Церква Божої Слави

“І будете веселитися перед лицем Господа, Бога вашого, сім день”. — Левит 23:40

Ми розбили табір прямо під зорями, і ніщо не відділяло нас від безмежного західноафриканського неба. У сухий сезон намет не потрібен. Однак вогонь має вирішальне значення. “Ніколи не давай вогню згаснути”, – попереджав тато, підштовхуючи поліна палицею. Вогонь тримав диких тварин на відстані. Божі створіння прекрасні, однак ви ніколи не захочете, аби леопард чи змія блукали по вашому табору.

Тато був місіонером у північній частині Гани і мав справжній талант перетворювати все на навчальний момент. Табір не був винятком.

Бог також використовував таборування як навчальний момент для Свого народу. Раз на рік протягом цілого тижня ізраїльтяни повинні були жити в наметах, для спорудження яких вони брали “пальмові віття, і галузку многолистого дерева та припоточних тополь” (Лев. 23:40). Мета була подвійною. “Кожен тубілець в Ізраїлі сидітиме в кучках, щоб ваші покоління пізнали, що Я в кучках посадив був Ізраїлевих синів, коли виводив їх з єгипетського краю” (вв. 42-43). Однак подія також мала бути святковою. “І будете веселитися перед лицем Господа, Бога вашого, сім день” (в. 40).

Бог встановив тижневий похід для ізраїльтян як радісний спосіб згадати про Його доброту. Ми легко забуваємо сенс, який лежить в основі наших свят. Наші свята можуть бути радісним нагадуванням про характер люблячого Бога. Він створив і веселощі.

Яке ваше улюблене свято і чому? Як його святкування нагадує вам про Божу доброту?

Небесний Отче, дякую за радість, яку Ти вклав у Твоє творіння і в Твої свята.

Автор: Тім Густавсон