«Настане такий час, – говорить Господь, – коли Я виконаю всі добрі слова, які Я заповів Ізраїлевому поколінню та роду Юди».
Єремії 33:14
Багато людей посміялися б над Єремією, коли він сказав ці слова. Чому? Тому що здавалося, що Бог покинув Ізраїль та Юду.
У цьому місці біблійної історії Ізраїль зник — його знищила загарбницька армія. Тепер Юда залишився сам, а інша величезна армія стоїть біля їхніх воріт, щоб знищити і їх. Ситуація не могла бути більш безнадійною.
Чи переживали ви щось подібне? Можливо, це була втрата, що змінила життя, або неймовірно важка новина. У такі болючі моменти може здаватися, що довіряти Божим обітницям неможливо. Люди, які слухали Єремію, напевно, відчували себе так само. Але це не був кінець їхньої історії, тому що обставини не можуть зруйнувати Божі обітниці.
Так, ворог увірвався і забрав Божий народ у полон на десятиліття. Але Бог не покинув Свій народ і не відмовився від Своїх обітниць. З часом Він визволив Свій народ з полону і повернув його додому.
Бог не залишив і вас у вашому болю. Вам може здаватися, що з вашої ситуації немає виходу, або що ваш вибір позбавляє вас Божої любові. Але Бог виконує Свої обітниці.
Поколіннями після повернення з полону Божий народ боровся. Вони продовжували стикатися з горем, невдачами, навалами та полоном. Але коли вони найменше цього очікували, Бог виконав Свою обітницю. Він послав Свого Сина Ісуса, щоб привести всіх, включаючи народ Ізраїлю та Юдеї, до нового і кращого майбутнього.
Божа обітниця про краще майбутнє стосується і вас. Коли ми йдемо за Богом усім своїм життям, ми знаходимо мир, силу і задоволення. І ми живемо з упевненістю, знаючи, що одного дня ми проведемо вічність з Ісусом. Ми живемо новим життям, вірячи, що Бог виконав Свою обітницю.
“І ви кликатимете до Мене, і підете, і будете молитися Мені, а Я буду прислуховуватися до вас”. — Єремії 29:12
Коли пастор Тимофій під час подорожей носить білий комірець священика, його часто зупиняють незнайомі люди. “Помоліться за мене, будь ласка”, – кажуть люди в аеропорту, коли бачать білу стрічку на його простому темному костюмі. Під час нещодавнього польоту жінка, помітивши його, опустилася на коліна біля його крісла, благаючи: “Ви пастор? Чи не помолитесь ви за мене?” І пастор Тимофій помолився.
Уривок із книги пророка Єремії проливає світло на те, чому ми вважаємо, що Бог чує і відповідає на молитву. Богу не байдуже! Він запевнив Свій улюблений, але грішний, вигнаний народ: “Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, – говорить Господь, – думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію” (Єр. 29:11). Бог передбачив час, коли народ повернеться до Нього. “І ви кликатимете до Мене, і підете, і будете молитися Мені, а Я буду прислуховуватися до вас. І будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем” (вв. 12-13).
Це та багато іншого про молитву пророк дізнався, перебуваючи в ув’язненні. Бог запевнив його: “Покликуй до Мене – і тобі відповім, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаєш” (Єр. 33:3).
Ісус також закликає нас молитися: “Знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання” (Мт. 6:8). Тож “просіть”, “шукайте” і “стукайте” в молитві (Мт. 7:7). Він знає нас і хоче нас почути. Принесіть Йому свої турботи прямо зараз.
Як часто ви молитесь? Що ви скажете Богу сьогодні?
Дорогий Боже, Твої турбота і знання надихають мене молитися. Дякую за відповіді.
Автор: Патриція Рейбон
Чи вам коли-небудь доводилося стикатися з ситуацією, коли двоє людей повинні були б перебувати у згоді, але цього не було? Можливо, це були ваші батьки, або ваш начальник та начальник вашого начальника, або двоє друзів. У вас було певне питання, і від однієї людини ви отримували на нього зовсім іншу відповідь, ніж від другої. Наскільки це спантеличує?
Такого ніколи не відбувається з Богом та Його Сином, Ісусом.
У Євангелії від Іоана 3:34-35 сказано: “Адже Той, Кого Бог послав, мовить слова Божі і сповнений Духом Божим. Отець любить Сина Свого і дав Йому владу над усім”. Ці вірші дають нам знати, наскільки особливе значення має Ісус для Бога і скільки сили та любові Бог Йому дав.
Ісус говорить Божі слова, знає Божу волю та має Божу силу. Господь Бог та Ісус завжди перебувають у згоді.
Оскільки Ісус говорить словами Бога, ми можемо бути впевнені, що кожне Його слово є правдивим і з точністю відображає природу Бога.
Оскільки Христос послав нам Святого Духа, ми можемо довіряти тому, що Він перебуває у повній згоді з волею Бога.
Оскільки Ісус має силу Бога, ми можемо вірити, що те, що Він говорить, збудеться.
Бог любить Ісуса. Бог уповноважує Ісуса. Бог говорить через Ісуса. Це означає, що ми можемо повністю довіряти Ісусу. Він має всю владу та повноваження і говорить Істину, бо Його слова походять безпосередньо від Бога.
У нашому повсякденному житті ми часто стикаємося з моментами невизначеності та темряви. Іноді наше життя стає заплутаним або складним через суперечки та незгоду. Однак незважаючи ні на що, ми знаємо, що Бог та Христос єдині. Ісус був досконалим відображенням серця Бога, тому Його любов і жертва ще більше вчать нас про те, Ким є Бог.
Отже, нумо використовувати це послання в нашому житті. Нумо повністю довіряти Ісусу, адже Він говорить від імені Бога і має необмежену силу. Нумо також намагатися бути схожими на Ісуса, промовляючи слова Бога та вірячи у Його силу.
Уявіть собі: ваш брат мертвий уже чотири дні. Горе настільки всепоглинаюче, що кожна частина вас відчуває оніміння. Ваші сльози висохли, але біль далеко не зник.
Потім з’являється Ісус — ваш друг, Якого вважають Месією, Якого пророкували, Спасителем світу, Який творив дивовижні чудеса. Тільки … Він був там не для того, щоби не дати вашому брату померти.
Але потім Він робить щось абсолютно несподіване: Він каже вашому брату, який помер чотири дні, вийти з могили … , і ваш брат слухає. Лазар виходить — живий.
Ісус знав, що воскресіння Лазаря було лише передчуттям того, що мало статися. Зрештою він переможе смерть — назавжди. Зрештою, могила не матиме останнього слова. Ті, хто вірять у Нього, ніколи не помруть по-справжньому, а перенесуться з цього зламаного світу до чогось набагато кращого.
Ось чому ті самі слова, які Ісус сказав сестрі Лазаря, Марті, безпосередньо перед чудесним моментом Лазаря, є такими ж словами, які Ісус сказав би вам…
«Я є воскресіння і життя! — Сказав Ісус. — Хто вірить у Мене, хоч і вмре, буде жити. І жоден, хто живе й вірить у Мене, не помре ніколи. Чи ти віриш цьому?»
Іоана 11:25-26
Марта, ймовірно, мала мільярд питань і, можливо, стільки ж сумнівів. Але вона була з Ісусом, вона бачила Його силу, і вона не могла заперечити Його любов. І тому Марта відповіла:
«Так, Господи! — Сказала вона. — Я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Котрий мав прийти у світ»
Іоана 11:27
Хоча наші земні тіла помруть, у Бога є більше, ніж ми можемо собі уявити.
Ви вірите в це?
Нехай наші серця вторять серцю Марти, вірячи що Господь є саме тим, ким Він Себе називає. Довіряймо Богові більше, ніж бачать наші очі. Маймо віру, щоб іти за Ним до кінця.
“Життя з’явилось, і ми бачили, і свідчимо”. — 1 Івана 1:2
У 1986 році Чорнобильська ядерна катастрофа в Україні привернула увагу всього світу. Коли масштаби аварії стали очевидними, урядовці кинулися до критично важливого завдання – стримування радіації. Смертоносні гамма-промені від високорадіоактивних уламків продовжували знищувати роботів, задіяних для ліквідації наслідків аварії.
Тож довелося використовувати “біороботів” – людей! Тисячі героїчних людей стали “чорнобильськими ліквідаторами”, утилізуючи небезпечний матеріал “змінами” по дев’яносто секунд або й менше. Люди, ризикуючи власним життям, робили те, що не могла зробити техніка.
Дуже давно наш бунт проти Бога також спричинив катастрофу, яка призвела до всіх інших катастроф (див. Бут. 3). Через Адама і Єву ми розлучилися з Творцем і перетворили наш світ на токсичний безлад. Ми ніколи б не змогли прибрати його самостійно.
У цьому й полягає сенс Різдва. Апостол Іван написав: “Життя з’явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й з’явилося нам” (1 Ів. 1:2). Далі Іван проголосив: “Кров Ісуса Христа, [Божого] Сина, очищує нас від усякого гріха” (в. 7).
Ісус забезпечив те, чого не могло дати Його створіння. Коли ми віримо в Нього, Він відновлює нас у правильних стосунках зі Своїм Отцем. Він ліквідував саму смерть. І з’явилося життя.
Як ви намагаєтесь прибрати власний безлад? Як ви можете вже сьогодні віддати Ісусу свої проблеми?
Люблячий Боже, дякуємо за те, що Ти послав Свого Сина в цей світ, щоб прибрати наш безлад.
Автор: Тім Густавсон
Однією з найважливіших біблійних тем є ваше власне серце. У всій біблійній історії Бог показує, що Його не так цікавлять ваші гроші, час чи послуги, як ваше серце.
Чому це важливо? Ісус навчав Своїх учнів, що серце є центром нашого життя. Наші емоції та бажання випливають із стану нашого серця. Якщо Бог отримує доступ до нашого серця, за ним слідує решта нашого життя.
У Матвія 6:21 Ісус каже, що де наш скарб, там буде й наше серце. Речі, які ми цінуємо в нашому житті, показують, де насправді перебуває наше серце. Те, про що ми думаємо, на що витрачаємо гроші та використовуємо свою енергію, щоб досягти цього, – ось де наше серце.
Але недостатньо просто не дозволяти нашим серцям зосереджуватися на цих речах. Натомість нам потрібно привчати наші серця зосереджуватися на Ісусі. Апостол Павло заохочує нас зосереджуватись на тому, що від Бога:
На закінчення, брати і сестри мої, скажу вам таке: думайте лише про те, що правдиве, благородне, справедливе, чисте, приємне, почесне, відмінне, й гідне похвали!
Филип’ян 4:8
Таке мислення спонукає наше серце цінувати Ісуса як наш скарб понад усе на землі.
Якщо ви чесні з собою, де б ви сказали знаходиться зараз ваш скарб? На що ви витрачаєте час і гроші? Подумайте, як ці речі показують, де справді ваше серце. Проводити час за Божим Словом і молитвою – чудовий спосіб повернути наші серця до Бога.
“І всіх став просити, щоб серцем рішучим трималися Господа”. — Дії 11:23
“Суцільне натхнення” . Цією фразою Джон Толкін описав особисту підтримку, яку йому надавав його друг і колега Клайв Льюїс під час написання епічної трилогії “Володар перснів”. Робота Толкіна над серією була кропіткою і вимогливою, і він особисто більше двох разів переписував свої довжелезні рукописи. Коли він надіслав їх Льюїсу, той відповів: “Усі довгі роки, які ви витратили на це, виправдані”.
Можливо, найвідомішим натхненником у Біблії був Йосип з Кіпру, більш відомий як Варнава (що означає “син потіхи”), ім’я, яке йому дали апостоли (Дії 4:36). Саме Варнава заступився за Павла перед апостолами (Дії 9:27). Пізніше, коли язичники почали вірувати в Господа Ісуса Христа, Лука розповідає, що Варнава “всіх став просити, щоб серцем рішучим трималися Господа” (Дії 11:23). За словами Луки, він “добрий був муж, повний Духа Святого та віри”, і через нього “прилучилось багато народу до Господа” (в. 24).
Цінність слів підбадьорення неможливо виміряти. Коли ми пропонуємо іншим слова віри та любові, Бог, Який дає “вічну потіху” (2 Сол. 2:16), може діяти через те, чим ми ділимось, щоб назавжди змінити чиєсь життя. Нехай Він допоможе нам запропонувати комусь сьогодні “суцільне натхнення”!
Кого б ви хотіли підбадьорити? Яким чином ви можете поділитися з ними Божою любов’ю через добрий вчинок або добре слово?
Дорогий Боже, будь ласка, допоможи мені сьогодні стати для когось підбадьоренням.
Автор: Джеймс Бенкс
Ви колись спотикалися в темній кімнаті чи намагалися ходити вночі, коли не було світла? Можливо, ви натрапили на стіну або вдарились у щось ногою. Ви пам’ятаєте, як чудово було увімкнути світло, щоб бачити, куди ви йдете?
Слово Боже каже, що ми також ходимо в темряві. Наше життя без Ісуса характеризується саме цим – темрявою. Коли ми намагаємося прожити життя власними силами, ми неминуче зазнаємо невдачі та створюємо проблеми.
Ісус – це світло, яке сяє в темряві навколишнього світу і в нашому власному житті. Він висвітлює істину світу, щоб ми не залишалися бранцями наших старих шляхів, а могли бути перетворені Ісусом через прощення.
Без Його світла, що сяє у темряві, ми не впізнали б істини.
Ісус також є Тим, Хто спрямовує наші шляхи. Подібно до того, як ми спотикаємось у темряві без фізичного світла, Ісус — це світло, яке освітлює нам шлях життя.
Іоана 1:5 також каже нам, що світло Ісуса нічим не може бути переможене. Немає духовних сил чи культурних подій, які могли б перевершити світло Ісуса. І ніхто нічого не може зробити, щоб відлучити нас від Божої любові та світла.
Якими б похмурими не здавалися обставини, ми покликані ходити у світлі Ісуса. Фізичний світ висвітлює світ навколо нас, але світло Христа висвітлює красу в усьому.
Проведіть сьогодні трохи часу в молитві, подякувавши Ісусу за спасіння, яке у вас є, а також попросіть Його продовжувати висвітлювати ваш життєвий шлях. Потім дозвольте світлу Ісуса сяяти через вас, через вашу любов до оточуючих вас людей.
“Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину?” — Михея 7:18
Напередодні національного свята Дня подяки президент США вітає двох індичок у Білому домі, перш ніж дарувати їм президентське помилування. Замість того, щоб стати головною стравою традиційного обіду на День подяки, індички безпечно доживатимуть решту свого життя на фермі. Хоча птахи не можуть осягнути даровану їм свободу, ця незвичайна щорічна традиція підкреслює життєдайну силу помилування.
Пророк Михей розумів значення помилування, коли писав суворе попередження ізраїльтянам, які ще перебували в Єрусалимі. Він сказав, що Бог свідчить проти народу (Мих. 1:2) за їхнє прагнення до зла і потурання жадібності, нечесності та насильству (Мих. 6:10-15).
Водночас, незважаючи на ці непокірні вчинки, Михей закінчує свою книгу з надією, яка ґрунтується на обітниці, що Бог не гнівається вічно, що Він прощає провину і пробачає прогріх (Мих. 7:18). Будучи Творцем і Суддею над усім, Він може авторитетно заявити, що не буде тримати наші вчинки проти нас через Свою обітницю, дану Аврааму (в. 20), яка остаточно здійснилася через смерть та воскресіння Ісуса.
Отримати прощення за всі гріхи – це незаслужений дар, який приносить величезні благословіння. У міру того, як ми осягаємо все більше і більше переваг Божого повного прощення, будемо відповідати Йому хвалою та вдячністю.
Якими є блага від прощення, яке пропонує Бог? Як воно спонукає до прояву вдячності?
Милостивий Отче, допоможи мені жити з почуттям вдячності за прощення, яке Ти мені дарував.
Автор: Ліза Самра
Писання абсолютно ясно каже, що християни повинні бути відомі своєю любов’ю. Знову і знову Слово Боже каже нам, що любов має бути нашою найважливішою якістю.
Можливо, ви знайомі зі словами Ісуса в Євангелії від Матвія 22:36-40, де Він каже, що найбільша заповідь — це любити Бога всім нашим єством. Але не менш важливо й те, щоб ми любили інших.
Ісус навіть говорить в Іоана 13:35, що кожен впізнає в нас Його учнів за тим, як ми любимо інших. Нас не впізнають за знанням Біблії, за нашими сім’ями, за кар’єрним шляхом, який ми обираємо, або за кількістю часу, проведеного в церкві. Хоча все це важливо, Ісус каже, що найважливіша якість — це те, як ми любимо інших людей.
Петра 4:8 каже нам те ж саме: ми повинні бути серед найулюбленіших людей на землі, і нашою метою має бути глибока любов одне до одного. Петро, автор цього вірша, також каже, що любов — це ключ до прощення інших. Так само, як Ісус пробачив нас, наша любов до інших людей повинна спонукати нас прощати тих, хто образив нас.
Прощення тих, хто погано з нами поводився, — одне з найважчих завдань: для цього ми повинні глибоко любити. Ось чому прощення є свідченням життя, відзначеного Божою любов’ю.
Отже, якби ваших найближчих друзів запитали про ваші найкращі якості, що б вони відповіли? Чи було б вашою головною якістю те, наскільки ви любите інших? Якщо ні, знайте, що ви не самотні. Ніхто з нас не ідеальний, і нам усім потрібно робити це краще.
Отже, які кроки ви можете зробити, щоб більше любити інших? Чи є люди, які образили вас, яких вам потрібно пробачити? Чи є люди, яких ви образили, і з якими вам потрібно примиритися? Складіть список дій, як ви можете проявляти любов до інших людей. Сьогодні приділіть трохи часу тому, щоб попросити Бога допомогти вам стати більш люблячими.
