Церква Божої Слави

“Ми маємо скарб цей у посудинах глиняних”. — 2 Коринтян 4:7

Його спина згорблена, він ходить з палицею, але шість десятиліть духовного пастирства свідчать про те, що він покладається на Бога – на джерело своєї сили. У 1993 році в пастора Вільяма Барбера виявили хворобу, яка призводить до зрощення хребців. У не надто делікатній формі йому сказали: “Вільяме, тобі, мабуть, доведеться знайти інше заняття, бо церква не захоче, аби людина з інвалідністю була їхнім пастором”. Але Барбер подолав цей образливий коментар. Бог не тільки використав його як пастора. Він також став потужним, шанованим голосом на підтримку знехтуваних та маргіналізованих людей.

Хоча світ, можливо, не до кінця знає, що робити з людьми з інвалідністю, але Бог знає. Ті, хто цінують красу та речі, які можна купити за гроші, можуть пропустити добро, що супроводжує непрохане зламання. Риторичне запитання апостола Якова та принцип, що за ним стоїть, варті того, щоб над ними замислитись: “Чи ж не вибрав Бог бідарів цього світу за багатих вірою й за спадкоємців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його?” (Як. 2:5). Якщо здоров’я, сила чи інші речі зменшуються, віра не обов’язково повинна наслідувати цей приклад. З Божою допомогою все може бути навпаки. Наша нестача може стати каталізатором довіри до Нього. Наша зламаність може бути використана Богом для того, аби принести добро в наш світ.

У чому ви слабкі чи зломлені? Яким чином ви можете використати свою слабкість, аби підбадьорити інших?

Небесний Отче, будь ласка, допоможи мені приносити Тобі славу, незважаючи на мої слабкості.

Автор: Артур Джексон

“Крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати – і не потомляться”. — Ісаї 40:31

Пара орлів звила гігантське гніздо на дереві за кілька миль від мого будинку. Незабаром у величезних птахів з’явилися орлята. Вони разом піклувалися про своїх пташенят, поки один з дорослих орлів не був трагічно збитий автомобілем. Кілька днів орел, що вижив, літав вгору і вниз над сусідньою річкою, ніби шукаючи втраченого партнера. Нарешті птах повернувся до гнізда і взяв на себе повну відповідальність за виховання потомства.

У будь-якій ситуації процес виховання дитини одним із батьків може бути складним. Радість, яку приносить дитина, в поєднанні з можливим фінансовим та емоційним тиском можуть створити широкий спектр переживань. Але є надія для тих, хто виконує цю важливу роль, і для всіх, хто намагається впоратися з ситуацією, яка здається непосильною.

Якщо ми відчуваємо себе виснаженими та зневіреними, пам’ятаймо – Бог поряд із нами. Оскільки Він всемогутній, всесильний та незмінний, Його сила ніколи не вичерпається. Ми можемо довіряти тому, що говорить Біблія: “Ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять” (Іс. 40:31). Наші власні обмеження не визначатимуть того, що з нами відбуватиметься, бо ми можемо покладатися на Бога, Який надприродним чином нас перезаряджає. Надія на Нього дозволяє нам іти і не втомлюватись, а навпаки – “крила [піднімати], немов ті орли” (в. 31).

Що у вашому житті здається непосильним? Як Бог може заохочувати вас покладатися на Його силу?

Дорогий Небесний Отче, я не можу самостійно впоратись із проблемами. Я потребую Тебе. Будь ласка, дай мені сьогодні Твою надприродну силу.

Автор: Дженіфер Бенсон Шульдт

“Мойсей був віку восьмидесяти літ, а Аарон восьмидесяти і трьох літ, коли вони говорили до фараона”. — Вихід 7:7

Дві бабусі з Техасу нещодавно стали сенсацією для ЗМІ, здійснивши навколосвітню подорож за вісімдесят днів у віці вісімдесяти одного року. Найкращі подруги, що мандрують світом протягом двадцяти трьох років, побували на всіх семи континентах. Вони стартували в Антарктиді, танцювали танго в Аргентині, їздили на верблюдах у Єгипті та каталися на санях на Північному полюсі. Вони відвідали 18 країн, включаючи Замбію, Індію, Непал, Балі, Японію, Рим і завершили свою подорож у Австралії. Подруги сподіваються, що вони надихнули майбутні покоління насолоджуватися подорожами, незалежно від їхнього віку.

У книзі Вихід ми читаємо про двох 80-річних людей, яких Бог покликав до пригодницького життя. Він закликав Мойсея піти до фараона і вимагати, аби той звільнив Божий народ з рабства. Бог послав старшого брата Мойсея, Аарона, йому на підтримку. “Мойсей був віку восьмидесяти літ, а Аарон восьмидесяти і трьох літ, коли вони говорили до фараона” (Вих. 7:7).

Таке прохання здавалося б страшним у будь-якому віці, але Бог обрав цих братів, і вони виконали Його настанови. “І ввійшов Мойсей та Аарон до фараона, та й вчинили так, як наказав був Господь” (в. 10).

Мойсей і Аарон мали честь бути свідками того, як Бог визволив Свій народ з більш ніж 400-літнього рабства. Бог може використовувати нас у будь-якому віці. Отож, слідуймо за Ним, куди б Він не повів.

Яким чином ви бачили прояв Божої вірності у своєму житті? Як ви можете Йому послужити?

Дорогий Боже, будь ласка, допоможи мені йти за Тобою в усі дні мого життя.

Автор: Ненсі Гавіланес

“Вірне слово: коли разом із Ним ми померли, то й житимемо разом із Ним!” — 2 Тимофія 2:11

Понад два століття першим у методистському пісеннику був гімн “О, якби тисячею вуст я міг Тебе хвалити”. Написана Чарльзом Веслі і спочатку названа “На річницю навернення”, ця пісня була створена на честь цілковитого оновлення завдяки вірі в Ісуса. Пісня складається з вісімнадцяти строф, що проголошують славу Божої доброти до тих, хто кається і слідує за Христом.

Таку віру варто відзначати, і нею варто ділитись. У 2-му Посланні до Тимофія апостол Павло заохочує його залишатися непохитним у своїй вірі та наполегливо ділитись Євангелієм, за яке він терпить муки “аж до ув’язнення, як той злочинець” (2 Тим. 2:8-9). Втім Павло зовсім не сумнівається у своєму виборі і закликає Тимофія пам’ятати про Благу звістку, “про Ісуса Христа з насіння Давидового, що воскрес із мертвих” (в. 8), Який прийшов не для того, щоб панувати, а щоб служити і, врешті-решт, померти за гріхи світу, аби ми мали мир із Богом. Смерть не перемогла. Ісус воскрес із мертвих!

Ми вільні, і Добра звістка про Нього також вільна. “Слова Божого не ув’язнити” (в. 9), навіть у тих місцях, де смерть, здається, перемогла: в тюремних камерах, лікарняних ліжках, могилах. У Христі є надія для всіх людей. Це новина, яку варто відзначити!

Як ви радієте Добрій новині про Ісуса у своєму повсякденному житті? З ким ви можете поділитися цією звісткою?

Небесний Отче, дякую, що врятував мене і дав можливість ділитися Доброю звісткою з іншими.

Автор: Метью Лукас

“Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне – чи добре воно, чи лихе”. — Еклезіястова 12:14

Злодій увірвався до майстерні з ремонту телефонів, розбив скло вітрини і почав розкладати по кишенях телефони та інші речі. Він намагався приховати своє обличчя від камери спостереження, накривши голову картонною коробкою. Однак під час пограбування коробка спала, відкривши його обличчя. За кілька хвилин власник магазину побачив відеозапис пограбування, викликав поліцію, яка заарештувала грабіжника біля сусіднього магазину. Ця історія нагадує нам, що кожен прихований гріх колись буде виявлений.

Людська природа намагається приховати свої гріхи. Натомість у книзі Еклезіяста ми читаємо, що повинні дотримуватись Божих заповідей, бо кожна прихована річ постане перед Його праведним поглядом і отримає справедливий вирок (Екл. 12:14). Автор писав: “Бога бійся, і чини Його заповіді, бо належить це кожній людині” (в. 13). Навіть приховані речі, які засуджуються Десятьма заповідями (Лев. 4:13), не уникнуть Божої оцінки. Бог винесе на суд кожну справу: добру чи злу. Але завдяки Його благодаті ми можемо знайти прощення наших гріхів у Христі Ісусі та Його жертві за нас (Еф. 2:4-5).

Якщо ми усвідомлюємо і засвоюємо Його заповіді, це призводить до благоговійного страху перед Ним і відповідного способу життя. Принесімо Йому наші гріхи і знову відчуймо Його любляче, всепрощаюче серце.

Як вам зберігати благоговійний страх перед Богом? Що ви можете зробити на цьому тижні, аби пам’ятати про Його заповіді?

Дорогий Боже, я каюся у своїх таємних гріхах. Будь ласка, поглянь на мене з милосердям і допоможи жити праведно перед Тобою.

Автор: Марвін Уїльямс

“І багато збільшилась у мені благодать Господа нашого з вірою та з любов’ю в Христі Ісусі”. — 1 Тимофія 1:14

Я очікувала вісім бананів. Натомість, коли відкрила пакети з продуктами, які доставили мені додому, виявила двадцять! Я швидко зрозуміла, що мій переїзд до Англії означав, що я також перейшла від замовлення продуктів у фунтах до замовлення в кілограмах. Замість трьох фунтів я замовила три кілограми (майже сім фунтів) бананів.

З таким достатком я приготувала декілька порцій мого улюбленого бананового хліба, щоб поділитися цим благословінням з іншими. Розтираючи фрукти в пюре, я почала думати про інші сфери мого життя, де відчувала несподіваний достаток, джерелом якого завжди був Бог.

Апостол Павло, схоже, мав подібний досвід роздумів про Божий достаток у своєму житті. У Першому листі до Тимофія він розповідає про своє життя до навернення, описуючи себе як гнобителя і напасника (1 Тим. 1:13), першого з грішників (в. 16). На зломленого Павла Бог щедро вилив благодать (в. 14). Розповівши про весь достаток у своєму житті, апостол не міг не висловити хвалу Богу, бо вважає Його гідним, аби Йому виявляли “честь і славу на вічні віки” (в. 17).

До нас також була виявлена велика благодать, коли ми прийняли пропозицію Ісуса стосовно спасіння від гріха (в. 15). Якщо ми зупинимось, щоб поміркувати над усіма отриманими благословіннями, то приєднаємось до Павла у вдячній хвалі нашому щедрому Богу.

Як ви відчули Божий достаток у своєму житті? Як ви можете прославити Його сьогодні?

Небесний Отче, дякую за Твій безмежний дар благодаті.

Автор: Ліза Самра

“Чоловік-бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце”. — 1 Самуїлова 16:7

Щоб зменшити кількість харчових відходів, мережа супермаркетів у Сінгапурі продає злегка пошкоджені фрукти та овочі за нижчими цінами. За рік ця ініціатива дозволила зберегти понад 771 000 кг продуктів, які раніше були б викинуті через невідповідність естетичним стандартам. Покупці швидко зрозуміли, що зовнішній вигляд з певними недоліками не впливає на смак та поживну цінність. Те, що зовні, не завжди визначає те, що всередині.

Пророк Самуїл засвоїв подібний урок, коли був посланий Богом помазати наступного царя Ізраїлю (1 Сам. 16:1). Побачивши Еліява, первістка Єссея, Самуїл подумав, що це і є обранець. Однак Бог сказав: “Не дивись на обличчя його та на високість зросту його… чоловік-бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце” (в. 7). З восьми синів Єссея Бог обрав наймолодшого, Давида, який пас овець свого батька (в. 11), аби він став наступним царем.

Бог більше турбується про наші серця, ніж про зовнішні ознаки – школу, яку ми відвідували, скільки ми заробляємо або скільки займаємось волонтерською діяльністю. Ісус навчав Своїх учнів зосереджуватися на очищенні сердець від егоїстичних та злих думок, бо те, “що з людини виходить, – те людину опоганює” (Мр. 7:20). Отож, як Самуїл навчився не зважати на зовнішні прояви, так і ми з Божою допомогою досліджуймо наші серця, наші думки та наміри в усьому, що ми робимо.

Коли ви робили “добру справу” з неправильних мотивів? Як бути впевненими в чистоті свого серця?

Дорогий Боже, будь ласка, допоможи мені робити тільки те, що Тебе прославляє.

Автор: Жасмін Гох

“Я буду радіти Твоїми постановами, слова Твого не забуду”. — Псалом 118:16

Ми з чоловіком організували студентську групу і подарували кожному учаснику Біблію. “Бог використає ці безцінні дари, щоб змінити ваше життя”, – сказала я. Того вечора декілька студентів вирішили разом читати Євангеліє від Івана. Ми продовжували заохочувати групу читати Писання вдома, а також навчали їх під час наших щотижневих зустрічей. Більш ніж через десять років я зустріла одну з учасниць нашої групи. “Я все ще використовую Біблію, яку ви мені тоді подарували”, – сказала вона. Підтвердження цьому я побачила в її сповненому віри житті.

Бог дає Своїм людям силу вийти за рамки читання, цитування і запам’ятовування. Він дає нам можливість берегти в “чистоті свою стежку”, щоб жити згідно з Писанням (Пс. 118:9). Бог хоче, аби ми шукали та слухались Його, оскільки Він використовує Свою незмінну істину, щоб звільнити нас від гріха і змінити нас (вв. 10-11). Ми можемо щодня просити Бога допомогти нам пізнати Його і зрозуміти те, що Він говорить у Біблії (вв. 12-13).

Усвідомлюючи безцінність благочестивого способу життя, ми можемо “радіти” Божим настановам, “як маєтком великим” (вв. 14-15), і разом з псалмоспівцем співати: “Я буду радіти Твоїми постановами, слова Твого не забуду” (в. 16). Запрошуючи Святого Духа наділити нас силою, ми можемо насолоджуватись кожною миттю, проведеною в молитві за читанням Біблії, яка змінює наше життя.

Як ви інвестуєте у вивчення Писання? Як насолода від біблійних текстів може змінити ваш погляд на Божий заклик до послуху Йому?

Люблячий Боже, будь ласка, допоможи мені радіти безцінним словам Писання, коли Ти даєш мені силу підкорятися Твоїй мудрості і владі в моєму житті.

Автор: Сошіль Діксон

“І будете веселитися перед лицем Господа, Бога вашого, сім день”. — Левит 23:40

Ми розбили табір прямо під зорями, і ніщо не відділяло нас від безмежного західноафриканського неба. У сухий сезон намет не потрібен. Однак вогонь має вирішальне значення. “Ніколи не давай вогню згаснути”, – попереджав тато, підштовхуючи поліна палицею. Вогонь тримав диких тварин на відстані. Божі створіння прекрасні, однак ви ніколи не захочете, аби леопард чи змія блукали по вашому табору.

Тато був місіонером у північній частині Гани і мав справжній талант перетворювати все на навчальний момент. Табір не був винятком.

Бог також використовував таборування як навчальний момент для Свого народу. Раз на рік протягом цілого тижня ізраїльтяни повинні були жити в наметах, для спорудження яких вони брали “пальмові віття, і галузку многолистого дерева та припоточних тополь” (Лев. 23:40). Мета була подвійною. “Кожен тубілець в Ізраїлі сидітиме в кучках, щоб ваші покоління пізнали, що Я в кучках посадив був Ізраїлевих синів, коли виводив їх з єгипетського краю” (вв. 42-43). Однак подія також мала бути святковою. “І будете веселитися перед лицем Господа, Бога вашого, сім день” (в. 40).

Бог встановив тижневий похід для ізраїльтян як радісний спосіб згадати про Його доброту. Ми легко забуваємо сенс, який лежить в основі наших свят. Наші свята можуть бути радісним нагадуванням про характер люблячого Бога. Він створив і веселощі.

Яке ваше улюблене свято і чому? Як його святкування нагадує вам про Божу доброту?

Небесний Отче, дякую за радість, яку Ти вклав у Твоє творіння і в Твої свята.

Автор: Тім Густавсон

“Щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він – Голова, Христос”. — Ефесян 4:15

Ендрю Кард був керівником апарату американського президента Джорджа Буша-молодшого. В інтерв’ю про свою роль у Білому домі він сказав: “У кабінеті кожного співробітника висить обрамлена заява про мету: «Ми служимо для підтримки президента». Втім це не означає, що ми служимо для того, щоб догодити президенту чи завоювати його прихильність. Скоріше, ми служимо для того, аби повідомляти йому те, що він повинен знати задля ефективного виконання своєї роботи”. Ця робота полягає в управлінні Сполученими Штатами Америки.

У багатьох наших ролях та стосунках ми починаємо догоджати людям, замість того, щоб будувати один одного в єдності, до чого часто закликав апостол Павло: “І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового, аж поки ми всі не досягнемо з’єднання віри” (Еф. 4:11-13). У віршах 15-16 Павло викрив нашу схильність догоджати людям. Він підкреслив, що ці дари повинні виражатися через правдомовство в любові, що “чинить зріст тіла на будування самого себе любов’ю”.

Ми, християни, служимо людям, щоб будувати їх і виконувати Божі цілі. Незалежно від того, догоджаємо ми іншим чи ні, ми догоджаємо Богу, коли Він працює через нас, щоб створити єдність у Його Церкві.

Кому ви служите, щоб догодити? Як Божа присутність може направляти вашу мову?

Дорогий Боже, я хочу догодити Тобі, говорячи правду в любові до моїх братів та сестер.

Автор: Еліза Морган