Чого найбільше не вистачає в нашій країні сьогодні? Як це не прикро – миру. Навіть сьогоднішнє свято Воскресіння Ісуса Христа затьмарене тим, що багато родин святкують його не у себе вдома. А ще багато чоловіків, синів і дочок це свято зустрічають в окопах на нулі. Саме тому сьогоднішня Пасха в Україні має піксельні кольори. Бо саме завдяки нашим захисникам ми можемо бути в церкві і святкувати це велике свято.
Що ж такого особливого є в мирі, що коли він є, ми сприймаємо його як щось звичне, а коли його втрачаємо – то все навколо стає безрадісним і тривожним?
Війна, що поки триває в нашій країні, нагадала наскільки цінним є мир. Бо коли наші сусіди вирішили принести свій «руський мир», для багатьох людей все поділилося на «до» і після». І ось так виглядали деякі міста до приходу «руського миру» і після.
Київ, Харків, Ірпінь… Багато красивих і зелених міст перетворилися на попелища і руїни. Чому? Бо вони втратили справжній мир, а натомість до них прийшов диявольський, бісовський «руський мир».
Насправді мир – це той стан, для якого нас створив Господь. Тому жити без миру дуже важко і я би сказав – неможливо. Про це нагадує нам сьогоднішнє свято, бо саме для цього прийшов наш Господь Ісус Христос.
Чи знаєте ви, які перші слова сказав Ісус після воскресіння своїм учням? Так, ви не помилились, Він сказав: «Мир вам».
Про це ми можемо прочитати в Євангелії від Івана у 20 розділі:
«Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з’явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам!» (Iван.20:19)
Але виникає логічне запитання, про який саме мир говорить нам Господь Ісус? Він каже про той мир який потрібен кожній людині і без якого ми не можемо мати справжнього миру. Це те, заради чого він пішов на хрест, заради чого пролив Свою кров і заради чого віддав життя. Що це за мир? Це мир з нашим Творцем – Небесним Батьком.
Якщо цей мир такий важливий, що Ісус віддав Своє життя, то як його ми можемо отримати? Про це Христос каже трохи далі у цьому Євангелії:
«Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім’я Його!» (Iван.20:31)
То як саме ми можемо мати Божий мир? Тільки через віру в Ісуса Христа, як свого особистого Спасителя. Цей мир починається з покаяння і саме через нього ми отримуємо прощення гріхів і примирення з Небесним Батьком. Саме цей мир потрібен кожному і особливо в нашій країні. І саме без цього миру не буде по справжньому щасливого життя, навіть тоді, коли війна в нашій країні закінчиться.
Тому Ісус каже сьогодні: Мир вам! Хай цей мир буде між тобою і Богом. Між тобою і твоїми рідними. Між тобою і твоїми сусідами. І хай Господь допоможе, що цей мир прийшов також і для нашої країни.
Сто років тому пишні ліси вкривали приблизно 40 відсотків території Ефіопії, а сьогодні – лише 4 відсотки. Розчищення площ для сільськогосподарських потреб без належного захисту дерев призвело до екологічної кризи. Переважна більшість невеликих ділянок зелених насаджень, що залишилися, охороняються церквами. Протягом століть місцеві ефіопські православні церкви плекали ці оазиси посеред безплідної пустелі. Якщо ви подивитесь на аерофотознімки, то побачите зелені острівці, оточені коричневим піском. Церковні лідери наполягають, що догляд за деревами є частиною їхнього послуху Богу як управителів Його творіння.
Пророк Ісая писав до ізраїльського народу, який жив у посушливій місцевості. Він указав на задумане Богом майбутнє, в якому “звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте” (Іс. 35:1). Бог хоче зцілити не лише Свій народ, але й усю землю. “Я створю нове небо та землю нову” (Іс. 65:17). У Божому новому світі “пустиня… зацвіте, мов троянда” (Іс. 35:1).
Божа турбота про творіння, включно з людьми, спонукає нас також піклуватися про нього. Ми можемо жити в гармонії з Його планом щодо остаточного зцілення світу, піклуючись про те, що Він створив. Ми також можемо долучитися до Божої справи, аби всі види пустель зацвіли життям і красою.
Де ви бачите безплідне і страждаюче творіння? Як посприяти тому, аби пустелі зацвіли?
Господи Боже, будь ласка, покажи, як допомогти в зціленні та відновленні того, що зламано у світі.
“Ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам”. — Римлян 12:6
Десять років тому я був присутнім на ретриті в коледжі, де всі говорили про особистісний тест. “Я ISTJ!” – казав один. “Я ENFP”, – промовив інший. Я в цьому зовсім не розбирався, тому, жартуючи, сказав: “А я АБВГД”.
З того часу я багато чого дізнався про тести на тип особистості. Наведені вище літерні позначення – це результати тесту Майєрса-Бріггса. Є й інші, наприклад, DiSC. Я знаходжу їх цікавими, оскільки з їхньою допомогою можна краще зрозуміти себе, дізнатися про свої сильні та слабкі сторони. За умови, що ми не зловживаємо ними, вони можуть стати корисним інструментом, який Бог використовує для нашого розвитку.
Святе Письмо не пропонує нам особистісних тестів. Однак воно стверджує унікальність кожної людини в Божих очах (див. Пс. 138:14-16; Єр. 1:5) і показує, як Бог наділяє кожного з нас унікальними дарами для служіння іншим у Його Царстві. У Посланні до римлян апостол Павло починає розкривати цю ідею, коли говорить: “Ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам” (Рим. 12:6).
Павло пояснює, що ці дари призначені не для нас самих, а для служіння Божому народу, тілу Христа (в. 5). Вони є відображенням Його благодаті та доброти, що діють у кожному з нас і через нас. Вони спонукають кожного християнина бути унікальною “посудиною” в служінні Богу.
Якими дарами Бог вас обдарував для служіння іншим? Якщо ви не впевнені, які саме у вас дари, хто може допомогти вам розпізнати їх?
Небесний Отче, дякую за дари, які Ти мені дав. Будь ласка, допоможи мені використовувати їх у служінні Тобі.
“Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене”. — Івана 14:21
Під час нашої весільної церемонії пастор запитав мене: “Чи обіцяєш ти любити, шанувати і слухатися свого чоловіка, поки смерть не розлучить вас?” Дивлячись на свого нареченого, я прошепотіла: “Слухатися?” Ми будували наші стосунки на любові та повазі, а не на сліпій покірності, як це випливало з весільної обітниці. Батько мого чоловіка зняв на відео той момент, коли я з широко розплющеними очима обмірковувала слово “слухатися” і потім сказала: “Так”.
З роками Бог показав мені, що мій опір слову “слухатися” не мав нічого спільного з неймовірно складними стосунками між чоловіком та дружиною. Я думала, що воно означає “насильницьке підпорядкування”, однак Святе Письмо не підтримує такого тлумачення. Навпаки, слово “слухатися” в Біблії виражає багато способів, якими ми можемо любити Бога. Ми з чоловіком святкуємо тридцять років шлюбу, і за допомогою Святого Духа ми ще вчимося любити Господа та один одного.
Коли Ісус сказав: “Якщо ви Мене любите, – Мої заповіді зберігайте” (Ів. 14:15), то Він показав, що виконання Писання є наслідком наших люблячих і близьких стосунків із Ним (вв. 16-21).
Любов Ісуса безкорислива і ніколи не буває насильницькою чи жорстокою. Якщо ми йдемо за Ним і шануємо Його в усіх наших стосунках, Святий Дух допоможе нам сприймати послух Йому як мудрий і люблячий акт довіри та поклоніння.
Як сприйняття покірності Богу, як акту любові та довіри, змінює ваше розуміння Божого заклику до прояву покірності? Як Бог довів, що ви можете Йому довіряти?
Господи Ісусе, будь ласка, допоможи мені любити Тебе та інших через послух Твоєму Слову.
“Вони прийдуть з плачем, та Я їх попроваджу в утіхах”. — Єремії 31:9
Одного ранку, вийшовши з дому, Дін побачив друзів, які чекали на нього з повітряними кульками. Його друг Джош вийшов вперед і сказав, простягнувши Діну конверт: “Ми надіслали твої вірші на конкурс”. Всередині була картка з написом “Перше місце”, і незабаром усі плакали від радості. Друзі Діна зробили прекрасну справу, підтвердивши його талант.
Плач від радості є парадоксальним досвідом. Сльози зазвичай є реакцією на біль, а радість виражається сміхом, а не сльозами. Італійські психологи зауважили, що сльози радості з’являються в миті відчуття глибокого особистісного сенсу, наприклад, коли ми відчуваємо, що нас глибоко люблять, або коли ми досягаємо великої мети. Це спостереження привело їх до висновку, що сльози радості вказують на сенс нашого життя.
Я уявляю сльози радості, що лилися скрізь, куди б не йшов Ісус. Як могли не плакати від радості батьки сліпонародженого, коли Ісус його зцілив (Ів. 9:1-9), або Марія і Марфа, коли Він воскресив їхнього брата? (Ів. 11:38-44). Бог каже, що коли Його народ потрапить у відновлений світ, “вони прийдуть з плачем, та Я їх попроваджу в утіхах” (Єр. 31:9).
Якщо сльози радості показують нам сенс нашого життя, уявіть собі той майбутній великий день. Коли сльози потечуть по наших обличчях, ми без сумніву зрозуміємо, що сенс життя завжди полягав у тому, щоб ми жили в близьких стосунках із Богом.
Коли ви востаннє плакали від радості? У чому, на вашу думку, полягає сенс життя?
Небесний Отче, дякую за радість, що чекає на люблячих Тебе.
Сьогодні Пасха виглядає так.
Коли Ісус воскрес та явився своїм учням, перше що Він сказав, було: “Мир вам!”
Цей мир не прийшов сам собою, а був куплений жертвою Христа – Його смертю і воскресінням.
Сьогодні мир також купується кров’ю і жертовністю наших воїнів. І саме тому сьогодні Пасха має колір піксель.
“Коли страх обгортає мене, я надію на Тебе кладу”. — Псалом 55:4
Під час планового медичного огляду в чотирирічного Келвіна було виявлено на тілі декілька плям. Йому зробили укол, а місце ін’єкції заклеїли пластиром. Вдома, коли прийшов час знімати невелику клейку плівку, хлопець злякано заскиглив. Прагнучи заспокоїти сина, батько сказав Келвіну: “Ти ж знаєш, що я ніколи не зроблю тобі нічого поганого”. Батько хотів, аби довіра сина до нього була більшою за страх зняти пластир.
Чотирирічні діти не єдині, хто боїться дискомфорту. Операції, розлука з близькими, розумові чи психологічні проблеми викликають у нас страхи, зітхання, плач і стогін.
Одним із страшних моментів у житті Давида був період, коли він опинився на території філістимлян, намагаючись втекти від заздрісного царя Саула. Коли Давида впізнали, він занепокоївся через те, що з ним може статися (див. 1 Сам. 21:11-12). “Давид… сильно боявся Ахіша, царя ґатського” (в. 13). Розмірковуючи про ті небезпечні обставини, Давид написав псалом, у якому є такі слова: “Коли страх обгортає мене, я надію на Тебе кладу, – я в Бозі хвалитиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, – що тіло учинить мені?” (Пс. 55:4-5).
Що ж робити, якщо життєві негаразди викликають у нас страхи? Ми повинні довіряти Небесному Отцю.
Які теперішні обставини викликають у вас страх? Як можна покладатися на Божу турботу, приносячи свої страхи до люблячого Небесного Отця?
Дорогий Боже, через свою людську природу та слабкість я боюся. Допоможи мені бачити та відчувати Твою любов і турботу навіть серед випробувань та дискомфорту.
“Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу твою! Ось Я вилікую тебе!” — 2 Царів 20:5
“На мене чекає томографія мозку. Помоліться, щоб це обстеження пройшло успішно”. “Помоліться, щоб мої діти повернулися до церкви”. “Будь ласка, моліться за Дейва, який втратив дружину”. Наша команда щотижня отримує список подібних молитовних прохань, аби ми помолились і відправили кожній людині листівку, написану від руки. Прохань надходить дуже багато, і наші зусилля можуть здаватися незначними і непоміченими. Такі думки змінилися після того, як я отримала від Дейва, чоловіка, який нещодавно втратив дружину, листівку вдячності і копію некролога з приводу смерті його коханої дружини.
Ісус надав приклад того, що ми повинні молитися щиро. Він завжди знаходив час, аби усамітнитись для молитви (Мр. 1:35; 6:46; 14:32).
Сотні років тому юдейський цар Єзекія також засвоїв цей урок. Йому було сказано, що хвороба незабаром забере його життя (2 Цар. 20:1). У розпачі та гірких сльозах Єзекія “відвернув обличчя своє до стіни, і помолився до Господа” (в. 2). Божа відповідь була негайною. Він зцілив Єзекію, додав йому п’ятнадцять років життя і пообіцяв врятувати царство від ворога (вв. 5-6). Бог відповів на його молитву не тому, що Єзекія жив добрим життям, а “ради Себе та ради раба Свого Давида” (в. 6). Ми не завжди отримуємо те, про що просимо, однак можемо бути впевнені, що Бог діє через кожну молитву.
Хто з вашого оточення потребує сьогодні молитовної підтримки? Як нагадувати собі частіше зупинятися і молитися?
“Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого”. — Івана 3:16
“Чудовисько” з роману Мері Шеллі “Франкенштейн” – один з найвідоміших літературних персонажів, який полонить нашу культурну уяву. Однак уважні читачі улюбленого роману знають, що можна навести вагомі аргументи на користь того, що Шеллі насправді зображує монстром самого Віктора Франкенштейна, схибленого вченого, який, створивши розумну істоту, відмовляє їй у будь-якому керівництві, товаристві чи надії на щастя, що, здавалося б, гарантує занурення істоти у відчай та лють. Під час зустрічі з Віктором його створіння нарікає: “Ти, мій творець, розірвав би мене на шматки і тріумфував”.
Писання показує, наскільки іншим є справжній Творець з незмінною і невтомною любов’ю до Свого творіння. Бог творив не з примхи. Він з любові створив прекрасний і “вельми добрий” світ (Бут. 1:31). І навіть коли людство відвернулося від Бога, обравши замість Нього жахливе зло, Божа прихильність і любов до людства не змінилися.
Як Ісус пояснив Никодиму, Божа любов до Свого творіння була настільки великою, що Він був готовий віддати навіть найдорожче – “Сина Свого Однородженого” (Ів. 3:16). Ісус приніс Себе в жертву, взявши на Себе наслідки наших гріхів, аби “кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя” (в. 15).
У нас є Творець, Якому ми можемо довірити свої серця і життя.
Як на вас впливає Божа прихильність до Свого творіння? Яким буде ваш відгук на Його любов до вас?
Дорогий Боже, дякую, що Ти добрий Творець, Якому я можу довіряти.
Як ви думаєте дорога церква, яка тема зараз у всіх на слуху? Мабуть крім того, що всі обговорюють підписання допомоги від США, є ще одна тема яка хвилює більшість чоловіків в Україні – це питання мобілізації та підписаний закон з цього приводу. Якщо не зачіпати корупційну складову цього закону, а саме те, що підняли суми штрафів за ухилення від мобілізації і відповідно зросте такса у всіх воєнкомів та глав лікарняних комісій, наступна проблема спричинена цим законом – це поділ суспільства на ухилянтів і тих хто патріот, або просто нормальний громадянин.
Я не буду сьогодні зачіпати моральну складову цього питання, а одразу скажу – це не від Бога, розділяти людей на якісь сорта, як ковбасу. І ще розкажу вам один старий анекдот, але трохи змінений під сьогоднішні реалії.
Одеса. Вечір. На кухні розмовляють чоловік і дружина.
– Пгедставляєш, Сагочка, меня сегодня спгосілі, я на тебе женілся по любві ілі щоб відкосити від мобілізації.
– І шо ти Сьома ім ответіл?
– Конечно щоб відкосити від мобілізації!
– Но ти же знаєш шо коли ми одружувались, то в мене ж не було дітей, а зараз в нас їх четверо!
– Ну то й що Сагочка, кого це цікавить. Якщо ти батько 4 малолітних дітей, то 100% просто багатодітний ухилянт!
І, як кажуть знаючі люди, після оприлюднення кабміном переліку критично важливих підприємств та організацій де поряд з апаратом Верховної ради і магазинами «Сільпо» також з’явилися працівники пересувного цирку – в Україні, крім звичайного терміну «ухилянт», треба вводити новий – «заброньований ухилянт пересувного цирку».
Але сьогодні я хочу розказати вам дорога церква про одного дуже відомого ухилянта. Чому саме про Нього? Бо цей Ухилянт вплинув на всю історію людства.
Якщо ви вже задаєтесь питанням: А що це за Ухилянт? То я вам скажу по секрету, тільки ви ж нікому не кажіть, цей Ухилянт – це наш Господь Ісус.
Від чого ухилився Ісус? Він ухилився від гріха та від усіх неправильних очікувань людей щодо Нього. Але при цьому Він ніколи не ухилявся від Божої волі і Свого покликання спасти людей. Можливо в вас вже виникло логічне запитання, а чого це пастор навісив на Христа ярлик ухилянта? Чи не перегинаю я тут з гіперболами і можливо це вже не образ мови, а звичайна образа щодо Христа?
Щоб показати вам, що насправді я нічого не перегинаю, хочу вас запитати: яке сьогодні свято? Так, сьогодні ми відмічаємо Пальмову неділю, або як кажуть у нас в народі – свято Вербної неділі. Що це за подія? Це день, коли Христос в’їзжав в Єрусалим за сім днів до Пасхи. Чому цей день став святковим і ми з року в рік згадуємо про цю подію? Бо у людей того часу були певні очікування щодо Ісуса і про них я хочу сьогодні згадати.
«А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім’я! Мир на небесах, і слава на висоті!» (Лук.19:37-38 UBIO)
На що ви звернули увагу дорога церква? За кого люди сприймали Ісуса? Так, ви не помилились – за царя. Але за якого саме царя? За Царя над царями, і Господа над панами? Ні. Насправді вони сприймали Його як звичайного земного царя, який покликаний звільнити їх від римської окупації. Можливо хтось сидить і думає, що щось тут пастор знов вигадав. Тоді я вам покажу ще одне місце з Євангелія, щоб ви зрозуміли, які були очікування у людей щодо Ісуса Христа.
«Тоді люди, побачивши чудо, яке [Ісус] зробив, говорили, що він є правдивим пророком, який приходить у світ. Ісус же, збагнувши, що хочуть прийти, взяти його й проголосити царем, відійшов знову сам на гору». (Iван.6:15 UBТ)
Що хотіли зробити люди з Ісусом після чуда, коли Він помножив хліби і рибу? Мабуть вони впевнились, що Він Божий посланець? Так, вони на 100% вважали Його за Божого пророка. Але які висновки зробили для себе люди? Мабуть вони вирішили покаятися в своїх гріхах і присвятити своє життя на служіння Богу? Ні. Вони вирішили, що їм треба скористатися силою і владою Ісуса. Для чого? Щоб він, як юдейський цар звільнив їх від римської окупації. Чи погане було це бажання? Я думаю що ні. Але чи було це Божою волею щодо Христа? Ні. І саме тому Ісус ухилився від цього бажання людей. І майже напевне, хтось після цього став називати Христа «ухилянтом».
Для чого я розказую вам про це сьогодні? Я хочу показати вам на прикладі Христа, що ми покликані ухилятися від неправильних очікувань людей. Чому? Бо інакше ми ніколи не виконаємо Божу волю. Ми можемо догоджати людям, щоб нас не прозвали «ухилянтом» або сектантом, але це ніколи не допоможе нам прожити так, як очікує наш Небесний Батько.
Чи боровся Ісус з бажанням ухилитися від Божої волі? Хтось мабуть думає що ні? Але згадайте Гефсіманію. Про що там молився Ісус? Пам’ятаєте? А я вам нагадаю, Він:
«…молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте, не як Я хочу, а як Ти…» (Матв.26:39 UBIO)
Від чого бажав ухилитися Ісус? Так, від смерті на хресті. Але в цьому випадку він не втік, а навпаки просив у Батька сил пройти цей шлях до кінця.
Тому перша важлива істина, на яку я хочу звернути вашу увагу, така:
Ухиляйся від гріха та від невірних очікувань людей.
Але при цьому ніколи не ухиляйся від Божої волі і свого покликання. Не намагайся догодити всім, щоб тебе не прозвали сектантом, або ухилянтом. Навпаки, молися і доклади всі сили, щоб догодити Небесному Батьку.
Як зрозуміти від яких очікувань інших людей потрібно ухилятися, а від яких ні? Насправді все досить просто. Якщо очікування інших людей не ведуть до спасіння, то від таких очікувань треба тікати як подалі. І навпаки, все що сприяє порятунку інших – до таких очікувань треба прислухатися, бо вони направлять тебе на Божий шлях.
Знаєте з ким зустрічався спікер американського конгресу Джонсон перед самим голосуванням за допомогу Україні? Він зустрічався з людиною, що пережила дуже велику втрату під час сьогоднішньої війни.
Спікер палати представників США Майк Джонсон провів зустріч з українцем Сергієм Гайдаржи, який втратив свою дружину Анну та чотиримісячного сина Тимофія під час російського ракетного удару по Одесі 2 березня. Ця зустріч надала Джонсону унікальну можливість почути безпосередньо від Сергія про глибокий біль і наслідки війни, які відчувають звичайні українці. І я так думаю, що саме ця зустріч стала ще одним камінцем, який вразив Голіафа байдужості, що досить тривалий час тримав в страху Джонсона і багатьох американських політиків.
Саме такі свідчення, як у Сергія, допомагають політикам, що давно ухилились від Божого шляху, знову вертатися до тієї ролі для якої вони отримали владу.
Що мене надихає в цій історії? Те що Сергій не дозволив злу, що прийшло до нього в родину, вкрасти його відносини з Богом. Здається, що може бути доброго в утраті дружини та сина? Ця втрата дала Сергію можливість нагадати Джонсону, який позиціонує себе віруючим у Христа, про ті цінності від яких він ухилився в бажанні зберегти свою посаду і залишитися при владі.
Якщо ви думаєте, що термін ухилянт стосується тільки чоловіків, які не бажають йти воювати, то я вам скажу, що на нулі кожен військовий повинен бути професійним ухилянтом. Чому? Бо всім, хто в окопах, треба ухилятися від ворожих куль, мін, снарядів і дронів. І якщо ти вчасно не побачиш небезпеку – це може спричинити важке поранення та навіть втрату життя. Так сталося сьогодні, що ми радіємо кожній події, коли наші військові змогли ухилитися від російських обстрілів і зберегти життя. А ще ми радіємо, коли це не вдається зробити росіянам. І як написали нещодавно в новинах:
HIMARS завітав на нараду російських офіцерів 24-го мотострілецького полку в Херсонській області.
Нарада закінчилася достроково: 8 офіцерів мають статус – повний ухилянт, а ще 7 – тимчасовий.
Але не тільки на фронті потрібно бути професійним ухилянтом. Чи знаєте ви, що віруючі в Ісуса Христа покликані бути ухилянтами? Ні, не знали? Тоді я вам покажу, що про це говорить Боже слово. В першому посланні апостола Петра у 3 розділі ми читаємо:
«Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорення підступу.
Ухиляйся від злого та добре чини, шукай миру й женися за ним!» (1-е Петра 3:10-11 UBIO)
Ви це бачите? Апостол Петро закликає віруючих бути ухилянтами? Ну це якось зовсім не популярно, особливо у наших реаліях. Але ухилянтами від чого? Від зла, від лихослів’я і взагалі всього, що може бути недобрим для іншої людини.
Тому друга важлива істина на сьогодні:
Будь ухилянтом – ухиляйся від злого і чини добро.
Проповідуй євангеліє, допомогай всім, хто потребує твоєї допомоги, живи так, щоб наблизити мир для нашої країни. Як це зробити? Треба побачити в своїх обставинах те зло, від якого Бог покликав тебе ухилитися. А ще важливо не тільки ухилитися від цього зла, а навпаки зробити все, щоб обернути його на добро.
І на завершення, хочу вам розповісти про одну звичайну дівчину. Точніше вона для мене не зовсім звичайна, бо зуміла побачити в своїх життєвих обставинах щось більше, ніж те зло, яке спіткало її родину. Якщо ви спитаєте як звати цю дівчину, то я вам скажу, що її звуть Лєра і живе вона в Дніпрі. Я мав можливість познайомитися з нею особисто на нещодавньому семінарі для дитячих служителів в МОЦ Фавор. Можливо у вас виникло питання, а чим саме особлива ця дівчина? Вона особлива тим, що виховує особливу дитину. В її старшого сина аутизм і хто стикався з такими дітьми, той знає наскільки важко батькам і самим дітям в нашому суспільстві, а особливо зараз під час війни.
Що зробила ця молода дружина і мама, коли вони з чоловіком дізналися про діагноз свого сина? Спочатку вони боролися з розчаруванням і нерозумінням, як так сталося, що в них народилася дитина з цією особливістю? В них було багато запитань. Чому це саме в них? Вони служать Богу, чоловік – пастор церкви… І багато різних чому. Але була відповідь від Господа і сьогодні вони служать таким діткам і їх батькам. Вони відкрили садок для таких дітей, де займаються їх реабілітацією і адаптацію до звичайного життя. Їх родина ухилилася від зла та розчарування і почала служити тим, хто проходить схожі випробування в своєму житті.
Але є ще один важливий момент в цій історії. Знаєте з чого розпачалося служіння Лєри особливим дятям? З того, що їх церква після початку повномасштабної війни почала приймати біженців. Саме з цих людей Господь підняв служителів, що зараз працюють з особливими дітками.
І на завершення, хочу нагадати дві сьогоднішні істини.
Перша:
Ухиляйся від гріха та від невірних очікувань людей.
Але при цьому ніколи не ухиляйся від Божої волі і свого покликання.
І друга істина:
Будь ухилянтом – ухиляйся від злого і чини добро.
Проповідуй євангеліє, допомогай всім, хто потребує твоєї допомоги та живи так, щоб наблизити мир для нашої країни.
