Приймати рішення важко.
Намагаючись прийняти ідеальне рішення, ми часто застрягаємо в нерішучості. І хоча ми завжди повинні молитовно розпізнавати наші наступні кроки відповідно до Божого Слова і Його шляхів, іноді ми надто все ускладнюємо.
У своєму першому листі до Коринтян апостол Павло розглядає питання про їжу, про те, що вони повинні або не повинні їсти. Тож Павло зняв частину тиску з християн, сказавши:
“Отже, чи їсте, чи п’єте, чи що робите, все робіть на славу Божу”.
1 Коринтян 10:31
Хоча цей уривок спочатку стосувався їжі, принцип можна застосувати до будь-якої сфери життя. Який би вибір ви не зробили, робіть його на славу Божу. Таким чином, ви збережете свою совість чистою.
Готуєте ви їжу чи укладаєте ділову угоду. Займаєтеся спортом чи будуєте будинок. Керуєте командою чи виховуєте дітей. Підраховуєте цифри чи піклуєтесь про вразливих.
Незалежно від того, що ви робите, вашим основним бажанням має бути любов до Бога та інших, і кожне рішення має бути прикладом цієї любові. Тому сьогодні запитайте себе: Чи вшановує це рішення Бога? Чи цей вибір сповнений чесності? Чи можуть інші бачити, як Його характер сяє в моєму житті? Чи мої рішення наблизять людей до Бога, чи віддалять їх від Нього?
Незалежно від того, в якій ситуації ми перебуваємо, Бог дав нам Своє Слово, Свого Духа і Своїх людей, щоб допомогти нам розпізнати наш наступний правильний вчинок. Тому, приймаючи рішення, намагаймося вшановувати Бога, наскільки це можливо, а потім довіряймо Йому наш вибір.
Уявіть собі, що ви одягаєте сорочки співчуття, терпіння і прощення. Це може здатися смішним, але Колосян 3:12 говорить нам «зодягатися» в риси, які відповідають нашій ідентичності у Христі. Іншими словами, нам потрібно зодягатися у вчинки й ставлення, які роблять нас більш схожими на Ісуса з кожним днем.
Тож, як нам це зробити? Один зі способів почати — подумати про те, що заважає вам жити більш схожими на Ісуса, а потім почати замінювати ці речі протилежними діями.
– Якщо ви саркастичні й різкі, замість цього скажіть щось добре.
– Якщо ви схильні здаватися суворими, зробіть щось, що вимагає м’якості.
– Якщо ви затаїли образу, висловіть прощення.
Роблячи це, беріть участь у заходах, які розвивають вас духовно. Це може бути спілкування з друзями, які будуть підтримувати вашу підзвітність, заучування Святого Письма, яке ви можете застосувати у своєму житті, або розвиток співчуття через служіння у вашій громаді. Чим більше ви навмисно здійснюватимете вчинків, які ведуть до смирення, співчуття і доброти, тим більше ці риси стануть природною частиною вашого життя.
І коли ви будете розвивати в собі якості, згадані в Колосян 3:12, зміни, які це спричинить, будуть найбільш очевидні в тому, як ви ставитеся до інших людей. Апостол Іван сказав, що ми не можемо стверджувати, що любимо Ісуса, якщо ненавидимо одне одного (1 Івана 4:20), тому життя, яке відображає Ісуса, буде втіленням любові. А згідно з 1 Коринтян 13:4-7, любов «довго терпить, любов милосердна… Не спалахує гнівом, не задумує лихого… Все переносить, усьому довіряє, завжди надіється, усе перетерпить».
Життя, позначене Божою любов’ю, демонструє все те, про що говорить апостол Павло в Колосян 3:12.
Отже, якщо ми хочемо жити так, як Ісус, нам потрібно прийняти нове життя, яке Він нам дав, і прийняти Його безумовну любов. Тільки тоді ми зможемо почати відображати Його любов до інших, показуючи людям співчуття, доброту, смирення, лагідність і терпіння.
Отже, що вам потрібно зробити сьогодні, щоб зодягнутися в ці риси характеру? Зверніть увагу на одну чи дві проблеми, які стоять у вас на заваді, і складіть план, як усунути їх зі свого життя, замінивши їх діями, що наближають вас до Ісуса.
Ви коли-небудь замислювалися над тим, як ваше життя приносить задоволення Богові? З усього Святого Письма ми дізнаємося про те, як ми можемо використовувати своє життя, щоб догодити Богові. Насправді, ми були створені для Божого задоволення.
Оскільки ми отримали нове життя у Христі та відчули Божу благодать, ми повинні прагнути догодити Богові. Оскільки Він дав нам усе в житті, ми повинні віддати Йому все, чим ми є.
Автор послання до Євреїв говорить нам про два різні способи догодити Богові. Перший спосіб описаний в Посланні до Євреїв 13:15. Автор говорить, що наша перша жертва Богу – це прославлення Його. Це те, що Біблія називає "поклонінням."
Поклоніння – це орієнтація всього нашого життя на те, щоб жити в благоговінні перед тим, ким є Бог і що Він зробив для нас. Ми можемо поклонятися Богу не тільки піснями, які ми співаємо, але й тим, як ми живемо.
Послання до Євреїв 13:16 говорить нам про ще один спосіб догодити Богові: любити інших. Коли ми любимо інших, ми відображаємо любов, яку Бог має до них. Ось чому важливо, як ми ставимося до людей.
Наші вчинки є відображенням того, як Бог нас полюбив. А оскільки Бог нас полюбив, ми повинні робити добро тим, хто нас оточує.
Це два способи, якими ми можемо приносити задоволення Богові – поклоняючись Йому і люблячи інших. Це схоже на те, що Ісус називає найбільшою заповіддю в Матвія 22:36-40. Він підсумовує її, кажучи нам любити Бога і любити інших. Ми любимо Бога, поклоняючись Йому і прославляючи Його. Ми любимо інших, роблячи їм добро і ділячись з ними.
А як у вас виходить любити Бога і любити інших? Чи проводите ви щодня час у Святому Письмі та молитві, прославляючи Бога за те, ким Він є? Якщо ми не любимо Бога в першу чергу, ми не зможемо по-справжньому любити інших людей у нашому житті.
Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає. — Псалом 33:19
Того ранку, коли народився мій син Аллен, лікар сів на стілець біля мого ліжка й сказав: “Щось негаразд…” Наш синок, такий здоровий зовні, мав життєзагрозливий дефект і потребував негайної хірургічної операції.
Коли лікар каже, що з вашою дитиною “щось негаразд”, все в житті змінюється. Страх перед невідомим майбутнім може зламати ваш дух, і ви ледве рухаєтесь вперед, відчайдушно потребуючи Божої допомоги. “Чому люблячий Бог попустив це? – думаєте ви. – Чи Він справді турбується про мою дитину? Чи Він зі мною?” Ці та інші думки похитнули мою віру того ранку.
Потім прийшов мій чоловік Хірам і почув цю сумну новину. Коли лікар пішов, він сказав: “Джолін, давай помолимось”. Я кивнула, і він взяв мою руку. “Дякуємо Тобі, Отче, за те, що Ти дав нам Аллена, – молився він. – Він є твій, Боже. Не наш. Ти полюбив його ще до того, як ми дізналися про його існування. І він належить Тобі. Будь з ним там і тоді, де і коли ми не можемо бути. Амінь”.
Хірам завжди був небагатослівним. Але того дня, коли моє серце було розбите, дух був зламаний, а віра ослабла, Бог дав йому такі слова, яких я не змогла б сказати. В ті хвилини я, міцно тримаючи руку чоловіка, в глибокій тиші, ковтаючи сльози, відчула, що Бог дуже близький.
Як Бог через інших людей зміцняв вас, коли ваш дух був зламаний? Псалми можуть допомогти вам помолитись, якщо ви не можете знайти потрібні слова.
Найкращий друг – той, хто молиться за вас.
Автор: Джолін Філо
Автор 27-го псалма свідомо зосереджує увагу на одному з найважливіших аспектів нашого духовного життя. Крізь усе Писання ми дізнаємося про важливість Божої присутності.
Саме в Божій присутності ми знаходимо силу і надію (Псалом 27:1). Також у Божій присутності наші вороги втрачають свою владу над нами (Псалом 27:2-3).
У Псалмі 27:4 автор висловлює своє бажання перебувати в домі Господньому, споглядати Божу красу і бути в Його присутності в храмі. У Старому Завіті Божа присутність перебувала насамперед у храмі. Але, проводячи час з Богом, псалмоспівець знаходив надію і відновлення для своєї душі.
Завдяки Ісусу Божа присутність більше не обмежується храмом. Його присутність тепер доступна нам через Духа Святого, який живе всередині віруючих. Тепер ми маємо доступ до Божої присутності в будь-який час.
Подібно до того, як автор псалма бажав перебувати в Божій присутності, ми також повинні прагнути бути з Богом якомога більше. Саме в Божій присутності ми знаходимо надію, радість, красу і відновлення наших стомлених душ.
Важливо, щоб ми проводили час з Богом кожного дня. Ми можемо робити це, регулярно читаючи Святе Письмо і роздумуючи над прочитаним. Ми також можемо проводити час у молитві, розмовляючи з Богом про те, що відбувається в нашому житті. Ще один спосіб проводити час у Божій присутності — це просто, виконуючи щоденні завдання кожного дня, усвідомлювати, що Він є з вами.
Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми. — Псалом 138:23
Коли я і мій чоловік Ден вирішили взяти на себе піклування про батьків похилого віку, то першого дня, взявши один одного за руки, почувались наче перед стрибком у безодню. Ми не знали тоді, що з тих труднощів, що на нас чекали, найбільшим буде – дозволити Богу досліджувати й формувати наші серця, дозволити Йому використати цей час таким чином, щоб по-новому змінювати нас за подобою Ісуса.
В ті дні, коли я почувалась, наче лечу у прірву у вільному падінні, Бог відкривав потаємні речі в моєму серці, приховані мотиви, страхи, гордість та егоїзм. Там, де я зазнавала духовних поразок, Він являв Свою любов та прощення.
Пастор сказав мені тоді: “Найкращий день – той день, коли спочатку бачиш себе своїми очима – безнадійним без Христа; а потім бачиш себе очима Бога – довершеним у Ньому”. Саме таке благословення у своєму житті я отримала завдяки служінню опіки. Коли я побачила, для чого Бог створив мене, то зупинилась на своєму шляху і з плачем побігла в Його відкриті обійми. Я слізно гукала до Бога, як колись псалміст: “Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце” (Пс. 138:23).
Молюсь, щоб і ви мали такий досвід – щоб коли серед важких обставин побачите своє серце, могли з плачем побігти до відкритих, люблячих обіймів Бога, Хто завжди дарує прощення.
Благий Отче, сьогодні я визнаю відчайдушну потребу в Твоїй любові, мудрості та благодаті. Досліджуй і пізнавай моє серце. Сповняй моє життя Своєю ласкою і милістю, щоб моє серце отримувало зцілення.
Приходить неспокій – щезає сила; біжимо до Бога – повертається сила.
Автор: Шеллі Біч
Якщо ви коли-небудь стикалися з сильним штормом або стихійним лихом, ви знаєте, наскільки важливо мати безпечний притулок для вашого захисту. Щоразу, коли виникає загроза, нам потрібно щось сильніше, ніж ця загроза, щоб захистити нас.
Це стосується і нашого повсякденного життя. Ми зазнаємо атак з боку нашого духовного ворога та інших небезпек у житті. Іноді нам потрібно, щоб нас урятували від наших думок та звичок. В інших випадках нам потрібен хтось, хто допоможе нам зцілитися від чогось, чого ми не можемо впоратися самі.
Писання називає Бога нашим притулком та притулком. Бувши Божими дітьми, ми можемо спочивати в Його силі і могутності, знаючи, що Він здатний уберегти нас від будь-якої ситуації, з якою ми можемо зіткнутися.
Оскільки Бог створив нас, Він дійсно знає, що нам краще. Він знає, як захистити наші душі та вберегти від небезпеки.
Однак ми повинні звертатися до Нього, коли нам потрібна допомога. Ми не можемо спиратися на Його присутність, якщо ми не проводимо з Ним час. Він є притулком для тих, хто активно довіряє Йому і шукає Його допомоги. Незалежно від того, з якими труднощами ви стикаєтесь, Бог може допомогти вам пройти через них.
Найкращий спосіб шукати допомоги у Бога через молитву. Проведіть деякий час, розмовляючи з Богом, розповідаючи Йому, що ви відчуваєте. Просіть Його про те, що вам потрібно. Якщо ви шукаєте Його присутності і довіряєте Йому, Він захистить вас і збереже вас у безпеці.
Коли ви гуляєте з другом, ви повинні не відставати одне від одного. Якщо один із вас поспішає попереду або відстає, ви більше не йдете разом. Щось подібне відбувається, коли йдеться про ходіння з Богом.
Апостол Павло сказав так:
«Раз Дух є джерелом нашого нового життя, слідуймо Духові».
Галатів 5:25
Коли ми довіряємо Ісусу як нашому Спасителю, нам дається дар благодаті та дар Святого Духа. Простіше кажучи, Святий Дух є Богом. Нам даний Бог! Святий Дух веде, направляє і діє в нас і через нас.
Бувають часи, коли ми відчуваємо спокусу випередити Духа. Тому що, якщо ми чесні, Він не завжди рухається так швидко, як нам би хотілося. Ми можемо навіть поставити під сумнів, чи Він рухається, чи Йому не байдуже. Ось чому ходіння з Богом вимагає терпіння.
Бувають інші часи, коли ми відчуваємо спокусу відставати від Духа. Тому що іноді Він може вести нас кудись, де нам може бути трохи дискомфортно. Це вимагає зусиль, цілеспрямованості, фізичної та емоційної сили. Ось чому ходіння з Богом вимагає мужності.
Ми можемо йти в ногу з Духом, тримаючись поруч з Ним — уважно, розмовляючи з Ним, читаючи Його Слово та перебуваючи в спільноті з тими, хто любить Його.
Тому що, коли ми зобов’язуємося триматися близько Нього, одне можна сказати напевно: Святий Дух направлятиме вас на кожному кроці.
У світі, що постійно змінюється, постійно рухається, постійно перемикається, ми можемо розраховувати на незмінну природу Бога.
Під натхненням Святого Духа автор Послання до Євреїв сказав це так:
«Ісус Христос — незмінний вчора, сьогодні й завжди».
Євреїв 13:8
Назва для трьох окремих частин, або «Осіб» Бога, є Трійця: Отець, Син і Святий Дух. А Син — Ісус Христос — є найчистішим відображенням Батька, Який ніколи не змінюється.
Коли ви розкриєте приголомшливу таємницю, якою є Бог, Котрий став тілом в Особі Ісуса Христа, ви помітите, що Він сказав такі сміливі речі, як: «Я і Отець — одне» (Іоана 10:30 НУП). «Хто бачив Мене, той і Отця бачив» (Іоана 14:9) і «А зараз даруй Мені славу разом з Тобою, Отче, славу, яку Я мав з Тобою ще до існування світу». (Іоана 17:5)
Іоан описав Ісуса як Слово: «Ще до існування світу було Слово, і Слово було з Богом, і Слово було Бог». (Іоана 1:1)
Бог сказав про Себе: «Тому що Я — ваш Господь Бог, і Я не змінююся» (Малахія 3:6 УТТ). Ця незмінна якість називається незмінністю Бога.
З покоління в покоління Бог є непорушною скелею, де ми можемо міцно укріпити нашу віру.
Бог не може брехати. Він не може бути несправедливим. Він завжди хороший. Він завжди вірний. Він повністю ідеальний. Він самодостатній. Він постійно стійкий і постійний, витривалий і вічний.
Якщо ваш світ похитнувся, або якщо здається, що все навколо вас змінюється, або якщо вам важко розрізнити, що є тверда скеля, а що рухливий пісок, ви можете довіряти, розраховувати на Ісуса та покладати свою надію на Нього.
Він не лише ваш праведний Спаситель, але й ваш незмінний Бог.
Упродовж Біблії є різні моменти, коли Бог каже комусь не боятися. Кожен з цих моментів відбувається тоді, коли слухач має всі підстави бути дуже наляканим.
Один із таких випадків стосується Ісуса Навина, лідера Ізраїлю після смерті Мойсея, який вів ізраїльтян до обіцяної землі (див. Вихід 3). Йому довелося вести понад мільйон людей до місця, яке обіцяв Бог, і це означало проходження через непрості та страхітливі ситуації.
Посеред усього цього Бог наказав Ісусу Навину зробити дві речі:
Дотримуватися Слова Божого та бути сильним і мужнім, бо Господь був з ним. (Див.: Ісус Навин 1:7-9)
У Євангелії від Матвія 28 розділі Ісус говорить щось подібне одразу після Свого воскресіння. Він був зі Своїми одинадцятьма учнями й сказав їм:
«Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Отож, ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповідав. І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку».
Матвія 28:18-20 (переклад Турконяка)
Ісус говорить Своїм учням дві основні речі:
Дотримуватися Його слова («ідіть і навчіть усі народи») та запевняє, що Він буде з ними.
Бог завжди той самий. Він був тим самим Богом, коли давав Ісусу Навину Своє слово та обіцянку присутності, і Він є тим самим Богом, Який дає нам Своє Слово і запевняє нас у Своїй присутності. Ми відомі, улюблені й доглянуті вірним, постійним Богом — і Він ніколи не покине нас.
Сьогодні подумайте про те, як ви можете навчати інших про Ісуса та Його слова. Як Його Слово та Його присутність роблять вас сильними й мужніми? Перед завершенням цього часу подякуйте Богові за Його обіцянку завжди бути з вами.
