Церква Божої Слави

Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми. — Псалом 138:23
Коли я і мій чоловік Ден вирішили взяти на себе піклування про батьків похилого віку, то першого дня, взявши один одного за руки, почувались наче перед стрибком у безодню. Ми не знали тоді, що з тих труднощів, що на нас чекали, найбільшим буде – дозволити Богу досліджувати й формувати наші серця, дозволити Йому використати цей час таким чином, щоб по-новому змінювати нас за подобою Ісуса.

В ті дні, коли я почувалась, наче лечу у прірву у вільному падінні, Бог відкривав потаємні речі в моєму серці, приховані мотиви, страхи, гордість та егоїзм. Там, де я зазнавала духовних поразок, Він являв Свою любов та прощення.

Пастор сказав мені тоді: “Найкращий день – той день, коли спочатку бачиш себе своїми очима – безнадійним без Христа; а потім бачиш себе очима Бога – довершеним у Ньому”. Саме таке благословення у своєму житті я отримала завдяки служінню опіки. Коли я побачила, для чого Бог створив мене, то зупинилась на своєму шляху і з плачем побігла в Його відкриті обійми. Я слізно гукала до Бога, як колись псалміст: “Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце” (Пс. 138:23).

Молюсь, щоб і ви мали такий досвід – щоб коли серед важких обставин побачите своє серце, могли з плачем побігти до відкритих, люблячих обіймів Бога, Хто завжди дарує прощення.

Благий Отче, сьогодні я визнаю відчайдушну потребу в Твоїй любові, мудрості та благодаті. Досліджуй і пізнавай моє серце. Сповняй моє життя Своєю ласкою і милістю, щоб моє серце отримувало зцілення.
Приходить неспокій – щезає сила; біжимо до Бога – повертається сила.
Автор: Шеллі Біч

Якщо ви коли-небудь стикалися з сильним штормом або стихійним лихом, ви знаєте, наскільки важливо мати безпечний притулок для вашого захисту. Щоразу, коли виникає загроза, нам потрібно щось сильніше, ніж ця загроза, щоб захистити нас.

Це стосується і нашого повсякденного життя. Ми зазнаємо атак з боку нашого духовного ворога та інших небезпек у житті. Іноді нам потрібно, щоб нас урятували від наших думок та звичок. В інших випадках нам потрібен хтось, хто допоможе нам зцілитися від чогось, чого ми не можемо впоратися самі.

Писання називає Бога нашим притулком та притулком. Бувши Божими дітьми, ми можемо спочивати в Його силі і могутності, знаючи, що Він здатний уберегти нас від будь-якої ситуації, з якою ми можемо зіткнутися.

Оскільки Бог створив нас, Він дійсно знає, що нам краще. Він знає, як захистити наші душі та вберегти від небезпеки.

Однак ми повинні звертатися до Нього, коли нам потрібна допомога. Ми не можемо спиратися на Його присутність, якщо ми не проводимо з Ним час. Він є притулком для тих, хто активно довіряє Йому і шукає Його допомоги. Незалежно від того, з якими труднощами ви стикаєтесь, Бог може допомогти вам пройти через них.

Найкращий спосіб шукати допомоги у Бога через молитву. Проведіть деякий час, розмовляючи з Богом, розповідаючи Йому, що ви відчуваєте. Просіть Його про те, що вам потрібно. Якщо ви шукаєте Його присутності і довіряєте Йому, Він захистить вас і збереже вас у безпеці.

Коли ви гуляєте з другом, ви повинні не відставати одне від одного. Якщо один із вас поспішає попереду або відстає, ви більше не йдете разом. Щось подібне відбувається, коли йдеться про ходіння з Богом.

Апостол Павло сказав так:

«Раз Дух є джерелом нашого нового життя, слідуймо Духові».
Галатів 5:25

Коли ми довіряємо Ісусу як нашому Спасителю, нам дається дар благодаті та дар Святого Духа. Простіше кажучи, Святий Дух є Богом. Нам даний Бог! Святий Дух веде, направляє і діє в нас і через нас.

Бувають часи, коли ми відчуваємо спокусу випередити Духа. Тому що, якщо ми чесні, Він не завжди рухається так швидко, як нам би хотілося. Ми можемо навіть поставити під сумнів, чи Він рухається, чи Йому не байдуже. Ось чому ходіння з Богом вимагає терпіння.

Бувають інші часи, коли ми відчуваємо спокусу відставати від Духа. Тому що іноді Він може вести нас кудись, де нам може бути трохи дискомфортно. Це вимагає зусиль, цілеспрямованості, фізичної та емоційної сили. Ось чому ходіння з Богом вимагає мужності.

Ми можемо йти в ногу з Духом, тримаючись поруч з Ним — уважно, розмовляючи з Ним, читаючи Його Слово та перебуваючи в спільноті з тими, хто любить Його.

Тому що, коли ми зобов’язуємося триматися близько Нього, одне можна сказати напевно: Святий Дух направлятиме вас на кожному кроці.

У світі, що постійно змінюється, постійно рухається, постійно перемикається, ми можемо розраховувати на незмінну природу Бога.

Під натхненням Святого Духа автор Послання до Євреїв сказав це так:

«Ісус Христос — незмінний вчора, сьогодні й завжди».
Євреїв 13:8

Назва для трьох окремих частин, або «Осіб» Бога, є Трійця: Отець, Син і Святий Дух. А Син — Ісус Христос — є найчистішим відображенням Батька, Який ніколи не змінюється.

Коли ви розкриєте приголомшливу таємницю, якою є Бог, Котрий став тілом в Особі Ісуса Христа, ви помітите, що Він сказав такі сміливі речі, як: «Я і Отець — одне» (Іоана 10:30 НУП). «Хто бачив Мене, той і Отця бачив» (Іоана 14:9) і «А зараз даруй Мені славу разом з Тобою, Отче, славу, яку Я мав з Тобою ще до існування світу». (Іоана 17:5)

Іоан описав Ісуса як Слово: «Ще до існування світу було Слово, і Слово було з Богом, і Слово було Бог». (Іоана 1:1)

Бог сказав про Себе: «Тому що Я — ваш Господь Бог, і Я не змінююся» (Малахія 3:6 УТТ). Ця незмінна якість називається незмінністю Бога.

З покоління в покоління Бог є непорушною скелею, де ми можемо міцно укріпити нашу віру.

Бог не може брехати. Він не може бути несправедливим. Він завжди хороший. Він завжди вірний. Він повністю ідеальний. Він самодостатній. Він постійно стійкий і постійний, витривалий і вічний.

Якщо ваш світ похитнувся, або якщо здається, що все навколо вас змінюється, або якщо вам важко розрізнити, що є тверда скеля, а що рухливий пісок, ви можете довіряти, розраховувати на Ісуса та покладати свою надію на Нього.

Він не лише ваш праведний Спаситель, але й ваш незмінний Бог.

Упродовж Біблії є різні моменти, коли Бог каже комусь не боятися. Кожен з цих моментів відбувається тоді, коли слухач має всі підстави бути дуже наляканим.

Один із таких випадків стосується Ісуса Навина, лідера Ізраїлю після смерті Мойсея, який вів ізраїльтян до обіцяної землі (див. Вихід 3). Йому довелося вести понад мільйон людей до місця, яке обіцяв Бог, і це означало проходження через непрості та страхітливі ситуації.

Посеред усього цього Бог наказав Ісусу Навину зробити дві речі:

Дотримуватися Слова Божого та бути сильним і мужнім, бо Господь був з ним. (Див.: Ісус Навин 1:7-9)

У Євангелії від Матвія 28 розділі Ісус говорить щось подібне одразу після Свого воскресіння. Він був зі Своїми одинадцятьма учнями й сказав їм:

«Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Отож, ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповідав. І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку».
Матвія 28:18-20 (переклад Турконяка)

Ісус говорить Своїм учням дві основні речі:

Дотримуватися Його слова («ідіть і навчіть усі народи») та запевняє, що Він буде з ними.

Бог завжди той самий. Він був тим самим Богом, коли давав Ісусу Навину Своє слово та обіцянку присутності, і Він є тим самим Богом, Який дає нам Своє Слово і запевняє нас у Своїй присутності. Ми відомі, улюблені й доглянуті вірним, постійним Богом — і Він ніколи не покине нас.

Сьогодні подумайте про те, як ви можете навчати інших про Ісуса та Його слова. Як Його Слово та Його присутність роблять вас сильними й мужніми? Перед завершенням цього часу подякуйте Богові за Його обіцянку завжди бути з вами.

Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. — Івана 3:16
У газеті “Вашингтон Пост” з’явилась стаття під заголовком “Виклик смерті: новітній проект технологічних титанів”. В ній журналістка Аріана Ча розповідає про великі спроби Пітера Тля та інших магнатів збільшити тривалість людського життя до нескінченності. Вони готові були витратити на цей проект мільярди доларів.

Але вони трішки спізнились. Смерть вже давно переможена! Ісус сказав: “Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре” (Ів. 11:25-26).

Треба, однак, дещо прояснити: наші тіла помруть – і ніщо цього не змінить. Але ніколи не помре та частка нашого єства, що мислить, міркує, пам’ятає, любить. Йдеться про найбільш важливу складову нашої природи – про те, що ми називаємо “я”.

А тепер найголовніше: таке життя – Божий дар! Все, що потрібно для отримання цього дарунка, – просто прийняти спасіння, що його пропонує Ісус. Клайв Льюїс, розважаючи про цю духовну істину, порівнює дар спасіння зі “сміхом у темряві”, тобто з чимось таким, на що дуже легко відреагувати, відповісти. “Це занадто просто”, – скаже хто-небудь. Саме так. Бог дуже сильно полюбив нас ще до нашого народження і бажає, щоб ми перебували з Ним вічно.

Дорогий Ісусе, я вірю, що Ти вмер за мої гріхи і повстав із мертвих. Я хочу прийняти Тебе як свого Господа і Спасителя – і слідувати за Тобою. Прости, будь ласка, мої гріхи і допоможи мені, починаючи з цього моменту, жити життям угодним Тобі.
Христос замінив чорні двері смерті на сяючу браму життя.
Автор: Давид Роупер

Згадайте час, коли ви хвилювалися. Як ви з цим упоралися? Можливо, ви намагалися відволіктися або, можливо, дозволили своєму розуму пробігтися по своїх проблемах. Природно хотіти реагувати на наші турботи таким чином, але Бог показує нам найкращий спосіб реагувати.

Незадовго до того, як Ісус пішов на хрест, Він сказав Своїм учням, що залишає їх. Стурбовані життям без Нього, учні хотіли отримати відповіді. Але замість того, щоб дати їм відповідь, на яку вони сподівалися, Ісус сказав Своїм учням бути у світі й не дозволяти своїм серцям бентежитися.

Уявіть, як це, мабуть, розчаровувало Його послідовників. Вони відчували, що Ісус іде, але намагались узгодити те, що Він казав, зі своїми уявленнями про майбутнє.

Вони піддавали сумніву Його слова, тому що не могли їх зрозуміти.

Так само ми можемо швидко спробувати знайти вирішення наших проблем, коли ми стурбовані. Ми можемо дозволити нашому розумінню поточних подій затуманювати наше мислення та впливати на наші розмови з Богом. Але Божі цілі знаходяться поза тим, що ми можемо побачити і зрозуміти.

Коли Ісус сказав учням бути в спокої і не хвилюватися, Ісус бачив за хрестом Його воскресіння, Його повернення на небеса і пришестя Божого Святого Духа.

Так само Він бачить далі наших ситуацій.

Оскільки ми живемо в недосконалому світі, ми стикатимемося з розчаруваннями та труднощами, але оскільки ми служимо доброму Богу, Він бачить далі того поганого, через що ми проходимо. Він бачить наше майбутнє сповненим надії.

Ісус сказав Своїм учням заспокоїтись, тому що Він хотів, щоб вони довіряли Йому. Так само Бог хоче, щоб ми були у мирі в будь-якій ситуації, оскільки ми довіряємо Йому, щоб Він залагодив усе для нашого блага та Його слави.

Тому знайдіть сьогодні час, щоб подумати про деякі ситуації, які викликають у вас занепокоєння. Потім знайдіть хвилинку, щоб сказати Богові, що ви довіряєте Йому в кожній з цих обставин. Уявіть, що ви передаєте Йому кожну тривогу, і дозвольте Йому у відповідь передати вам Свій мир.

Ми зайняті люди.

Між роботою та домом, сім’єю та друзями, насиченими розкладами та нескінченними завданнями виникає спокуса поспішати крізь наші дні, навіть не зупиняючись, щоб підняти очі.

Але, промовляючи через псалмоспівця, Бог сказав:

«Доволі боротьби, — Він каже, — знайте, Я Бог Ваш. Я народів переможець, то Я землі Господь».
Псалми 46:10

Коли востаннє ви навмисно були нерухомі (а не лише тоді, коли ви спали)? Коли ваше тіло і розум були достатньо спокійними, щоб визнати, що Бог є Бог?

Всупереч минулому, що ви виберете сьогодні? Ви можете закрити цей застосунок, поставити галочку «Час із Богом» у своєму списку справ і продовжити роботу, як зазвичай. Або ви можете дозволити знанню та істині про Бога принести мир у ваше неспокійне серце.

Є щось у тиші, що змушує нас вийти за межі самих себе. У тиші є щось таке, що посилює наше усвідомлення і потребу в Богові.

Одна справа — визнавати Бога нашими словами, але інша — ставити Його вище за все хороше, погане й відвабливе у нашому житті — жити так, щоб шанувати й звеличувати Його.

Прийде день, коли, незалежно від того, чи будемо ми готові, Бог відкриє Себе повністю. Прийде день, коли, хочемо чи ні, кожна таємниця стане відкритою. Прийде день, коли, подобається це чи ні, Він буде піднесений над народами й шанований у всьому світі.

Але вам не потрібно чекати, щоб поклонятися Йому. Вам не потрібно чекати, щоб назвати Його своїм Богом. Вам не потрібно чекати, щоб зробити Його Господом і Царем вашого життя.

Можете бути спокійними прямо зараз і знати, що Він є Бог.

Згадайте ситуацію, яку ви хотіли б змінити, і уявіть собі, через що, мабуть, проходив апостол Павло у 2 Коринтян 12.

Павло страждав і тому постійно благав Бога позбавити його від болю. Але Бог не змінює ситуацію Павла. Натомість Бог каже Павлу, що Його благодаті достатньо для нього.

Давньогрецьке слово charis, що означає благодать, відображає благовоління, яке Бог висловив людству, коли Він послав Ісуса на землю за нас.

До Ісуса люди не могли самостійно наблизитись до Бога. Але Ісус проклав шлях, що дозволяє кожному з нас пережити близькість до Бога. Стосунки з Богом неможливо заслужити – це безплатний дар, який ми отримуємо, коли визнаємо, що Ісус помер за нас і воскрес із мертвих.

Отже, коли Бог каже Павлу, що Його “благодаті достатньо”, Він, по суті, каже: “Мене достатньо для тебе”.

Бог міг задовольнити потребу Павла, тому що Бог був єдиним, чого Павло потребував, і Бог був з ним. Павло мав вплив лише тому, що Бог вирішив продемонструвати через нього Свою силу.

Бог сказав: “Із темряви засяє світло». Воно засяяло у наших серцях, щоб збагатити нас світлом пізнання слави Божої, яка сяє в особі Ісуса Христа. Та ми, неначе глиняні глечики, які тримають цей скарб, щоб показати, що ця найвища сила належить Богу, а не нам.”
2 Коринтян 4:6-7

Ми подібні до “глиняних глечиків” – простих і не таких уже виняткових. Але, підкоряючи своє життя Богу, ми стаємо посудинами, які демонструють Його силу.

Потім, подібно до Павла, ми можемо хвалитися власною слабкістю, щоб таким чином усе добре, що з нами відбувається, було заслугою Бога.

Наша ситуація може залишатися незмінною, але наш крик часто змінюється від “Боже, будь ласка, позбав мене від цих страждань!” до “Боже, коли я страждаю, покажи мені, як Ти використовуєш ці страждання Собі на славу і мені на благо!”

Тому, через що б ви не проходили, знайте, що Бог поруч. Він бачить вас та любить вас. Знайдіть сьогодні час, щоб попросити Бога показати вам, як Він наділяє вас силою. Наблизьтеся до Нього і дозвольте Йому зміцнити вас.

Як би навколишній світ не намагався спонукати нас до самозалежності, Бог створив нас одне для одного. Для спільноти. Для життя не на самоті.

Автор Приказок сказав:

«Друг залишається другом завжди, а брат народжується, щоб розділити нещастя».
Приказки 17:17 UMT

Всі ми зіткнемося з важкими часами — іноді тоді, коли найменше цього очікуємо. Але щира турбота друга може означати все, безумовну любов брата чи сестри неможливо замінити, а практична допомога сусіда неоціненна.

Ми потрібні одне одному більше, ніж ми усвідомлюємо: емоційно, практично та духовно.

Якщо ви переживаєте важкі часи, коли ненавмисно знехтували своїми справжніми друзями або були занадто зайняті для родини, зараз настав час змінити пріоритети.

Якщо є невирішений конфлікт із другом або членом родини, і це повільно погіршує стосунки, зараз настав час відкинути свою гордість і вирішити все виправити.

Якщо ви мовчки боретеся самі, зараз саме час впустити когось. Зателефонуйте їм, надішліть смс або з’явіться на порозі. Якщо ви не можете бути чесними і чутливими, вам буде важко отримати допомогу.

Не тільки ви потребуєте людей, але ці люди теж потребують вас.

У вас є сильні сторони, здібності, таланти та особистість, яка є унікальною для вас і корисною для них, і навпаки. Навіщо ховати їх у землю в ім’я автономії, коли вони можуть принести користь іншим?

Іноді нам потрібно попросити про допомогу, а іноді ми повинні самі допомогти.

Вам потрібна допомога, чи можете ви її запропонувати? Чи могли б ви допомогти, або у вас є додатковий час, гроші, поради чи досвід?

Якщо у вас виникла спокуса самоізолюватися, не забувайте: нам судилося жити разом.