“Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі зо всіма людьми”. — Римлян 12:18
Вчений Кеннет Бейлі розповів про лідера однієї африканської держави, який зумів зайняти незвичне становище в міжнародному співтоваристві, а саме: встановив дружні стосунки як з Ізраїлем, так і з навколишніми країнами. Коли хтось запитав його, як йому вдається підтримувати цю тендітну рівновагу, він відповів: “Ми всюди намагаємося знайти друзів, але не вітаємо, якщо вони намагаються знайти нам ворогів”.
Мудро та дуже практично. Те, чого цей африканський політик досяг на міжнародному рівні, апостол Павло переконував своїх читачів досягати на особистому рівні. Докладно описуючи життя, змінене Христом, він казав: “Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі зо всіма людьми” (Рим. 12:18). А далі, розвиваючи цю тему, він навіть показав, як слід поводитися з ворогами (в. 20-21). У всьому цьому має проявлятися наша довіра Богові та Його всевладній турботі.
Жити в мирі з усіма не завжди можливо (власне, апостол Павло так і каже: “Якщо”). Але ми, віруючі в Христа, відповідальні за те, щоб дозволяти Його мудрості спрямовувати наше життя (Як. 3:17-18) і бути миротворцями в навколишньому світі (Мт. 5:9). Чи можна знайти кращий спосіб прославити Князя миру?
З ким вам важко жити в мирі? Як ви можете стати миротворцем і принести благодать у ці стосунки?
Люблячий Небесний Отче, я був Твоїм ворогом, а Ти назвав мене другом. Зроби мене миротворцем, щоб і я міг нести таку саму благодать оточуючим.
“Давид брав гусла, та й грав своєю рукою. І легшало Саулові, і ставало йому добре”. — 1 Самуїлова 16:23
У п’ятирічної Белли виявили рак. Дівчинку поклали до лікарні в штаті Північна Кароліна та, серед іншого, призначили музикотерапію. Багато людей знають, як сильно музика впливає на настрій, хоч і не розуміють, як це працює. Нещодавні клінічні дослідження підтвердили позитивний вплив музики на одужання. Тепер її прописують при онкологічних захворюваннях, а також при хворобі Паркінсона, деменції та різних травмах.
Цар Саул також отримав подібний “рецепт”, коли почав відчувати душевні муки. Його радники запропонували пошукати людину, яка вміє грати на гуслах, сподіваючись, що від музики царю стане “добре” (1 Сам. 16:16). Зрештою, було знайдено Давида, який дуже сподобався Саулу і залишився в нього на службі (в. 22). Коли на Саула нападав злий дух, Давид починав грати на гуслах, і цареві ставало краще.
Ми лише почали відкривати на науковому рівні те, що Бог знав завжди. Творець і наших тіл, і музики передбачив різні засоби турботи про наше здоров’я, доступні всім, незалежно від епохи, в яку ми живемо, або від рівня медичного обслуговування. І навіть якщо ми не маємо можливості послухати музику, ми самі можемо співати Богові серед радості чи смутку, одержуючи втіху і зцілення (Пс. 59:17; Дії 16:25).
Як Бог використав музику, щоб принести вам полегшення? Чи можете ви допомогти комусь музикою, як Давид допомагав Саулу?
Небесний Отче, дякую за музику і за те, що з її допомогою Ти заспокоюєш моє серце і розум у важкі часи.
“Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного, як і чините ви”. — 1 Солунян 5:11
Я називаю це “зеленим дивом” і спостерігаю за ним щовесни ось уже п’ятнадцять років. Після зими трава у нашому дворі стає бура та запорошена. Випадковому перехожому вона може здатися загиблою. Сніг у штаті Колорадо випадає лише в горах, а на рівнинах клімат спекотний і навіть посушливий. Але кожної весни в кінці травня я вмикаю полив. Вода не б’є струмком, а тече повільно, постійно зволожуючи ґрунт. Через декілька тижнів бурий та сухий газон стає зеленим та пишним.
Зелена трава нагадує мені, яку важливу роль у житті віруючого відіграє підбадьорення. Без нього наша віра і дух можуть дійти до виснаження. Проте регулярне підбадьорення здійснює з душею та розумом справжнє диво. У Першому посланні до солунян апостол Павло наголошує на цій істині. Християни в Салоніках відчували занепокоєння та страх. Павло бачив, що їхня віра потребує підтримки. Тому він закликав їх сповіщати та навчати одне одного (1 Сол. 5:11). Він знав, що без цього їхня віра зів’яне. Павло відчув це на власному досвіді, тому що ті самі солуняни свого часу були підбадьоренням для нього самого. Сьогодні Господь дає нам таку можливість – підбадьорювати і підтримувати одне одного, щоб усім разом розквітати для Божої слави.
Яке підбадьорення ви отримали нещодавно? Кого ви можете підтримати сьогодні чи протягом цього тижня?
Небесний Отче, дякую Тобі за підбадьорення, яке Ти посилаєш мені через братів і сестер. Допоможи і мені підбадьорювати інших.
“І напишеш їх на бічних одвірках дому свого та на брамах своїх”. — Повторення Закону 6:9
Переглядаючи стрічку повідомлень у соціальній мережі після повені на півдні штату Луїзіана у 2016 році, я натрапила на публікацію своєї подруги. Її будинок серйозно постраждав, попереду було багато роботи з прибирання та ремонту. Мама подруги радила їй просити допомоги в Бога. Через деякий час подруга виклала в мережу фотографії віршів із Біблії, які вона виявила на дверних коробках, коли з них зняли лиштви. Ймовірно, їх написали під час зведення будинку. Священні тексти на дерев’яних дошках принесли їй втіху.
Звичай розміщувати біблійні тексти на дверях походить від Божого повеління Ізраїлю. Господь наказав ізраїльтянам написати Його заповіді на дверних рамах, щоб їх ніколи не забувати. Крім того, вони повинні були зберегти Божі слова у своїх серцях (Повт. 6:6), навчати своїх дітей (в. 7) і використовувати спеціальні символи та інші засоби, що нагадують про закон Господа (в. 8). Божий народ повинен був зробити все можливе, щоб не забути про заповіт, укладений із Творцем.
Нам також буде корисно розміщувати уривки з Божого Слова у своїх будинках і зберігати Його істину в серцях своїх. Тоді наше життя буде надійно ґрунтуватися на вірності Господа, відкритій у Святому Письмі. А Він зможе використати ці слова, щоб послати нам утіху, коли прийде лихо чи втрата.
Коли Святе Письмо принесло вам особливу втіху? Як істини Біблії стають основою вашого життя?
Небесний Отче, дякую Тобі за Святе Письмо, яке скеровує мій шлях. Допоможи мені будувати своє життя лише на ньому.
“Господь дає слово; провісниць велика многота”. — Псалом 67:12
У 2020 році в США відзначалася столітня річниця з дня прийняття дев’ятнадцятої поправки до Конституції, яка надала жінкам право голосу. На старих фотографіях зображені учасниці маршу з плакатами, на яких були написані слова з Псалму: “Господь дає слово; провісниць велика многота” (Пс. 67:12).
У цьому Псалмі Давид говорить про Бога як про Того, Хто виводить в’язнів на свободу (в. 7) і оновлює Свій безсилий народ, виливаючи на нього благословіння (в. 10-11). У тридцяти шести віршах Давид згадує Бога сорок два рази, розповідаючи, як Він постійно перебував з Ізраїлем і рятував Своїх вибраних від несправедливості та страждань. Цю істину проголошує велика многота провісниць (в. 12).
Можна сперечатися про те, наскільки жінки, які захищали свої права, розуміли зміст слів із Біблії, що писали на плакатах. Однак, безсумнівно, самі ці слова мають неминучу цінність. Бог, “сиротам батько й вдовицям суддя” (в. 6), йде перед Своїм народом, спрямовуючи його до благословінь, оновлення та радості.
Втішимося і підбадьоримося, пам’ятаючи, що Господь завжди близький до Своїх дітей, а особливо до беззахисних і страждаючих. Як у далекому минулому, так і в наші дні Він Своїм Духом могутньо діє нам на користь.
Як Бог дбав про вас у важкі часи? Яку втіху ви знаходите в цьому?
Небесний Отче, дякую Тобі за постійну присутність у моєму житті, за керівництво та захист у часи, коли я зустрічаюсь із несправедливістю та стражданнями.
“Ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою”. — Луки 22:32
Радж навернувся до Христа в юнацькі роки, але через деякий час відійшов від віри і почав жити без Бога. Однак світське життя не принесло задоволення. Отже, Радж вирішив відновити стосунки з Христом і повернутися до церкви. Проте там одна жінка почала лаяти його за довгу відсутність. Від цього почуття сорому і провини в бідолахи стало ще сильнішим. “Невже я безнадійний?” – подумав він. А потім Радж згадав, як Христос відновив Петра (Ів. 21:15-17) після того, як той зрікся Його (Лк. 22:34, 60-61).
Апостол Петро, можливо, очікував докорів, а натомість отримав прощення і відновлення. Господь Ісус навіть не згадав про зречення, проте дав Петру можливість підтвердити свою любов і подбати про інших учнів (Ів. 21:15-17). Так виповнилися Його слова, сказані на останній вечері: “Ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою” (Лк. 22:32).
Радж попросив у Бога такого ж прощення та відновлення, і тепер він не тільки живе з Христом, а й служить Йому в церкві, підтримуючи інших віруючих. Як би далеко ми не пішли від Бога, Він завжди готовий пробачити нас і прийняти назад, а також відновити, щоб ми могли служити Йому і прославляти Його Ім’я. Ми ніколи не зможемо піти надто далеко від Бога. Його люблячі обійми завжди розкриті для нас.
Які страхи ви відчували щодо повернення до Бога? Як правда про Його прощаючий характер допомагає вам приходити до Нього?
Небесний Отче, дякую Тобі за нескінченну милість і терпіння до мене. Дякую, що я можу покластися на Твою вічну любов.
Сім’я Сью розпадалася на очах. Її чоловік раптово пішов із дому, а вона, роздратована і спантеличена, залишилася з дітьми. Сью просила чоловіка піти з нею до сімейного консультанта, але він відмовився, заявивши, що з ним все гаразд, а проблема в ній. Вона зрозуміла, що може втратити його назавжди, і впала в розпач. Чи зможе вона сама подбати про себе та дітей?
Агар, служниця Авраама та Сарри, зіткнулася з подібною ситуацією. Не в силах чекати, доки Бог дасть їй обіцяного сина (Бут. 12, 15) , Сарра віддала Агар за жінку своєму чоловіку, і та народила Ізмаїла (Бут. 16:1-4, 15). А коли Бог виконав Свою обітницю, і в Сарри народився Ісаак, у сім’ї посилилася напруженість, і Авраам відправив Агар з Ізмаїлом геть (Бут. 21:8-21). Можете уявити її розпач? Невдовзі в матері з дитиною закінчилася вода. Не знаючи, що робити, і не бажаючи бачити, як вмирає її син, Агар залишила Ізмаїла під кущем, а сама відійшла убік. Обоє плакали. “Почув Бог голос юнака” (в. 17). Господь подбав про Агар та Ізмаїла і був із ними.
Часи розпачу, коли ми відчуваємо повну самотність, спонукають нас звертатися до Бога. Яка втіха знати, що в такі хвилини, як і протягом усього життя, Він чує нас, дбає про нас і залишається з нами!
Як Бог піклувався про вас, коли ви відчували себе на самоті? Як ви відгукнулися на Його турботу?
Я дякую Тобі, Боже, що ніколи не залишаюся сам. Допоможи мені в часи розпачу.
Нещодавно я побачив фотографію скульптури Мойсея роботи Мікеланджело. На крупному плані було добре видно маленький опуклий м’яз на правій руці. Цей м’яз називається Musculus abductor digiti minimi, і його єдина функція полягає в піднятті мізинця. Мікеланджело, відомий як майстер найдрібніших деталей, приділяв пильну увагу тілам людей, яких увічнював у скульптурах, показуючи те, що більшість просто не помітила б. Не дуже багато скульпторів вивчили людське тіло так, як він. Проте деталі, закарбовані ним у мармурі, перш за все були спробами показати щось більше – безсмертну душу, внутрішнє життя людини. І, звичайно, йому це не вдалося.
Тільки Бог знає, що відбувається в людському серці. Якими б уважними та досвідченими ми не були, все одно зможемо побачити один в одному лише тінь істини. А Бог бачить не тіні, а справжню картину. “Ти, Господи, знаєш мене, Ти бачив мене”, – писав пророк Єремія (Єр. 12:3). Боже знання не теоретичне і не умоглядне. Він не дивиться на нас з відстані, а проникає в найпотаємніші глибини нашої сутності. Бог знає про нас те, що нам самим інколи важко зрозуміти.
Якими б не були наші проблеми і що б не діялося в наших серцях, Бог бачить нас і по-справжньому знає нас.
Чому ви почуваєтеся самотніми, забутими чи непотрібними? Як впливає на ваш стан думка про те, що Бог вас знає?
Боже, у цьому світі я самотній. Але мене втішає думка про те, наскільки Ти мене знаєш. Я втішаюсь і захоплююсь цією істиною.
“Та Йосія… не послухався слів Нехо, що були з Божого наказу”. — 2 Хронік 35:22
У студентські роки мені доводилося їздити машиною в коледж і додому нудною, пустельною місцевістю. Дорога була довга і пряма, тому я не раз перевищував дозволену швидкість. Спершу патрульна служба видала мені попередження. Потім виписала штраф. А потім, зовсім скоро, мене знову зловили на перевищенні на тому самому місці.
Відмова прислухатися може призвести до сумних наслідків. Трагічним прикладом цього є доля Йосії, доброго і вірного царя. Коли єгипетський фараон Нехо йшов через Юдею, щоб допомогти Ассирії в боротьбі проти Вавилону, Йосія вийшов йому навперейми. Нехо відправив послів, щоб сказати йому: “Бог наказав мені спішити. Не протився Богові, що зо мною” (2 Хр. 35:21). Господь насправді послав Нехо в цей похід, але Йосія “не послухався слів Нехо, що були з Божого наказу, і прийшов воювати в долині Меґіддо” (в. 22). У битві він був тяжко поранений і помер. “Вся Юдея та Єрусалим були в жалобі по Йосії” (в. 24).
Цар, який любив Бога, дізнався на гіркому досвіді, що впертість і небажання слухати Бога, Який може говорити через інших людей, не призводять ні до чого доброго. Нехай Бог дарує нам смирення, щоб завжди перевіряти свій духовний стан і бути уважними до Його мудрості.
В яких сферах життя вам особливо потрібна Божа мудрість? Як ви слухатимете Його сьогодні?
Мудрий і люблячий Боже, допоможи мені смиренно прислухатися до Твоєї мудрості. Дякую, що коли я прошу, Ти даєш “просто і без докорів” (Як. 1:5).
