«Хмара свідків» – недільна проповідь від 12 липня 2026 року

Я радий вас всіх вітати. І давайте ми помолимось, подякуємо Господу за цю можливість бути сьогодні в Церкві Божій, в Домі Божому. Господь Ісус, ми дякуємо Тобі за цей привілей бути сьогодні цим ранком на цьому місці. Ми дякуємо Господи за те, що Ти зберіг нас. Ми дякуємо Тобі, Господь, що Ти піклуйся про нас і поблагослови в нас, щоб ми сьогодні могли славити Тебе. І ми просимо Того благословіння на це служіння. Просимо Того благословіння на нашу країну, Твою охорону і захисту, на всіх наших захисників, які сьогодні боронять нашу землю. Поблагослови нас, Боже, Твоєю присутністю і поблагослови нас, Господи, Твоїм миром. І за все ми Тобі дякуємо. В ім’я Ісуса Христа. Амінь. Субтитрувальниця Оля Шор Славимо, ми славимо Отця, любимо ми, давай! Від наша хвала сягнула небе, був нас отек, що віддав нове життя. Як ми вічно жили і хвалили Його, нашого творця. Славимо, ми славимо Отця, славимо, ми славимо, ми славимо святого. Слава Тобі, Господь! Ми підносимо сьогодні Твоє святе ім’я, Господи, і ми хочемо прославити Тебе, Господь, і ми дякуємо Тобі за те, що сьогодні ми можемо бути на цьому місці, Боже. І ти єдиний Господь, який достоєн цієї слави, Господь. Ти єдиний Бог, який може принести, Господь, перемогу, як і в наше серце, Господь. Може перенести перемогу в нашу країну, перемогу в наше життя, Господь. І ми кладемо надію на тебе, Господь. І ми сьогодні прийшли, Господь, щоб віддати тобі всю славу, Господь. Ми виділяємо цей недільний день для Тебе, Господь, і ми хочемо, Боже, завжди класти надію на Тебе, тому що не буде посоромлений той, який надіється на Тебе. І, можливо, хтось надіється на фінанси, хтось надіється на зв’язки, хтось надіється на якісь інші речі, Господь, але ми хочемо сьогодні віддавати надію. І якщо ти стоїш, і в тебе тяжко на серці, і твоя проблема не рішається, піднімай його до Господа руки, піднімай, прославляй його, тому що твоя проблема насправді вже вирішена, але ти просто про це не знаєш. І Господь великі речі робить, і Він робить в життях людей, в серцях людей, і Він продовжує робити. Він робив, ходив, зціляв, і Він це продовжує робити. Тому піднімай свої руки до неба, піднімай до Господа, прославляй його. Дух Святий, ми просимо, Господь, щоби ти сьогодні ходив між нами, Господь, щоби ти просто торкався наших сердець, Господь. І ми хочемо мати спокій в тобі, Господь. Щастя більше не прошу, я люблю, наповнюєш мене, в твоїм світлі я живу, я люблю тобі. По рятунку тобі щастя більше не прошу. Я люблю, бо єш в мене, бо єш в мене, і я живу. Тому що порятунок в тобі, Господь, і тільки ти можеш вживити, тільки ти можеш підкріпити, Господь, і тільки насправді, знаючи тебе, Господь, і знаючи твою міць, знаючи те, яким є ти, ми можемо переходити, Господь, через дороги нашого життя, Господь. і ми знаємо, Господь, що ти чекаєш нас на пристані, Господь, куди ми йдемо, Боже, і ти там є, Господь, і деколи нам важко, Господь, і деколи обставини проти нас, і здається, що ми можемо не дійти, Господь, що ми можемо спікнутися, Господь, але ти нас ведеш, Господь, ти проводиш, Боже, І ми деколи не бачимо, Господь, що відбувається навколо, Господь, але ти проносиш нас через це, Господь, ти відвертаєш небезпеку, Господь, і ти робиш неймовірні речення, Господь, про які ми навіть можемо і не здогадуватися, Господь. Тому що твої дороги, Господь, це не наші дороги, Господь, і те, що ти робиш, Господь, ми не можемо збагнути, Господь. І ми хочемо, Господь, щоб ти сьогодні, Боже, направляв нас, Господь, щоб ти коригував наші думки, Господь, щоб ми сконцентрувалися на тобі, Господь, Щоб ми не концентрувалися, Господь, на цьому житті, Господь, на буднях цього життя, щоб ми в цей період, Боже, зараз на служінні, Господь, концентрувалися на Тобі, Господь, щоб ми могли віддавати Тобі, Господь, щоб ми могли відпускати, Боже, щоб ми мали цю силу, Господь, відпускати всі наші проблеми, Господь, відпускати все те, що нас тягне, Господь, все те, що нас турбує, все те, що нас відволікає, щоб ми концентрувалися, тому що всі ангели на небі славлять Тебе, Господь. І ми хочемо доєднуватися до цієї слави, Господь. Ми хочемо, як Церква Божої Слави, доєднуватися до цього співу, до цього поклоніння, Господь. Незважаючи на наші земні обмеження і на наші неякі несовершенства, Господь, І ми просимо, Господь, щоб ти дав нам це смирення, Господь, щоб ти просто працював в нашому серці, Господь, щоб ти зрощував нас, Боже, щоб ми більше-більше тебе пізнавали, Господь, щоб ти нам відкривався, Господь. І ми дякуємо тобі, Господь, за цю неймовірну можливість сьогодні бути, Господь, прославляти твоє ім’я, Боже. Алілуя, Господь, слава тобі, Господь. Алілуя, Господь. Спаси, Творець, спаси, воскреси, смерть переміг, зрушить навіть. Господь наш сильний, спаси, спаси. Ми вже зібралися, Господи, щоб прославити Тебе, Господь. Ми такі, які є, Господь, ми приходимо до Тебе, Господь, з нашими перемогами і падіннями, Господь, з радістю і з сумом, Господь. Все, що б не було на нашому серці, Господь, в любих обставинах, чи достатньо в нашому сьогодні серці віри, або не вистачає, Боже, ми знаємо, що Ти, Господь, джерело, Боже, життя, джерело віри, Господь, джерело надії, що Ти, Господь, все створив, Боже. ти знаєш, Господь, нас досконало, з самого, Боже, початку, Господь, ти знаєш кожного з нас, і знаєш, в чому ми потребуємо сьогодні, Господь, ми приходимо, Боже, і славимо тебе, поклоняємось тобі, бо ти наш Господь і Бог, Господь, бо ти знаєш, Господь, як допомогти не тільки нам особисто, Боже, але і в цілому нашій країні, Господь, як, Боже, рятувати, як спасати, Господь, як торкатися сердець людей, Господь, ми просимо, щоб ти благословив нашу Україну, Господь, щоб ти благословив наш народ, Господь, щоб ти змягчив їх серця, Господь, щоб вони відчули, Господь, цю потребу в тобі, Господь, щоб згадали, Господь, те, що ти, як ти піклуєшся, Господь, як ти проявляєш турботу, коли нам важко, коли нам складно, в самих нескладних ситуаціях, коли ми щось втрачаємо, Господь, і люди звертаються до тебе, Господь, і ти приходиш, Господь, ти не залишаєш, ти навіть там, леві, коли рикують, шукаючи їжі, ти даєш їм навіть, Господи, тим більш нам, Боже, кого створив по своєму образу та подобі, Господь, ти даєш завжди, коли ми звертаємось до Тебе, навіть коли не звертаються люди, ти турбуєшся, Господь, ти піклуєшся, ти ведеш, Господь, до себе, Господь, ти відкриваєшся, Господь, і намагаєшся, щоб людина не вернулась. Ми просимо, Господь, торкайся сердець українців, Господь, нашої країни, Господь, щоб змінювалася ситуація, Боже, сердець, нашу середину, Господь, щоб там, в серці, в розумі, Господь, запанувало, Боже, Твоє царство, Господь, Твоє зцілення, Твоє прощення, Господь. Ми просимо, благослови, Господь, Україну, ми просимо, благослови тих, там, де найскладніше, Господь, нашим військовим, Господь, там, де ворог, Господь, кидай свої бомби безпереривно, Господь, намагаючись збити, зруйнувати, діючи, як ворог людський, Боже, який прийшов зруйнувати, вбити, вкрасти, але ми просимо, Господь, всімогутні, прибагаємо до Тебе, щоб Ти врятував, щоб Ти зберіг, Господь, Щоб, Боже, в цих обставинах, Господь, звертались, Боже, військові наші до Тебе, щоб бачили Твою руку, Господь, і Твоє спасіння в своєму житті. Господь, ми славим, допоможи, хто, Боже, потребує зцілення, Господь, зміцнення, Боже, сьогодні, втіхи, Господь, прийди, Господь, Твоєю силою, Господь, змінюй. і дай мудрості нашому керівництву, Господь, дай їм покаяння, Господь, дай їм, Боже, мудрості, як діяти, Господь, відкривіння Твоє, Господь, і радість, Боже, виконувати Твою волю, Господь, щоб не шляхами, Боже, зла ходити, але правди та істини, Господь, миру та щастя, Боже, благослови, Господь, навертай, Боже, від темряві до світла, Господь, ми потребуємо Тебе, Господь, на нашому зібранні, Господь, тут, зараз, Господь. Будь з нами, Господь. Дякуємо за все Тобі, наш Батько. Дякуємо Тобі, дорогий Ісус, наш Спаситель і Дух Святий, який втішає, допомагає і веде нас. Алілуя. Амінь. Давайте ще помолимось за наших дітей. Лука, виходь. Помолимось за недільну школу. Господь, Боже, ми дякуємо Тобі за цю можливість, що наші діти можуть приходити до Тебе. Ми просимо Того благословіння сьогодні на Луку, який є на цьому служінні. Поблагослови Його. поблагослови цей час на дільній школі, поблагослови вчителя. Хай, Боже, твоя рука, Боже, буде на всіх наших дітях і вберігаючи їх, направляючи їх, спасаючи їх. Дякуємо тобі за все, наш люблячий батько. Амінь. Амінь. Сідайте, будь ласка, дорога церква. Дякую, Ігор, за твоє служіння. А я радий ще раз вітати всіх, хто є на цьому місці. Ми також вітаємо всіх, хто приєднався до цього служіння, дивіться його онлайн або буде дивитися у запису. Ми власовляємо вас і теж молимося разом з вами, щоб Господь вас направляв, щоб Господь вас поблагословив. І давайте ми перед тим, як звернемось до Божого Слова, повернемося до нашого сусіда справа зліва. Скажемо, я радий бачити тебе сьогодні. Слава Богу за вас, дорога церква Також хочу вас попросити, щоб ми перед тим, як будемо звертатися до Божого Слова Перевірили наші мобільні телефони, що вони у вас або вимкнені, або стоять на беззвучному режимі Це для того, щоб вас ніхто не відволікав під час цього служіння щоб ми з Божою допомогою також не відволікали наших сусідів, щоб ми могли бути дійсно в Божій присутності, могли бути в тому слові, яке Господь бажає нам сьогодні говорити. І назва сьогоднішньої проповіді – «Хмара свідків». Ну, по суті, я нічого не вигадував, ця назва з того тексту основного, який ми будемо сьогодні читати. Але напочатку хотів би вас запитати, точніше, щоб ви трошечки пригадали зі свого минулого той момент, коли ви тільки прийшли до церкви, прийшли до Бога. І я хочу вас запитати, які саме події, просто постарайтеся їх, я думаю, що вам нескладно буде це згадати, які саме події, вони у вас згадуються, коли ви десь час від часу згадуєте той момент, коли ви перший раз десь переступили поріг церкви, коли ви почали ходити до церкви, коли ви почали шукати Бога, от що саме вам приходить на згадку? Тобто, можливо, це якесь особливе служіння, можливо, це якась така особлива подія, можливо, це навіть декілька якихось подій, ну, і вони у вас асоціюються якраз от з тим моментом, коли ви прийшли до Бога, прийшли до церкви, коли ви почали зростати в пізнанні Бога. І знаєте, я от коли теж розміркований над цим запитанням, одна з тих таких подій, які мені прийшла на згадку, ну, можливо, це я згадав тому, що у нас зараз якраз проходять табори, був табір в Пустоварівці, буде на цьому тижні наступному наш табір наметовий на Київському морі. І я згадав свій самий перший табір, християнський табір. Я до цього був багато разів, як, мабуть, більшість з вас в піонерських цих таборах. Я ще їх застав. Мені дуже не подобалось. Єдиний табір, який я згадую, він мені так от теж якось саме такий приємний. Це табір на Азовському морі, який називався імені Павліка Морозова. Як ви думаєте, Чому його, я згадую, ну, так сказати, найприємніше, найтепліше? Є у вас припущення? Ну, тепло, море – це, звичайно, такий великий плюс цього табору. Але там був ще один такий момент, ну, я вам підказку даю, тобто, якраз, який асоціюється з Павліком Морозом. Там весь час, ну, це був табір, де було багато різних таких активностей, ігор, І після кожної гри всі отряди, вони отримували великі пакунки цукерок. І причому класних цукерок. Тобто там було багато шоколаду і просто якісь там карамельки. Під кінець просто вже ніхто ці цукерки не міг їсти. Там вже обмінювалися отрядами, тому що комусь, наприклад, шоколадки доставалось вже. Воно приїлося, вже хотілося там щось іншого. І от це єдиний табір, але він мене якраз асоціюється з Павліком Морозом, що він зрадив, здав своїх батьків, а там привчала, що якщо ти такий гарний, слухняний, то тобі обов’язково отримуєш цукерки. Але, вертаючись от саме до згадок, ну, таких приємних згадок, те, що мене асоціюється з першими днями в церкві, то я згадую табір, який у нас був тут біля Осикова, княжичей на Єрпіні, можливо, Діма там був в цьому табірі, не знаю, Саша каже, що він якраз на цьому табірі не був, Але чим він мені запам’ятався, що там був такий особливий час, тобто не просто в наметах, а час, проведений разом з іншими братами і сестрами. І там було зранку служіння, ввечері служіння, напротяг з дня було багато різних таких цікавих ігор. І я до сих пір, згадуючи цей час, це єдиний табір, де я був в ролі не наставника, не вожатого, а я був, ще мені повезло, був лідером Діма Чернієнка, Діма Коганця зараз. Тобто він був якби таким вважатим, хто його знає, пам’ятає, ну дійсно це такий божа людина, божий служитель. І знаєте, я до сих пір згадую, що як мені не хотілося після цього табору повертатися назад, ну таке звичайне життя. Ми коли біля 205 школи вже там всі розходилися, і ми нашим, так сказати, невеличкою цією групою, загоном, ми разом молилися, щоб Бог нас благословив, мені не хотілося, щоб ця молитва закінчувалася, мені хотілося, щоб цей час якось продовжувався, бо я розумів, що придеться вертатися в свої будні до родини невіруючих сестер, бабусі, потім вертатися назад в училище, де теж треба було знаходитися серед невіруючих. І це для мене було важко. І я, знаєте, дуже задоволений тим, що ми можемо сьогодні теж служити вже нашим дітям, нашим підліткам, молоді, і теж організовувати такі табори. І я дуже маю надію, що через 20-30 років цей табір, який я згадую, який був на Ерпені в лісі, це вже більше 30 років назад він проходив. І я до сих пір, коли я згадую, настільки ці враження такі яскраві, що я можу собі навіть уявити і час на служині, і час, коли ми там футбол грали, коли ми там якісь ігри були, квести, то я це до сих пір якось запам’яталося. І я маю надію, що зараз, поки я вам розказував, ви теж трошечки згадали якісь такі події, які у вас пов’язані з вашим наверненням до Бога, і це вам принесло таке і підбадьорення, і якусь втігу. І місце писання, до якого я хотів би разом з вами звернутися, воно якраз було центральним на цьому таборі. Точніше, перший вірш цього місця писання, а ми сьогодні прочитаємо 4 вірші з цієї книги. Це послання до євреїв, 12 розділ, і ми прочитаємо з першого по четвертий вірші, і вони у вас зараз будуть на екрані. Там написано, я буду читати з сучасного перекладу. Тому й ми, маючи довкола себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас легко оплутує, з терпінням прямуємо до тієї боротьби, яка перед нами. «Дивлячись на поводиря і вершителе віри, на Ісуса, який, не зважаючи на сором, замість належної йому радості перетерпів хрест і сів праворуч Божого престолу. Подумайте ж про того, хто від грішників перетерпів таку наругу над собою, щоби ви не знемоглися та не ослабли вашими душами. Ви ще не боролися до крові, воюючи з гріхом. Знаєте, про що говорить цей текст Святого Письма? Він говорить, що ми маємо навколо себе багато прикладів віри, багато людей, які своїм життям надихають вас, надихають мене, надихають інших людей слідувати за Богом. Автор цього послання використовує такий образ, Він каже, що ми маємо хмару свідків, то є ці свідки, і він перед цим їх перераховує в 11 розділі, він їх називає героями віри. Він каже, що ці свідки, вони для нас є прикладом, вони для нас є людьми, які, можна сказати, десь нам вказують орієнтир, до чого ми повинні прагнути. І, знаєте, всі ми в своєму житті і до свого навернення до Бога, і зараз ми на когось орієнтуємося. От коли ви не ходили в церкву, чи були у вас якісь такі люди, на яких ви орієнтувалися, якісь, як ми кажемо, куміри чи зірки, були у вас такі люди? В такої авторитеті, хто орієнтувався на кіноакторів, зірок естради, на якихось інших людей. І знаєте, Бог все це не відкидає. Бог каже, що це важливо. І автор цього послання, він каже, що для нас, тобто для вас і для мене, важливо мати людей, на яких би ми орієнтувалися. Людей, які би були прикладом віри, свого служіння і свого хождіння перед Богом. І знаєте, нічого в цьому поганого немає, якщо у вас, у мене є такі люди, і ми орієнтуємось на них. І знаєте, дуже часто ми в своєму житті, як це наприклад, нехтуємо простими речами. Ми дозволяємо, щоб диявол, світ, якісь обставини, які навколо нас відбуваються, щоб вони нас вкрали. вкрали такі базові речі, які є фундаментом християнства, які є фундаментом наших відносин з Богом. Дуже часто ми дозволяємо, щоб у нас немає настрою, ми десь себе не дуже почуваємо, ми пропускаємо служіння, не приходимо на домашню групу, ми немає натхнення, ми зранку встаємо, погано себе почуваємо, ми не молимось, У нас немає бажання, ми не відчуваємо, не отримуємо якогось відкриття, ми перестаємо читати Біблію. І це у нас вже починається з дня на день, вже такою практикою поганою стає. Нам десь важко фізично, чи важко десь душевно, духовно, ми перестаємо служити Богу. І знаєте, в чому проблема? Не тільки в тому, що ми перестаємо робити якісь речі, які важливі в наших відносинах з Богом, а в тому, що коли ми перестаємо робити ці речі, знаєте, для чого ми закриваємось? Знаєте, для чого ми закриваємось? Важлива не сама молитва. Важлива не те, що ти почитав сьогодні Біблію і собі галочку поставив. Важлива навіть не те, що ти сьогодні послужив, служив якійсь людині, чи зробив якесь служення для Бога в церкві. А важливо те, що Бог робить, коли ти приймаєш рішення молитися, читати Біблію, служити іншим. Бо інколи ми починаємо без настрою. Ми інколи починаємо, коли в нас фізично немає сил. І знаєте, коли ми просто робимо цей вибір, і ми відчуваємо всередині якусь пустоту, але коли ми просто робимо правильний вибір, то Господь починає працювати в вас і в мені. Саме тому важливо не переставати робити ті речі, які правильні. І вертаючись до цього тексту писання, я хочу сказати, що саме за це йде боротьба, про яку говорить автор послання до євреїв. Це боротьба за те, що ми робимо і чого ми не робимо в повсякденному житті. Знаєте, кожен день, особливо, коли сьогодні вночі відбувалися обстріли, ти, можливо, погано спав, тобі треба зранку прокидатися, збиратися, ще погодувати дітей, щось приготувати, іти на роботу. І, знаєте, в усіх цих обставинах ти обираєш, чи є в тебе час на молитву, чи є в тебе час на те, щоб почитати Біблію, чи є в тебе час, щоб попросити у Бога, щоб не дивлячись на те, що ти сам себе відчуваєш розбитим і сам хочеш, щоб тобі хтось послужив. Але якщо ти в цей момент приймаєш рішення і просиш, Господь, покажи, кому я можу послужити, а для кого я можу бути підбадьореним. Знаєте, саме в цей момент Бог працює в тобі. І саме в цей момент Бог формує тебе, формує твій характер. І саме в цей момент Господь допомагає тобі відкинути цей тягар, цей гріх, який сьогодні, можливо, тобі заважає. Але чи завжди нам легко брати приклад з інших людей? Навіть з віручих. Чи завжди нам легко брати приклад з інших людей? Ні. Знаєте чому? Тому що ми бачимо в людині не тільки все добре, що вона робить, а ми бачимо її недоліки. Я думаю, що ви всі бачите якісь мої недоліки. Я недосконала людина. Я вам чесно скажу, мені було дуже важко зараз, коли ми проводили цей артвічірку на Потапов, потім проводили табір в пустоварці. Мені було дуже важко, чисто фізично важко, тому що ми якраз в цей момент одним перехворіли, другим перехворіли, мене там дало на суглоби, і фізично мені було важко робити те, що я робив. Але знаєте, чому я це робив? Тому що я знав, що хоча фізично важко, Бог дасть свою благодать. І Бог обов’язково поблагословить, відновить. Тому що якщо б я просто лежав вдома, мені б фізично легше не було б. Мені би так само боліло, я би так само хворів, але є розуміння, що коли ти робиш правильні речі, Бог тебе відновить, Бог тебе поблагосовить, Бог тебе надихне. І знаєте, я кожен раз, коли я стикаюсь з такими обставинами, які перешкоджать, я роблю просто вибір. Господь, я буду це робити, тому що це правильно. Тому що інколи це ніхто інший не зробить. Ну, так буває, так буває. І, знаєте, я потім, озираючись назад, я про це не жалкую. Хоча я розумію, що в цей момент, коли треба було це робити, мені було важко, мені десь, ну, через не хочу, через не могу, але завжди Бог давав благодать. Але вертаючись до прикладу, чи завжди легко брати приклад з інших людей? Інколи складно. Особливо, якщо ми цю людину гарно знаємо, це людина, наприклад, з нашої церкви, ми знаємо її сильні сторони, ми знаємо, в чому вона, можливо, буває слабка. І інколи ми можна навіть розчаруватися, ну, от, якщо пастор, як би, такий, чи він це не може зробити, чи от в нього є такі недоліки, ну, що ж, як би, від мене очікувати, да? Якщо от цей служитель, особливо, коли ми чуємо, що якийсь служитель, який мав великий вплив, да, то есть він багато чого робив, а потім він десь, ну, якийсь гріх зробив, і його там знімають зі служіння, він взагалі десь там служіння розвалюється, ми думаємо, ну якщо ця людина згрішила, ну а що з мене взагалі, взятки гладкі. Знаєте, але в цьому місці автор послання до євреїв, він каже, що навіть якщо нас десь не надихає приклад оцих облака свідків, у нас є найкращий приклад, з кого ми можемо дійсно брати цей добрий приклад, це Ісус Христос. І про це він говорить в другому і третьому вірші, якщо можна, повернутися, там написано «Дивлячись на поводиря і вершителя віри на Ісуса, який, не зважаючи на сором, замість належної йому радості перетерпів хрест і сів в праворуч Божого престолу. Подумайте ж про того, хто від грішників перетерпів таку наругу над собою, щоб ви не знемоглися та не ослабли вашими душами. Про що говорить автор цього послання? Він говорить, що коли ми десь розчаруємося в інших людях, коли ми десь боремось, те, що в кінці третього вірша, коли ми десь наші душі емоціонально знемогли, ми ослабли, в нас немає сил, бажання, натхнення робити правильні речі. автор цього послання каже, на кого ми повинні дивитися? На обставини, правда ж? На те, що нам погано. На інших людей і дивитися на інших, особливо, якщо це служитель, і ми бачимо, що він теж десь не дотягує до планки, і ми повинні для себе це використовувати як виправдання, що якщо він цього не робить, чи він це не зміг, ну, а що від мене очікувати? Ні. автор цього послання каже, дивіться на Ісуса Христа. Дивіться і розмірковуйте на те, що Він зробив заради тебе і заради мене. Що Ісус зробив заради тебе? Що Він зробив? Ми сьогодні будемо про це згадувати. Він пішов на хрест. Він помер за твоїми і за мої гріхи. Знаєте, нас не повинно, якби, демотивувати те, що інші люди, вони десь на своєму шляху впали, десь споткнулися, десь не змогли щось зробити, до чого їх Бог покликав. Нас це не повинно демотивувати. Я розумію, що нас все це розчаровує. Ми живемо в цьому світі. Знаєте, мене так само, як і вас, розчаровує, коли я бачу ці беззаконні, які відбуваються в нашій країні. Мене так само, як і вас, дуже демотивує, коли люди, які сьогодні при владі, вони мають реальну владу, реальні полномочі, вони не роблять те, що вони повинні робити. Вони не зупиняють зло, вони не попереджають всякі трагедії, як то, що сталося в Вишневому. Тому що насправді на той склад, який вибухнув, і з-за чого зруйнувало декілька вулиць, загинули люди, туди вже прилітало. Вже прилітало. І нічого не зробили. Нічого не зробили. І знаєте, так само, якщо дивитися тільки на обставини і на те зло, яке навколо нас відбувається, як ви думаєте, це надихне нас служити Богу і слідувати за Богом? Ні. Ви будете ходити в розчаруванні, ви будете ходити весь час в ропоті на цих людей. Тому автор послання до євреїв, він каже, не дивіться новини. Не те, щоб взагалі не слідкувати за новини. Він каже, нехай це не буде те, що вас надихає, те, що вас формує. Дивіться на Христа. Тільки Він може вас надихнути, сформувати в вас дійсно ту людину по своєму образу і подобі. Знаєте, у нас назва цього місяця – характер християнина. І знаєте, характер, він формується напроти всього нашого життя. Але він може формуватися як в правильну сторону, так і в неправильну. Ми можемо в собі випрацьовувати якісь добрі, гарні звички, читати Біблію, молитися, бути дисциплінованим, не запізнюватися, бути відповідальним за свої слова, а можемо навпаки, щось в собі формувати протилежне. І від чого це буде залежати? Це буде залежати від того, що ми дивимося, на що ми дивимося, що для нас є натхненням і про що ми розмірковуємо. От те, про що ми думаємо, не зараз на служенні, я думаю, зараз Бог вам дає правильні думки і ви розмірковуєте над Божим Словом, а те, про що ми думаємо поза стінами цієї будівлі, оце нас формує. Якщо ми весь час думаємо, як все погано навколо нас, як все погано в моєму житті, яка погана моя дружина, чоловік, діти, президент, якщо це все весь час крутиться в нашій голові, як ви думаєте, це надихне нас до чогось добру? Ні, у нас не буде навіть сили послужити своєму сусіду або своїм дітям. Тому що те, на що ти дивишся, те, над чим ти розмірковуєш, це формує тебе. Можна вам розказати про одного з тих свідків, про якого згадує автор цього послання? Можна? Я вам сразу скажу, що про нього він не згадує в попередньому 11-му розділі, Тобто, його там немає. Але, знаєте, ця людина, вона вплинула на всіх апостолів Ісуса Христа. Ця людина, вона вплинула, без перебільшення, на історію нашої країни. І знаєте, як звуть цю людину, як ви думаєте? Як звуть цю людину? Ладно, щоб вас не томити, це апостол Андрій. Його часто називають Андрій Первозваний, знаєте чому? Тому що він був один з перших двох учнів, які послідували за Христом. Пам’ятаєте, після хрещення Ісуса Христа, там через день чи через два, Ісус проходив повста місце, де хрестив Іван Христитель, і Іван, поруч з яким стояли апостол Іван і Андрій, майбутні апостоли, він сказав, ось агнець Божий. І тоді ці два майбутні апостоли, вони залишили свого учителя, Івана Хрестителя, і послідували за Ісусом. Вони навіть нав’язалися йому в гості, вони попросилися подивитися, де він живе, він їх запросив до себе. І він став оцим Андрієм, як ми називаємо Пирозуаном. А хто знає, що він був одним з тих, через кого Бог зробив, можна сказати, одне з таких самих вражаючих чудес? Хто знає, що Андрій був учасником одного з тих, я би сказав, одного з найбільших чудес, яке зробив Ісус в своєму житті? Не пригадуєте? Саме Андрій привів до Христа хлопчика, в якого було 5 хлібів і 2 рибки. Саме Андрій знайшов цього хлопчика, привів його до Ісуса Христа. І потім Ісус взяв, примножив ці 5 хлібів і 2 рибки так, що їх вистачило на більше, ніж 5 тисяч людей. А чи знаєте ви, що Андрій, він був першим місіонером, який проповідував на теренах нашої сьогоднішньої держави, України, на теренах Скіфії. По преданням, каже, що коли апостоли кидали жереб, куди хто відправиться в місіонерську подорож, то Андрію випав жереб проповідувати Скіфії. Не знаю, чи правда, чи ні, але насправді всі історики, християнці, починаючи з першого століття, вони згадують, що Андрій від 10 до 20 років, він проповідував спочатку в Криму, а потім піднімався вверх по Дніпру, і як теж за переданням, він доходив до місця, де сьогодні знаходиться наше місто Київ, і навіть Нестор описує такий момент, ну, знову ж таки, це невідомо. Тому що ці історики першого, другого століття, вони цей момент не згадують, це можливо було, можливо не було, але кажуть, що він, коли стояв на цих горах, він пророчі проголосив, що на цьому місці буде місто велике. Але не важливо, чи було це насправді, важливо те, що саме Андрій, він приніс християнство, проповідь про Христа в нашу країну. І задовго до хрещення Росії тут же були церкви, були християни і Володимир тільки, можна сказати, зробив християнство вже державною такою релігією. А чи знаєте ви, що Андрій був першим, хто привів до Христа язичників? Знаєте? Євангелія описує, той же самий Іван описує, що коли греки шукали того, щоб бачити Христа, вони підійшли до Андрія і Філіпа. Ну, чому до них? Можливо, вони єдині з апостолів, двоє апостолів, хто мали грецькі імена. Вони були євреями, але чомусь батьки їм дали грецькі імена. Тому, коли греки шикали, ну, як би, через кого, як би, так сказати, побудувати місточок з Христом, вони дізналися, що от є Андрій і Філіпп, можливо, вони подумали, що, може, в них там є якісь грецькі корені. І вони саме до них звернулися, і Андрій з Філіппом привели перших з цих греків, язичників до Христа. А чи знаєте ви, що Андрій, він був дуже таким гарним євангелістом? Знаєте? Про це теж ми можемо прочитати в Біблії. Давайте ми разом подивимось цей текст. Івана, перший розділ, і ми прочитаємо з 40 по 42 віршу. Знаєте, найскладніше, я думаю, ні для кого не буде секрет, це свідчити своїм рідним і близьким, членам своєї родини. І знаєте, складнощі Андрія ніколи не зупиняли. Першого, кого він привів до Христа, це був хто? Ми зараз прочитаємо. Його рідний брат Симон. Там написано, 40-го вірша, Андрій, брат Симона Петра, був одним з двох, я вже про це згадував, які почули це від Івана і які пішли за ним. Він спочатку розшукав свого брата Симона та й каже йому, ми знайшли Месію, що в перекладі означає «Христос». І він привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав, «Ти, Симон, син Йонен, ти будеш називатися Кіфа, що в перекладі означає Петро». Завдяки кому змінився Симон? Завдяки кому Симон перший раз прийшов до церкви і послухав проповідь Христа? Ну, я так образно говорю. Завдяки кому? Хто його запросив? Його рідний брат Андрій. Знаєте, Андрій міг би сто разів подумати, що я буду тому Сімону розказувати? Він же старший, він мене не послухає, він же такий упрямий, він же взагалі Богом, церквою не цікавиться. Але чи зупинило це Андрія? Ні. А я хочу вас запитати, чи багато знав Андрій про Христа на той момент, коли він Петра запросив в церкву на евангелізацію? Чи багато він знав? Він знав від Івана, що це Агнець Божий, і він вірив, що це Місія. Оце всі його… Ну, ще він у нього побував вдома, побачив, можливо, з Марією познайомився, з братами, сестрами, трошечки побачив, як Ісус живе. Оце все, що він знав про Христа. Але чи зупинило його це в тому, щоб запросити іншу людину до Христа, щоб іншу людину привезти до Бога? Чи зупинило його це? Ні. Знаєте, ми інколи вже роками в церкві і ми думаємо, ну, я мало знаю. Ну, що я ж їм буду розказувати? Андрій знав менше вас і мене 10, 20, не знаю, в 30 разів менше. І знаєте, всього, що йому треба було знати, все, що треба тобі і мені знати, що Ісус є Месієм і що Він спасає, що Він Агнець Божий. Це все, що треба знати тобі і мені, щоб іншу людину привести до Бога, щоб інша людина отримала спасіння. Бо не ми спасаємо. Не Андрій дав нове ім’я Петру. Хто дав нове ім’я Петру? Ісус. Ісус змінив його характер. Ісус цього впертого Петра зловив ловця людей. Знаєте, я коли розмірковував над цим, я думаю, що якщо би Петро не прийшов тоді в церкву, і якщо би Ісус не дав йому оце нове покликання ловця людей, то він би ловив людей тільки для римлян. Він би пішов там в ТЦК тогочасно, і він би скручував людей просто за гроші. Ну, тож він така людина була, активна, йому треба було щось робити. І якщо б він це не спрямував, і Бог це не спрямував на служіння для Бога, він би це спрямував або для того, щоб гроші заробляти, або для того, як Павло, щоб щось погане робити. Він би щось робив обов’язково, тільки не те, що треба. І знаєте, тому що Андрій його запросив до церкви, тому що Андрій, його брат, він став для нього цим свідком, частиною цієї хмари свідків, життя Петра змінилось, життя інших апостолів змінилось, життя самого Андрія змінилось. Я думаю, що він прозрівав, коли він бачив, як цей бувший Симон, а нині Петро, як він міняється, як міняється його характер, як з цього впертого, такого твердолобого Бог робить людину, дійсно, яка по серцю Божого. І знаєте, про що це говорить? Це говорить про те, що ви і я сьогодні можемо стати частиною тої хмари свідків. Хмарою свідків для когось. Сьогодні ми маємо хмару свідків, апостолів, пророків, тих людей, які жили до нас, служили Богу, тих людей, які сьогодні вірно служать Богу. Але Бог хоче вас і мене доєднати до цієї хмари свідків. Автор послання до євреїв, він не згадує Андрія серед героїв віри. Але це не означає, що Андрій не став героєм віри. Сьогодні, можливо, ніхто на вас не дивиться і не думає, що Толік – герой віри, чи Богдан – герой віри, Ігор – герой віри, Дана, Єва – герой віри. Сьогодні, можливо, на вас люди дивяться і просто бачать вас такими, як ви є. Але якщо ви приймете в своєму житті рішення, я буду дивитися на Христа, я буду дивитися на начальника і совершителя віри, моєї віри. Якщо ви приймете це рішення, дивитися на нього, Бог зробить з вас отого героя віри, хоча б для когось з ваших рідних. Але знаєте, якщо б через апостола Андрія спасся тільки один Петро, це було б багато чи мало, як ви думаєте? Це було б багато. А через Андрія спасся не тільки Петро. Не тільки Петро. Ті ж самі передання розповідають, що коли Петра, спочатку його зарештували за проповідь Евангелія, а потім його вже намісник тогочасний, там грецький, наказав розп’яти на хресті, при чому не такому звичайному хресті, а на X-образному, якщо ви бачили картини, то Андрій, він не одразу помер. Тобто він помер тільки на третій день. Тобто він ще три дні висів на хресті. І передання розказує, що весь час, поки він висів на хресті, до самої своєї смерті, він проповідував людям, які там збиралися, проповідував про Христа. Я не знаю, правда чи ні, але ті самі передання кажуть, що за цей час, за три дні, поки він помирав, дві тисячі людей навернулися через його проповідь. Ви уявляєте? Наскільки він був засереджений на тому, щоб не дивитися на обставини. Він би мог сказати, ну це все, я вже своє служіння якби звершив, все, що міг, зробив, всім, кому міг, вже проповідував. Знаєте, чому його розп’яли? Тому що через його проповідь покаралася дружина цього намісника. Тому в нього була така внутрішня… Не просто, що він іншим… Інші люди каються, а те, що навіть його дружина покаралася. І в нього було таке бажання щось з цим Андрієм зробити, якось його зупинити. Але навіть те, що він його стратив, навіть це не зупинило Андрія. І знаєте, те, що хоче сьогодні Деяло, щоб обставини, які відбуваються в твоєму житті? Якась фізична хвороба? Якісь негаразди в твоїй родині? Якісь негаразди, ну, то, що відбувається в нашій країні, всі ці обставини? Щоб це тебе вибило і щоб ти перестав дивитися і на це облако свідків, і на Христа, який є твоїм спасителем. Щоб ти просто опустив руки і сказав, ну, таке життя, ну, щось в мене не виходить, не складається. Кидаю служіння, не буду молитися, не буду читати Біблею, не буду нікому свідчити про Бога. Це те, що хоче, щоб ти зробив сатана. Але те, що хоче сьогодні для тебе Христос, щоб посеред цих обставин, навіть якщо ти розчарувався в інших людях, навіть якщо це облако свідків вже тебе не надихає, щоб ти все ж таки підняв свої очі до Христа і прийняв рішення. Я буду дивитися на нього, на проводиря, на того, хто дійсно перетерпів наругу над собою, щоби я не знемікся і не ослаб своєю душею. І, знаєте, перед тим, як ми зараз будемо звершувати хліболомлення, я хочу дві речі попросити вас зробити. Ну, я їх ніяк не зможу зробити за вас. Я хочу попросити, щоби, коли ми будемо проносити хліб, розносити цей сік, поки ви будете перебувати в молитві, щоб ви просто подумали, що сьогодні вам заважає дивитися на Христа? Що сьогодні вам заважає довіряти своє життя Вершителю Віри? Якщо це якийсь гріх, попросіть у Бога сили. Бо тільки Бог звільняє нас від гріха. Ви своїми силами, я своїми силами, ніколи цього не зробимо. Він прощає наш гріх і він дає сили не грішити. Що в вашому житті сьогодні є якийсь тягар, якісь обставини? В різних перекладах по-різному, в цьому сучасному написано, що відкиньмо гордість і гріх, а в інших перекладах це слово перекладається як тягар і гріх. Тобто щось, що вам сьогодні заважає, щось, що вас сьогодні демотивує і заставляє вас опустити руки. Якщо якісь обставини, неважливо, це, скажу, хвороба, щось те, що вас душевно пригнічує, щось, що вас вибиває, ну, просто, ну, якісь невирішені потреби, чи фінансові, чи ще якісь. Знову ж таки, попросіть у Бога допомоги. Попросіть, щоб Бог допоміг вам зрозуміти, як це відкинути, як на це не дивитися. І друга річ, про яку я хочу вас попросити зробити, це частина нашого бачення. якщо можна, Богдан, показати цей слайд. Щоб ви, як Андрій, прийняли це рішення, не дивлячись на те, що я знаю про Бога, що я не знаю про Бога, як я сьогодні себе почуваю. Просто попросіть у Бога, щоб Господь дав вам благодать привезти до Христа мінімум одну людину. Знаєте, чому сьогодні в нашій країні стільки багато зла і беззаконня? Чому сьогодні немає правосуддя, наші правоохоронні органи покерують злочинність? Чому сьогодні у владі багато корупції, зла і беззаконня? Чому сьогодні навіть нашому війську, яке покликано захищати нас, вас і мене, в нашому війську теж відбувається беззаконня, коли одні військові вбивають інших, таких самих наших співгромадян? нашому війську. Не вороги, не росіяни це роблять. Чому це відбувається? Тому що хтось їх не привів до Христа. Якийсь їхній брат Андрій, якась їхня сестра не взяла за руку і не привела до Христа. І тому сьогодні вони, як грішники, роблять гріх. Великий гріх чи маленький гріх. І я хочу вас попросити мліться сьогодні, щоб Господь вас зробив для когось оцим Андрієм. Хто візьме свого Петра за руку і скаже, пішли, тобі сьогодні треба бути в церкві, Бог змінить твоє життя. Я мало що знаю, але тобі треба прийти до Христа і твоє життя зміниться. І давайте ми будемо молитися, щоб там, де ми живемо, там, де збирається наша домашня група, щоб ті люди, які нас оточують, вони всі знали про Христа. І щоби наша церква, вона змогла народити ще одну, ще одну, ще одну і не одну церкву. Давайте ми разом станемо зараз для молитви. Ми коротенько помолимося, після цього ми з Олександром будемо розносити хліболомлення, але я просив би вас, щоб ви молилися за ці дві потреби. Щоби Господь вам допоміг відкинути все, що вам сьогодні заважає, гордість, гріх, кістягорі, і щоб Господь зробив вас і мене оцею відповіддю для іншої людини. Господь Ісус, ми дякуємо Тобі. Ми дякуємо Тобі за це слово, яке ми сьогодні читали, що кожен з нас має навколо себе цю хмару свідків, має перед собою і поруч з собою багато людей, які служили і які сьогодні служать Тобі, які для нас можуть бути прикладом і натхненням, як служити Тобі, в чому служити Тобі і в чому саме є наше покликання. Допоможи нам побачити ці приклади для себе. Допоможи нам побачити ці приклади в таких людях, як апостол Андрій, як якісь інші сучасні герої віри, які щось роблять для Тебе. І дай нам, Господи, прийняти рішення. Я сьогодні також хочу для когось стати відповіддю. відповіддю. Я для когось хочу стати цим Андрієм, який приведе свого Петра до Христа. Господи, я сьогодні молюсь за себе, молюсь за моїх братів і сестер. Допоможи нам стати відповіддю хоча б для одної людини, хоча б одну людину привезти до тебе. Хай через це наша країна, обставини в нашій країні, все, що відбувається, зміниться. Хай менше стане зла, корупції, беззаконня і насильства, які сьогодні є навколо нас. Хай через спасіння, через покаяння наша країна, вона міняється. І, Боже, зроби мене співучасником цього, зроби мене тою людиною, яка буде це наближати. І ми сьогодні просимо, Господи, через цю згадку, коли ми зараз будемо приймати хріболомлення, допоможи нам дивитися на Тебе, на нашого начальника і звершителя віри, на того, хто веде нас по цьому житті, на тому, хто може підняти нас, навіть коли наші руки ослабли, і ми вже тривалий час живемо в депресії, в розчаруванні, і ми вже нічого не хочемо, і ні на що в нас немає сил. Господи, дай нам сьогодні відновлення в Тобі Дай нам сьогодні натхнення від Теба і силу, щоби звершувати те, до чого Ти нас покликав І хай, Боже, це хрюболомлення стане нагадуванням, що саме завдяки Тобі Саме в Тобі ми маємо силу, щоби відкинути всякий гріх, всяку гордість, всякий тягар І слідувати за Тобою, служити Тобі Дякуємо Тобі за все, наш Господь Ісус Христос. В той вечір Ісус, Він взяв хліб, Він поламав, обласовив, дав своїм ючням, сказав, прийміть їсти, це тіло моє за вас ламімоє, сіє, робіть на згадку про мене. Давайте разом будемо їсти цей хліб і згадувати, що Ісус віддав своє життя за вас і за мене. Також Ісус взяв чашу після вечері і дав своїм учням і сказав, прийміть, пийте, це кров моє нового заповіту, за багатьох проливаємо, щоб вони залишили свій гріх. Давайте разом будемо пити цей сік і згадувати, що через кров Ісуса Христа є прощення наших гріхів. Господь Ісус, ми ще раз дякуємо Тобі за Твою жертву, за те, що Ти віддав своє життя заради кожного з нас. Ми дякуємо Тобі за те, що Ти пролив свою кров’ю, щоби наші гріхи були прощені. Ми дякуємо Тобі за те, що нам не треба заробляти ні прощення гріхів, ні дар вічного життя. Ми це приймаємо як подарунок, коли ми звертаємось до Тебе, коли ми каємо своїх гріхах і щиро просимо про прощення. І я прошу, Господи, ще раз за кожного мого брата і сестру, який є на цьому місці, Хто дивиться це служіння онлайн або буде дивитися у записи, допоможи нам не триматися за гріх, не триматися за щось, що руйнує наше життя. Допоможи нам навпаки віддати всі наші гріхи, відкинути наші гріхи і довіритись тобі, прийняти твоє прощення, твою безумовну любов і силу від тебе, щоби жити з тобою, щоби не грішити, щоби служити тобі. Я прошу ще раз Того благословіння на кожного тут присутнього. Дай Твою силу слідувати за Тобою. Дай силу дивитися на цю хмару свідків, дивитися на проводеря, на начальника, на того, хто звершує нашу віру на Тебе, на Христа. Дай нам силу дивитися на тебе І від тебе отримувати благодать Від тебе отримувати цю змогу, силу Щоб дійсно жити для тебе І так, як ти цього бажаєш І ми дякуємо тобі, Небесний Батько За твою безумовну любов За те, що ти так полюбив цей світ Що віддав найдорожче свого сина Ісуса Христа Щоб кожен, хто вірив в Нього, не загинув але мав життя вічне. Дякуємо тобі. Амінь. Передайте, будь ласка, ваші стаканчики на край ряду. Зараз вас їх зберуть. І сідайте, будь ласка, ще буквально ненадовго. Я ще нагадаю про ті події, які у нас будуть сьогодні, які будуть на наступному тижні і найближчим часом. А зараз по завершенню вашого служіння нашого служіння, ми можемо послужити Богу нашими десятиними пожертвами, і хто бачив, да, повідомлення в нашому церковному чаті, оця сьогодні дві коробочки, ота, що друга, на будівництво церкви, то є, якщо у вас є на серці бажання, ви можете пожертвувати гроші на відновлення храму в Вишневому, да, який от постраждав теж під час цього останнього обстрілу, і, ну, то є там є певні потреби, то є там і в цій старій будівлі повибивала вікна двері, і нова ця будівля теж там по, ну, багато цих скляних конструкцій теж порозбивалася, тому я думаю, що якщо ми зможемо теж послужити в цьому і щось пожертвувати, я думаю, що це буде великим, так сказати, благословінням і для нас самих, і для церкви вишневому. Також одразу по закінченню служіння у нас буде чаювання, смаколики. Це такий гарний час, щоб трошечки поспілкуватися з тим облаком свідків, яке навколо нас, тому що ми інколи це теж упускаємо і тому втрачаємо ту Божу благодать, підтримку, яку Бог хоче нам через це давати. Також о 12.15 в нас підліткова група, тому всі, хто є, ми раді вас бачити. Хто ще приєднається, теж будемо раді бачити. Завтра в понеділок о 19.00 ми збираємося тут на молитву. Ми далі молимося за нашу країну, ми далі молимося за ті потреби, які є в нашому житті. І ми молимося оцей місяць, щоби Бог формував в нас дійсно характер Христов, щоби Бог формував в нас характер тих християн, ну, як Бог нас хоче бачити. На тижні домашні групи спитайте, де, коли буде, не пропускайте. І вже на цьому тижні у нас з 15 по 18 липня буде наш наметовий табір на Київському морю, тому теж, хто молиться, у кого є на серці, моліться, щоб це був особливий гарний час, щоб була гарна погода, бо минулого року у нас ми заїжджали під дещим, виїжджали. Зараз, по прогнозу, нібито одні прогнози покажуть, що взагалі не буде дощу, інші прогнози покажуть, що можливо буде дощ, але я вірю, що Бог може зробити і благословити, щоб взагалі не було дощу, щоб все, що ми плануємо, ми могли там зробити, щоб було, ну, бо коли немає дощу, це набагато в наметі приємніше. Я розумію, що коли ти в себе вдома, в квартирі, це не так важливо, можна хоч там злива, гроза, коли ти на природі трошечки це впливає на побут. А також нагадую, що в нас є сторіночки в Інстаграмі, в Тік-Токі, де ми намагаємось теж наші якісь анонси про ті події, які були, розміщати фото, відео. Тому підписуйтесь, це теж можливість євангелізувати тим Петрам, які там сидять якраз в соцмережах і інколи нікуди не виходять, крім Тік-Току, Фейсбуку, Інстаграму. Також, якщо у вас є якась молитвна потреба, чи потреба просто в такій підтримці, теж можете звертатися на Viber, Telegram. Керко – це номер мого телефону. На цього наше служіння закінчується. Хай Господь вас поблагосовить своїм миром, своєю присутністю. І хай ви і я, ми зможемо для когось бути цим Андрієм, частину цього облака свідків. З міром Божим! Будьте благосовенні! Дякую!