“Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір… щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх”. — Євреїв 12:3
Під час навчання в семінарії у нас щонеділі були богослужіння. На одному з них ми співали гімн “Великий наш Бог”, і я звернула увагу на трьох викладачів, які виконували цей гімн натхненно та захоплено. Їхні обличчя випромінювали радість, можливу лише тоді, коли люди щиро і палко вірять у Бога. Минули роки, і всі троє пройшли через невиліковну хворобу. Але віра допомогла їм вистояти і стати добрим прикладом для інших.
Сьогодні спогади про цих викладачів надихають мене продовжувати йти вперед усупереч усім випробуванням. Але це лише мала частина багатьох надихаючих історій людей, які жили вірою. Вони дотримувалися вказівки автора Послання до євреїв дивитися на Христа, “що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста” (Євр. 12:2).
Коли випробування (переслідування або життєві труднощі) заважатимуть нам рухатися вперед, згадаймо приклад тих, хто повірив Божому Слову і поклався на Його обітниці. “Біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами” (в. 1), памʼятаючи про Господа і багатьох інших, хто пройшов перед нами і зміг встояти. “Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір… щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх”, – переконує автор (в. 3).
Мої викладачі, які сьогодні радіють на небесах, швидше за все, сказали б: “Життя по вірі того варте. Продовжуйте йти”.
Хто надихає вас бути стійкими у вірі? Як приклад їхнього терпіння та віри допомагає вам проходити через випробування та труднощі?
Господи Ісусе, допоможи мені не зводити з Тебе очей. Дякую за Твій приклад та приклад інших, які йшли переді мною.
Автор: Карен Х’юанг
“Бо Бог був із ним, і що він робив, щастив йому Господь”. — Буття 39:23
Перебуваючи в таборі для біженців на Близькому Сході, Реза отримав Біблію, з якої дізнався про Христа, і повірив у Нього. У його першій молитві були такі слова: “Зроби мене Своїм працівником”. Коли молодий чоловік покинув табір, Бог відповів на цю молитву, надіславши йому роботу в агентстві з надання допомоги. Так Реза знову потрапив у табір, але тепер уже для того, щоб служити людям, яких він знав і любив. Він організував спортивний клуб, курси з вивчення мови, надавав юридичні консультації – все, що може дати людям надію. Для нього це способи послужити і поділитися Божою мудрістю та любов’ю.
Читаючи Біблію, Реза одразу побачив схожість між своєю долею та історією Йосипа з книги Буття. Господь використав Йосипа у своїй справі, коли той був у в’язниці. Начальник поставив його над усіма в’язнями, і справа пішла настільки добре, що він навіть перестав стежити за тим, що відбувається. Бог був з Йосипом і в усьому, що він робив, Господь давав успіх (Бут. 39:23).
Бог обіцяє бути з тими, хто служить Йому. Незалежно від того, що з нами відбувається, якщо ми опиняємося у в’язницях – у прямому чи переносному сенсі, – стикаємося з труднощами, вимушеним переселенням чи душевним болем, Він ніколи не залишить нас. Як Він дав можливість Резі служити тим, хто перебував у таборі, а Йосипу керувати у в’язниці, Він зможе використати і нас.
Чи було у вашому житті щось схоже на те, що сталося з Йосипом та Резою? Як історія Йосипа допомагає нам більше покладатися на Бога?
Спасителю Боже, Ти ніколи не залишаєш мене, навіть у найважчих обставинах. Зміцни мою надію і дай здатність бачити Твою працю в моєму житті.
Автор: Емі Бушер Пай
“Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками”. — Римлян 5:8
Ніколас їхав автомобілем пізно увечері і раптом побачив охоплений полум’ям будинок. Він зупинився, кинувся в палаючу будівлю і вивів у безпечне місце чотирьох дітей. Але тут дівчинка підліток, найнята доглядати малюків, побачила, що однієї дитини немає. Не роздумуючи, Ніколас знову поринув у вогняне пекло. На другому поверсі він знайшов шестирічну дівчинку, розбив вікно і, взявши її на руки, стрибнув униз. Саме в цей час на місце події прибули рятувальники.
Ніколас продемонстрував справжній героїзм: він був готовий пожертвувати життям заради інших. Його вчинок відображає ту жертовну любов, яку виявив Господь Ісус – інший добровільний “Рятівник”, який ціною життя визволив нас від гріха і смерті. “Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих”, – писав апостол Павло (Рим. 5:6). Він підкреслював, що Ісус, досконалий Бог і досконала Людина, вирішив заплатити за наші гріхи ціну, яку ми ніколи не змогли б сплатити самі. “Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками” (в. 8).
Будемо дякувати Христу, нашому Спасителю, і довіримо Йому своє життя. Він дасть нам силу виявляти таку ж любов до оточуючих у словах і справах.
Що відчуваєте ви, коли думаєте про ціну, яку Христос заплатив за вас? Як цього тижня ви можете поставити потреби інших вище за власні?
Господи Ісусе, допоможи мені довіритися Твоїй турботі і цінувати інших більше за себе.
Автор: Сошіль Діксон
“І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну”. — Матвія 2:11
Богоявлення – це святкування події, оспіваної в різдвяній пісні “Ось зі сходу йдуть мудреці”. Вважається, що цього дня язичницькі мудреці відвідали Немовля Ісуса. Про них складено різні легенди, наприклад, що це були три царі з далеких східних земель. Малоймовірно, що вони були царями і прийшли з Індії чи Китаю. Ми також не знаємо, скільки їх було.
Втім подарунків було дійсно три, і в пісні розглядається кожен із них. Євангеліст Матвій повідомляє, що мудреці знайшли Ісуса у Віфлеємі і, “відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну” (Мт. 2:11). Ці предмети символізували майбутнє служіння Ісуса. Золото представляє Його як Царя. Ладан, що був для кадіння у святині, говорить про Його божественність. А на смирні варто зупинитись докладніше.
Четвертий куплет пісні говорить: “Для страждальця смирну дали і до ніг поклали вони, для майбутніх і скорботних дар цей принесли”. Ми б, напевно, не стали вписувати таку сцену в історію Різдва, але Бог це зробив. Смерть Ісуса має центральне значення для нашого спасіння. Ірод навіть намагався вбити Його в дитинстві (в. 13).
Останній куплет з’єднує всі три теми в одне ціле: “Славний Він, Воскреслий Господь! Цар і Бог страждав за народ”. Це надає різдвяній історії повноти, надихаючи нас на відгук: “Алілуя! Алілуя! Небо співає Йому”.
Що ви відчуваєте, коли думаєте про те, що Ісус народився, щоб померти за вас? На що вас надихає Його воскресіння?
Небесний Отче, нехай Твій Дух допоможе мені жити із вдячністю за те, що Твій Син віддав за мене життя.
Автор: Тім Густавсон
“На дорогах спиніться… і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть”. — Єремії 6:16
Після кількох днів хвороби почалося різке погіршення. Стало ясно, що мій чоловік потребує невідкладної допомоги. У приймальному відділенні йому одразу запропонували лягти до лікарні. З кожним днем хворому потроху ставало краще, але про виписку ще не йшлося. А переді мною постав складний вибір: залишитися з чоловіком чи вирушити у важливу робочу поїздку. Чоловік запевняв, що з ним усе буде гаразд. Але моє серце розривалося між ним та роботою.
Божий народ на перехрестях життєвих рішень потребував допомоги згори. Тому Мойсей переконував ізраїльтян “вибрати життя”, дотримуючись Його заповідей (Повт. 30:19). Згодом пророк Єремія закликав своїх співвітчизників йти шляхом, який відкрив їм Творець: “На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть” (Єр. 6:16 ). Стародавні шляхи Писання і Божа турбота в минулому можуть допомогти і нам визначитися з напрямом.
Я уявила себе на роздоріжжі і застосувала шаблон мудрості Єремії. Я була потрібна чоловікові. Але я також була потрібна на роботі. І ось якраз у цей час зателефонував мій начальник і запропонував залишитися вдома. Я полегшено зітхнула і подякувала Господу за Його допомогу. Боже керівництво не завжди проявляється так ясно, але воно існує! Опинившись на перехрестях життя, звертаймося до Того, Хто може вказати нам шлях.
Де вам сьогодні потрібне Боже керівництво? Як Бог може вам показати, куди йти?
Боже, коли я не впевнена в собі, допоможи мені шукати поради від Тебе.
Автор: Еліза Морган
“І пильно дбали жити спокійно, займатися своїми справами та заробляти своїми руками”. — 1 Солунян 4:11
Спочатку я не звернув на нього увагу. Я ночував у готелі і спустився на сніданок. У залі було ідеально чисто. Буфетний стіл уставлений стравами, холодильник заповнений, столові прилади в контейнері ретельно складені. Краще не могло і бути.
І лише потім я побачив його. Непримітний службовець щось доливав, щось витирав, при цьому зовсім не привертаючи до себе увагу. Що довше я дивився на нього, то більше захоплювався. Він працював швидко, все помічав. Я – ветеран у сфері громадського харчування і тому з професійного погляду оцінив його роботу. Все було ідеально, він працював сумлінно, хоча, крім мене, навряд чи хтось на нього дивився.
Спостерігаючи за працівником, я згадав слова апостола Павла, який переконував солунян, щоб ті “пильно дбали жити спокійно, займатися своїми справами та заробляти своїми руками… щоб… перед чужими пристойно поводилися, і щоб ні від кого не залежали” (1 Сол. 4:11-12). Павло знав, як сумлінний працівник може завоювати повагу оточуючих, являючи собою тихе свідчення зміненого життя. Адже Євангеліє надає сенс і мету будь-якому служінню, навіть такому, яке в очах людей виглядає незначним.
Я не знаю, чи був той чоловік, за яким я спостерігав, християнином. Але я вдячний, що його тиха старанність нагадала мені, що я маю покладатися на Бога і спокійно працювати, відображаючи Його вірність у всьому.
Як віра впливає на вашу роботу? Чому старанність на робочому місці є сильним свідченням?
Небесний Отче, допоможи мені пам’ятати, що у Твоєму Царстві немає незначної роботи, і щодня вірно служити Тобі.
Автор: Адам Хольц
“Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли покладаємо надію на Тебе”. — Псалом 32:22
Океанограф Сільвія Ерл не з чуток знає про проблеми коралових рифів. Вона заснувала організацію “Mission Blue”, яка займається створенням “проблисків надії”. Це особливі місця планети, “критично важливі для здоров’я океану”. Завдяки цілеспрямованій турботі про ці місця вчені побачили, як відновлюються підводні екосистеми і зберігаються зникаючі види.
У Псалмі 32 автор проголошує, що все існуюче створено Богом, Який сьогодні піклується про збереження Свого творіння (Пс. 32:6-9). Він царює над народами (в. 11-19), береже життя і відроджує надію. Однак Господь також закликає нас піклуватися про світ і людей, яких Він створив.
Щоразу, прославляючи Бога за веселку, що сяє на затягнутому хмарами сірому небі, або за хвилі океану, що розбиваються об скелястий берег, проголошуватимемо Його “милість” і покладатимемо на Нього надію (в. 22).
Іноді нас відвідує зневіра чи страх через все, що відбувається у світі, і тоді здається, що нічого не можна змінити. Але якщо ми дбаємо про Боже творіння хоча б у малому, то тим самим шануємо Його як Творця і створюємо “проблиски надії”, побачивши які, люди захочуть довіритися Христу.
Як Бог використав природу, щоб зміцнити вашу надію на Нього? Як ви можете взяти участь у Його праці зі збереження творіння?
Люблячий Творець, допоможи мені створювати проблиски надії в цьому похмурому світі.
Автор: Сошіль Діксон
“І сонечко сходить, і сонце заходить”. — Еклезіястова 1:5
В одному з романів Ернеста Хемінгуея розповідається про друзів, які зловживають алкоголем. Недавно переживши Першу світову війну, вони, вкриті шрамами в прямому і переносному сенсі, намагаються заглушити біль пияцтвом та розпустою. Усі вони глибоко нещасні.
Назва книги Хемінгуея “І сонце сходить” взята прямо зі сторінок книги Еклезіяста (Екл. 1:5). Там цар Соломон констатує: “Марнота усе!” (в. 2), а потім запитує: “Яка користь людині в усім її труді” (в. 3). Соломон бачить, як сходить і заходить сонце, вітер віє то туди, то сюди, річки нескінченно течуть у море, яке ніколи не переповнюється (в. 5-7). І, зрештою, все забувається (в. 11).
Еклезіяст і Хемінгуей у своїх творах показують сувору реальність безглуздості життя. Однак Соломон вплітає у свою книгу яскраві натяки на інший духовний світ. У ньому є постійність та справжня надія. Еклезіяст показує нам не лише самих себе, а й Бога. “Все, що Бог робить, воно зостається навіки”, – говорить він ( Екл. 3:14). І в цьому наша надія. Бо Бог послав Свого Сина, Ісуса Христа, до нас.
Без Господа ми дрейфуємо в нескінченному, ненаситному морі. Проте через Ісуса Христа ми примиряємося з Творцем, знаходячи сенс, цінність і мету.
Чим наповнений ваш час? Як ви можете змінити свої пріоритети, щоб слідувати за Христом?
Небесний Отче, допоможи мені знайти повноту в Тобі.
Автор: Тім Густавсон
“Подивіться, яку любов дав нам Отець”. — 1 Івана 3:1
“Я не той, ким був раніше. Я нова людина”. Ці прості слова мого сина, сказані на шкільних зборах, відобразили зміну, яку Бог зробив у його житті. Раніше Джеффрі був наркоманом і мав залежність від героїну. Отже, сприймав себе через призму своїх гріхів та помилок. А тепер він Божа дитина.
Святе Письмо містить прекрасну обітницю: “Коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове” (2 Кор. 5:17). Незалежно від того, ким ми були і що зробили в минулому, ми стаємо новими людьми, коли довіряємо Ісусу Христу питання спасіння і отримуємо прощення через Його смерть на хресті. З часів Едемського саду провина за гріх відділяла нас від Бога, але тепер Він “у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини” (в. 19). Ми Його улюблені діти (1 Ів. 3:1-2), обмиті і відтворені за подобою Його Сина.
Господь Ісус звільняє людей від влади гріха і відновлює їхні стосунки з Богом, у яких вони вільні жити не для себе, а “для Того, Хто за них був умер і воскрес” (2 Кор. 5:15). Вступаючи в Новий рік, згадаймо, що Його любов, яка змінює серця, дає нам нову сутність і нову мету. Це допоможе нам вказувати оточуючим на нашого Спасителя – Того, Хто може зробити їх новими людьми.
Що для вас означає новий початок із Богом? Як має жити нове творіння?
Авва, Отче! Дякую Тобі за Сина, Який врятував мене. Будь ласка, направ мене до тих, хто теж потребує Тебе.
Автор: Джеймс Бенкс
“Нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі”. — Євреїв 13:21
Напередодні Нового 2000 року влада Детройта обережно відкрила столітню капсулу часу. Всередині мідної скриньки були обнадійливі прогнози від деяких міських лідерів, які висловлювали своє бачення процвітання. Однак у посланні мера був запропонований інший підхід. Він писав: “Дозвольте висловити сподівання, яке перевершує все інше… щоб ви, як нація, народ та місто, усвідомили, що зросли в праведності, бо саме вона звеличує націю”.
Більше, ніж успіху, щастя та миру, мер бажав, аби майбутні громадяни зростали в справжній справедливості та чесності. Можливо, він узяв приклад з Ісуса, Який благословив тих, хто прагне Його правди (Мт. 5:6). Втім легко впасти у відчай, поглянувши на Божий досконалий стандарт.
Слава Богу, що для зростання нам не треба покладатися на власні зусилля. Автор Послання до євреїв сказав про це так: “Бог же миру… нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа” (Євр. 13:20-21). Ми, християни, освячуємося Його Кров’ю в ту мить, коли повірили в Нього (в. 12), водночас Він протягом усього нашого життя активно вирощує в наших серцях плід праведності. Ми часто будемо спотикатися на цьому шляху, але все ж з нетерпінням чекаємо “міста… майбутнього”, де царюватиме Божа праведність (в. 14).
Якими рисами Христового характеру ви б хотіли володіти? Як ви можете заохочувати інших шукати Божої праведності?
Дорогий Боже, зроби в мені те, що Тобі до вподоби.
Автор: Карен Пімпо
