Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх. — Псалом 118:36 Доктор Чарльз Еліот – багаторічний президент Гарвардського університету – був переконаний, що звичайна людина, якщо щоденно протягом кількох хвилин читатиме найкращі книги світової літератури, може здобути суттєву освіту. У 1910 році він завершив 50 томів так званої “Гарвардської Класики”, що містила вибірки з книг різних сфер – історії, науки, філософії та образотворчого мистецтва. Кожний набір книг мав спеціальний допоміжний матеріал під назвою “15 хвилин щодня” – тобто потрібно було читати кожного дня по 8-10 сторінок протягом року.
Уявіть, якби ми щодня читали протягом п’ятнадцяти хвилин Боже Слово! Ми могли б тоді сказати разом із псалмістом: “Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користи. Відверни мої очі, щоб марноти не бачили, на дорозі Своїй оживи Ти мене! (Пс. 118:36-37).
П’ятнадцять хвилин щодня – це дев’яносто одна година за рік. Але скільки б часу ми не вирішили витрачати на читання Біблії, секрет успіху – це регулярність. Ключовим моментом є постійність, а не кількість прочитаного. Якщо Дух Святий навчатиме нас, Слово Боже прокладе шлях від нашого мозку до нашого серця – а потім до наших рук і ніг. І ми побачимо реальні зміни в нашому житті.
“Путь Своїх постанов покажи мені, Господи, − і я буду держатись її до кінця!” (Пс. 118:33).
До Тебе лину, Господи, щоб Ти сьогодні навчав мене з Твого Слова. Бажаю чути Твій голос, пізнавати Тебе й наближатися до Тебе. Біблія – єдина Книга, Автор якої завжди присутній з читачем. Автор: Давид Маккасланд
Бог створив наші серця та наш мозок — наші емоції та наш інтелект — щоб вони працювали разом.
Наприклад, коли ми когось любимо, ми змушені пізнати його на глибшому рівні. І коли ми відкриваємо їхні пристрасті, їхній душевний біль і те, що змушує їх діяти, ми часто відчуваємо ще глибший вид любові.
Коли апостол Павло писав до вірян у Филипах (місто в Греції), він дав їм такий наказ:
«Ось молитва моя за вас: Щоб любов ваша все більше зростала разом із знанням і розумінням. Молюся я, щоб ви повсякчас були спроможні розрізняти важливе від нікчемного, і завжди могли вибрати найкраще, й залишатися чистими і бездоганними до Дня приходу Христового». Филип’ян 1:9-10
Ніхто не хоче витрачати свій час, свою енергію чи своє єдине дорогоцінне життя. Але коли ми розуміємо, що важливо — знати й любити Бога, знати й любити людей, — ми можемо вирішити витратити своє життя на найважливіше.
Тож чого Павло хотів від филип’ян?
Павло прагнув, щоб їхня любов була очевидною, а їхнє знання продовжувало зростати; щоб культивувати життя в любові, а розуміння продовжувало процвітати.
Біблія вчить, що знання про Бога є правдивим розумінням (Приказки 9:10) і що найважливіша заповідь — любити Бога і людей (Матвія 22:37-40). І ми отримуємо уявлення про характер Бога, вивчаючи Його Слово, навчаючись у Його творінь і живучи з любов’ю.
Коли ми любимо Бога нашим серцем і розумом, покладаємось на знання та віру та приймаємо істину та благодать, ми можемо відчути повніше уявлення про прекрасний план Бога.
Ми можемо сіяти світло у світ, що стає дедалі темнішим. Ми можемо додати бачення, ясності та сенсу будь-яким колам, які відвідуємо. Ми можемо бути відомі тим, що любимо нашого Творця та людей навколо нас. Ми можемо жити вшановуючи Бога до того дня, коли зустрінемося з нашим Спасителем віч-на-віч.
Його оточив, уважав Він за ним, зберігав Він його, як зіницю оту свого ока. — Повторення Закону 32:10 “Бог схожий на віко”, − сказала моя подруга Райлі, а я лише заблимала очима. Що вона має на увазі? “Розкажи про це докладніше”, – попросила я. Ми вивчали разом цікаві біблійні метафори. Наприклад, Бог порівнює Себе з породіллею (Іс. 42:14) або пасічником (Іс. 7:18). Але те, що сказала Райлі – що Бог схожий на віко – було для мене чимось новим і незрозумілим. Вона, однак, вказала мені на Книгу Повторення Закону 32:10, де Мойсей славить Бога за те, що Господь вів Свій народ і захищав його “як зіницю оту свого ока”.
“Що оточує і зберігає наші зіниці? – запитала мене Райлі. – Звісно, віка!” Тому Бога можна порівняти з віками, що автоматично захищають наші ніжні очні яблука. Віка постійно пильнують наші очі. Бережуть їх від різних небезпек. Коли ми моргаємо, це очищає їх від бруду і пилу. А ще віка зволожують очні яблука, зберігають їх здоровими. Нарешті, коли вони закриваються, це дозволяє нам спати, відпочивати.
Коли я розважала над цією метафорою, то не змогла втриматись від слів подяки Господу за велику кількість тих порівнянь, що допомагають нам розуміти Його любов до нас. Отже, закриваючи очі вночі або відкриваючи їх вранці, давайте згадувати Бога та хвалити Його за щиру турботу й ніжне піклування. P
Дякуємо Тобі, Боже, за ті дивовижні метафори, через які Ти допомагаєш нам краще розуміти Тебе. Дякуємо за те, що оберігаєш нас немов ту зіницю ока. Закриваючи очі, не забувайте дякувати Богу за Його захист. Автор: Емі Петерсон
Почнемо з розвінчання міфу: ніде в Писанні Бог не обіцяє нам досконалого життя, вільного від бід. Насправді, багато разів у Біблії послідовники Христа виявлялися переслідуваними, зазнавали нападів або стикалися з різними неприємностями.
У своєму посланні до віруючих першого століття Яків повідомляє їм про різні випробування, які вони мають пройти в житті:
“Щаслива та людина, яка стоїть перед спокусами і залишається непохитною, бо як подолає їх, то дістане вінець життя вічного, якого Бог обіцяв тим, хто любить Його”. Якова 1:12
Коли ми розглядаємо випробування як спосіб стати більш схожими на Ісуса, тоді ми будемо благословенні ними.
Можливо, ви згадаєте важкий період життя. Озираючись назад, ви, можливо, помітите, як Бог очистив вас через це. Бог часто працює за лаштунками, поглиблюючи наш характер та розширюючи наші здібності, навіть коли ми цього не бачимо.
Можливо, ви зараз переживаєте один із таких важких періодів. Прийміть цей уривок близько до серця! Ви можете вистояти, знаючи, що на небесах нам обіцяна нагорода. Хоча нагороди з цього боку неба не обіцяні, погляд у бік нашого кінцевого пункту призначення з Ісусом дає нам надію витримати випробування у теперішньому.
Якщо ви переживаєте важкий період життя, проведіть деякий час у роздумах про Божі обітниці. Він обіцяє ніколи не кидати і не залишати вас, але йти разом із вами через випробування. І наприкінці випробування ви будете більше схожі на Христа.
Знайдіть хвилинку, щоб подякувати Богові за Його вірність і любов у вашому житті.
Звідки взялася ідея семиденного тижня? Протягом усієї історії різні народи експериментували, змінюючи кількість днів у тижні, але найстійкішим зразком праці та відпочинку для людини є той, що створив Господь.
Коли Бог уперше створив світ, Він завершив усе, що хотів, за шість днів. Він міг би перейти до наступного проєкту у своєму списку справ, але натомість Бог навмисно відпочиває і насолоджується Своїм творінням. Це стандартний режим роботи та відпочинку, створений для нас спочатку.
Те, як ми творимо і виробляємо, відображає те, що ми створені за Його образом та подобою. Подібно до Бога, ми створюємо речі та даємо їм імена. Ми працюємо, а потім відпочиваємо. Коли ми навмисно припиняємо працювати, щоб насолодитися благословенням просто бути у стосунках з Богом, одне з одним та Його творінням, ми також відбиваємо Його образ.
Коли Бог відпочиває, це не вказує на лінощі чи втому від роботи. З самого початку Бог моделює ритм роботи, за яким ідуть відпочинок і роздуми. Замість того, щоб робити паузу через утому або коли ми нарешті закінчуємо наш довгий список проєктів, Бог просить нас планувати час для відпочинку щотижня.
Коли потрібно зрозуміти, що час зробити перерву, вибирайте ритми нашого Творця, а не рутину, спричинену втомою. Він має намір благословити вас.
Ви колись відчували, що у вас перехоплює подих від життєвих проблем? Якщо так, то ви не самотні. Це не секрет, що в цьому світі повно і хорошого, і поганого.
Цар Давид, чиє життя описане в різних частинах Старого Завіту, дуже звик до проблем — ворогів, що постійно загрожували йому, і до реальності неминучої смерті.
Але, натхненний Святим Духом, він писав:
“Обсісти праведника можуть негаразди, але Господь спасе його від них”. Псалом 34:20
Якщо й існує щось, на що ви можете покластися — це те, що Бог живий, діючий і постійно присутній у вашому житті… навіть у найважчих обставинах вашого життя.
Але хто цей “праведник”, про який говорить Давид у цьому псалмі, тоді як інші місця в Біблії кажуть, що “немає праведного, немає жодного”? (Римлян 3:10, Псалом 13:3). Існує спосіб, щоб зрозуміти це, здавалося б, суперечність:
Праведність не можна досягти, але її можна здобути.
Якщо ми віримо в Бога, а також у Його Сина Ісуса Христа (Який приніс Себе в жертву, щоб ми могли жити), то віримо, що Його праведність переходить так само і на нас.
Простіше кажучи, праведник це той, хто покладається на праведність Бога.
Здається несправедливим, чи не так? Але це благодать. Тільки благодаттю, через віру, я і ви можемо вважатися праведними. Ви не можете заслужити чи купити це.
Тому, коли ми стикаємося з труднощами, то можемо очікувати, що Бог виявить Себе безліччю різних способів. Не тому, що ми праведні самі по собі, а тому, що Він – Сам по Собі праведний. І Його праведність не має меж. Як же Бог виявляє Себе?
Він веде. Він заспокоює. Він виправляє. Він перенаправляє. Він нагадує нам про істину. Він береже нас. Він дає нам мудрість і проникливість. Він надихає інших допомагати нам. Він спонукає нас допомагати іншим. Він дає нам світ серед негараздів. Він підтримує нас, щоб твердо стояти у вірі. Він діє, діє і діє різними незбагненними способами.
І саме тоді, коли ви могли б поставити запитання про те, чи не є ваша потреба неприємністю для Бога, пам’ятайте: Божа присутність невичерпна і Його ресурси безмежні.
Це добре, коли ви потребуєте Бога щохвилини щодня. Щоб дихати, щоб вижити і щоб процвітати.
Проблеми, звичайно, прийдуть. Але Бог вас ніколи не залишить.
Той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса.— Филип’ян 1:6 Три роки поспіль мій син приймав участь у сольних фортепіанних концертах. Минулого року під час одного такого концерту я споглядала, як він піднявся сходами на сцену, як розпочав грати… Зігравши дві пісні, він сів біля мене й сказав: “Мамо, цього року піаніно стало меншим”. Я сказала: “Ні. Піаніно таке ж саме, як і минулого року. Але ти став більший! Ти ростеш”.
Духовне зростання – як і фізичне – теж зазвичай відбувається повільно і потребує часу. Це постійний процес уподібнення Ісусу, що стосується глибокої трансформації нашого мислення (Рим. 12:2).
Коли Дух Святий працює в нас, ми гостріше відчуваємо гріх у своєму житті. Сповнені бажання прославляти Бога, ми докладаємо більше зусиль для позитивних змін. Інколи ми досягаємо в цьому успіху, але в інших випадках зазнаємо невдач, незважаючи на всі наші зусилля. Ми починаємо опускати руки, коли нам здається, що ми не досягаємо жодних змін. Ці невдачі ми схильні вважати за відсутність прогресу, але часто вони є ознакою того, що процес змін насправді триває.
Для духовного зростання потрібна дія Святого Духа, бажання змінитись і час. Нехай Бог дасть вам сили не зупинятись у духовному рості і вірити, що “Той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса” (Фил. 1:6).
Дорогий Боже, дай мені, будь ласка, бажання зростати духовно. Хочу славити Тебе своїм життям і пізнавати радість праці Святого Духа в мені. Духовне зростання – це процес. Автор: Дженіфер Бенсон Шульдт
Хваліте Його, сонце й місяцю, хваліте Його, усі зорі ясні! — Псалом 148:3 Сонце заходить за обрій. Люди часто зупиняються, роблять паузу в роботі, щоб подивитись на це диво, зробити фотознімки, або просто помилуватись чудовим видовищем.
Нещодавно я з дружиною споглядав захід сонця, що сідало за Мексиканську Затоку. Навколо були натовпи людей – по більшості незнайомці, що зібрались на березі помилуватись цим вечірнім явищем. І в той момент, як сонце слизнуло за край обрію, натовп вибухнув оплесками.
Чому люди так реагують на подібні речі? Книга Псалмів містить ключову відповідь. Псалміст пише, що Сам Бог наказує сонцю славити свого Творця (Пс. 148:3). І коли промені сонця осяюють землю, це спонукає людей славити Бога.
Мало що так сильно промовляє до нашого серця, як та краса, що нам її являє природа. Краса природи не лише спроможна зупинити нас у наших справах, привернувши нашу увагу, але може й спрямувати наш погляд на Творця самої цієї краси. Чудеса безмежного Божого творіння здатні спонукати нас зупинитись і згадати те, що має найбільше значення. Зрештою вони нагадують нам, що існує Творець – Той, Хто стоїть за чудовим сходом сонця вранці і вражаючим його заходом увечері. Біблія говорить, що Бог так полюбив створений Ним світ, що Сам прийшов на землю спасти й відновити його.
Господи, я насолоджуюсь тим світом, що Ти створив у всій його різноманітності та кольоровості. Ти є великий. І все, що Ти створив, відображає Твою велич! Насолоджуйтесь творінням, як Бог насолоджувався ним, коли створив Всесвіт. Автор: Джеф Олсон
А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе… — Івана 14:3 “Ніщо не замінить рідну домівку!” Ця фраза відображає глибоко вкорінене бажання мати місце, де можна спочити, де на тебе чекають. Про бажання мати свою оселю Ісус згадував у колі Своїх друзів після останньої з ними вечері, коли попереджав їх про наближення Своєї смерті й про воскресіння. Він пообіцяв, що хоча й залишить їх, але одного дня повернеться за ними. А поки що піде приготувати їм оселю – місце вічного перебування з Ним. Небесну домівку.
Цю оселю для Своїх учнів і всіх нас Ісус приготував тим, що спочатку виконав усі вимоги Божого Закону, а потім умер безгрішним на хресті. Він запевнив Своїх учнів, що якщо перетерпить усе заради створення небесної оселі для них, то неодмінно повернеться за ними і вже ніколи не полишить їх самих. Отже, учням не потрібно було боятися або непокоїтись за своє життя чи то на землі, чи то на небі.
Ці слова Ісуса можуть стати для нас джерелом великої втіхи і впевненості, адже ми віримо, що Він готує для нас домівку. Пам’ятаймо, що в наших серцях Він також створив Собі оселю (Ів. 14:23). Господь пішов попереду нас на небо, щоб там приготувати нам місце. Яку б домівку ми не мали тут, на землі, ми належимо Ісусу. Він підтримує нас Своєю любов’ю, огортає Своїм миром. З Ним маємо рідну оселю, яку ніщо не замінить.
Господи Ісусе Христе, якщо ми інколи почуваємося безхатніми, нагадуй нам, що у Тебе є наша рідна оселя. Навчи це почуття приналежності Тобі нести всім, кого зустрічаємо. Ісус готує нам місце для вічного життя. Автор: Емі Бушер Пай
