Церква Божої Слави

Коли ми садимо насіння яблуні, ми очікуємо, що яблуня виросте. Саме насіння і коріння вирішують, яке дерево росте в ґрунті.

Подібним чином, коли ми належимо Богу, ми очікуємо, що добро і праведність зростатимуть у нашому житті. Саме плід наших дій каже нам, яке насіння ми посіяли.

Один зі способів визначити роботу Бога в нашому житті — спостерігати за тим, які плоди ми приносимо. Ознакою зростального та побожного життя є серце, яке бажає жити та діяти згідно з Божим Словом. Тільки той, хто провів час із Богом, зробить таку дію у своєму житті.

Іван застерігає нас пам’ятати про те, які плоди приносить наше життя. Коли ми справді належимо Богові й проводимо час з Ним, наше життя природним чином породжуватиме добро і правильне існування.

Мета полягає не в тому, щоб пишатися тим, скільки добрих справ ми робимо, а натомість у тому, щоб розвивати серце, яке хоче безкорисливо робити добро іншим в ім’я Ісуса. Можливо, ми не досконалі, але наші серця повинні бажати йти за Богом.

Знайдіть хвилинку, щоб подумати про свої думки та дії за останній тиждень. Чи вони відображають серце, яке було в близьких стосунках з Богом? Подумайте про кілька кроків, які ви можете зробити, щоб створити регулярний ритм проведення часу з Богом.

Бо ходимо вірою, а не видінням. — 2 Коринтян 5:7
Я люблю милуватись безхмарним голубим небом. Небо – то один із шедеврів нашого великого Творця, що даний нам для радості. Пілоти користуються різними висловами, що описують найкращий для польоту стан неба. Але мені найбільше подобається наступний: “Таке чисте небо, що можна побачити «завтра»!”

Побачити своє “завтра” – це те, що насправді поза можливостями нашого зору. Інколи нам важко побачити сенс того, що життя посилає нам навіть сьогодні. “Не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з’являється, а потім зникає!” (Як. 4:14).

Але наша нездатність бачити своє “завтра” не є приводом для відчаю. Навіть навпаки: маємо добру нагоду довіряти Богу, Хто має довершений зір і бачить наше майбутнє. Він знає все те, чого ми потребуємо для здолання випробувань, що на нас чекають попереду. Апостол Павло добре це розумів. Тому й підбадьорює нас наступними обнадійливими словами: “Бо ходимо вірою, а не видінням” (2 Кор. 5:7).

Якщо ввіряємо Богу як теперішній день, що бачимо його, так і день прийдешній, якого не бачимо, то можемо не хвилюватись стосовно того, що життя готує нам попереду. Ми крокуємо в житті з Тим, Хто знає все, що нас спіткає, і має достатньо сили й мудрості впоратись з усім тим, що може статися на нашому шляху.

Господи, знаю, що можу ввірити Тобі своє “сьогодні” і своє “завтра”, тому що Ти є добрий, благий, люблячий, мудрий і всемогутній Бог. Навчи мене не хвилюватись зайве.
Бог бачить наш життєвий шлях від початку до кінця.
Автор: Білл Краудер

Після того, як Ісус зцілив людину, яка була паралізована майже чотири десятиліття, релігійні юдеї розгнівалися на Нього. Це може здатися дивним, тому що зцілення це добре, але Ісус здійснив це диво в суботу в день спокою. У Старому Завіті Бог дав вірянам довгий список правил, яких вони повинні дотримуватися, щоб залишатися у згоді з Ним, і ці правила включали дотримання суботи.

Але в Новому Завіті Ісус був посланий, щоб змінити наші стосунки з Отцем. Пожертвувавши Собою на хресті, Він дав нам доступ до відносин з Богом, тому довгий список правил більше не потрібен. Протягом усього життя Ісус показує людям природу нових відносин. Але через те, що це не відповідало тому, у що вірили релігійні кола, вони розгнівалися на Нього.

В Івана 5 Ісус виправдовує ці зміни, відкриваючи Свою справжню владу. Назвавши Бога Своїм Батьком, Він поділився тим, що Він дорівнює Богові. Це розлютило релігійних євреїв, але дозволяє нам глибше поглянути на стосунки між Батьком та Сином.

Ісус каже нам, що Отець і Син об’єднані в любові. Син не “працює” для Батька — ні, Вони працюють разом, і робота, яку робить Ісус, досконало відображає волю Його Батька.

Ці стосунки показують, що Ісус має владу дати нам вічне життя з Ним.

“Істинно кажу вам: хто чує слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, має вічне життя. Його не буде засуджено, бо він від смерті перейшов у життя”.
Івана 5:24

Коли ми чуємо Боже Слово і віримо в Ісуса, ми маємо доступ до відносин з Ним, які будуть тривати вічно. На відміну від юдеїв у Старому Завіті до цього Нового Завіту, нам не потрібно досконало дотримуватися суворих законів, щоб отримати спасіння.

Все, що нам потрібно зробити, – це прийняти дар, який Ісус дав нам Своєю владою.

Чи знаєте ви, що думки насправді можуть зробити вас більш тривожними, щасливими, наляканими чи задоволеними? І те, про що ви витрачаєте час на роздуми, може вплинути на ваші емоції, ваші дії та, зрештою, на ваш характер? Ваші думки є одними з найпотужніших речей про вас.

Святе Письмо може багато сказати про наші думки, тому що Бог знає силу нашого розуму. В Ісаї 26:3 сказано, що Бог збереже наші серця в досконалому мирі, якщо ми будемо зосереджувати свій розум на Ньому.

Можете собі це уявити? Ідеальний спокій.

Чим більше часу ми проводимо, зосереджуючи свої думки на Богові та Його Слові, тим більше миру буде в наших серцях. Це потужна думка, особливо у світі, який постійно прагне миру та єдності.

Відправною точкою цього миру є довіра до Бога. Ми повинні прийти до Нього, довіряючи тому, Ким Він є, і вірячи в те, що Він зробив для нас. Ми знаємо, що Бог добрий і справедливий. Отже, якщо ми маємо віру в Нього, ми знаємо, що Він приймає нас і любить нас. І ті, хто довіряють Богу, отримують доступ до Нього та Його присутності.

Досконалий мир доступний тим, хто постійно довіряє Богові та зосереджує свої думки на Ньому.

Скільки ваших думок приділяється речам, що стосуються Бога? Чи ви зосереджуєте свій розум на Ньому, коли відчуваєте тривогу або стрес? Якими простими способами ви можете нагадувати собі думати про Бога протягом дня?

Проведіть деякий час у роздумах про силу ваших думок і доступ, який ви отримали до Бога через Святе Письмо. Постарайтеся виробити звичку зосереджувати свої думки на Богові, щоб ви могли відчути Його досконалий мир.

При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус. — Івана 13:23
Інколи, коли я вночі кладу голову на подушку й молюсь, то уявляю, як прихиляюсь до Ісуса. Роблячи це, я завжди згадую, що Слово Боже каже нам про апостола Івана. Сам апостол описує, як він сидів біля Ісуса під час останньої вечері: “При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус” (Ів. 13:23).

Апостол Іван використовує фразу “якого любив Ісус”, щоб вказати на себе, не називаючи свого ймення. Він також зображає типову трапезу в Ізраїлі у першому столітті, коли столи були значно нижче за сучасні – на рівні колін. Тому поза “напівлежачи” була звичною для тих, хто збирались за столом. Отже Іван напівлежав біля Господа. І коли звернувся до Нього з питанням, то буквально “пригорнувся до лоня Ісусового” (Ів. 13:25).

Така близькість апостола Івана до Ісуса в той момент дає нам корисну ілюстрацію щодо нашого життя з Христом сьогодні. Ми не маємо можливості прихилитись до Ісуса фізично, але можемо віддавати Йому найважчі тягарі свого життя – якими б вони не були. Він сказав: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!” (Мт. 11:28). Яке це щастя мати такого Спасителя, Якому можна завжди довіряти, Який являє Свою вірність за будь-яких обставин нашого життя! Чи ви “прихилились” сьогодні до Нього?

Господи Ісусе, допоможи мені сьогодні прихилитись душею до Тебе, щоб міг довіряти Тобі як джерелу сили й надії. Я покладаю на Тебе всі свої турботи, знаючи, що Ти – завжди вірний.
Лише Ісус дарує спокій, якого так потребуємо!
Автор: Джон Блейз

Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе! — Євреїв 13:5
Одна моя люба подруга надіслала мені повідомлення наступного змісту: “Я дуже рада, що ми можемо розказати одна одній добрі речі, погані й жахливі!” Ми дружимо вже багато років і навчились ділитись як приємними речами, так і своїми помилками. Ми зрозуміли, що нам далеко до досконалості, тому не боїмося зізнаватись у своїх духовних поразках, але й щиро радіємо нашим духовним перемогам.

Давида і Йонатана теж зв’язувала міцна дружба, що почалась ще в ті славні дні, коли Давид переміг Голіята (1 Сам. 18:1-4). Вони ділились своїми страхами в поганий період, коли Саул, батько Йонатана, був сповнений заздрості й підступності (1 Сам. 18:6-11; 20:1-2). Нарешті, вони разом страждали в ті жахливі дні, коли Саул намагався вбити Давида (1 Сам. 20:42).

Справжні друзі не кидають нас, коли наші життєві обставини змінюються не в кращий бік. Вони завжди з нами як в щасливі наші дні, так і в погані. У жахливі дні, коли відчуваємо спокуси, друзі можуть вказувати нам як триматися Господа.

Справжня дружба – то Божий дар. І Сам Бог є прикладом найкращого, довершеного Друга, Хто залишається вірним нам у будь-який період нашого життя – добрий, поганий або жахливий. Господь нагадує нам: “Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!” (Євр. 13:5).

Дорогий Господи, я дякую Тобі за хороших друзів, що Ти посилаєш у моєму житті. Але понад усе дякую Тобі за Твою дружбу.
Друг – це той, хто першим приходить на допомогу, коли весь світ відвертається від нас.
Автор: Кейла Очоа

Чи можливо жити життям, яке шанує Бога? Чи можливо навчити наш розум і тіло робити те, що, як ми знаємо, є правильним, замість того, щоб почуватися безсилим перед спокусою?

Лист Павла до церков у Галатії є керівництвом для таких запитань:

«Але я кажу вам, хай Дух керує вашою поведінкою. Тоді ви не задовольнятимете бажання своєї гріховної натури».
Галатів 5:16

Не здаючись і не підкоряючись Божому керівництву, наша грішна природа воює проти того, що Бог має для нас.

Надані самі собі, ми прагнемо того, чого бажає світ. І чим більше ми віддаємося своїм унікальним відтінкам спокуси, тим більше ми прагнемо (наприклад, прагнемо солодощів замість цукру або прагнемо порнографії заради викиду дофаміну). Але за допомогою Святого Духа, Який пом’якшує, формує та переформовує наші серця, ми можемо навчитися жадати того, що Бог вважає найкращим.

Простіше кажучи, секретом благочестивого життя є Святий Дух. І Святий Дух просто є Богом — однією з трьох осіб Трійці: Отця, Сина (Ісуса) і Святого Духа.

Ісус уже виконав важку й прекрасну роботу зі спасіння живучи, померши та воскреснувши заради Своїх дітей, але тепер Він хоче продовжувати Свою могутню роботу в нас і через нас.

Це здається неможливим? Так, це неможливо, якщо ви боретеся самі. Але, як Ісус сказав Своїм учням: «Це неможливо для людей, але не для Бога, бо для Нього немає нічого неможливого» (Марка 10:27). Псалмоспівець також висловив ще одну цінну думку, написавши: «А де той шлях, що юнака до чистоти веде? Дотримання Твоїх наказів!» (Псалми 119:9).

Коли ми тримаємося за Його Слово, яке було натхнене Святим Духом, це не тільки можливо, але і ймовірно, щоб жити життям, яке шанує Його.

Наостанку, браття, що тільки правдиве… чесне… праведне… чисте… любе… гідне хвали, коли яка чеснота… похвала, думайте про це! — Филип’ян 4:8
Було продано понад 2 мільйони примірників книги молодої японки Марі Кондо про упорядкування та організацію. Головна ідея цієї книги – допомогти людям позбавитись зайвих речей у своїх домівках, шафах, коморах, які є зайвим тягарем. “Візьміть ту чи іншу річ, – радить Марі, – і запитайте себе, чи вона викликає радість”. Якщо відповідь “так”, залишайте її. Якщо “ні” – викидайте.

Апостол Павло спонукав віруючих міста Филипи прагнути радості у своїх відношеннях із Христом: “Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!” (Фил. 4:4). Апостол закликав замість життя, що сповнене метушнею та неспокоєм, приносити все в молитві до Бога і дозволяти, щоб Божий мир “беріг” наші серця і наш розум у Христі (Фил. 4:6-7).

Якщо згадати наші щоденні обов’язки та справи, то очевидно, що не всі вони викликають у нас радість. Але спитаймо себе: “Як та чи інша справа може викликати радість у Божому серці і моєму серці?” Розуміння того, навіщо ми робимо певну справу, може змінити й наше ставлення до неї.

“Наостанку, браття, що тільки правдиве… чесне… праведне… чисте… любе… гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!” (Фил. 4:8).

Це Павлове наставляння є духовною їжею для нашого розуму й рецептом радості.

Господи, покажи мені, які мої сьогоднішні справи можуть принести радість Тобі й мені.
Початок радості – зосередитись на Господі.
Автор: Давид Маккасланд

Чи можете ви пригадати випадок, коли вам було так важко, що ви хотіли опустити руки, але не зробили цього? Звідки ви черпали сили? Що вас підтримувало?

Одна з найдивовижніших речей у житті послідовника Христа — це те, що наша власна сила є лише частиною рівняння. Божа сила зростає в нас. У Псалмі 46:1 сказано: «Бог – наш Захист і Сила, надійна Допомога в стражданнях». Як неймовірно, що тут не сказано: «Іноді присутня допомога». Він є «постійною допомогою».

У 2 Книзі Хронік 15 ми бачимо, що Аса, цар Юдеї, зіткнувся з великими проблемами — він намагався переорієнтувати народ Юдеї на Бога після багатьох років ідолопоклонства і війни. Перед ним стояв величезний виклик! Через пророка Азарію Бог промовив до нього заохочення, щоб підбадьорити його:

«Але ви будьте мужні і нехай не опускаються ваші руки, тому що ваша праця буде винагороджена!»
2 Хронік 15:7

Бог знав, з чим зіткнувся Аса. Він знав кожну деталь тягаря і все, що було поставлено на кін. Бог також знав, яку силу Він може дати тому, хто готовий покластися на Нього. Він не сказав: «Щасти тобі там, це виглядає нелегко, але ти не підведи». Він сказав: «Але ви будьте мужні і нехай не опускаються ваші руки, тому що ваша праця буде винагороджена!».

Так само як Аса почув ці слова і набрався сміливості, так само і ми можемо набратися сміливості. Ми не самотні. Ми можемо покладатися на Божу силу. Нагорода не забариться. Не здавайтеся.

Хай би випробував Він мене, − мов те золото, вийду! — Йова 23:10
Під час одного інтерв’ю співачка та авторка пісень М. Ендрю розказувала про свій великий стрес, коли намагалась зберігати баланс між працею, подружніми справами та обов’язками матері. Розважаючи над цим важким періодом у своєму житті, вона сказала: “Було таке відчуття, наче Бог веде мене крізь очисне горнило”.

Йов теж був приголомшений, коли втратив всю худобу, всіх дітей і своє здоров’я. Що ще гірше, хоча Йов щодня поклонявся Богу, він відчував, наче Господь ігнорує всі його благання про допомогу. Здавалося, Бог цілком зник з горизонту його життя. Йов стверджував, що не бачить Бога ані на півночі, ані на півдні, ні на заході, ні на сході (Йов. 23:2-9).

Але посеред цього відчаю у Йова був духовний момент прозріння. Його віра спалахнула наче та свічка, що палає у темній кімнаті. “Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, − мов те золото, вийду!” (Йов. 23:10). Бог через різні труднощі випробовує християн, щоб очистити їх від самовпевненості, гордості та земної мудрості. Коли здається, що Бог мовчить за часів випробувань і не відповідає на наші благання про допомогу, то, можливо, Він таким чином дає нам можливість зростати у вірі.

Біль та проблеми можуть зробити наш характер міцним, якщо довірятимемо Богу у важкі періоди свого життя.

Дорогий Господи, допоможи мені вірити, що Ти зі мною навіть тоді, коли я не бачу й не розумію Твоєї праці в моєму житті. Я віддаюсь у Твої руки і вірю, що будь-які мої страждання потрібні для досягнення Твоїх благих цілей.
Період випробування нашої віри може зміцнити нашу віру.
Автор: Дженіфер Бенсон Шульдт