Пальмове розчарування, недільна проповідь від 5 квітня 2026 року

Знаєте, це свято, яке ми відмічаємо сьогодні В’їзд нашого Господа Ісуса Христа в Єрусалим або Пальмова неділя це свято, коли люди мали багато очікувань, очікувань від того, що мало статися, очікувань того, що, в принципі, говорило і говорить нам Боже Слово. І я хотів би почати сьогоднішню проповідь з одного такого запитання. Я думаю, що вам нескладно буде на нього відповісти, але я хотів би, щоб ми про це трошечки подумали. Чи бувало в вашому житті, щоб ви хоч раз в чомусь розчаровувались? Кого бувало? Можна побачити руки? Хто не підняли, ви ніколи не розчаровувались нічого, так? Ну, напевно, що мабуть немає такої людини, яка б ні разу ні в чому не розчаровувалась. Ми з кимось домовились про зустріч, для нас це було дуже важливо, ми прийшли в той час, який домовились, а людина, не попередивши, не передзвонивши, просто не прийшла. І ми думаємо, як так? У всіх є мобільні телефони зараз, слава Богу. Навіть коли там глушить GPS, все одно мобільна связь (мобільний зв’язок), вона працює. Навігатор вас може кудись не туди завезти, як мене нещодавно їхав в Білогородку, він показує, що я там десь під Покровськом. Але таке буває. Але коли ми про щось домовляємось, комусь щось обіцяємо, а потім це не відбувається так, як ми очікували, це нас розчаровує. Можливо, ви очікували, що діти, які у вас були нещодавно маленькі, а зараз вже підлітки або дорослі Можливо, ви очікували, що коли вони підростуть, вони будуть вам допомагати А вони підросли, а допомагаєте ви їм, а не вони вам І це нас теж інколи розчаровує Можливо, ви очікували, що вам на роботі піднімуть зарплату Хто любить, коли вам піднімають зарплату? Мабуть всі. Тільки зарплати, коли пенсії піднімають, коли якісь інші виплати індексують. Це завжди приємно. А вам не підняли зарплату, а навпаки починають затримувати або навіть скоротили зарплату. І знаєте, це теж нас розчаровує. Ми думаємо, як так? Інфляція, я працюю, я вкладаюся, я працюю навіть, як у нас часто буває, понаднормово, затримуюсь на роботі, щось роблю те, що не повинен робити навіть по тому штатному розкладу. І це нас розчаровує. Але, знаєте, найбільше, мабуть, те, що нас розчаровує, як віруючих, коли ми щось очікували від Бога, про щось молилися, щось у Бога прохали, але це не відбулося. Бувало у вас таке в житті? Ну, бувало, давайте будемо чесними, бувало, і, мабуть, не один раз. І, знаєте, коли ми отримуємо розчарування від інших людей, ну, так, це нас ранить, Це нас на якийсь певний час вибиває, але ми розуміємо, що люди є люди. Люди тут пообіцяв, там забув, тут щось нам, так сказати, навішав, якось трошки локшини на вуха, але від Бога ми ж очікуємо, що якщо ми щось просимо у Бога, і Ісус про це нам каже в Божому Слові, що просіть, і що? Буде вам дано. стукаєте, і що вам? Відчинять. Шукайте, і що? Знайдемо. І ми ж все це сприймаємо буквально, і буквально саме так, як ми це розуміємо. І коли ми просимо Бога, і очікуємо, ну, в якісь певні строки, а цього не відбувається, ну, це призводить нас до розчарування. Але хочу більш таки конкретно задати саме вам запитання. А яке найбільш болюче розчарування турбує вас сьогодні? От подумайте, от прямо зараз ви сидите тут, можливо, хтось вас навіть, ну, я проповідую, а ви там думаєте про щось своє, про те, що хтось вам щось не зробив, або зробив дуже боляче, і ви це зараз згадуєте, або якісь обставини такі трапилися, і ви всередині себе це крутите, крутите, крутите, себе нагнітаєте, і от прямо зараз відчуваєте таке розчарування. От просто подумайте, можете не казати, можете не піднімати руки, подумайте, що найбільше вас турбує з тих всіх розчарувань, які були, які є, що найбільше вас турбує саме сьогодні. Можливо, когось турбує те, що війна, вона все не припиняється. От хто очікує, там були чергові якісь переговори, хто очікував, що ось-ось-ось, ну от вже нарешті про щось домовиться. Є такі люди? Чи вже всі розчарувалися, що вже ніхто нічого не очікував? Я чесно скажу, я вже перестав чогось очікувати. Я просто молюся, прошу про Боже диво, але вже стараюся нічого такого не очікувати, тому що коли ти очікуєш, думаєш, ну ось-ось, ось-ось щось, ну нарешті якось воно все зупиниться, припиниться, і потім воно не зупиняється, ти думаєш, ну, опять, знову. А можливо, ви дуже зараз розчаровані тим, що хтось з ваших близьких постраждав від цієї війни, а в когось взагалі хтось загинув. І, звичайно, це не може не розчаровувати, бо ти, наприклад, молився за цю людину, це твій однокласник, це твій сусід, це якийсь твій родич. Ти молився, ти вірив, що Бог цю людину збереже, а так трапилося, що прилетіла ракета, дрон, чи щось там ще трапилося, і ця людина загинула або отримала якесь таке серйозне поранення. Можливо, що ще трапилось в вашому житті, що вас сьогодні розчаровує? Подумайте. Навіщо я вас про це питаю? Бо сьогоднішнє свято, не дивлячись на те, що воно таке радісне, на те, що воно нас понукає до прославлення Бога, воно говорить про розчарування. І назва сьогоднішньої проповіді, якщо можна, на екран, я її так і назвав – Пальмове розчарування. Не Пальмова неділя, а Пальмове розчарування. Знаєте, ця історія, яку я хочу разом з вами сьогодні прочитати, на перший погляд, як я вже сказав, починається чудово. Всі зустрічали Христа, всі прославляли Бога, всі махали цими пальмовими гілками, постелали одяг, і ці гілки під ноги цього віслючка, він, мабуть, думав, що всі прославляють його, і вся вага до нього. Ну, тварини вони такі, да? Але, знаєте, ми знаємо, що це свято, воно призвело трошечки до іншого. Але чого ж всі люди так вітали Христа? Чому всі люди були в такому радісному і піднесеному настрій? Тому що перед цим щось сталося. Хто пам’ятає, яка подія сталася буквально незадовго до свята Пальмової неділі? Хто пам’ятає? Що такого зробив особливо Ісус, що всколухнуло всі охресності Єрусалиму? Сам Єрусалим, всі про ці говорили, всіх новинах написали, в соцмережах всі запостили ці фото. Що такого зробив Ісус? Він воскресив Лазаря. Він воскресив Лазаря. І саме тому, що ця новина розійшлася спочатку навколо Єрусалима, потім в Єрусалимі, про все це говорили, всі собі перепостили фото, як Лазар виходить в цих пилинах з печери. Люди були просто в захваті І знаєте, вони задавали собі одне просто логічне запитання Якщо прийде Месія, чи зможе він зробити щось більше, ніж робив Ісус? І тому вони всі очікували, що ось-ось-ось йде той Месія, який нарешті їх звільнить від римської окупації І давайте разом ми прочитаємо місце писання, з якого хотів би сьогодні почати Це Євангелія від Івана, 12 розділ І я прочитаю 12 і 13 вірш, протягом урибачу і пропущу, і прочитаю завершення цієї історії 17 і 18 віршів. Я буду читати сучасному перекладі, він буде у вас на екрані, але інші переклади вони теж дуже гарні, дуже вдалі. Там написано. «Наступного дня велика кількість людей, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на святок. Вони взяли відця пальм, вийшли на зустріч йому і вигукували, промовляючи, «Осана, благословений, хто йде в ім’я Господня, царь Ізраїлю». Свідчили люди, які були з ним, це 17 вірш, коли він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих. Тому і зустрів його натовп, бо почув, що він зробив це чудо. В інших Євангеліях ми читаємо дуже схожий опис тих подій. Там різниця невелика, тому, як записали евангелісти, Асана вишніх, Асана з небес, спасіння з вишніх. Тобто, в принципі, все одне те ж саме. Всі були в захваті, всі були в очікуваннях. Чого? Чого очікували люди? Хто був важливий? Що вони, ну, як би, воскресали? Крим осана. Що вони ще? Як вони вітали Ісуса? Царь Ізраїлів. Що це говорить? Що вони очікували? Що повинен робити царь? цар повинен встановити свою владу і цар повинен викорунити все що його владі заважає А хто тоді царював Ну якщо не брати до уваги ірода цього власника хто тоді царював над Ізраїлем імператор римський імператор вони були під римською окупацією всі люди які вийшли вітати Ісуса, вони очікували, що ось він проголосить себе оцім Месією, царем, і він візьме владу у свої руки і скине нарешті цих проклятих римлян. Чи були ці очікування чимось поганим? Як ви думаєте? Чи були очікування чимось поганим? Я вас по-іншому спитаю. Чи є поганим, що ми очікуємо закінчення цієї війни? Чи це погано? Ні. Вони того ж бажали для себе. Вони вже багато-багато років біли під римською окупацією. Так, війни такої відкритої не було, але вони були під врадою своїх ворогів. Але чи справдилося ці очікування? Ну, людей. Що Ісус стане царем, що він підніме повстання проти Рима, що він скине цю римську владу. Чи справдилося ці очікування? Ну, не справдилося. Від слова зовсім. І саме в цьому я бачу першу важливу істину на сьогодні з цієї історії. «Господь не діє по нашим очікуванням». Скажіть своєму сусіду, «Господь не діє по твоїм очікуванням». Так-так. Знаєте, нам це неприємно інколи чути, і інколи нам важко це прийняти, але Господь не діє по вашим і по моїм очікуванням, навіть якщо вони добрі. Навіть якщо вони нам здаються найкращими для нас, для наших оточуючих, Але Бог, Він не повинен діяти по вашим чи по моїм очікуванням. Розумієте це? Чому важливо спитаєте ви? Бо Його плани, і про це говорить Боже Слово, вони завжди більш досконалі, ніж наші плани. Його шляхи, вони завжди вищі, ніж наші шляхи. Навіть якщо нам здається, що от той шлях, який ми собі уявили, який ми собі обрали, він найкращий для нас, він найкращий для наших рідних, близьких, для наших оточуючих. І ще трохи про очікування та розчарування. Після футбольного матчу тренер говорить гравцям своєї футбольної команди. «Недооцінив я вас, хлопці, коли сказав минулої неділі, що гірше грати ви вже не зможете». Пам’ятаєте, з чого почалася ця історія? Пам’ятаєте? Чому люди були в таких очікуваннях і так радісно зустрічали Ісуса? В 17-му вірші ми читали, що це сталося через що? Тому що люди, які були присутні на воскресінні, можна попередні вірші, Богдан? Так, так, 17-й. Так, попередні. Тому що люди, які були присутні на воскресіння Лазаря, Що вони робили? Свідчили про те, що вони бачили. Саме тому зібрався такий величезний натовп. Саме тому люди вийшли з цими пальмовими гілками, з одягом і постелали їх під ноги віслючку, на якому їхав Ісус. Тому що вони бачили на свої очі те диво, а інші люди чули від цих свідків, що Ісус зробив. Проте сама історія Воскресіння спочатку виглядала як суцільне розчарування. І давайте ми разом цю історію подивимося. Вона записана в Євангелії від Івана в тому ж таки в 11 розділі. Я прочитаю 20-й і 21-й вірші, потім трошечки пропущу і прочитаю 23-й і 25-й вірші. Ми пам’ятаємо, що Ісус мав близькі стосунки з родиною Лазаря, з родиною Марти і Марії. І саме тому, коли Лазарь був дуже сильний хворий, і сестри, мабуть, вже перепробували всі ліки, викликали найкращих лікарів з Єрусаліма, бо віфання була поблизу Єрусаліма, І ніхто нічим не зміг допомогти Лазарю. І тоді вони згадали про Ісуса і вони відправили до нього посланців. Для чого? Хто пам’ятає? Щоб його покликати для молитви за Лазаря. Тому що вони в що вірили? Що якщо Ісус прийде і помолиться за Лазаря, то він буде сілим. Але чомусь Ісус, по-перше, не пішов одразу, коли прийшли ганці, а потім запізнився настільки, що прийшов вже на четвертий день після того, як Лазаря поховала Але все ж таки прийшов, і Марта про це почула, і давайте ми прочитаємо з 20-го вірша Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла йому на зустріч Марія ж сиділа вдома Марта сказала Ісусові, «Господи, якби ти був тут, не помер би мій брат». Із 23-го вірша. Ісус каже їй, «Твій брат воскресне». Говорить йому Марта, «Знаю, що воскресне у воскресіння останнього дня». Та Ісус їй сказав, я є воскресіння і життя. Хто вірить в мене, хоч і помре, буде жити. Хочу вас запитати, які очікування були у Марти? Які очікування були у Марти? Ну, оці ситуації. Ні. У Марти було очікування, що якщо Ісус прийде вчасно і помолиться за її брата, то що трапиться з її братом? Він одужає, він виздоровить. Марта молилася за це сама, Марія молилася разом з нею. Я впевнений, що вони навіть попросили в церкві, щоби всі молилися за їх брата. І саме тому Марта відправила посланців, бо вони піклувалися про брата, не могли його залишити. Вони відправили якихось друзів, сусідів чи знайомих, щоб вони пішли до Ісуса і його покликали. Навіщо? Як я вже питав. Тому що вони вірили, що Бог може зцілити їх брата. Чи було щось в її очікуваннях неправильно? Чи було щось в її очікуваннях щось неправильно? Те, що вона молилась, те, що вона вірила, що Бог може зцілити брата. Ви якісь не впевнені. Чи було щось в її очікуваннях неправильно? Ні. Це ж все було нормально, це було правильно. Ми ж коли молимось про когось, щоб Бог зцілив, ми що очікуємо? Щоб людина померла, щоб їй гірше стало? Чи ми очікуємо, щоб людина одужала, щоб Бог доторкнувся до неї і сталося диво? Ми очікуємо диво. Саме цього очікувала Марта. Знаєте, навіщо Ісус, виникає питання, навіщо Він не відповів? Навіщо Він так запізнився? Знаєте, ми знаємо закінчення цієї історії. Нам легше, ми якби так свисока дивимося, Марта така, не вірила в Воскресіння. А якщо б ви були на місці Марта? Якщо б ваша рідна людина вже чотири дні була, як померла, і не просто там десь морзі лежала, його вже поховали. Його вже поховали. Але що вони отримали? Вони отримали розчарування. Бог не відповів на їх молитву, а Ісус запізнився. Так потім він все ж таки прийшов і сталося чудо, але це все сталося потім. Я хочу вас спитати, а в чому в вашому житті сьогодні Ісус запізнився? Подумайте. В чому в вашому житті Ісус вже запізнився? Як це сталося з Мартою? Чи віриш ти, що Він може воскресити ті надії, які ти вже поховав? Знаєте, Марія і Марта, вони вірили, що якщо прийде вчасне, їх брат буде зцілений В них була на це надія, але коли Ісус не прийшов і прийшов ще з великим запізненням Я думаю, що вже на перший або на другий день вони всі ці надії поховали разом зі своїм братом Знаєте, Марта навіть не вірила, коли Ісус їй сказав, що твій брат воскресне, вона не вірила в це. Вона вірила взагалі, що Бог воскресить всіх людей у другий свій прихід. Але що станеться саме в її житті, саме з її братом, вона в це не вірила. Але Ісус це зробив для неї. Чому Марта не вірила? Бо втомилася розчаровуватися. І смерті її брата була оцею останньою краплею. В нашому житті щось може стати оцею останньою краплею. Ми один раз розчарувалися, ми другий раз розчарувалися, ми третій раз розчарувалися, і ми перестаємо за щось просити в Бога. Ми перестаємо щось вірити. Ми перестаємо за щось молитися. Чому? Тому що просто розчарувалися. Можна вам сказати дещо по секрету, яке нікому не розказувати? Чи є у вас якісь певні строки, коли ви просите у Бога про певні відповіді? Чи є у вас певні строки, коли ви ставите Богу, Господь, допоможіть це зробити до неділі? Чи хай це станеться у п’ятницю, чи хай це станеться отаку дату. Чи є у вас певні строки, коли ви про щось молитесь? Я вам скажу по секрету, якщо у вас є певні строки, ви обов’язково розчаруєтеся. Чому? Тому що саме в цьому я бачу другу важливу істину на сьогодні. Господь не діє за нашими строками. Скажіть своєму сусіду, Господь не діє по твоїм строкам. Знаєте, непогано ставити строки, непогано планувати Знаєте, треба, щоб у вас були плани в вашій родині, треба, щоб у вас були плани в вашій роботі Треба, щоб у вас були якісь особисті плани, це добре Але коли ми виставляємо Богу, це як якийсь певний дедлайн Господь, ти повинен от саме тоді, саме зараз Я вам скажу, ви обов’язково розчаруєтесь Тому що Господь не діє за нашими строками Чому так? Ми ж живемо у часі Нам треба тут і зараз Ми навіть якщо приходимо в Макдональдс Або в якомусь сидимо кафе Чекаємо замовлення і воно затримується на 5 хвилин Ми вже починаємо нервувати В Макдональдсі нас так привчили Що якщо замовлення затримувалося Нам дають там якусь карточку На безкоштовну морозиву Або ще на якийсь мілкшейк на наступний раз І ми думаємо, о, провінилися Затримали моє замовлення А тут Бог не вкладається у наші строки Це ж взагалі неподобство Як так? Бог і він не може вкластися В якісь строки Знаєте, а виявляється, що може Бо більше інколи він це робить навмисно Ісус Якщо ви прочитаєте цю історію Трошки раніше, він навмисно затримався Коли до нього прийшли посланці До Марти і Марії Він навмисно затримався І пішов пізніше, навіть якщо ніж його покликали. Неумісно це зробили. Не знаю, чи вигаданий цей енекдот, чи є в ньому якась частка правди, але говорять, що коли Ісус підійшов, щоб воскресити Лазаря, то відбулося наступне. Ісус підходить до печери і гукає, Лазарь вийде! Тиша. Ісус знову гучніше, Лазарю вийде! З печери долинає стомвлений голос, Господи, а можна я ще трошки полежу? Я тільки но засну, А вдома ніякого перепочинку. Весь час Марта щось мене просить. То дрова нарубай, то води принеси, то за хлібом на базар сходи. А тут тиша та спокій. Говорять, що в кожному анекдоті є частка правди. Тому, можливо, що Лазар не дуже поспішав вертатися до звичайного життя. А ще церковна історія каже, що Лазар після Воскресіння прожив 30 років і був єпископом церкви. Тобто після свого Воскресіння Лазар ще 30 років служив Богу. 30 років ходив, як живе свідчення про те, що Бог ніколи не запізниться. Знаєте, але не завжди так трапляється в нашому житті. Можна я з вами поділюся одною такою стрінкою з нашого з Юлію життя, надіюсь, що вона не образиться на мене, але вона була для нас така дуже неприємна, дуже важка. Коли ми одружилися, то через певний час ми дізналися, що Юля завагітнила, ми чекали дитину, і їй треба було з’їздити до себе додому, забрати певні речі. І коли вона повернулася вже в Київ, в неї почалася кровотеча, виявилося, що є загроза трати дитини, її поклали в лікарню, і після УЗІ нам сказали дуже неприємну звістку, що дитина померла, то є плід за вмер. І знаєте, якщо до цього ми молилися, ми просили про Боже диво, то в один момент все як-небудь раз і обірвалося. Здавалося, ну як так? Ми цього очікували, ми про це молилися, це не було щось таке, ну, як я вже казав, гріховне чи погане, але чомусь Бог не відповів. І я знаю, що Юлі було дуже важко, мені було дуже важко це прийняти, пройти. Я вдячний всім тим друзям, які в той момент нас підтримали. Але, в принципі, що я вам можу сказати? І по сьогодні я не можу дати відповідь, чому Бог це допустив, чому так сталося. Але знаєте, що я для себе зрозумів, коли ми проходили оцей момент, момент ну дуже важкий для нас момент втрати момент розчарування момент коли у нас було багато запитань до Бога чому Бог не зберіг чому Бог не допоміг чому Бог не зробив див я зрозумів одну таку для себе річ і якраз на минулому підлітковому ми дивлячись фільм обрані там теж обігрався схожий сюжет про Петра і про його дружину коли теж Петро був на служині І цього немає в Біблії, це, скоріше за все, вигадка режисера, можливо, що це є в якихось переданнях християнських, але там показують, що якраз в момент, коли Ісус відправив Петра інших апостолів на служення, його дружина, яка була вагітна, вона повинна була народити, і при родах вона сама ледь не померла, і дитину вони втратили. І коли Петро повернувся і дізнався про цю новину, в нього якби все в серці попірвалося, в нього виникло багато питань. Чому так? Я служив Богу, я робив Божу справу, а Бог не захистив мене і мою родину. І потім там показується така ситуація, вона теж, ну, скоріше за все, вигадана, коли він йде наздоганяти з Іваном, апостолом інших учнів, з якими Ісус пішов служити в 10 місця, і він ділиться оцею свою такою трагедією, своїм нерозумінням. І Іван задає йому таке питання. А що би було з тобою, якщо би ти був без Бога? І це саме трапилося в твоєму житті. Хто би дав тобі втіху? Хто би підтримав тобі і повернув надію? Чи було б тобі легше пройти це випробування без Бога, ніж з Богом? І знаєте, що я для себе зрозумів через ці обставини? Що інколи, можливо, ми не побачимо для себе відповіді і не зрозуміємо для себе відповіді тут на землі. Але що було б з нами, якщо ми проходили це випробування, ці втрати, цю біль без Бога? Чи було б вам легше? Чи було б вам або мені легше? Я впевнений, що мені точно не було б легше. Я впевнений, що це розчарування могло б привести мене або Юлю до такої депресії, до такого, можливо, якогось рішення, що все, більше ми цим ділом не займаємось, не треба нам дітей. Але я вдячний Богу, що Бог нам подарував аж три чудових сина. Я не знаю, чому це сталося, але я знаю, що Бог благословив мене, благословив Юлю, благословив нашу родину. Що ж тоді робити з нашими проханнями до Бога? З проханнями, коли ми просимо про щось добре, а не погане. Але з проханнями, які залишаються без відповіді. Що нам робити? Знаєте, ви скажете, що щось тут пастор вже дуже зустив фарбу. Бог так не робить. Це ж взагалі якесь гнущання. А я вам покажу ще одну історію, де Ісус саме так і вчинив. Про неї ми читаємо в Євангелії від Марка, у п’ятому розділі. Якщо у вас є Біблії, давайте разом подивимось. Я не буду всю цю історію читати, прочитаю завершення цієї історії, це п’ятий розділ з 18 по 20 віршів. Ви пам’ятаєте, що був такий випадок, коли Ісус зупинив шторм на Галилейському озері, потім вони приплили в околиці Десятимісця, І там їх зустрів один такий дуже відомий чоловік, ну в тих місцях. При нього майже кожен день писали в новинах, всі боялися проходити з того місця, де він жив. Чому? Хто пам’ятає? Тому що ця людина була біснувата, і в ній був аж цілий легіон весь. І так сталося, що ця людина, вона зустрілася з Христом, Христос вигнав цих демонів, їх наказав їм увійти в свиней, ці свині потопилися благополучно в Валилейському озері. І ось, але прийшли люди, пастухи там розказали всім, і Ісуса, так сказати, попросили піти з їхніх країв. Із 18-го вірша, ось що ми вчитаємо. І коли він сідав у човен, то просив його біснувати, щоби бути з ним. Та він йому не дозволив, але сказав йому, іди до свого дому, до своїх, і сповісти їм, що для тебе Господь зробив, як змилосердився над тобою. Тож пішов він та й почав проповідувати в Десятімісті про те, що зробив для нього Ісус, і всі дивувалися. Можна вас спитати, чи хотіли б ви почути ні від Ісуса? Хто хотів би? Хто хотів би почути на ваше прохання ні? Ніхто. Ну, я вам скажу, я в тому числі, я теж не хотів би почути ні від Ісуса. А чи хотіли б ви ходити в ту церкву, де пастор або хтось з служителів, ви щось попросили, ну, про щось добре, про якусь допомогу, молитву, а він сказав, ні-ні-ні, іди, іди. А чи ви виконали те, що Бог вас попросить, після того, як ви почули ні на якесь своє прохання або на свою молитву? Я вам скажу, викладаючи руку на серце, що я не впевнений, що я би зробив те, що би мене попросив Бог. Але ця людина, цей бувши бісноватий, я на 100% він був розчарований, коли він почув ні на своє прохання, щоби стати учнім Ісуса Христа. Але коли Ісус сказав, іди і розкажи іншим, він пішов і почав розказувати іншим. Знаєте, це дуже схоже на один анекдот. Коли зустрічаються два євреї, як зазвичай поговорили про здоров’я, про дружин, зачепили тему про дітей, і один питає іншого, а як до тебе відносяться твої діти? Як до Бога. А це як? Мене майже не слухають, мої прохання не виконують, іноді роблять вигляд, що мене не існує. Але коли їм щось треба, то відразу звуть. Що зробив цей колишній біснуват? Він не просто послухав прохання Ісуса, Він не просто образився на Його відмову, Він пішов і виконав те, що попросив Його Ісуса. І саме в цьому я бачу останню істину на сьогодні. Господь не діє по нашим проханням. Господь не діє по нашим проханням. Інколи так. Інколи так. Інколи ми просимо, і саме те, що ми просимо, так Бог нам і дає. А інколи, і це нам дуже не подобається, це ми дуже не любимо, Бог каже, ні, це тобі не потрібно, ні, це зараз я тобі не дам, можливо потім, ні, про це навіть не думай. Чому? Бо не всі наші прохання насправді будуть благословінням і для нас самих, і для наших оточуючих. Ми думаємо, що от це, що Бог мені це дасть, гроші, чи владу, чи якісь там певні зв’язки, стосунки, і все в моєму житті наладиться. Отримуєте гроші – отримуєте багато спокусу. Отримуєте якусь владу або зв’язки – ще більше спокусу. Ще щось отримуєте. Тим думаєте, що не мені треба, так? Знаєте, можна вас питати, так? Що би сталося, якщо б Ісус дозволив цьому чоловіку послідувати за ним? Що би сталося? Як ви думаєте? І щоб він сказав, так, давай, ти будеш завжди перед моїми проповідями свідчити, що я для тебе зробив. Це б людей привертало до Ісуса, як ви думаєте? Такі свідчення. Особливо тих, хто знали, що це за людина. Та привертало би, ми ж про Лазаря читали, чому люди зібралися. Люди збираються, хліб, зріляще і таке інше. Знаєте, він би отримав, я впевнений, на 100% дуже вірного учня, дуже вірного послідовника. Але чи сталося би те, що сталося потім, після відмови, після того, як Ісус сказав цьому бувшому бісноватому «ні»? Точно би не сталося. Бо саме через проповідь цього колишнього Держимова навернулося все десяте місце. І пізніше люди, що вигнали Христа, з радістю зустрічали його. Саме через проповідь цього бувшого Держимова багато-багато його співвітчизників навернулося до Бога. Але ще більше диво сталося пізніше. Я про це якось ділився на домашній групі, але не розказував на проповіді, хочу цю історію поділитися. В 70-му році в Ізраїлі почалося велике повстання і на певний час Ізраїль здобув незалежність, тобто вони скинули владу римлян і вони певний час навіть владарювали як незалежна держава. І Рим, звичайно, з цим не погодився, не змирився, вони вирішили раз і назавжди вирішити це єврейське питання. Вони відправили туди в Ізраїль декілька легіонів римлян, і вони місто за містом почали цілеспрямовано захоплювати, знищувати і руйнувати міста, бувати людей. Залишився наприкінці один Єрусалим і ще там Масата, вона трошечки пізніше впала в це місто. Єрусалим оточив син тогочасного імператора Веспісяна Тит, і він, як зазвичай тоді було прийнято, він запропонував місту здатися, відкрити ворота і впустити їх. І поки тривало цей час, щоб місцяни могли подумати, вирішити або здатися, або сказати, що вони не будуть воювати, всі, хто хотів, бажав залишити Єрусалим, всіх безперешкодно відпускали. І знаєте, що сталося з віруючими Ісуса Христа? Вони згадали пророцтво, яке казав Господь Ісус. Пам’ятаєте, яке пророцтво він казав? Коли побачите Єрусалим оточеним військами, то що робіть? І вони буквально зрозуміли, що це відбувається на їхніх очах. Вони зібрали свої речі і втекли в гори. Інші мешканці Єрусалима, вони відмовилися здаватися і почалася облога. Вона тривала декілька місяців, після чого римляни все ж таки захопили Єрусалим, і по свідченням історика Йосифа Флави, при цьому було знищено більше одного мільйона євреїв, і більше ста тисяч потрапило в полон. Тобто більшість людей взагалі вони просто знищили. Єрусалим був зруйнований, храм був зруйнований. Як ви думаєте, тим віруючим, які втекли в гори, їм було коли вертатися? Ну, на руїни тільки що, так? І хтось з цих віруючих, ну про цю історію маючи, хтось він згадав, що в 10 місці є церква, є віруючі. І він запропонував, давайте ми підемо в 10 місці. Ну, наші брати і сестри, скоріше за все, нас приймуть. І всі ці віруючі, які втекли з Єрусалимом, вони відправилися в 10 місць, і церква, яка вже на той час там існувала, вона прийняла, попіклувалася про цих біженців з Єрусалимом. І тут виникає питання, а звідки взялася ця церква? Звідки взялася ця церква? Вона взялася за розчарування. З того, що Ісус відмовив цьому обісноватому і сказав, ти не будеш моїм учнєм, ти не будеш одним з апостолів. І він відправив його назад проповідувати. І саме через проповідь цього бувшого обісноватого там виросла церква, яка потім послужила не тільки своїм співвітчизникам, а навіть віруючим Ієрусалиму. Чи сталося б це без відмови Христа? Як ви думаєте? Чи сталося б це без відмови Христа? Ні. Чи знаємо ми завжди, чому Господь нам каже ні? Чи знаємо? Та ні, не знаємо. Але я вам скажу на закінчення цієї проповіді, Боже, ні, завжди набагато краще, ніж будь-яке так, навіть від найдорожчої нам людини. Я думаю, що це важко зрозуміти, важко прийняти, але Боже, ні, якщо вам Бог сьогодні каже на щось, на ваше якесь прохання, на вашу молитву, ні, я тобі це не дам. Це не станеться в ті строки, які ти собі уявив. Це не станеться так, як ти собі уявив. Я вам скажу, Боже, ні, навіть якщо ви цього не розумієте. Воно набагато краще для вас і для тих людей, які вас оточують, ніж будь-яке так від тих людей, які для вас сьогодні дорогі. І давайте ми станемо зараз для молитви. Ми помолимось перед тим, як ми будемо приймати хліболомення. Помолимось за те, щоби Бог допоміг нам. Допоміг нам не розчаровуватися, коли ваші чими очікування, вони не відбуваються, коли вони не справжнюються так, як ми цього хотіли. Щоби Бог допоміг нам не ставити перед ним якісь свої строки, якісь дати, які приведуть нас до розчарування. І щоб Бог допоміг нам, навіть якщо ми цього не розуміємо, навіть якщо ми сьогодні цього не сприймаємо, щоб Бог допоміг нам приймати Його гул. Коли Він каже, так, я тебе чую, але на цю молитву я тобі не відповім. Я знаю, що це не буде легко і взагалі ця проповідь, можливо, вона не така підбадьорлива, як сьогоднішні свята. Але я вам скажу, що якщо ви, якщо я, ми зможемо побачити, що за всіми нашими розчаруваннями обов’язково прийде Боже Воскресіння, що за всіми нашими розчаруваннями, навіть якщо Ісус сьогодні запізнився і не прийшов вчасно, не відповів на якусь вашу молитву, навіть якщо Ісус прийде через 4 дні, через місяць, через рік, знаєте, завжди, коли Ісус приходить, це завжди вчасно. Ісус воскрешає всі надії, які ми вже поховали Скільки б вони там вже не лежали часу, в тому гробі Ісус повертає до життя все, що ми вже поховали в своєму житті Ісус це зробить для вас Як це Він зробив для Марта Як це Він зробив для Марії Як це Він зробив для цього бісноватого Як це Він зробив через цей свят Бо свято Пальмового Воскресіння Свято в’їзду Господа Ісуса Христа Воно говорить про те, що Ісус Що з думкою про вас Він знав, що він піде на Голгоф Що ці ж самі люди, які сьогодні кричать Осана, через декілька днів Вони розчаруються, будуть кричати Розпни його Але він це робив Заради вас і заради мене І саме це ми сьогодні будемо згадувати Зараз під час хліболому Що Ісус віддав своє життя Щоби ви і я Мали воскресіння.