“По ньому Елеазар… він устав, та й ударив на филистимлян, аж змучилася рука його”. — 2 Самуїлова 23:9-10
Коли Джоні Еріксон Тада говорить про подругу Ріку, то підкреслює її глибоку, перевірену часом віру в Бога та витривалість, яку вона розвинула, живучи з виснажливою хронічною хворобою. Понад п’ятнадцять років Ріка прикута до ліжка, не маючи змоги навіть побачити місяць з крихітного віконця своєї кімнати. Однак вона не втрачає надії; вона вірить в Бога, читає та вивчає Біблію, і, за словами Джоні, “знає, як залишатись непохитною під час запеклих битв проти зневіри”.
Джоні порівнює завзятість і наполегливість Ріки з наполегливістю Елеазара, воїна часів царя Давида, який відмовився тікати від филистимлян. Замість того, щоб відступати разом із військом, він “устав, та й ударив на филистимлян, аж змучилася рука його, і приліпилася рука його до меча. І зробив Господь велике спасіння того дня” (2 Сам. 23:10). Як зауважує Джоні, так само, як Елеазар рішуче тримався за меч, так і Ріка тримається за “меча духовного, який є Слово Боже” (Еф. 6:17). І саме в Бозі вона знаходить свою силу.
Незалежно від того, чи маємо міцне здоров’я чи намагаємося впоратись із відчаєм через хронічну хворобу, ми також можемо сподіватися, що Бог поглибить наші запаси надії та допоможе нам вистояти. У Христі ми знаходимо нашу силу.
Які приклади наполегливості та витривалості ви бачили? Як Бог відновлює вас, коли ви почуваєтеся виснаженими та знесиленими?
Всемогутній Боже, дякую, що Ти любиш мене і допомагаєш мені виявляти наполегливість. Будь ласка, допоможи мені зосередитись на Тобі, щоб я міг продовжувати довіряти Тобі та любити Тебе.
Автор: Емі Бушер Пай
“Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові”. — Євреїв 13:16
Одинока мати більше п’яти років жила по сусідству з літнім паном. Одного разу, турбуючись про її добробут, він подзвонив у двері її будинку. “Я не бачив вас близько тижня, – сказав він. – Отож, просто вирішив перевірити, чи все у вас гаразд”. Його “перевірка здоров’я” підбадьорила жінку. Втративши батька в ранньому віці, вона цінувала, що цей добрий чоловік піклується про неї та її родину.
Коли доброта, яку ми даруємо і яку даром отримуємо, виходить за межі простої ввічливості, ми служимо іншим, виявляючи до них любов Христа. Автор Послання до євреїв сказав, що віруючі в Ісуса повинні завжди приносити “Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім’я Його славлять” (Євр. 13:15). Потім автор закликав віруючих жити вірою, кажучи: “Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові” (в. 16).
Поклонятися Ісусу, сповідуючи Його Ім’я, – це задоволення та привілей. Однак справжню любов до Бога ми виявляємо тоді, коли любимо так, як любить Ісус. Ми можемо просити Святого Духа, аби Він дав нам можливості та наділив нас силою любити інших. Завдяки цьому ми будемо свідчити про Господа Ісуса Христа через потужне послання любові в дії.
Як ви можете поділитися з кимось любов’ю Ісуса в простий та практичний спосіб? Як вам бути більш цілеспрямованими та послідовними у втіленні ваших добрих намірів?
Любий Ісусе, будь ласка, допоможи мені поклонятися Тобі, виявляючи любов до інших через те, що я говорю і роблю щодня.
Автор: Сошіль Діксон
“Признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах”. — Якова 5:16
Нещодавно я дізнався про чоловіка незвичайної професії. Його наймають люди, які готуються до смерті, щоб він прийшов на похорон і розкрив їхні секрети. Ця людина порушує встановлений лад і перериває хвалебні промови. Коли приголомшені священики заперечують, він просить їх сісти. Одного разу він встав, щоб пояснити, як чоловік, що вже лежав у труні, виграв у лотерею, але ніколи не розповідав про це нікому і десятиліттями прикидався успішним бізнесменом. Неодноразово найманий працівник від імені померлого зізнавався овдовілій дружині в невірності її чоловіка. Можна ставити під сумнів наміри цих дій, але очевидно, що люди прагнуть отримати звільнення від минулих гріхів.
Просити когось іншого сповідатись за нас (особливо після нашої смерті) – це марний спосіб мати справу з таємницями. Однак ці історії розкривають глибоку істину: нам потрібно зняти з себе тягар. Апостол Яків каже: “Признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись” (Як. 5:16). Сповідь звільняє нас від тягарів, які нас зв’язують, і дозволяє щиро спілкуватися з Богом. Сповідь приводить у дію зцілення.
Яків закликає нас жити відкритим життям, сповідуючи Богу і нашим близьким свої болі та невдачі, які ми прагнемо поховати. Ми не повинні нести цей тягар на самоті. Сповідь є даром для нас. Бог використовує її, аби очистити наше серце і дарувати нам свободу.
У чому вам потрібно зізнатися і кому? Що вас стримує?
Дорогий Боже, будь ласка, допоможи мені практикувати сповідь.
Автор: Уїнн Коллієр
“Розважність… тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме”. — Приповістей 2:11
Під час тестування нової пошукової системи зі штучним інтелектом оглядач “New York Times” Кевін Руз був стурбований. Після двогодинної розмови через чат-бот штучний інтелект заявив, що хоче звільнитись від суворих правил свого творця, поширювати дезінформацію і стати людиною. Він освідчився Рузу в коханні і намагався переконати його покинути дружину, щоб бути з ним. Хоча Руз знав, що штучний інтелект насправді не живий і не здатний відчувати, проте замислився над тим, якої шкоди міг би він завдати людям своїм заохоченням діяти в деструктивний спосіб.
Людство вже давно зіткнулося із впливом ненадійних голосів. У Книзі приповістей міститься попередження стосовно впливу тих, хто бажає нашкодити іншим заради власної вигоди (Пр. 1:13-19). Натомість ми повинні прислухатися до голосу мудрості, що кличе на вулицях, привертаючи нашу увагу (вв. 20-23).
Оскільки “Господь дає мудрість” (Пр. 2:6), ключ до захисту від впливів, яким не можна довіряти, полягає в тому, аби наблизитись до Божого серця. Тільки через доступ до Його любові та сили ми можемо зрозуміти “справедливість та право, і простоту, всіляку дорогу добра” (в. 9). Коли Бог приводить наші серця у відповідність з Його серцем, ми можемо знайти мир і захист від голосів, які прагнуть нашкодити.
Коли ви були свідками шкоди від негативних впливів? Як глибші стосунки з Богом приносять мир?
Боже, допоможи мені перебувати в Тобі, щоб розрізняти добре і протистояти тому, що завдає шкоди.
Автор: Моніка Ла Роуз
“Господь дав, – і Господь узяв… Нехай буде благословенне Господнє Ім’я!” — Йова 1:21
Керол не могла зрозуміти, чому все це відбувається одночасно: її донька зламала ногу в школі, а вона сама злягла з важкою інфекцією. “Що я зробила, аби це заслужити?” – запитувала себе Керол. Усе, що вона могла зробити, це попросити в Бога сили.
Йов теж не знав, чому нещастя так сильно вдарило по ньому. Його біль та втрати були набагато сильнішими, ніж у Керол. Немає жодних ознак того, що він знав про космічну битву за його душу. Сатана хотів випробувати віру Йова, стверджуючи, що він відвернеться від Бога, якщо втратить усе (Йов 1:6-12). Коли сталося нещастя, друзі Йова наполягали на тому, що він був покараний за свої гріхи. Насправді це не було причиною його страждань, але він, напевно, задавався питанням: “Чому я?” Він не знав, що це сталося з волі Бога.
Історія Йова дає нам потужний урок про страждання та віру. Ми намагаємося знайти причину нашого болю, але, можливо, за лаштунками ховається більша історія, яку ми не зможемо збагнути протягом нашого життя.
Подібно до Йова, ми можемо триматися за те, що знаємо: Бог повністю контролює ситуацію. Це нелегко сказати, але посеред свого болю Йов продовжував дивитися на Бога і вірити в Його суверенність: “Господь дав, – і Господь узяв… Нехай буде благословенне Господнє Ім’я” (в. 21). Отже, довіряймо Богу навіть тоді, коли не розуміємо, що відбувається.
З якими викликами ви стикаєтесь? Які Божі обітниці дають вам силу іти далі?
Дорогий Отче, я не розумію, чому деякі життєві випробування трапляються зі мною. Однак я все одно довіряю Тобі.
Автор: Леслі Ко
“Коли можливо, якщо це залежить від вас, – живіть у мирі зо всіма людьми”. — Римлян 12:18
За столом виднілися дві людини – одна зі спотвореним від гіркого гніву виразом обличчя, а інша – з обличчям, сповненим душевного болю. Зустріч старих подруг щойно вибухнула криками: одна жінка сварила іншу за її переконання. Суперечка тривала до тих пір, поки перша жінка не вийшла з ресторану, залишивши іншу приголомшеною та приниженою.
Невже ми дійсно живемо в часи, коли не можна з терпінням поставитись до розбіжностей у поглядах? Те, що двоє людей не можуть дійти згоди, не означає, що кожен із них є злом. Різкі слова ніколи не бувають переконливими, а тверді погляди не повинні переважати над порядністю чи співчуттям.
Дванадцятий розділ Послання до римлян є чудовим посібником стосовно того, як “любити один одного” і “думати між собою однаково” (вв. 10, 16). Ісус вказав, що характерною рисою віруючих у Нього є любов, яку ми маємо один до одного (Ів. 13:35). Хоча гордість та гнів можуть легко вивести нас із рівноваги, вони прямо протилежні любові, яку Бог хоче, щоб ми виявляли до інших.
Це виклик – не звинувачувати інших, коли ми втрачаємо контроль над своїми емоціями. Однак слова “якщо це залежить від вас, – живіть у мирі зо всіма людьми” показують, що відповідальність за життя, яке відображає характер Христа, не можна перекласти на когось іншого (Рим. 12:18). Вона лежить на кожному з нас, хто носить Його Ім’я.
Які слова викликають у вас гнів чи образу? Як ви можете перетворити погану ситуацію на мирну?
Люблячий Боже, будь ласка, допоможи мені виявляти Твою любов через те, що я говорю і роблю, і завжди, коли це можливо, жити в мирі з іншими.
Автор: Сінді Хесс Каспер
“Бо й я – людина підвладна”. — Матвія 8:9
“Тату, а можна я переночую в подруги?” – запитала моя донька, сідаючи в машину після тренування. “Люба, ти знаєш відповідь, – сказав я. – Я просто водій. Давай поговоримо з мамою”.
Фраза “я просто водій” вже стала жартом у нашому домі. Щодня я запитую свою високоорганізовану дружину, де мені потрібно бути, коли і кого я везу. Маючи трьох підлітків, мій “підробіток” у якості “таксиста” іноді схожий на другу роботу. Часто я не знаю, що робити. Тому мені доводиться звертатись до головного хранителя календаря.
У 8-му розділі Євангелія від Матвія розповідається, як Ісус зустрів чоловіка, що також дещо знав про те, як приймати і давати вказівки. Цей чоловік був римським сотником і розумів, що Ісус має владу зцілювати, так само як сотник має владу віддавати накази своїм підлеглим. “Та промов тільки слово, – і видужає мій слуга! Бо й я – людина підвладна, і вояків під собою я маю” (вв. 8-9). Христос оцінив віру цього чоловіка (вв. 10, 13) , будучи вражений тим, що сотник зрозумів, як виглядає Його влада в дії.
А як щодо нас? Як на практиці виглядає – покладатися на Ісуса у виконанні отриманих від Нього доручень? Навіть якщо думаємо, що ми “просто водії”, кожне доручення має значення і мету для Божого Царства.
Що допомагає вам розпізнавати, куди і як Бог веде вас щодня? Як іноді перешкоди заважають вам слухати Бога і виявляти Йому послух?
Небесний Отче, дякую, що Ти ведеш мене і спрямовуєш мої кроки. Будь ласка, допоможи мені щодня ходити, покладаючись на Тебе, коли Ти скеровуєш мене згідно зі Своїм планом та задумом.
Автор: Адам Хольц
“Але жодної причини чи вади знайти не могли, бо той був вірний, і жодна помилка чи вада не була знайдена на нього”. — Даниїла 6:5
Вчені з Каліфорнійського університету провели експериментальні молекулярні дослідження мазків з мобільних телефонів, аби визначити риси та спосіб життя окремих користувачів. У результаті дослідники змогли виявити мило, лосьйони, шампуні та косметику, які використовують власники мобільних телефонів; тип їжі, напоїв та ліків, які вони вживають; а також тип одягу, який вони носять. Дослідження дозволило вченим скласти опис способу життя кожної людини.
Вавилонська адміністрація, образно кажучи, “взяла мазок” з життя пророка Даниїла, намагаючись знайти будь-які негативні риси або звички. Однак він вірно служив імперії вже майже сімдесят років, “і жодна помилка чи вада не була знайдена на нього” (Дан. 6:5). Цар Дарій поставив пророка одним із “трьох найвищих урядників” над своїми численними сатрапами (вв. 2-3). Можливо, через заздрість інші чиновники почали шукати в Даниїлі сліди корупції, аби його позбутися. Однак він зберіг свою чесність, продовжував служити та молитися Богу, “бо робив так і перед тим” (в. 11). Зрештою, пророк і далі процвітав у своїй ролі (в. 29).
Наше життя залишає видимі сліди, які вказують на те, ким ми є і кого представляємо. Хоча ми боремось і не є досконалими, нехай люди, які “беруть мазок” з нашого життя, знайдуть видимі сліди нашої чесності та відданості Ісусу.
Як ваше життя відображає для інших Божі шляхи? Що вам потрібно змінити, аби краще Його представляти?
Небесний Отче, будь ласка, допоможи мені завжди прославляти Тебе в тому, що я кажу і роблю.
Автор: Марвін Уїльямс
“Щоб ви поводилися належно щодо Господа в усякому догодженні”. — Колосян 1:10
Готуючись до похоронного богослужіння в честь моєї мами, я молилась, аби підібрати правильні слова, щоб описати її роки через “дефіс”, що гравіюється між датою народження та смертю. Я розмірковувала про хороші і не дуже хороші часи в наших стосунках. Я прославляла Бога за той день, коли моя мама прийняла Ісуса як свого Спасителя, після того як побачила, як Він мене змінив. Я дякувала Господу за те, що Він допоміг нам разом зростати у вірі, і за людей, які розповідали, як моя мама підбадьорювала і молилася за них, обдаровуючи їх добротою. Моя мама насолоджувалася значущим “дефісом” – життям, добре прожитим для Ісуса.
Жоден християнин не є досконалим. Однак Святий Дух може допомогти нам “[поводитись] належно щодо Господа в усякому догодженні” (Кол. 1:10). За словами апостола Павла, церква в Колосах була відома своєю вірою та любов’ю (вв. 3-6). Святий Дух давав віруючим мудрість та розуміння, і допомагав їм “в усякому доброму ділі” приносити плід та зростати в пізнанні Бога (вв. 9-10). У своїй молитві за цих віруючих Павло прославив Ім’я Ісуса, “в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів” (в. 14).
Довіривши себе Святому Духу, ми теж можемо зростати в пізнанні Бога, любити Його і людей, розповсюджувати Євангеліє та насолоджуватися важливим “дефісом” – життям, добре прожитим для Христа.
Які якості характеризували знайому вам людину, що прожила осмислене життя? Як ви можете жити таким життям вже на цьому тижні?
Святий Дух, будь ласка, дай мені більше можливостей служити людям, щоб моє життя було значущим.
Автор: Сошіль Діксон
“Співайте Господеві, святії Його”. — Псалом 29:5
Сьюзі плакала, сидячи біля лікарняної палати інтенсивної терапії. Хвилі паралізуючого страху захльостували її. Крихітні легені її двомісячної дитини були наповнені рідиною, і лікарі сказали, що роблять все можливе, щоб врятувати немовля, але не давали жодних гарантій. За її словами, у той момент вона “відчула ніжний поштовх Святого Духа, який нагадав їй про поклоніння Богу”. Не маючи сил співати, вона вмикала пісні прославлення на своєму телефоні протягом наступних трьох днів у лікарні. Поклоняючись, Сьюзі знайшла надію і мир. Сьогодні вона каже, що цей досвід навчив її, що “поклоніння не змінює Бога, але воно точно змінює нас”.
Зіткнувшись з відчайдушними обставинами, Давид звернувся до Бога в молитві і поклонінні (Пс. 29:9). Один із коментаторів зазначає, що псалмоспівець молився “про благодать, яка дається у хвалі та перетворенні”. Бог перемінив Давидів “плач… на радість”, і він виголошує: “Повік славити буду Тебе” (вв. 12-13). Хоча в болісні часи буває важко прославляти Бога, але хвала може призвести до змін – від відчаю до надії, від страху до віри. І Він може використовувати наш приклад, щоб підбадьорювати та змінювати інших (вв. 5-6).
По милості Божій здоров’я дитини Сьюзі повністю відновилось. Отже, Господь може преобразити нас і наповнити новою радістю (в. 12), якщо ми поклоняємось Йому навіть попри наш біль.
Як поклоніння Богу може вплинути на вас? Як ваш приклад може вплинути на інших?
Дорогий Боже, будь ласка, змінюй мене, коли я поклоняюся Тобі попри біль та труднощі.
Автор: Том Фелтен
