свій талант, він написав десятки книг (як-от «Просто християнство», «Хроніки Нарнії»), які привели до Бога мільйони людей по всьому світу. Знаєте, його інтелектуальний бунт перетворився на щире служіння. На щире служіння Богу.
Напевно, слухаючи мене, слухаючи цю історію, ви, можливо, думаєте: «Ну де я, а де Льюїс?». Тобто його сьогодні твори викладаються в школах, за його творами знімаються фільми, його книги надруковані мільйонними тиражами, і він продовжує проповідувати навіть після свого переходу в вічність. Тобто він вже перейшов у вічність, він вже з Богом на небесах. Але знаєте, кожен з нас може теж вплинути на своє оточення, якщо ми як Льюїс все ж таки після того, як Бог нам допоможе вибратися з цього черева кита, почнемо служити людям навколо себе.
Знаєте, для того щоб прискорити цю евакуацію з кризового стану, щоб змушити кита виплюнути вас і мене на сушу, потрібно припинити боротися з обставинами і почати працювати над причинами. Оце ми більше за все не любимо. Знаєте, простіше продовжувати якось сперечатися з тим, що відбувається в своєму житті, ніж визнати, що ти сам винен, тому що ти тікав від Бога, тому що ти не робив те, що Бог тобі сказав робити, не служив Ему або просто не хотів чомусь мінятися, і саме тому ти опинився в череві цього кита.
Як це почати робити? Чи є в цьому, в сьогоднішній історії, якісь практичні кроки для нас? Так, деякі кроки я хотів би зараз згадати.

1. Перше, що нам треба зробити — нам треба **капітулювати перед Богом.** Нам треба перестати бігти, борсатися. Не треба чекати, щоб Бог тебе буквально помістив у черево цього кита, коли ти вже не можеш просто фізично нікуди бігти. Але якщо ти бачиш, що в твоєму житті почалися якісь проблеми, не треба робити вигляд… Все одно це і люди рано чи пізно побачать, і ти це відчуєш, що в твоєму житті не все так іде, як потрібно. Треба перестати бігти від Бога. Треба зупинитися і визнати: «Так, я в тупику. Мої старі методи боротьби, якісь хитрощі, маніпуляції — вони більше не працюють. Я програв цю битву». Знаєте, капітуляція перед фактом того, що в твоєму житті відбувається криза — це якраз початок одужання. Початок твого одужання, де головним лікарем буде сам Господь Бог. Якщо ти визнаєш, що в тебе проблема, якщо ти визнаєш, що без Бога ти з цією проблемою нічого не зможеш зробити — це початок твого і мого одужання.

2. Друге, що важливо зробити — це треба **бути радикально чесним.** Це треба взяти 100% відповідальності за те, що відбувається в твоєму житті. Не казати, як в Едемському саду: «Адам, а це Єва мені дала цей плід, а це мені диявол біс попутав». Тобто ми завжди можемо знайти, якщо поруч з нами є хоч одна людина, ми знайдемо когось винного. І це будемо не ми. Це буде якраз оця людина, яка поруч з нами. Або в гіршому випадку, якщо немає людей: «Та диявол, він же ж, так сказати, всі ці проблеми в наше життя приносить». Але Бог хоче, щоб ми взяли відповідальність на себе. Знаєте, Йона вийшов із риби лише тоді, коли перестав звинувачувати шторм, перестав звинувачувати моряків, які кинули жереб (кинули якось не так, і цей жереб випав на нього). Він перестав звинувачувати погоду, владу, Бога. Він чітко сказав: «Це через мене. Це тому, що я не послухав Бога, і я від Нього тікав». Знаєте, що вам і мені треба зробити? Ми це не любимо. Навіть коли йдемо в магазин, це часто наша проблема: ми не складаємо список і потім купуємо все що завгодно, крім того, що нам було потрібно. Тому що в магазині працюють розумні люди, вони викладають товари такі, які якраз акція, якраз вигідна ціна, і вони якраз на рівні очей, а те, що нам треба, воно там десь внизу лежить, треба ще нахилитися. Знаєте, якщо ви і я, ми хочемо, щоб в нашому житті почалися якісь зміни, нам треба скласти список. Які саме ваші рішення — страх, лінь, гордість, єгоїзм, безвідповідальність, невміння планувати — привели вас в цю проблему? Поки ви звинувачуєте свою дружину або чоловіка, своїх дітей, владу, війну, корупцію — нічого в вашому і моєму житті не зміниться. Ви можете це продовжувати, я можу це продовжувати, але Бог вас закликає: просто складіть цей список. Знаєте, це дуже просто, але це дуже складно. Ми не любимо ні списків складати, нічого планувати. Ми хочемо, щоб воно само собою якось все вирішувалося.

3. І третє, що нам важливо зробити — нам треба **змінити своє мислення.** Нам треба перестати ставити запитання: «За що?». Хто ставив нещодавно таке питання: «За що це зі мною трапилося?». Ставили? Ну, я ставив. Можливо, ви такі правильні люди. Нам треба перестати ставити це запитання «за що?» і поставити одне просте запитання: **«Для чого?»**. Для чого Бог це допустив в моєму житті? Для чого це трапилося зі мною? І знаєте, якщо ви поставите таке запитання, а потім ще дочекаєтеся відповіді від Бога, і не будете схожі на тих книжників і фарисеїв, про яких ми сьогодні читали (що вони поставили питання, гарне питання, але відповіді вони на нього не хотіли чути)… Якщо ви дочекаєтеся відповіді і почнете робити те, що Бог вам скаже, то Господь допоможе вам вибратися з цього черева кита.

4. Четверте, що нам важливо почати робити — нам треба **сфокусуватися на тому, що ми можемо змінити в своєму житті.** Не те, що ми не контролюємо, не те, на що ми не впливаємо, а те, що ми можемо зробити. Запитайте себе: «Що найменше я можу зробити прямо зараз у моїй ситуації?». Наприклад, вибачитися перед близькою людиною. Знаєте, ми завжди знаємо, коли ми повинні вибачитися перед кимось, але це завжди настільки складно! І ми чекаємо до останнього, щоб ця людина якось до нас підійшла, вибачилася, сказала, що я був неправий, ти така добра, гарна людина. Знаєте, ми будемо чекати до останнього. Але Бог хоче, щоб ми стали такою людиною. Нам треба почати планувати свій бюджет, якщо у вас не вистачає грошей. Нам треба нарешті доробити ремонт, якщо ви його почали до війни або ще місяць, рік назад. Доробіть це! Зробіть генеральне прибирання, і ви побачите, як ваше життя змінюється. Знаєте, на жаль, що я бачу? Я інколи до когось приходжу, провідую, я бачу, що у дуже багатьох людей (це взагалі проблема в нашій країні) вони колись почали ремонт: обдерли стіни, немає шпалер, там ще щось зробили… І оце стоїть. Я питаю: «А коли ви почали ремонт?». Виявляється, це було не тиждень назад, не місяць назад, а це було рік назад, чи два роки назад, чи хтось ще перед війною починав. І от воно все стало на стадії «шпалери обідрали» — і все. І ми так живемо: з обідраними шпалерами, з невирішеними проблемами, які роками-роками в нашому житті залишаються. Знаєте, відновіть контроль над маленькими деталями свого дня — і ви побачите зміни у великому. Нещодавно, коли я проповідував про вірність, я казав, що не буває великої вірності без вірності в чомусь маленькому. Ми ніколи не спасемо навіть однієї людини, якщо ми не почнемо якісь кроки робити, щоб служити іншим. Якщо ми будемо думати… Я тоді розказував про цього британського брокера. Якщо ми будемо думати: «А як? Я ж не можу зупинити війну». Знаєте, ця людина, про яку я тоді розказував, вона війну не зупинила. Вона не врятувала всіх дітей єврейських, вона не врятувала взагалі багато-багато людей, бо загинули мільйони в цих концтаборах, але завдяки тому, що вона сказала: «Я буду робити те, що я можу», вона врятувала 690, майже 700 дітей. А він міг би сказати: «А що я можу робити? Зв’язків немає, грошей немає, посади немає…».

5. І останнє, але це не останнє за важливістю, що нам треба почати робити — нам треба **почати молитися.** Знаєте, якщо ви прочитаєте історію Йони, він каже, що «в тісноті моїй я покликав до Господа». І що? Він сказав: «Зв’язку немає, абонент зараз не може вам відповісти»? Ні, і Бог його почув! В тій тісноті, в якій він опинився через свій непослух, він покликав до Господа, він згадав оцей номер на своєму мобільному телефоні, він набрав до Єдиного, Хто йому міг допомогти. І знаєте, найбільш парадоксальний крок: Йона почав дякувати Богові за порятунок ще тоді, коли він сидів у темряві цього черева кита. Він вже тоді почав дякувати Богові і почав обіцяти Богові, що він виконає те, що він Йому пообіцяв. Знаєте, він повірив у вихід до того, як побачив світло. Знаєте, що це говорить для вас і для мене? Замість скарг почніть практикувати вдячність. Я знаю по собі, це дуже складно: поки в твоєму житті ще нічого не вирішилося, дуже складно знайти, за що ти можеш подякувати Богу. Хоча я вам скажу по великому секрету: у нас у всіх, навіть якщо в вашому житті є зараз якась невирішена проблема, серйозна проблема — у вас є за що подякувати Богові! Те, що ви і я, ми знаходимося в цьому залі, воно говорить про один простий факт: ми живі, і в нас достатньо сил, щоб дійти до цього місця. Можна за це подякувати Богові? Хтось сьогодні лежить в лікарні через хвороби, через те що прилетіла ракета, дрон, він поранений, а хтось взагалі загинув сьогодні, цієї ночі. А ви і я, ми живі, ми на цьому місці. Можна за це подякувати Богу? Амінь. Знаєте, знайдіть (це вже порада) 3–5 речей, за які ви вдячні прямо зараз у своїй проблемі. От подумайте, я вам даю час. У вас зараз є проблема, я не знаю яка: в когось хтось хворіє вже давно, не може ніяк одужати; в когось якась проблема з фінансами не вирішується довго; хтось втратив роботу або в пошуках роботи; а в когось у стосунках щось не дуже добре. От просто відкладіть оце все, те, що вас тримає в цьому череві, і подумайте про три або більше речей, за що ви вдячні Богові. Як я казав: я живий, у мене є дах над головою. Хто сьогодні прийшов, у вас все нормально з вашою квартирою, слава Богу, вікна цілі. Знаєте, ця ситуація, яка трапилась в вашому житті, вона відкрила вам очі на тих друзів, які були не друзі, а просто як риба-прилипала: поки у вас було все добре, ви могли щось дати, допомогти, вони були з вами, у вас стало недобре — і ця прилипала відліпилася, щоб до когось іншого приліпитися. Знаєте, вдячність зміцнює наше мислення і наш духовний стан. Вдячність робить нас готовими до свободи.

І головне правило евакуації з черева кита — це друга і остання думка, важлива на сьогодні: **кит випускає нас тоді, коли ми стаємо іншою людиною.** Не тоді, коли ми загуглили, що нам робити, якщо нас кит проковтнув, а кит випльовує нас тоді, коли ви і я, ми дійсно зробилися іншою людиною. Коли ми звернулися до Бога, ми попросили Бога, щоб Господь змінював нас, працював у нас. Знаєте, змініться всередині — і зовнішні обставини почнуть змінюватися самі. Ну, точніше, не самі, а Бог буде вже міняти ці обставини так, щоб у ваше життя прийшли ці відповіді, яких ви потребуєте.

Хочу вас залишити в кінці цієї проповіді з одним запитанням: **Що б ви хотіли зробити першим кроком сьогодні?**
Я вам скажу по секрету (можете навіть своєму сусіду сказати): в вашому житті нічого не зміниться. Нічого не зміниться, якщо ви нічого не зробите з того, про що ми сьогодні говорили. Від слова взагалі. Ви послухали, згадали ще раз гарну цю історію про Йону, подумали, як добре, що я не був на місці Йони і мене насправді кит не ковтав… І якщо це всі висновки, які ви зробили для себе, якщо це всі висновки, які я для себе зробив, і я ніяких собі кроків не запишу, нічого не запланую, не вирішу доробити ремонт, який в мене вже роками не зроблений — в вашому і в моєму житті нічого не зміниться. От просто, якщо ви записуєте чи якщо в телефоні знаєте, де залишити в нотатках якусь собі помітку, запишіть собі це запитання. Я не прошу вас прямо зараз писати якісь кроки, а от запишіть собі це запитання: «Що б я хотів зробити першим кроком сьогодні?».

І ви всі знаєте, в чому ви потребуєте Божої допомоги. Я знаю, в чому я потребую Божої допомоги. Йона знав, коли він ще був у цьому череві, в чому він потребував Божої допомоги, бо ніхто, крім Бога, йому не міг допомогти. Він ніяк не впливав на навігацію кита, він не міг забити маршрут в Гуглі, на Гугл-картах, натиснути кнопочку, щоб «поверніть праворуч, ліворуч, допливіть там до берега, виплюньте тут пророка Йону». Тобто він на це не впливав. Але ви і я, ми сьогодні впливаємо на навігацію свого життя через ті вибори, які ми сьогодні робимо.

Давайте ми встанемо зараз для молитви. І ми помолимось. Помолимось, щоб Господь допоміг нам в тій тісноті, в тих обставинах, в тому череві кита, в якому, можливо, ви сьогодні знаходитесь, щоб Бог допоміг нам набрати цей єдиний правильний номер, де ніколи ви не почуєте, що «абонент зараз не може прийняти ваш дзвінок». Знаєте, зверніться зараз до Христа, зверніться зараз до Того, Хто не хоче, щоб ви опинялися в цьому череві, і попросіть у Нього сили, розуму, що вам треба робити. Пообіцяйте Богові, якщо ви щось вже знаєте: Бог вас закликав послужити якійсь людині, щось почати робити в церкві, і ви це відкладали, відкладали і так і не почали… Просто пообіцяйте Богові: «Я почну це робити». Знаєте, Йона це зробив у череві кита, і завдяки його обіцянці, завдяки його зверненню до Бога, Господь його звільнив звідти. Господь поблагословив його, Господь використав його служіння.

Знаєте, він був, мабуть, один з тих євангелістів, який йшов проповідувати без всякого бажання. Коли він пішов в Ніневію, він зовсім не хотів цим людям проповідувати. Я не знаю, як його проповідь звучала, але коли людина щось робить, що їй не подобається, не хочеться, це не дуже, так сказати, переконливо звучить. Але навіть через таку проповідь ті люди, яким він проповідував, покаялися! На 40 років, на 40 років після цього покаяння Ассирія не зачіпала Ізраїль. Тільки коли це покоління, якому проповідував Йона, перейшло в вічність, Ассирія знову напала на Ізраїль, захопила Самарію, і 10 з 12 колін були депортовані, евакуйовані з Ізраїля. Але я думаю, що якщо б після Йони знайшовся хтось інший, кому Бог казав: «Іди проповідуй в Ассирію, іди проповідуй цим язичникам», можливо, цього б не відбулося. Але хтось тікав настільки успішно, що, на жаль, Ніневія залишилася язичницькою, Ассирія залишилася язичницькою, і від цього постраждав не Йона — постраждав Ізраїль, його нащадки.

Тому давайте молитися, щоб це не трапилося в нашому житті.

«Господь Ісус, ми дякуємо Тобі, дякуємо Тобі за цю ознаку, яку Ти залишив нам — ознаку Йони. Що як Йона був три дні і три ночі у череві кита, і після цього Ти його звідти врятував, і він служив Тобі, він виконав Твою волю, і по його служінню покаялися багато-багато людей, так само Ти сказав, що Син Людський буде три дні і три ночі у серці землі для того, щоб ми мали спасіння, для того, щоб ми не залишалися в цьому череві кита, в цьому череві проблем, які сьогодні намагаються нас проковтнути і перетравити. Я прошу, Боже, сьогодні за моїх братів і сестер, які є на цьому місці, я прошу за кожну людину, яка дивиться онлайн: допоможи нам в нашій тісноті, в наших обставинах почати кликати до Тебе, почати набирати цей єдиний номер, який ніколи не відповість нам, що абонент не може прийняти вашого дзвінка. Господи, дай нам сьогодні зрозуміти, які кроки ми можемо почати робити, щоб наблизитися до Тебе, щоб не тікати від Тебе. Бо все, що треба нам зробити, щоб тікати від Тебе — це просто нічого не робити, щоб наближатися. Але дай нам, Господи, зараз мудрості, щоб взяти відповідальність, сказати: “Це я винен, це я відповідальний за те, що відбувається в моєму житті”. Дай нам почати робити ці прості речі: вибачатися, дороблювати те, що ми почали і закинули, шукати Тебе, шукати Тебе. І, Господи, ми віримо, що Ти допоможеш нам в цей час, коли в нашій країні навколо нас відбувається багато зла, і ми всі стикаємося з цими випробуваннями віри, ми стикаємося з цими запитаннями, коли все це закінчиться… Допоможи нам шукати в усьому цьому Тебе, допоможи нам знаходити відповіді саме в Тобі. Допоможи нам не просто ставити Тобі якісь питання, але коли Ти будеш промовляти до нас, будеш казати: “Почни оце робити, служи оцій людині”, бо якщо спасеться ця людина — зміниться вся країна, майбутнє нашої країни. Господи, дай нам таку віру, що коли спасається одна людина — змінюється майбутнє багатьох-багатьох людей! І ми, Боже, вклоняємось Тобі, і ми, Боже, кажемо, що Ти — наш Господь, і ми потребуємо Тебе більше всього, більше всього потребуємо Тебе як Господа і Спасителя в нашому житті. І ми молились до Тебе, наш Небесний Батько, в ім’я Сина Твого Ісуса Христа».

Давайте, церква, ще поклонимось нашому Господу.

«Господи, ми кажемо Тобі, наш Господь, ми кажемо, що Ти — Бог всієї землі, але найголовніше — що Ти є моїм Богом! Ти є Господом і Спасителем в моєму житті, Ти є Тим, Хто рятує, Ти є Тим, Хто звільняє з цього черева кита, з цього черева проблем, з цього черева випробувань, які я сьогодні проходжу. І, Господи, допоможи мені, допоможи кожному, хто є тут у залі, кожній людині, яка дивиться це служіння онлайн. Допоможи нам, коли ми відчуваємо, що ми в цій тісноті, що десь в своєму житті ми тікали від Тебе і дотікалися до того, що Ти вже нас почав зупиняти… Допоможи нам в цих обставинах почати шукати Тебе і зробити всі ці кроки, які ми можемо, назустріч до Тебе. Зробити цей крок в молитві, зробити цей крок в тому, щоб щиро запитати, що мені робити, зробити цей крок, щоб почути відповідь і сказати: “Так, Господь, я буду це робити”. І допоможи нам не забувати одну просту річ: що все, що нам треба, щоб перестати тікати від Тебе — нам треба зупинитися і почати шукати Тебе. І ми вклоняємось Тобі, наш Небесний Батько, ми ще раз дякуємо за те, що Ти все зробив, щоб ми мали мир з Тобою, щоб ми мали спасіння, щоб ми мали вічне життя, і щоб в цьому земному житті ми також мали розуміння, що нам робити, як нам робити і як нам жити з Тобою. І за все ми Тобі дякуємо в ім’я Сина Твого Ісуса Христа. Амінь, амінь».

Сідайте, будь ласка, дорога церква. Дякую вам, дорогі левіти.

Я хотів би зараз запросити Крістіну Муху сюди наперед. У неї якраз є свідчення, і воно дуже, думаю, перекликається з сьогоднішньою темою. І просто Крістіна поділиться, що Бог зробив для неї, для їхньої родини.

— Добрий день. Знання прийшло в моє життя… Мого чоловіка забрали на війну 13 квітня, і, ну, мабуть, тільки один Бог знає, що я пережила. У мене було відчуття, наче, знаєте, будинок, у якого зірвало дах. Тобто у мене двоє дітей, у мене двоє моїх батьків — інвалідів, і двоє батьків чоловіка теж на мені — вони всі інваліди, і у всіх проблеми. І все це на мене навалилося, і я була у всіх інстанціях, в яких тільки могла: і у військових, і у психологів, і у психіатрів — в общем, де я тільки не була. І тільки коли я стала на коліна перед Богом, і волання моє Бог почув… Тому що Бог не приходить з громом, з блискавкою, з таким сильним голосом, щоб нас не злякати. Але якщо ми бачимо, то ми відкриті і допускаємо те, що Бог буде до нас звертатися. Якщо ми готові слухати, Бог буде нам говорити тихо: через людей, через обставини, через Біблію.
Псалом 144: «Праведний Господь у всіх шляхах Своїх і благий у всіх ділах Своїх. Близький Господь до всіх, хто прикликає Його, до всіх, хто прикликає Його в істині. Бажання тих, хто боїться Його, Він виконує, волання їхнє чує і спасає їх. Береже Господь усіх, хто любить Його, а всіх нечестивих винищить. Уста мої виречуть хвалу Господню, і нехай благословляє всяка плоть святе ім’я Його повіки й віки».
Бог чудес! І ця книга — вона взагалі нереальна. Тут написані нереальні речі, але вони стають реальними, коли ми стаємо на коліна. Тому що навіть віруючі люди мені казали, що це нереально. Це правда. Те, що відбувалося… Ми вже дали звільнення, дали наказ на те, щоб він звільнився з армії, тому що в нього є батьки-інваліди, але те місце, де він був поміщений — вони кажуть, що це нереально, розумієте? Але Бог робить чудеса просто тому, що ми просимо, тому що ми Його діти. І цінуйте кожен миг у своєму житті, і робіть ті речі, які казав пастор, тому що це все правда. Поки ми не встанемо і не смиримося, Бог не зробить нічого. Але нам потрібно зробити перший крок.

— Дякую, Крістіно, за це свідчення. Знаєте, для мене це теж таке велике підбадьорення, бо є речі, які… ну ти знаєш, що воно нібито повинно так бути, але ми знаємо, що не все, що в нашій, наприклад, країні прописано в Конституції, є закони гарні написані… Ми знаємо, що багато є гарних речей в нашій країні, але вони просто не працюють. Вони нібито є, а їх немає. І от в кожній такій ситуації, де ми стикаємось реально з таким беззаконням, якимось протиправством, у нас є вибір: або змиритися і сказати: «Ну, така наша країна, закони не виконуються, Конституція порушується», так сказати, як у нас деякі люди казали у владі, «Конституція на паузі»… Але знаєте, я дякую Богу, що Боже Слово — воно не на паузі! Конституцію, закони, суди, якесь правосуддя можуть люди, які, на жаль, сьогодні при владі, поставити на паузу. Але Боже Слово і те, що Бог пообіцяв вам і мені, ніхто з людей на паузу не може поставити, крім вас і мене! Крім вас і мене. На жаль, ми теж можемо і це поставити на паузу, якщо ми не шукаємо Бога, якщо ми не звертаємось до Його Слова. Але коли ми шукаємо Бога, знаходимо там для себе обітниці, навіть те, що було поставлено на паузу людьми, воно починає працювати і все виправляється. Тому я вас підбадьорю ще раз, і це свідчення, я думаю, для нас підбадьорення: не миритися з беззаконням! Не миритися, що в нашій країні сьогодні відбувається насильство. Молитися проти цього. Молитися, щоб Бог виправив це. І я вірю, Бог підніме навіть таких людей, як Йона, які сьогодні не хочуть йти туди — до влади, до цих президентів, до цих царів — щось їм проповідувати. Вони думають: «Ну а не дай Бог вони ще покаються…». Ну, так Йона думав: «Не дай Бог вони ще, ці ніневітяни, покаються, Бог же ж милостивий, Він же їх простить!». А вони покаялися, і Бог їх простив. Але це було благословінням і для Йони, і для його країни. Але, на жаль, тоді Ізраїль не скористався, він пішов ще більше в ідолопоклонство, і ті ж самі люди, які до цього покаялися, а потім повернулися до свого праконвічного язичництва, захопили Ізраїль.

А на завершення хочу нагадати про ті події, які у нас будуть на цьому тижні. Зараз після служіння ви можете принести свої десятини, пожертви, хай Бог вас в цьому благословить. Одразу також після служіння у нас чаювання, смаколики — теж не тікайте, це важливий час, щоб один одного десь підтримати, можливо, навіть помолитися за чиюсь потребу. А після цього у нас підліткова група о 12:15. У понеділок о 19:00 у нас молитовне служіння. Ми продовжуємо молитися за Божі чудеса, щоб Господь в нашій країні підняв цих Йон. Можливо, вони якраз… Чому ми їх не бачимо? Вони там щось десь в череві кита сидять за своїми проблемами, не можуть розібратися, тому вони поки що не йдуть в Ніневію. Домашні групи на тижні — давайте теж це не пропускати, це важливий час, щоб один одного підтримати і бути разом. Наступну неділю, як завжди, о 10:00 наше недільне служіння. Також нагадую, що у нас нові сторіночки відкрились в TikTok, Instagram. Якщо ви користуєтеся мережами, теж підписуйтесь. Це можливість і самому бути в курсі якихось минулих, прийдешніх подій, і коли ви лайкаєте, пишете коментарі, це бачать також ті, хто у вас в друзях, і ті люди, які невіруючі — для них це можливість теж щось побачити, почути про Бога. І нагадую, що якщо у вас є потреба в молитві, в підтримці, теж можете звертатися.

Так, і що, Таня хоче? Добре.

— Добрий день, церква. Я хочу дуже сильно подякувати вам за підтримку в молитві за Льошу, за ту операцію, яку ми пережили два тижні тому. І просто… ну, насправді була така ситуація досить складна. Лікар-хірург, який оперував, сказав, що… Тобто ми, коли йшли на операцію, ми не знали, чим вона закінчиться, яка саме буде проведена операція. Бо він сказав, що в нас виявилось там, крім вади цього клапана, ще дві вроджених хвороби, що ускладнювало операцію. І був ризик того, що там поставлять клапан, замінять повністю на протез, тому що там був складний випадок, як він сказав. Але він сказав, що ми це побороли, і слава Богу, що це була операція така мінімальна, з таким боковим розрізом. І просто дуже-дуже дякую, тому що це було так і страшно, і складно, і так несподівано… І в общем, ми переживали дуже сильно. І дякую дуже за підтримку. Слава Богу!

— Слава Богу! Дякую, Таню, за свідчення. Це дійсно… бо ми стикаємося з різним: і з хворобами, і з якимись обставинами, на які ми не впливаємо. Я от, Таня свідчила, згадав, що забув вам подякувати. Ми збирали на позаминулому тижні пожертву на відбудову, відновлення того, що було пошкоджено в храмі Спасіння після оцих вибухів, коли там це все детонувало. У них там багато хто був, бачили: там і нова ця будівля пошкоджена, і в тому храмі старому там майже всі повибували вікна, двері. І слава Богу, там вони теж, по-моєму, минулої чи позаминулої неділі свідчили, дякували за підтримку церков. Церква, об’єднання, можливо, хтось ще жертвував… Зібрали дуже таку гарну суму, я думаю, що там вистачить на відновлення. Бо зараз вони ще поки що нічого там… ну, зробили тільки якісь такі основні пошкодження, щось заколотили, закрили, але це ж треба буде все замовляти: ці всі вікна, які вибиті, цю фурнітуру, цей пластик покорьожений, панелі оці скляні (бо в них оця нова будівля покрита такими скляними панелями, там багато теж їх порозбивало). Тому я дякую вам, церква, за те, що ви в цьому взяли участь. Ми… я не пам’ятаю зараз точно суму, забув взяти, там під три тисячі, да? Більше двох тисяч, там під три тисячі, 2500 грн щось таке зібрали. Тому дякую вам, церква, за те, що ви теж щиро підтримуєте, і, як Ісус сказав, «плачте з тими, хто плаче, радійте з тими, хто радіє». Коли є свідоцтво таке вже про Божі чудеса — це завжди приємно. А коли треба взяти участь, когось підтримати, хто ще проходить якусь таку невирішену проблему… Це інколи для нас спокуса сказати: «Та чому я? А мені ж теж чогось не вистачає». Тому ви молодці великі, і хай Бог вас в цьому благословить.

На цьому наше служіння закінчується. Хай Господь нас благословить не тікати від Бога, а наближатися до Нього — тоді нам менше разів доведеться перебувати в цьому череві кита. З миром Божим! Будьте благословенні.

[Звучить музика]