Церква Божої Слави

Сардіс виник у 1150 році до Р. X. і був великим та багатим містом та столицею Лідійського царства. Сардіс був казково багатий. Через нижнє місто протікала річка Пактол, колись дуже багата на золото, звідки й витікала більша частина багатства міста. Він був відомий мистецтвом та ремеслом, і був першим центром карбування золотих та срібних монет.

Великий землетрус у 17 році за Р.Х., що стався раптово вночі, зруйнував Сардіс фізично та фінансово. Римляни дали 10000000 сестерцій для допомоги постраждалому місту. Це вказує на масштаб руйнування, але місто ніколи не було відбудовано. Його слава відійшла у минуле. Сардіс, який колись був живим, тепер став мертвим містом.

У наш час на його місці знаходиться невелике село Сарт, і тільки руїни навколо, купи стін, карнизів, капітелей, колон свідчать про стародавнє, квітуче місто.

«І Ангелу Сардійської церкви напиши: так говорить Той, Хто має сім духів Божих і сім зірок: знаю твої діла; ти носиш ім’я, ніби живий, але ти мертвий». (Об’явл.3:1)

Христос тримає сім зірок, що говорить про Його найвищу владу над Церквою. Він має сім духів, у повноті досконалості яких Він правитиме землею. До тебе говорить той, Хто має всю повноту сили та влади над церквою.

“Сардіс” означає “уникли смерті” або “залишок”. Ісус каже, що назва міста, де ти перебуваєш, не відповідає твоєму духовному стану. Місто багато разів було знищене, але воно досі живе, а ти серед нього духовно мертвий. Ісус звертає увагу на те, що церква зветься живою, але насправді мертва.

Іноді ми думаємо, що як церкву назвеш, така вона й житиме. Але, в якому місті церква сьогодні не знаходилася і як би вона себе не називала – це не говорить про її вагу і зрілість в очах Ісуса. За прикладом Сардійської церкви ми можемо називати себе як завгодно перед іншими (на телебаченні, в інтернеті, в газетах, біля кафедри), але Ісус знає справжнє духовне становище церкви в природному та духовному світі. Тому краще не думати про себе багато і не говорити зайвого, але бути скромнішим. Це справедливо і стосується особисто кожного християнина і про це йдеться в писанні. (Рим.12:3, Мар.9:35, 1Пет.5:5.)

«Пильнуй і стверджуй інше близьке до смерті; бо Я не знаходжу, щоб твої діла були досконалі перед Богом Моїм». (Об’явл.3:2)

Дослівно в оригіналі написано; «Пильнуй і утверди тих, які близькі до смерті». Через буквальне тлумачення цього місця, не вдаючись у мову оригіналу, деякі тлумачили це місце невірно. Ісус не міг сказати Своєї церкви, пильнуйте «хлопці» і продовжуйте вмирати. Слово стверджуй – відносяться до зміцнення, підтримки, утвердження людини. Ісус закликає їх не спати і утвердити (врятувати) тих, хто вже майже духовно мертвий. Він каже, щось на зразок; “Сардісе, не спіть і рятуйте церкву поки не пізно”.

Слово «досконалі» зовсім не означає досконалість, але перекладається точніше – досконалі, виконані, зроблені, виконані. Схоже, церква в Сардісі тільки говорила про те, що вона жива, але вона нічого не робила з того, що мала зробити. Ісус говорить про щось, що мало бути виконане церквою, але не було виконано. Сардіс – ти не зробив те, що потрібно було зробити.

«Згадай, що ти прийняв і чув, і зберігай і покайся. Якщо ж не будеш пильнувати, то Я знайду на тебе, як тати, і ти не дізнаєшся, о котрій годині знайду на тебе». (Об’явл.3:3)

Перед тим, як ми детальніше поговоримо про початок цього вірша, побачимо, що Ісус мав на увазі під виразом; “Я знайду на тебе, як тати“.

За сімсот років до того, як було написано це послання, лідійський цар Крез розпочав війну з перським царем Кіром, яка й поклала край величі Сардіса. Кір почав облогу Сардіса, чекав два тижні і запропонував особливу винагороду тому, хто знайде вхід до фортеці. Височина, на якій стояв Сардіс, була висотою близько 500 метрів, але це був швидше спресований і висохлий бруд, ніж скеля. У ній утворювалися тріщини. І ось один воїн із перської армії на ім’я Ієросад випадково побачив, як сардинський воїн упустив свій шолом через фортечну стіну, а потім спустився по кручі і дістав його. Ієросад розумів, що в скелі має бути тріщина, по якій може піднятися спритна людина, і тієї ж ночі повів перський загін вгору по розлому в скелі. Діставшись нагору, вони знайшли фортечну стіну абсолютно незахищеною.

Ісус говорить церкві зрозумілою для них мовою. Сардиська фортеця, що здавалася неприступною під час воєн, двічі під покровом ночі піддалася раптовому захопленню противником. Вони розслабилися і навіть не думали про смертельну небезпеку. Тому Христос попереджає церкву в Сардісі: “не пильнуй і покайся”, або тебе спіткає доля твого міста.

У момент, коли Іван писав це послання сардинської церкви, це все ще багате місто все далі котилося до свого занепаду. Навіть колись велика фортеця була лише пам’яткою старовини на вершині пагорба. У місті не відчувалося справжнього життя; колись великі сардійці були зніжені; місто їх двічі впало внаслідок лінивості. У цій розслабленій атмосфері християнська церква теж втратила свою живучість і була скоріше трупом, ніж живою церквою.

Сьогодні, як і тоді в Сардісі, Ісус закликає нас до визнання своїх гріхів та покаяння. Не важливо, як ми називаємо себе і як називають нас люди, важливо те, як називає нас Господь, яке ім’я ми носимо в Його очах! Чи живі ми в очах Божих і чи є наші справи досконалими в Його очах – це ті питання, на які ви і я повинні чесно відповісти перед Богом сьогодні, як несподівано був захоплений Сардіс через свою безтурботність.