автор: Олександр Колтуков
“Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, ніж Каїн; нею отримав свідчення, що він праведний, як засвідчив Бог про дари його; нею він і по смерті ще говорить” (Євр.11: 4).
Від Каїнова дару Бог чомусь відвернувся.
Причину Біблія пояснює коротко: “Вірою Авель приніс Богові жертву кращу за Каїн”. А що таке “найкраща жертва”? У Старому Завіті багато разів говориться, що треба тварин для жертви Богу відбирати без пороку, так би мовити, найвищої якості. Звідси роблять висновок: Авель догодив Богові тим, що приніс Йому первородків, без пороку.
Але ось, у розділах 1 і 2 книги Левіт послідовно описаний порядок принесення в жертву як тварин, так і хлібних приношень, і ніякої різниці: обидва види жертв – “пахощі, приємні для Господа”. Значить, справа не в тому, що тваринник приніс плоди своєї праці, а землероб – своєї! Відповідь ми можемо знайти у 1Ін.3:12. Апостол написав: “А за що (Каїн) убив його? За те, що справи його були злі, а справи брата були праведні”. Справи були злими, а не рослинна жертва були причиною негативного ставлення до нього Бога!
Нам здається, вже на той час виявилися два принципово різні мотиви жертвопринесення. Які риси характеру потім виявилися у Каїна? Заздрість і злість, страх всього і агресивність. Чим це можна пояснити? Чи не тим, що Каїн був прив’язаний до певної ділянки землі, і його благополуччя залежало від погоди та інших подій? З якими почуттями міг нести свою жертву? З прагненням умилостивити Бога, щоб Він не обходив дарувальника Своїми благословеннями. Згодом прагнення умилостивити злих богів стало переважним мотивуванням приношень у тих, хто сповідував багатобожжя.
А ось Авель менш залежав від примх погоди. Мабуть, у нього було більше підстав, ніж у брата, бути задоволеним результатами своєї праці, і він ніс свій дар із вірою: Творцю треба віддячити. Його дари були від щирого серця, безкорисливі, які нічого не вимагали натомість. Бог бачив щиру благочестя Авеля і прийняв його дар. Висловлюючись сьогоднішніми поняттями,
Авель приніс подарунок від щирого серця, а Каїн намагався… вручити Богу хабар.
Але річ не тільки в цьому. Прочитаємо уважно Бут.4:6. Бог ставить Каїну запитання: “чому ти засмутився? і чому поникло обличчя твоє?” Ми знаємо: якщо Бог ставить запитання людині, то це, звичайно, не тому, що Він не знає відповіді і хоче дізнатися. Але для того, щоб людина зупинилася, задумалася і вжила заходів до виправлення. “Подивися, – каже Бог, – гріх біля дверей лежить; візьми себе в руки і пануйте над ним”.
Який гріх лежав біля дверей Каїна? Відповідь очевидна – заздрість. Чорна заздрість. Так-так, ця заздрість була в серці Каїна вже задовго до жертви. Каїн у поті чола обробляв землю з ранку до вечора, не розгинаючи спини. А, на його думку, везунчик молодший братик прохолоджувався собі на пасовищі зі своїми вівцями. Каїну результат діставався насилу, і вже не радував його. Обурення зростало всередині Каїна; радість і усмішка на обличчі брата виводили його з себе.
А Бог це бачив. І жертву Каїна не прийняв, щоб звернути увагу на стан серця. Як добрий Батько, Бог поговорив з ним, дав йому повчання та шанс для виправлення. Каїн же Бога не прислухався. “Бог не прийняв мою жертву, а братові знову пощастило”.
Отже, справи Каїна були злі, бо Бог не прийняв його жертви.
Жертва стала не лише показником правильності мотивів Авеля та Каїна – жертва стала тим мірилом, який визначив правильність віри двох рідних братів. І той і той були віруючими з дитинства, і той і той були наставлені в тому, що важливо поклонятися і служити Богу, і той і інший приносили жертви Богу, але жертва, в якій не було серця жертводавця, стала останньою краплею у відступі Каїна від Бога. Адже не можна відривати від себе, якщо ти шкодуєш про те, що жертвуєш, така жалість спочатку перейде в прикрість, потім у заздрість, потім у озлоблення і потім у бажання помститися…
Гріхові думки і справи здатні вбити найкращі починання і найправильнішу віру. Саме тому віра без справ від щирого серця – вже мертва, а справи по вірі говоритимуть і через тисячі років!
