Церква Божої Слави

“Признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах”. — Якова 5:16
Нещодавно я дізнався про чоловіка незвичайної професії. Його наймають люди, які готуються до смерті, щоб він прийшов на похорон і розкрив їхні секрети. Ця людина порушує встановлений лад і перериває хвалебні промови. Коли приголомшені священики заперечують, він просить їх сісти. Одного разу він встав, щоб пояснити, як чоловік, що вже лежав у труні, виграв у лотерею, але ніколи не розповідав про це нікому і десятиліттями прикидався успішним бізнесменом. Неодноразово найманий працівник від імені померлого зізнавався овдовілій дружині в невірності її чоловіка. Можна ставити під сумнів наміри цих дій, але очевидно, що люди прагнуть отримати звільнення від минулих гріхів.

Просити когось іншого сповідатись за нас (особливо після нашої смерті) – це марний спосіб мати справу з таємницями. Однак ці історії розкривають глибоку істину: нам потрібно зняти з себе тягар. Апостол Яків каже: “Признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись” (Як. 5:16). Сповідь звільняє нас від тягарів, які нас зв’язують, і дозволяє щиро спілкуватися з Богом. Сповідь приводить у дію зцілення.

Яків закликає нас жити відкритим життям, сповідуючи Богу і нашим близьким свої болі та невдачі, які ми прагнемо поховати. Ми не повинні нести цей тягар на самоті. Сповідь є даром для нас. Бог використовує її, аби очистити наше серце і дарувати нам свободу.

У чому вам потрібно зізнатися і кому? Що вас стримує?
Дорогий Боже, будь ласка, допоможи мені практикувати сповідь.
Автор: Уїнн Коллієр