Церква Божої Слави

“Нехай кожен дає, як серце йому призволяє”. — 2 Коринтян 9:7

У позашкільному біблійному клубі, де моя дружина Сью служить раз на тиждень, учнів попросили пожертвувати гроші на допомогу дітям в охопленій війною Україні. Приблизно через тиждень, після того як Сью розповіла нашій одинадцятирічній онуці Меггі про цей проєкт, ми отримали від неї поштою конверт. У ньому було $3,45 і записка: “Це все, що я маю для дітей в Україні. Пізніше вишлю більше”.

Сью не пропонувала Меггі допомогти, але, можливо, її спонукав зробити це Господь. І Меггі, яка любить Ісуса і прагне жити для Нього, відгукнулась.

Ми можемо багато чому навчитися, коли думаємо про цей маленький дарунок від щирого серця. У ньому відображені деякі настанови стосовно дарування, надані Павлом у 2-му Посланні до коринтян (2 Кор. 9). По-перше, апостол закликав нас сіяти “щедро” (в. 6). Дарувати “все, що маю”, – безумовно, щедрий дар. Павло також писав, що наші дари слід давати з радістю, відповідно до Божого проводу і нашої здатності, а “не з примусу” (в. 7). Крім того, він згадав і про цінність дарів “вбогим” (в. 9), процитувавши Псалом 111:9 .

Коли випадає нагода зробити дарунки, запитаймо, якого відгуку Бог чекає від нас. Якщо ми щедрі й радісно спрямовуємо свої дари на потреби нужденним, то через свій дар чинимо “Богові дяку” (2 Кор. 9:11). Це дар від щирого серця.

Що мотивує вас виявляти щедрість до інших? Як ви прагнете задовольнити їхні справжні потреби?

Дорогий Боже, будь ласка, допоможи мені бути таким щедрим дарувальником, яким Ти хочеш мене бачити – віддзеркаленням Твого щедрого серця.

Автор: Давид Бренон