“Яке то величне на цілій землі Твоє Ймення”. — Псалом 8:2
Дванадцятого липня 2022 року вчені очікували на перші знімки з нового космічного телескопа Джеймса Вебба. Найсучасніший телескоп може зазирнути у Всесвіт далі, ніж будь-коли зазирало людство. Раптом з’являється зображення, від якого перехоплює подих: кольоровий космічний пейзаж туманності Каріна, який ніколи раніше не бачили таким. Один астроном НАСА процитував Карла Сагана, відомого атеїста: “Десь на нас чекає щось неймовірне”.
Іноді люди можуть дивитися Богу в очі і не бачити Його. Однак псалмоспівець Давид дивився на небо і точно знав, що він бачив: “Слава Твоя понад небесами” (Пс. 8:2). Саган був правий стосовно чогось “неймовірного”, що нас очікує, однак він не усвідомив того, що осягнув Давид: “Коли бачу Твої небеса – діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив, – то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї?” (вв. 4-5).
Коли ми бачимо знімки далекого космосу, то дивуємось не стільки технологіям, скільки тому, що ми є свідками Божого творіння. Ми дивуємось тому, що в безмежності творіння Бог зробив людину “володарем творива рук Своїх” (в. 7). Дійсно, “на нас чекає щось неймовірне”, і це Бог, Який чекає, щоб привести віруючих в Ісуса до Себе, коли Він знову повернеться на землю. Це найбільш захоплюючий образ з усіх існуючих!
Які думки у вас виникають, коли ви дивитесь на зображення далекого космосу? Як ви відчуваєте в них Бога?
Бог Творець, я вражений славою небес і красою Твого творіння. Дякую, що посеред такого дивовижного творіння Ти піклуєшся про мене!
“І радість я похваляв: що немає людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, та пити, та тішитися”. — Еклезіястова 8:15
Щовесни в Японії солодко пахучий цвіт сакури заливає всю країну вишуканими блідими та яскравими рожевими барвами, тішачи почуття як мешканців, так і туристів. Короткочасність цвітіння культивує в японців гостре усвідомлення того, що треба насолоджуватись красою та ароматом, поки вони тривають. Японці називають цю свідому насолоду чимось, що швидко змінюється, “моно-но аваре”.
Людям властиво шукати і продовжувати відчуття радості. Однак дійсність того, що життя пронизане труднощами, означає: ми повинні розвивати здатність дивитися на біль і задоволення через призму віри в люблячого Бога. Ми не повинні бути надмірно песимістичними, як і не повинні створювати собі нереально “сонячний” погляд на життя.
Книга Еклезіястова пропонує нам корисну модель. Хоча цю книгу іноді вважають каталогом негативних висловлювань, той самий цар Соломон, який писав, що “марнота усе” (Екл. 1:2), також заохочував своїх читачів знаходити радість у простих життєвих речах, кажучи: “І радість я похваляв: що немає людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, та пити, та тішитися” (Екл. 8:15).
Радість приходить, коли ми просимо Бога допомогти нам “мудрість пізнати” і навчитися бачити “усякий чин Бога” (вв. 16-17), як у прекрасні періоди життя, так і у важкі (Екл. 3:11-14; 7:13-14), знаючи, що ні те, ні інше не є постійним по цей бік небес.
У якому періоді життя ви зараз перебуваєте? Як у ньому знайти радість?
Дорогий Отче, дякую, що Ти є джерелом краси та радості в моєму житті.
Автор: Кірстен Холмберг
“Як живий Господь, – те, що скаже Господь, тільки те говоритиму!” — 2 Хронік 18:13
Після Паризької мирної конференції, яка завершила Першу світову війну, французький маршал Фердинанд Фош з гіркотою зауважив: “Це не мир. Це перемир’я на двадцять років”. Погляд Фоша суперечив поширеній думці, що цей жахливий конфлікт стане “війною, яка покладе край усім війнам”. Двадцять років і два місяці потому вибухнула Друга світова війна. Фош мав рацію.
Багато років назад Міхей, єдиний істинний Божий пророк в регіоні того часу, послідовно пророкував жахливі військові наслідки для Ізраїлю (2 Хр. 18:7). На противагу йому чотириста фальшивих пророків царя Ахава пророкували перемогу. Один із чиновників Ахава сказав Міхею: “Ось слова тих пророків, – одноусно звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє таке, як кожного з них, – і ти говоритимеш добре” (в. 12).
Міхей відповів: “Те, що скаже Господь, тільки те говоритиму” (в. 13). І він пророкував про “Ізраїля, розпорошеного по горах, немов вівці, що не мають пастуха” (в. 16). Міхей був правий. Арамеї вбили Ахава, а його військо розбіглось (вв. 33-34; 1 Цар. 22:35-36).
Ми, послідовники Ісуса, ділимося звісткою, яка суперечить загальноприйнятій думці. Ісус сказав: “До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене” (Ів. 14:6). Багатьом не подобається це послання. Як кажуть люди, воно занадто ексклюзивне . Однак Христос приносить обнадійливу звістку, яка є всеохоплюючою . Він вітає кожного, хто до Нього звертається.
Якщо Дух спонукає вас щось сказати або зробити, як це виконати з любов’ю? Коли ваші власні припущення потребували Божого випробування?
Небесний Отче, будь ласка, даруй мені мудрість розпізнавати Твою істину.
“Ваше ж слово хай буде: «так-так», «ні-ні». А що більше над це, то те від лукавого”. — Матвія 5:37
Коли Гандальф Сірий зіткнувся з Саруманом Білим, стало зрозуміло, що останній відійшов від того, що мав би робити – допомагати захищати Середзем’я від влади злого Саурона. Більше того, Саруман вступив у союз із Сауроном! У цій сцені з фільму “Братство персня”, заснованого на класичному творі Толкіна, двоє колишніх друзів вступають в епічну битву добра проти зла. Якби ж то Саруман не збився з курсу і робив те, що було правильним!
Цар Саул також не зміг втриматись на правильному шляху. В одній з історій розповідається, що він “повиганяв [з Ізраїлю] ворожбитів та віщунів” (1 Сам. 28:3). То був правильний крок, адже Бог оголосив, що захоплення окультизмом є “гидотою” (Повт. 18:9-12). Втім, коли Бог не відповів на благання царя (через його ж попередні гріхи) стосовно того, як впоратись з величезною филистимською армією, Саул звелів: “Пошукайте мені жінку-ворожку, і я піду до неї, і запитаю її” (1 Сам. 28:7). Яка зміна курсу! Зрештою, Саул зазнав поразки, оскільки сам порушив свій же попередній наказ, який був правильним.
Через тисячоліття Ісус сказав Своїм учням: “Ваше ж слово хай буде: «так-так», «ні-ні». А що більше над це, то те від лукавого” (Мт. 5:37). Іншими словами, якщо ми зобов’язались слухатись Христа, життєво важливо дотримуватись цієї обіцянки. Отже, залишаймося в Христі, з Божою допомогою!
Що допомагає вам дотримуватись власних зобов’язань? Чому так важливо не відступати від правильного шляху?
Дорогий Ісусе, будь ласка, допоможи мені йти Твоїми шляхами.
Чого найбільше не вистачає в нашій країні сьогодні? Як це не прикро – миру. Навіть сьогоднішнє свято Воскресіння Ісуса Христа затьмарене тим, що багато родин святкують його не у себе вдома. А ще багато чоловіків, синів і дочок це свято зустрічають в окопах на нулі. Саме тому сьогоднішня Пасха в Україні має піксельні кольори. Бо саме завдяки нашим захисникам ми можемо бути в церкві і святкувати це велике свято.
Що ж такого особливого є в мирі, що коли він є, ми сприймаємо його як щось звичне, а коли його втрачаємо – то все навколо стає безрадісним і тривожним?
Війна, що поки триває в нашій країні, нагадала наскільки цінним є мир. Бо коли наші сусіди вирішили принести свій «руський мир», для багатьох людей все поділилося на «до» і після». І ось так виглядали деякі міста до приходу «руського миру» і після.
Київ, Харків, Ірпінь… Багато красивих і зелених міст перетворилися на попелища і руїни. Чому? Бо вони втратили справжній мир, а натомість до них прийшов диявольський, бісовський «руський мир».
Насправді мир – це той стан, для якого нас створив Господь. Тому жити без миру дуже важко і я би сказав – неможливо. Про це нагадує нам сьогоднішнє свято, бо саме для цього прийшов наш Господь Ісус Христос.
Чи знаєте ви, які перші слова сказав Ісус після воскресіння своїм учням? Так, ви не помилились, Він сказав: «Мир вам».
Про це ми можемо прочитати в Євангелії від Івана у 20 розділі:
«Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з’явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам!» (Iван.20:19)
Але виникає логічне запитання, про який саме мир говорить нам Господь Ісус? Він каже про той мир який потрібен кожній людині і без якого ми не можемо мати справжнього миру. Це те, заради чого він пішов на хрест, заради чого пролив Свою кров і заради чого віддав життя. Що це за мир? Це мир з нашим Творцем – Небесним Батьком.
Якщо цей мир такий важливий, що Ісус віддав Своє життя, то як його ми можемо отримати? Про це Христос каже трохи далі у цьому Євангелії:
«Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім’я Його!» (Iван.20:31)
То як саме ми можемо мати Божий мир? Тільки через віру в Ісуса Христа, як свого особистого Спасителя. Цей мир починається з покаяння і саме через нього ми отримуємо прощення гріхів і примирення з Небесним Батьком. Саме цей мир потрібен кожному і особливо в нашій країні. І саме без цього миру не буде по справжньому щасливого життя, навіть тоді, коли війна в нашій країні закінчиться.
Тому Ісус каже сьогодні: Мир вам! Хай цей мир буде між тобою і Богом. Між тобою і твоїми рідними. Між тобою і твоїми сусідами. І хай Господь допоможе, що цей мир прийшов також і для нашої країни.
Сто років тому пишні ліси вкривали приблизно 40 відсотків території Ефіопії, а сьогодні – лише 4 відсотки. Розчищення площ для сільськогосподарських потреб без належного захисту дерев призвело до екологічної кризи. Переважна більшість невеликих ділянок зелених насаджень, що залишилися, охороняються церквами. Протягом століть місцеві ефіопські православні церкви плекали ці оазиси посеред безплідної пустелі. Якщо ви подивитесь на аерофотознімки, то побачите зелені острівці, оточені коричневим піском. Церковні лідери наполягають, що догляд за деревами є частиною їхнього послуху Богу як управителів Його творіння.
Пророк Ісая писав до ізраїльського народу, який жив у посушливій місцевості. Він указав на задумане Богом майбутнє, в якому “звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте” (Іс. 35:1). Бог хоче зцілити не лише Свій народ, але й усю землю. “Я створю нове небо та землю нову” (Іс. 65:17). У Божому новому світі “пустиня… зацвіте, мов троянда” (Іс. 35:1).
Божа турбота про творіння, включно з людьми, спонукає нас також піклуватися про нього. Ми можемо жити в гармонії з Його планом щодо остаточного зцілення світу, піклуючись про те, що Він створив. Ми також можемо долучитися до Божої справи, аби всі види пустель зацвіли життям і красою.
Де ви бачите безплідне і страждаюче творіння? Як посприяти тому, аби пустелі зацвіли?
Господи Боже, будь ласка, покажи, як допомогти в зціленні та відновленні того, що зламано у світі.
“Ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам”. — Римлян 12:6
Десять років тому я був присутнім на ретриті в коледжі, де всі говорили про особистісний тест. “Я ISTJ!” – казав один. “Я ENFP”, – промовив інший. Я в цьому зовсім не розбирався, тому, жартуючи, сказав: “А я АБВГД”.
З того часу я багато чого дізнався про тести на тип особистості. Наведені вище літерні позначення – це результати тесту Майєрса-Бріггса. Є й інші, наприклад, DiSC. Я знаходжу їх цікавими, оскільки з їхньою допомогою можна краще зрозуміти себе, дізнатися про свої сильні та слабкі сторони. За умови, що ми не зловживаємо ними, вони можуть стати корисним інструментом, який Бог використовує для нашого розвитку.
Святе Письмо не пропонує нам особистісних тестів. Однак воно стверджує унікальність кожної людини в Божих очах (див. Пс. 138:14-16; Єр. 1:5) і показує, як Бог наділяє кожного з нас унікальними дарами для служіння іншим у Його Царстві. У Посланні до римлян апостол Павло починає розкривати цю ідею, коли говорить: “Ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам” (Рим. 12:6).
Павло пояснює, що ці дари призначені не для нас самих, а для служіння Божому народу, тілу Христа (в. 5). Вони є відображенням Його благодаті та доброти, що діють у кожному з нас і через нас. Вони спонукають кожного християнина бути унікальною “посудиною” в служінні Богу.
Якими дарами Бог вас обдарував для служіння іншим? Якщо ви не впевнені, які саме у вас дари, хто може допомогти вам розпізнати їх?
Небесний Отче, дякую за дари, які Ти мені дав. Будь ласка, допоможи мені використовувати їх у служінні Тобі.
“Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене”. — Івана 14:21
Під час нашої весільної церемонії пастор запитав мене: “Чи обіцяєш ти любити, шанувати і слухатися свого чоловіка, поки смерть не розлучить вас?” Дивлячись на свого нареченого, я прошепотіла: “Слухатися?” Ми будували наші стосунки на любові та повазі, а не на сліпій покірності, як це випливало з весільної обітниці. Батько мого чоловіка зняв на відео той момент, коли я з широко розплющеними очима обмірковувала слово “слухатися” і потім сказала: “Так”.
З роками Бог показав мені, що мій опір слову “слухатися” не мав нічого спільного з неймовірно складними стосунками між чоловіком та дружиною. Я думала, що воно означає “насильницьке підпорядкування”, однак Святе Письмо не підтримує такого тлумачення. Навпаки, слово “слухатися” в Біблії виражає багато способів, якими ми можемо любити Бога. Ми з чоловіком святкуємо тридцять років шлюбу, і за допомогою Святого Духа ми ще вчимося любити Господа та один одного.
Коли Ісус сказав: “Якщо ви Мене любите, – Мої заповіді зберігайте” (Ів. 14:15), то Він показав, що виконання Писання є наслідком наших люблячих і близьких стосунків із Ним (вв. 16-21).
Любов Ісуса безкорислива і ніколи не буває насильницькою чи жорстокою. Якщо ми йдемо за Ним і шануємо Його в усіх наших стосунках, Святий Дух допоможе нам сприймати послух Йому як мудрий і люблячий акт довіри та поклоніння.
Як сприйняття покірності Богу, як акту любові та довіри, змінює ваше розуміння Божого заклику до прояву покірності? Як Бог довів, що ви можете Йому довіряти?
Господи Ісусе, будь ласка, допоможи мені любити Тебе та інших через послух Твоєму Слову.
“Вони прийдуть з плачем, та Я їх попроваджу в утіхах”. — Єремії 31:9
Одного ранку, вийшовши з дому, Дін побачив друзів, які чекали на нього з повітряними кульками. Його друг Джош вийшов вперед і сказав, простягнувши Діну конверт: “Ми надіслали твої вірші на конкурс”. Всередині була картка з написом “Перше місце”, і незабаром усі плакали від радості. Друзі Діна зробили прекрасну справу, підтвердивши його талант.
Плач від радості є парадоксальним досвідом. Сльози зазвичай є реакцією на біль, а радість виражається сміхом, а не сльозами. Італійські психологи зауважили, що сльози радості з’являються в миті відчуття глибокого особистісного сенсу, наприклад, коли ми відчуваємо, що нас глибоко люблять, або коли ми досягаємо великої мети. Це спостереження привело їх до висновку, що сльози радості вказують на сенс нашого життя.
Я уявляю сльози радості, що лилися скрізь, куди б не йшов Ісус. Як могли не плакати від радості батьки сліпонародженого, коли Ісус його зцілив (Ів. 9:1-9), або Марія і Марфа, коли Він воскресив їхнього брата? (Ів. 11:38-44). Бог каже, що коли Його народ потрапить у відновлений світ, “вони прийдуть з плачем, та Я їх попроваджу в утіхах” (Єр. 31:9).
Якщо сльози радості показують нам сенс нашого життя, уявіть собі той майбутній великий день. Коли сльози потечуть по наших обличчях, ми без сумніву зрозуміємо, що сенс життя завжди полягав у тому, щоб ми жили в близьких стосунках із Богом.
Коли ви востаннє плакали від радості? У чому, на вашу думку, полягає сенс життя?
Небесний Отче, дякую за радість, що чекає на люблячих Тебе.
Сьогодні Пасха виглядає так.
Коли Ісус воскрес та явився своїм учням, перше що Він сказав, було: “Мир вам!”
Цей мир не прийшов сам собою, а був куплений жертвою Христа – Його смертю і воскресінням.
Сьогодні мир також купується кров’ю і жертовністю наших воїнів. І саме тому сьогодні Пасха має колір піксель.
