“Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози”. — Псалом 38:13
Першокласник зателефонував на номер екстреної допомоги. Йому відповів оператор. “Мені потрібна допомога”, – сказав хлопчик. Оператор почав допомагати, аж поки не почув, як до кімнати увійшла мати хлопця і запитала: “Джонні, що ти робиш?” Хлопець пояснив, що не може зробити домашнє завдання з математики, тому він зробив саме те, чого навчила його мама, коли йому потрібна допомога. Він зателефонував на службу 911. Для Джонні його поточна потреба кваліфікувалась як надзвичайна ситуація. Для співчутливого слухача допомога хлопчику у виконанні домашнього завдання була головним пріоритетом у той момент.
Коли псалмоспівець Давид потребував допомоги, то сказав: “Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, – нехай знаю, коли я помру” (Пс. 38:5). Він казав: “Надія моя – на [Бога]” (в. 8). Отже, Давид просив Бога почути його благання і відповісти на нього (в. 13). Також він просив: “Відверни гнів від мене” (в. 14). Хоча потреби Давида залишаються невисловленими у Псалмі, але він вірить, що Бог завжди буде з ним, чутиме і відповідатиме на його молитви.
Впевненість у Божій незмінності допомагає нам впоратися з нашими мінливими почуттями, стверджуючи при цьому, що для незмінного Бога немає занадто великих або занадто малих прохань. Він чує нас, піклується про нас і дає відповідь на кожну нашу молитву.
Як Бог виявив до вас Свою любов, відповівши на прохання, які ви вважали незначними, щоб звертатися з ними до Бога? Які з ваших потреб здаються вам занадто великими або занадто малими?
Люблячий Боже, дякую, що Ти чуєш і відповідаєш на кожну молитву, з якою я звертаюсь до Тебе.
Автор: Сошіль Діксон
“Всі віруючі були вкупі, і мали все спільним”. — Дії 2:44
З наближенням нашої вечірки ми з дружиною почали планувати її проведення. Оскільки прийде багато людей, чи варто просто замовити приготування їжі? Якщо ж ми будемо готувати самі, чи варто купувати мангал? Зважаючи на невелику ймовірність дощу в цей день, чи варто купувати намет? Незабаром наша вечірка стала дорогою і навіть трохи асоціальною. Намагаючись забезпечити все самостійно, ми втрачали можливість отримати допомогу від інших.
Біблійне бачення громади – це бачення, яке включає як давання, так і отримання. Ще до гріхопадіння Адам вже потребував допомоги (Бут. 2:18), і ми покликані шукати поради в інших (Пр. 15:22) та ділитися своїми тягарями (Гал. 6:2). Члени ранньої церкви “мали все спільним”, отримуючи користь від “маєтків та добра” один одного (Дії 2:44-45). Замість того, щоб жити незалежно, вони ділились, позичали, давали та отримували в прекрасній взаємозалежності.
Зрештою, ми попросили гостей принести з собою салат або десерт на вечірку. Наші сусіди принесли мангал, а друг приніс свій намет. Прохання про допомогу дозволило нам налагодити тісніші стосунки, а їжа, яку приготували інші люди, урізноманітнила бенкет і порадувала нас. Самодостатність може стати джерелом гордості. Бог же дає Свою благодать тим, хто смиренно просить про допомогу (Як. 4:6).
Що вам заважає звернутись по допомогу? Що з того, що вам зараз потрібно, ви можете просто позичити, а не купувати?
Боже, дякую, що Ти створив нас взаємозалежними створіннями. Допоможи мені жити смиренно, ділячись з іншими як власним багатством, так і своїми потребами.
Автор: Шерідан Войсі
“Мудрий бачить лихе – і ховається, а безумні йдуть і караються”. — Приповістей 22:3
Видовище було жахливим. Зграя з п’ятдесяти п’яти китів викинулась на шотландський пляж. Волонтери намагалися їх врятувати, однак ті, зрештою, загинули. Ніхто не знає, чому відбуваються такі масові викиди на берег, але це може бути пов’язано з сильними соціальними зв’язками між китами. Якщо один потрапляє в біду, інші приходять на допомогу – інстинкт турботи, який, за іронією долі, може призвести до трагедії.
Біблія закликає нас допомагати іншим, однак нам треба бути мудрими в способі цієї допомоги. Якщо ми хочемо відновити когось, хто потрапив у гріх, повинні бути обережними, аби нас самих не втягнули в цей гріх (Гал. 6:1). І хоча ми повинні любити своїх ближніх, ми також повинні любити самих себе (Мт. 22:39). У Книзі приповістей сказано: “Мудрий бачить лихе – і ховається, а безумні йдуть і караються” (Пр. 22:3). Це гарне нагадування про те, коли допомога іншим починає шкодити нам самим.
Декілька років тому нашу церкву почали відвідувати двоє нужденних людей. Незабаром небайдужі члени церкви почали виснажуватись, реагуючи на всі їхні прохання. Отож, церква вирішила встановити розумні межі в допомозі. Ісус, наш найкращий Помічник, приділяв час відпочинку (Мр. 4:38), і Він стежив за тим, аби потреби Його учнів не витіснялися потребами інших (Мр. 6:31). Піклуючись про власне здоров’я, ми зможемо ще більше піклуватися про інших у довгостроковій перспективі.
Як розпізнати свою потребу у відпочинку та притулку? Що допомагає вам тривалий час служити іншим?
Святий Дух, будь ласка, дай мені сили служити іншим у здоровий, сталий спосіб.
Автор: Шерідан Войсі
“І промовив до нього Господь: «Що то в руці твоїй?» Той відказав: «Палиця»”. — Вихід 4:2
Через декілька років після того, як я отримала спасіння і присвятила своє життя Богу, я відчула Його спонуку залишити журналістську кар’єру. Відклавши перо і свої записи, я не могла позбутися відчуття, що одного дня Бог покличе мене писати для Його слави. Протягом багатьох років блукань у моїй особистій пустелі мене підбадьорювала історія Мойсея, що міститься у 4-му розділі книги Вихід.
Мойсей, який виховувався в палаці фараона і мав чудову перспективу, втік з Єгипту і жив у невідомості як пастух. Саме тоді Бог його й покликав. Мойсей, імовірно, думав, що йому нічого запропонувати Богу, натомість він дізнався, що Бог може використовувати будь-кого і будь-що для Своєї слави.
Бог запитав: “Що то в руці твоїй?” Мойсей відповів: “Палиця”. Тоді Бог сказав: “Кинь її на землю” (Вих. 4:2-3). Звичайна палиця Мойсея перетворилася на змію. Коли ж він схопив змію, Бог знов зробив її палицею (вв. 3-4). Ця ознака була дана, аби ізраїльтяни повірили, що явився йому Господь, Бог їхніх батьків, – Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова (в. 5). Як Мойсей кинув свою палицю і знов узяв її, так і я поклала свою кар’єру журналіста в послух Богу. Пізніше Він направив мене знову взятися за перо, і тепер я пишу для Нього.
Нам не потрібно багато, аби бути використаними Богом. Не знаєте, з чого почати? Гляньте, що у вашій руці?
Як ви можете використати свої таланти для служіння Богу? Як ви можете використати свої ресурси, аби благословити когось сьогодні?
Небесний Отче, будь ласка, допоможи мені використати своє життя для прославлення Тебе.
Автор: Ненсі Гавіланес
“Авраам був віку ста літ, як родився йому Ісак, син його”. — Буття 21:5
Давайте поговоримо про затримки . Філ Стрінгер чекав вісімнадцять годин, аби сісти на рейс, який затримали через грозу. Однак його терпіння і наполегливість окупилися. Він не тільки долетів до місця призначення і встиг на важливі ділові зустрічі, але й виявився єдиним пасажиром на цьому рейсі! Всі інші пасажири відмовилися. Стюардеси пропонували йому різну їжу, і Стрінгер додає: “Звичайно, я сидів у першому ряду. Чому б і ні, коли весь літак у твоєму розпорядженні?”
Авраам також витримав те, що, напевно, здавалось йому тривалою затримкою. Ще коли він був відомий як Аврам, Бог сказав йому, що Він зробить його “народом великим”, і в ньому “благословляться… всі племена землі” (Бут. 12:2-3). У 75-річного чоловіка була лише одна проблема: як він може стати великим народом без спадкоємця? І хоча його очікування часом залишало бажати кращого – він і його дружина Сара намагалися “допомогти” Богу виконати Його обітницю деякими хибними ідеями (див. Бут. 15:2-3; 16:1-2). Коли ж Авраам “був віку ста літ… родився йому Ісак” (Бут. 21:5). Пізніше його віру відзначив автор Послання до євреїв (Євр. 11:8-12).
Очікування може бути важким. І ми, подібно до Авраама, не можемо проходити цей процес ідеально. Але якщо ми покладаємося на Божі плани, Господь допоможе нам дочекатись.
Чого ви очікуєте? Як вам у цьому покладатися на Божу силу?
Боже, допоможи мені очікувати і покладатися на Тебе.
Автор: Том Фелтен
“Не від світу вони, як і Я не від світу”. — Івана 17:16
Бог створив велику сіру сову як майстра з маскування. Сріблясто-сіре забарвлення пір’я дозволяє їй зливатися з корою, коли вона сидить на деревах. Коли сови хочуть залишитись непоміченими, вони ховаються на видноті, зливаючись з навколишнім середовищем за допомогою свого пір’яного маскування.
Божий народ часто дуже схожий на велику сіру сову. Ми можемо легко злитися зі світом і залишитись невпізнаними як віруючі в Христа, навмисно чи ненавмисно. Ісус молився за Своїх учнів, за тих, кого Отець віддав Йому “із світу” і хто “зберіг” Його слово (Ів. 17:6). Божий Син просив Небесного Отця захистити їх і дати їм силу жити у святості та постійній радості після того, як Він їх залишить (вв. 7-13). Він молився: “Не благаю, щоб Ти їх зі світу забрав, але щоб зберіг їх від злого” (в. 15). Ісус знав, що Його учні потребують освячення та відокремлення, аби їм жити згідно з призначенням, яке Він їм довірив виконати (вв. 16-19).
Святий Дух може допомогти нам відкинути спокусу стати майстрами з маскування, які зливаються зі світом. Щодня підкоряючись Ісусу, ми стаємо більш схожими на Нього. Якщо ми живемо в єдності та любові, Він вестиме інших до Христа у всій Його славі.
У якій сфері свого життя ви можете попросити Бога зробити вас більш схожими на Ісуса? Як Бог використовував інших людей, їхній благочестивий спосіб життя і прояви любові, аби наблизити вас до Себе?
Святий Дух, будь ласка, зроби мене настільки схожою на Ісуса, аби оточуючі люди прагнули шукати єдиного істинного Бога.
Автор: Сошіль Діксон
“Господь… знає… ходу твою в цій великій пустині”. — Повторення Закону 2:7
На початку свого християнського життя я думала, що зустрічі з Ісусом відбуваються “на гірських вершинах”. Однак цей досвід рідко був довготривалим і часто не приводив до жодного зростання. Письменниця Ліна Абу-Джамра каже, що саме в пустелі ми зустрічаємо Бога і саме там ми зростаємо. У своєму біблійному дослідженні “Через пустелю” вона пише: “Мета Бога – використовувати пустельні місця в нашому житті, аби зробити нас сильнішими”. Далі вона продовжує: “Божа доброта призначена для того, аби бути отриманою посеред вашого болю, а не бути підтвердженою відсутністю болю”.
Саме у важкі моменти скорботи, втрат і болю Бог допомагає нам зростати у вірі і ставати ближчими до Нього. Ліна усвідомила, що “пустеля – це не помилка в Божому плані, а невід’ємна частина процесу нашого зростання”.
Бог водив у пустелю багатьох старозавітних патріархів. Авраам, Ісак та Яків мали досвід перебування в пустелі. Саме в пустелі Бог підготував серце Мойсея і покликав його вивести Свій народ з рабства (Вих. 3:1-2, 9-10). І саме в пустелі Бог наглядав за дорогою ізраїльтян протягом сорока років, надаючи Свою допомогу та керівництво (Повт. 2:7).
Бог був з Мойсеєм та ізраїльтянами на кожному кроці їхнього шляху через пустелю, і Він також з нами на нашому шляху. У пустелі ми вчимося покладатися на Бога. Там Він зустрічає нас, і там ми зростаємо.
Коли Бог зустрів вас у пустельному місці? До якого результату це призвело?
Дорогий Боже, дякую, що був зі мною у важких пустельних випробуваннях. Ти вірний та милосердний.
Автор: Елісон Кіеда
“Бо ми співробітники Божі, а ви – Боже поле, Божа будівля”. — 1 Коринтян 3:9
Двадцять дев’ятого червня 1955 року Сполучені Штати Америки оголосили про свій намір запустити в космос супутник. Невдовзі Радянський Союз оголосив про свої плани зробити те саме. Космічна гонка почалася. Радянський Союз першим запустив супутник і відправив людину в космос, коли Юрій Гагарін вперше облетів нашу планету. Перегони тривали доти, доки 20 липня 1969 року “гігантський стрибок для людства” Ніла Армстронга на поверхні Місяця не завершив ці змагання. Невдовзі розпочався період співпраці, що призвів до створення Міжнародної космічної станції.
Іноді конкуренція може бути корисною, спонукаючи нас досягати того, що в іншому випадку ми б ніколи не спробували. Однак в інших випадках конкуренція є руйнівною, і це було проблемою в коринтській церкві, коли розрізнені групи чіплялися за різних церковних лідерів, як за свої маяки надії. Апостол Павло намагався вирішити цю проблему, коли писав: “Тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить” (1 Кор. 3:7). А потім додав: “Бо ми співробітники Божі” (в. 9).
Співробітники – це не конкуренти. І не тільки один з одним, але й з самим Богом! Завдяки Його підтримці та керівництву ми можемо служити разом, як співробітники, аби просувати послання Ісуса заради Його слави, а не нашої власної.
Коли ви стикалися з нездоровою конкуренцією і як це було? Як Ісус допомагає вам смиренно служити іншим?
Люблячий Боже, дякую за привілей служити Тобі. Будь ласка, навчи мене цінувати працю, аби прославляти Тебе й допомагати іншим.
Автор: Білл Краудер
“Якщо ти, Ізраїлю, вернешся, – каже Господь, – до Мене ти вернешся”. — Єремії 4:1
Мій друг порушив шлюбні обітниці. Було боляче дивитись, як він руйнує свою родину. Шукаючи примирення з дружиною, він звернувся до мене за порадою. Я сказав йому, що він повинен запропонувати більше, ніж просто слова; він повинен бути активним у прояві любові до своєї дружини і водночас усунути будь-які прояви гріха.
Пророк Єремія давав подібну пораду тим, хто порушив свій завіт з Богом і пішов за іншими богами. Недостатньо було просто повернутися до Нього (Єр. 4:1). Їм також потрібно було підкріпити свої слова відповідними вчинками. Це означало відкинути “гидоти свої” (в. 1). Єремія сказав, що якщо люди присягнуть “правдою й правом та справедливістю”, то Бог поблагословить народи (в. 2). Проблема полягала в тому, що люди давали порожні обіцянки. Їхнє серце було далеке від цього.
Однак Богу потрібні не слова, Йому потрібні наші серця. Господь Ісус сказав: “Чим серце наповнене, те говорять уста” (Мт. 12:34). Ось чому Єремія продовжує заохочувати тих, хто до нього прислухається, приготувати ґрунт свого серця і не сіяти серед тернини (Єр. 4:3).
На жаль, як і багато інших людей, мій друг не прислухався до слушної біблійної поради і, як наслідок, зруйнував свій шлюб. Коли ми грішимо, то повинні зізнатися в цьому і відвернутися від гріха. Богу не потрібні порожні обіцянки. Йому до вподоби життя, яке дійсно узгоджується з Його волею.
У яких сферах життя ваші слова не відповідають діям? Які принципи поведінки вам потрібно змінити?
Небесний Отче, пробач, що мої вчинки не завжди відповідають тому, у що я вірю.
Автор: Метью Лукас
“Браття… засвідчили… як ти живеш у правді”. — 3 Івана 1:3
Коли доктор Лі, мій викладач у семінарії, помітив, що Бенджі, наш шкільний сторож, запізнюється на обід, він непомітно відклав для нього тарілку з їжею. Поки ми зі студентами спілкувались, доктор Лі також непомітно поклав йому на тарілку останній шматок рисового пирога, додавши трохи тертого кокосового горіха в якості смачної приправи. То був один із багатьох добрих вчинків видатного теолога, і я вважаю, що він був ще одним свідченням його вірності Богу. Минуло двадцять років, а його вчинок і досі мене захоплює.
Апостол Іван мав дорогого друга, який також справив глибокий вплив на багатьох віруючих. Вони говорили про Гая як про людину, яка була вірна Богу і Його Слову, постійно живучи в правді (3 Ів. 1:3). Гай виявляв гостинність до мандрівних проповідників Євангелія, навіть якщо вони були чужинцями (в. 5). В результаті Іван сказав йому: “Вони про любов твою свідчили Церкві” (в. 6). Вірність Гая Богу та іншим віруючим в Ісуса сприяла розповсюдженню Євангелія.
Вплив мого вчителя на мене і вплив Гая на віруючих за часів його життя є потужним нагадуванням про роль нашого впливу на оточуючих, і Бог може використовувати цей вплив, аби привести їх до Христа. Отож, будемо жити і діяти так, аби своїм прикладом допомагати іншим жити вірно перед Богом.
Звідки ви знаєте, що перебуваєте в істині? Чому ближні можуть навчитися з вашого життя?
Дорогий Боже, мені потрібна Твоя допомога, аби бути вірною Тобі та Твоїй істині. Будь ласка, допоможи мені жити так, щоб інші також прагнули бути з Тобою.
Автор: Карен Х’юанг
