Церква Божої Слави

“Господь моя скеля… Він башта моя та моє пристановище! Спасителю мій”. — 2 Самуїлова 22:2-3

У шкільному спортзалі проходив баскетбольний матч між командами шестикласників. Поки батьки на трибунах вболівали за своїх хлопчиків, молодші брати та сестри гралися в шкільному фойє. Раптом замиготіли лампочки і почувся звук сирен. Спрацювала пожежна сигналізація. Через декілька секунд до спортзалу забігли діти в пошуках своїх батьків.

Пожежі не було; сигналізація спрацювала випадково. Однак мене вразила поведінка дітей. Відчувши небезпеку, вони одразу побігли до батьків. Яка чудова картина дитячої впевненості в тих, хто міг дати їм відчуття безпеки та захищеності у хвилини страху!

Біблія розповідає про час, коли Давид відчував сильний страх. Цар Саул та інші численні вороги (2 Сам. 22:1) переслідували його всюди. Втім Господь урятував його від усіх загроз, і вдячний Давид заспівав пісню хвали про Божу допомогу: “Господь моя скеля й твердиня моя… Спаситель Він мій” (в. 2). Коли “тенета шеолу” і “пастки смертельні” (в. 6) обплутали його, він покликав до Бога, і Бог його почув (в. 7). Зрештою, Давид проголосив: “Він мене врятував” (вв. 18, 20, 49).

У часи страху та невизначеності ми можемо прибігти до “скелі” (в. 32). Якщо ми кличемо до Бога, Він дає нам притулок (вв. 2-3).

З яким страхом ви зараз намагаєтесь впоратися? Як Бог може допомогти вам впоратись із ним?

Дорогий Боже, коли я боюся, нагадуй мені про необхідність довіряти Тобі, покладатися на Тебе і славити Твоє Ім’я.

Автор: Давид Бренон