Наш Бог є Небесним Батьком для всього створіння, і Він є найкращим прикладом батька, якого ми всі потребуємо, незалежно від нашого віку. У День батька особливо важливо згадати, що ми маємо прагнути бути схожими на Нього. Що ж найбільше подобається нашому Небесному Батьку? Йому подобається наша слухняність, наше відкрите серце, наша хвала та наше бажання служити Йому. Існує три важливі духовні заклики для нашого життя: приносити, виконувати та покладати.
У цьому псалмі Бог через пророка Асафа звертається до свого народу. Господь наголошує, що Йому не потрібні звичайні матеріальні жертви, адже Він і так створив усе навколо, натомість Він очікує жертву подяки. Чому подяка називається жертвою? Коли ми отримуємо бажаний подарунок, дякувати — це дуже природно. Але коли в нашому житті відбуваються неприємні речі й обставини далекі від ідеалу, дякувати Богові стає вкрай важко. Подяка, яка не вимагає зусиль, не є справжньою жертвою.
Справжня жертва чогось коштує. Це добре ілюструє дитяча історія з недільної школи: жертва подяки — це коли мама спалює в духовці курку, а тато все це з’їдає і щиро дякує за неймовірно смачну вечерю. У духовному сенсі принести таку жертву — це обрати прославляти Бога тоді, коли ще нічого не змінилося на краще. Яскравим прикладом є праведник Йов, який втратив майно, дітей та здоров’я. Коли його власна дружина радила йому проклясти Бога і померти, Йов вибрав довіру, хоча ніхто не міг гарантувати йому швидкого зцілення чи відновлення. Коли ми дякуємо Богу посеред болю — це найвищий прояв нашої віри та довіри до Нього.
Другий заклик Бога — виконувати дані Йому обітниці. Як люди, ми маємо схильність пообіцяти і забути, але Господь очікує від нас іншого. Апостол Петро пояснює, що суть хрещення — це обітниця доброго сумління. Сумління неможливо побачити фізично; воно проявляється виключно через наші вчинки. Добре сумління — це коли ми виконуємо те, що пообіцяли Богові, пастору, служителю чи сусідові.
Нам дуже легко критикувати інших, але Бог покликав нас не до критики, а до виконання своїх обіцянок. Згадайте, що ви нещодавно обіцяли Богу: можливо, ви обіцяли раніше вставати на молитву, регулярно читати Біблію або свідчити певній людині. Бог закликає не просто обіцяти, а жити по сумлінні кожного дня, виконуючи своє слово.
Коли ми опиняємося в скруті, ми часто поводимося як чоловік, що запізнюється на важливу співбесіду. Шукаючи місце для паркування, він палко обіцяє Богу ходити до церкви, не сваритися з дружиною і жертвувати десятину. Але щойно місце звільняється, він каже: «Господи, відбій, я вже сам знайшов». Ми готові на будь-які обіцянки в кризу, але коли приходить відповідь, ми списуємо це на вдалий збіг обставин і скасовуємо свої обітниці. Важливо пам’ятати: якщо ви молилися про проблему, її вирішення — це не випадковість, за це треба подякувати Богу.
Чи відбувається автоматично те, що ми покладаємо турботи на Бога? Ні, це завжди зусилля і свідомий вибір довіряти Йому, особливо коли обставини погані. Бог каже: якщо ти багато разів намагався самостійно змінити ситуацію, побороти гріх чи вирішити проблему і нічого не вийшло, зроби інакше — покладись на Мене. Це духовний процес: спочатку ми вчимося дякувати в труднощах, потім — виконувати свої обітниці. Лише тоді наша віра зростає настільки, що ми можемо по-справжньому покластися на Господа і побачити Його визволення.
Слава Богу за кожного з вас, за те, що ви є тут сьогодні Також вітаємо всіх, хто приєднався і дивиться це служіння онлайн, або буде дивитися його у записі І також хочу сьогодні особливо привітати всіх батьків, бо сьогодні День батька, свята батька в нашій країні, тому всі, так сказати, причетні і сьогоднішні батьки, і ті, хто ще в майбутньому стануть батьками, я вас вітаю, бо це дійсно таке і почесна, і відповідальна роль, бо наш Бог, він також називає себе батьком. Тобто Бог-отець, він є батьком для всіх людей, для всього створіння. І ми лише намагаємось бути схожими на нього, я думаю, і мами, і татусі. Тобто ми намагаємося бути схожими на нашого небесного батька, на ті якості, які він має, тому що він якраз є прикладом найкращого батька, того, якого ми всі потребуємо в нашому житті, незалежно, чи ми вже дорослі, такі в віці, чи ми ще маленькі, підлітки або молоді. І сьогодні я маю надію, що Бог буде до нас говорити і деякі речі нам відкривати. І назва сьогоднішньої проповіді, якщо можна, на екран. «Принось, виконуй, поклади». «Принось, виконуй, поклади». Три таких заклики. Я маю надію, що кожен з вас побачить себе в цих закликах і зрозуміє, що вам треба приносити до Бога, що вам треба виконувати, і в чому вам треба на Нього, як на свого Небесного Батька, покладатися. Але хочу розпочати з одного такого запитання. Чи знаєте ви, що найбільше подобається Богу? Хто знає, що найбільше подобається Богу? Варіанти. Слухняність. Добре. Що ще? Що? Хвала. Що ще? Люди подобаються, його створіння. Що ще? Які ще варіанти є? Ну, хтось… Відкрите серце, добре. А те, що ви сьогодні в Церкві Божій, як ви думаєте, це Богу подобається чи ні? Подобається. Ну, вже про це говорили. Те, що ви сьогодні співали, хвалили Бога, хоча я впевнений, що всі прийшли з різним настримом. Хтось був налаштований, хтось в процесі, якби, налаштовувався прославляти Бога. Як ви думаєте, коли ми прославляємо Бога, ну і коли є настрій і нема настрій, це Богу подобається чи ні? Подобається. А коли ми намагаємось Богу служити, щось виконувати, те, що Бог нам відкрив, попросив, як ви думаєте, це Богу подобається чи ні? Подобається, і цей варіант, може, я пропустив, не прозвичав, але Богу подобається, коли ми Йому служимо. Насправді, я думаю, немає такого якогось одного варіанту, що найбільше подобається Богу. Але чому я вас запитав? Тому що я сьогодні хочу якраз говорити про те, що Богу подобається. І я вірю, що це важливо саме зараз, в цей час, і я впевнений, що для когось це буде дуже важливим, тому що Господь буде щось вам промовляти. І для того, щоб ми могли про це порозмірковувати і більше це для себе зрозуміти, давайте ми разом відкриємо
Псалом 50. Я буду сьогодні з двох псалмів, два уривки читати, але перший уривок у нас буде з 50-го псалма. В перекладі Єнка це 49-й псалом, тому якщо у вас інший переклад, у мене буде текст сучасного перекладу, це 50-й з псалом. І ми прочитаємо 14-й і 15-й вірші з 50-го псалму. Там написано, принось Богові в жертву подяку і виконуй дані тобою Всевишньому обітниці. Тоді покличеш до мене в день скорботи, я тебе визволю і ти мене прославиш. Знаєте, це псалом Асафа, тобто не Давида, а Асафа. Був такий псалмопівець, був такий лівіт, який написав теж досить багато псалмів, які ми читаємо в книгі псалмів. І цей псалом цікавий тим, що тут Асаф звертається до Божого народу як пророк від Божого лиця. Тобто він каже, що через нього Бог каже до свого народу. Тобто це не просто такий псалом звичайної хвали Богу, чи псалом молитва, а псалом якийсь, як Давід Плачу, коли він виливав своє серце. Це саме звернення Бога до свого народу, і Бог вказує своєму народу на певні речі, які вони робили не дуже правильно. І він спочатку цього псалма каже, що ви приносите мені жертви, але я їх не потребую. Я їх не їм, я, ну, навіть те, що ви там робите всепалення, все, що ви мені приносите, воно і так моє, бо я це все створив. Бог про це говорить. І потім, після цього, він якраз звертається і він каже те, що ми тільки що прочитали, що приносите мені в жертву подяку і виконуйте дані тобою обітниці. І перше, на що я хочу звернути вашу і мою увагу, це якби буде такий перший пункт цієї проповіді, що Бог очікує, що Богу подобається, щоб ми приносили йому жертву подяки. Як ви думаєте, чому не просто подякували, не просто приносили йому хвалу, а саме жертву подякували? Не завжди хочеться дякувати, знаєте, що такого особливого? Чому Бог каже саме про жертву? Тому що коли нам щось дарують, в нашому житті відбувається щось приємне, для нас що природнє подякувати людині, яка нам зробила гарний подарунок, так чи ні? Особливо, якщо ми цього очікували, це день народження, чи яке свято, чи ми довго чекали, щоб придбати цю річ, і людина дізналася, і вона нам взяла, купила і подарувала найкраще, що можна було з того, що ми хотіли. І тоді в нашому серці, ну, природній виникає бажання подякувати цій людині, або якщо ми про це просили Бога, і Бог нам дав, подякувати Богу. Але коли в нашому житті, навпаки, щось відбувається неприємне, щось стається те, що ми не хотіли, щоб з нами трапилося, то для нас, якраз от в цей момент, поки ще нічого не змінилося на краще, для нас дякувати Богу – це неприроднє, так сказати, неестественно, так? І от якраз про цю жертву, я впевнений, Бог і говорить в цьому уривці святого письма через Асафа, що коли в нашому житті ще нічого не змінилося, ще нічого не покращилося, але ми вибираємо дякувати Богові, оце і є жертва подяки, яка приємна Богу. Розкажу вам таку невеличку історію про жертву подяки на недільній школі. Йде урок в недільній школі. Вчителька читає дітям вірш псалмів. «Принось Богові в жертву подяку, виконуй дані тобою в семишньому обітниці». Вчителька закриває Біблію, дивиться на дітей і запитує. «Дітки, як ви думаєте, що це означає? Чому подяка тут називається жертвою? Як ця жертва подяки виглядає в реальному житті? Всі діти так принишкали, бо питання таке досить складне, всі переглядаються, ну хто ж буде найсміливіший, хто підніме руку, хто буде відповідати. Тобто в класі тиша. І тут раптом маленький Петрик піднімає руку і каже, я знаю, я можу розказати. Розкажи нам, Петрику, як ти це розумієш, усміхається вчителька. Жертва подяки, серйозно відповідає хлопчик, це коли моя мама спалює в духовці курку або пересолює суп, а мій тато все це з’їдає, усміхається і каже, дякую, Люба, це було неймовірно смачно. Про що була ця історія? Вона про те, що подяка без усиль – це не жертва. Тобто, коли ми дякуємо за щось приємне – це не жертва. Так, це теж вдячність і добре казати іншим людям «дякую», «спасибі». Це нормально, але подяка, яка від нас не вимагає ніяких зусиль, це не жертва. Це не оця подяка, не ця жертва подяки, про яку ми тільки що читали в цьому псалмі. Справжня жертва чогось коштує. Принести жертву подяки – це здатність прославляти Бога і бути вдячним тоді, коли обставини далекі від ідеального. Я скажу, що тоді, коли обставини взагалі не ідеальні в нашому житті. Коли ми хочемо, щоб було все навпаки, а все якраз не так, як ми хочемо. Знаєте, це дуже схоже на те, що відповів Йов своїй дружині після усіх втрат, які він пережив. Пам’ятаєте, що вона йому пропонувала або до чого вона його, так сказати, підштовхувала? Коли він втратив спочатку більшість свого майна, коли він втратив своїх дітей, а потім ще захворів невеликовною хворобою. Пам’ятаєте, в чому була її пропозиція, що вона йому пропонувала? Хто пам’ятає? Прокляні Бога, Бог тебе покирає, ти вже нарешті, я так сказати, благополучно помреш, не будеш мучитися. І я хотів би з вами прочитати частину 10-го вірша, що Йов відповів. Це другий розділ книги Йова, і буде зараз у вас цей вірш на екрані. 10-й вірш. Як ви гадаєте, чи приніс Йов у цій ситуації, коли він так відповів своїй дружині, чи приніс він жертву подяки Богу? Як ви думаєте, це для нього була жертва, чи це було, як би так сказати, естественно так відповісти? Ні. В його житті що, все було добре? Ні. В нього щось могло змінитися, ну, в короткочасній перспективі, на краще? Так? Прийшли лікарі, сказали, йов, зараз ми тобі, у нас з’явилися нові там пігулки, таблетки, нове лікування від проказу, зараз ми тобі назначимо лікування експериментальне, і через тиждень все, проказа зникне. Так? Було таке в його житті? А можливо, хтось прийшов і сказав, та йов, зараз Бог відновить, народиш нових дітей, ми тобі гроші дамо, кіз, овець, олів, знову бізнес свій розвиниш. Було це, так? Хтось йому пропонував на той момент допомогти? Ніхто, так? Від слова зовсім. Знаєте, можливо, у вас вже виникло запитання, а навіщо Богові такі жертви? Чому Він бажає, щоб ми хвалили Його не тільки за благословіння, але й тоді, коли цих благословінь взагалі не видно? Знаєте, в цьому я бачу один дуже важливий аспект, про який Асав говорить далі в цьому псалмі – це довіра. Бо коли ми вчимося, ми докладаємо зусиль, щоб дякувати Богові, коли ще в нашому житті нічого не змінилося на краще, це і є якраз проявом довіри або нашої віри в Бога. Тобто ми цим кажемо Богові, Бог, я вірю, що хоча зараз в моєму житті все погано, але я вірю, що ти це можеш змінити на краще. Це і є прояв віри. Бо коли ми тільки робчимо, плачемо, це, я би сказав, естественно, коли тобі погано плакати, коли тобі боляче жалітися, але коли ми щось робимо наперекор цьому, це якраз і є проявом нашої довіри Богу. І саме довіряючи Богу і дякуючи Йому, ми можемо кликати до Нього та бачити Його визволення і Його допомогу. Бо то коли ти не довіряєш на якийсь людині, чи ти будеш просити в неї про допомогу? Ні. Ні, ну коли ти не довіряєш людині, ти не поділишся з нею своєю потребою. І знаєте, це дуже схоже і на наші стосунки з Богом. Тобто коли ми в чомусь не довіряємо Богу, то ми не будемо про це у Бога просити. Але коли ми віримо, що навіть хоча в нашому житті зараз все погано, але ми віримо, що Бог може це змінити, тоді ми приходимо до Нього і ми можемо у Нього про щось попросити. Знаєте, є ще дещо, про що говорить Господь через Асафа в цьому псалмі. Він каже про наші обітниці і що нам, що треба зробити з ними? Пообіцяти і забути, виконувати. Тому, друге, про що я хотів би сьогодні говорити, якщо можна, Бог закликає вас і мене сьогодні виконувати дані нам обітниці. Тому, друге, що я хочу вас заохотити, підбадьорити, якщо ти щось обіцяв Богу, хоч один раз згадай сьогодні і постарайся це виконати. Я вірю, що Бог, він буде протягом цієї проповіді якісь речі вам нагадувати, мені нагадувати. Бо ми всі, як люди, ми любимо пообіцяти і що? І забути. Але Бог, він не такий. Він закликає і каже, виконуй дані тобою обітниці. Знаєте, про одну таку обітницю говорить в новому заповіті апостол Петро. Давайте ми разом її прочитаємо. Її часто це місце читають якраз перед хрещенням, але сьогодні я хочу його вам і собі нагадати. Це перше Петра, третій розділ, 21-й вірш.
1 Петра, 3 розділ, 21 вірш. Там написано, Петро казав, що те, що відбулося в часину, це був прообраз. І от якраз він каже, цей прообраз хрещення не позбавлення тілесної нечистоти, а обітниця доброго сумління Богові. І нині вас спасає через воскресіння Ісуса Христа. Як ви думаєте, в чому суть доброго сумління? Ну, хтось може пощупати совість іншої людини. Можете пощупати моє сумління? Я не можу пощупати ваше. А як можна сумління побачити? Що воно добре? Так, сумління неможливо побачити, поки немає проявів цього сумління, поки немає вчинків. Тому добре сумління завжди проявляється у чому? У добрих вчинках. Коли ми щось Богові пообіцяли, іншій людині щось пообіцяли, пастору, лідеру, якомусь служителю щось пообіцяли, своєму сусіду щось пообіцяли, і що? І забули. Ні, коли ми пообіцяли і потім це виконуємо. Це є добре сумління. Ми не просто, як кажуть, балаболи, там щось гарне, як у нас перед виборами, всі обіцяють, ну, ледь там золоті гори, потім вибори минули, когось обрали, не обрали, і ті, що обрали, забувають про свої обіцянки, а ті, кого не обрали, вони 100% взагалі думають, так, не проголосував за мене, взагалі нічого не буду робити. Знаєте, Бог закликає вас і мене проявити це добре сумління. Не тільки тоді, коли ми обіцяємо Богові це на хрещення, чи в якихось інших таких особливих подіях, що стосуються церкви і нашого хождіння з Богом, а кожного дня нашого життя. Бо добре сумління потрібно вам і мені не один раз на рік, не два рази. Ми ж хочемо, щоб в нашій країні щось мінялося. Ми хочемо, щоб люди, які сьогодні при владі, які займають якісь посади, щоб вони мали це добре сумління. Хочемо, так? Нам самим треба бути спочатку цими людьми, бо з нас, Ісус каже, ви сіль землі, ви місто, яке стоїть на горі, ви є світлом для цього світу. Люди на нас дивляться і вони або боруть з нас приклад добрий, що ми живемо по доброму сумлінню, або вони кажуть, а, от такі вірючі, така церква, а що з мене взяти, я взагалі невіруюча людина. Знаєте, насправді легко критикувати інших, хто щось робить для Господа, і про це трохи далі Бог теж говорить через Асафу в 50-му Салмі. Знаєте, проте Господь нас покликав не до критики, немає такого дару критики чи служіння критики. Бог нас покликав, щоб ми виконували дані нами обітниці, щоб ми жили по сумлінні. Знаєте, подумайте, отут вже таке практичне до вас завдання, подумайте, що ви нещодавно обіцяли з Богом. Я вам дам трошки часу. От подумайте. Що ви нещодавно обіцяли Богу? Подумайте. Згадали щось, так? Що ви, можливо, там кожен ранок будете раніше ставати на молитву, так? Чи що ви почнете там якійсь людині свідчити, служити? Чи те, що ви будете регулярно читати Біблію, ще щось робити? Якщо Бог вам щось зараз нагадав, Ну, навіть не те, що я перераховував. Якщо ви це згадали, виконуйте це. Виконуйте це. Знаєте, проте є ще дещо, про що говорить Асаф у цьому псалмі. Він каже, що ми можемо кликати до Господа, і він що? Він нас почує, він нам допоможе. Що можна, так, повернути цей перший уривок? Там написано, коли ми приносимо Богу в жертву хвалу, коли ми виконуємо дані нами обітниці, то що? Тоді ми можемо кликати до Нього в день скорботи. І що Бог обіцяє? Я тебе визволю, і ти мене що знову прославиш? Це вже не буде жертва подяки. Ти вже прославиш за те, що Бог в твоєму житті зробив щось добре, щось змінилося на добре. Але це буде теж підбадьоренням, благосовінням для тебе. Це буде теж зміцненням твоєї віри. Знаєте, я розкажу вам ще одну таку кумедну історію. я думаю, можливо, ви її в якомусь варіанті чули колись. Київ, година пік, чоловік на ім’я Сергій страшенно спізнюється на дуже важливу співбесіду. Він заїжджає на парковку біля бізнес-центру, але вона забита в щент, він покрутився там, виїжджає знову на вулицю, намотає вже п’ятий круг по тому кварталу, де йому треба припаркуватися, і ніде немає жодного місця. Ну, водії, хто хоч раз їздив в центр, я думаю, ви з такою ситуацією стикалися. І тут він сидить за рулем, він розуміє, що зараз він спізниться на цю співбесіду, а ця робота, вона така багатообіцяча, вона може настільки його життя змінити, настільки бути для нього таким благосивінням, що він дуже хоче її отримати. І він піднімає вічі свої очі до небес і починає палком молитися. Він каже, Господи, благаю Тебе, якщо Ти прямо зараз знайдеш мені вільне місце для паркування, я обіцяю тобі, що почну ходити до церкви кожну неділю, я перестану сваритися з моєю дружиною, я буду жертвувати десяту частину від всього, що ти мене даш, і навіть кину палити. І буквально тієї секунди, щойно він промовляє останні слова, він бачить, що перед капотом його машини починає така дорога машина, ну, як би, блимати фарами і виїжджати. Вона виїжджає, звільняється він на місце, він туди швиденько раз завертає, паркується, полегшено видихає і каже, все, Господи, відбій, не треба, я вже сам знайшов. Чи буває так у нашому житті? Звичайно, ще так. Коли нам важко, ми готові пообіцяти Богові, ну, майже все, що завгодно, ми схожі дуже на цього Сергія, тільки щоб отримати допомогу або порятунок. Але як тільки відповідь приходить, часто у вигляді якогось здалого збігу обставин, ми думаємо, що нам просто, я так сказав, поталанило, пощастило. Ми це або собі приписуємо, що ми такі от щаслівчики, або що такий вдалий збіг обставин. І ми скасовуємо свої обітниці і забуваємо навіть подякувати Богу. Знаєте, навіть якщо здається, що паркувальне місце звільнилося само, або якась ситуація, проблема в вашому житті отак от просто сама собою вирішилася, варто зупинитися і подякувати Богу. Якщо ви про це молилися Богові, це не випадковість, це не збіг обставин, це не просто ви такий щасливчик, красавчик чи вдала людина. Знаєте, все, що нам треба навчитися, це довіряти Богу і кликати до Нього, коли нам важко. Як каже Асаф, в день скорботи. Коли на нашій душі оці кішки шкребуть і здається, що нічого не вирішиться. Знаєте, саме про це каже теж в одному з псалмів, це 55-й псалом, Давід. Це буде останній вірш на сьогодні. Давайте ми подивимось. 55-й псалом, а 23-й вірш. Це отой третій заклик, про який ми сьогодні згадували. Він каже, поклади на Господа свої турботи, і Він буде опікуватися тобою. Він повік не допустить, аби праведник захитався. Про що говорить Давид? Він каже, коли в твоєму житті все погано, то що? Хлопні двері, скажи, так, я так і знав, що Бог мене не любить, Бог мені не допомагає, нічого не вирішиться. Що він каже? До чого він закликає? На кого покладатися? Він каже, поклади на Господа свої турботи. Чи відбувається те, про що каже Давид автоматично, як ви думаєте? Чи можемо ми само собою в чомусь довіритися Богу? Чи відбувається це автоматично? Чи це якесь зусилля покласти на Бога свої турботи? Це зусилля? Так, це зусилля. Це вибір довіряти Богові, коли в твоєму житті трапилося щось погане, коли в твоєму житті якась ситуація, яка ще далека від вирішення. І Бог сьогодні закликає тебе, поклади на нього свої турботи, довірся йому. Особливо, якщо ти вже багато разів намагався змінитися, багато разів намагався вирішити якусь ситуацію або проблему в своєму житті. Бог каже, ти вже це пробував, ти вже в цьому розчарувався, ти вже це робив не один раз і результат був той самий, тобі нічого не вийшло. І Бог каже тобі, зроби щось інакше, покладись на мене, довірся мені. І знаєте, чи відбудеться це по щелчку нашого пальця? Ні. Це процес. Спочатку ми приносимо жертву хвили, ми вчимося Богу дякувати не тільки за щось добре, але і тоді, коли в нашому житті ще багато якихось ситуацій, проблем, які не вирішилися. Ми приносимо Богу життю хваливу. Потім ми вчимося виконувати ті обітниці, ті обіцянки, які ми давали Богу або іншим людям, тому що Бог закликає і каже, виконуй дані тобою обіцянки. І тоді, коли ми навчилися Богу віддякувати в якихось важких обставинах, коли ми навчилися проявляти наше добре сумління в тому, що ми виконуємо те, що ми обіцяли, тоді в нас з’являється віра, тоді в нас виникає справжня довіра і ми можемо покластися на Бога і довірити Йому вирішення тих найскладніших ситуацій або проблем, які в нашому житті. Тому Бог сьогодні підбадьорює вас довіритися йому, шукати його, виконувати те, що ви розумієте. Бог вас сьогодні кличе робити і молитися, довіряти йому в тих ситуаціях, проблемах, які ще в вашому житті не вирішилися. Я хотів би разом з вами на завершенні цього служіння помолитися, давайте ми встанемо для молитви, запрошую наших чоловіків. Я хотів би, щоб ми зробили оцю дуже важливу, але інколи дуже складну річ, щоб ми поклалися на Бога, щоб ми звернулися до Нього і попросили про Його допомогу. Особливо, якщо ви розумієте, що щось в вашому житті, воно вже давно не вирішується, не змінюється Бог каже, поклади на мене свою турботу Довірся мені, поклич до мене цей день скорботи І я тобі допоможу Давайте ми помолимося Господь Ісус, ми дякуємо тобі Ми дякуємо тобі за цей чудовий псалом, який ми сьогодні читали Ми дякуємо, Господи, за те, що через нього ти закликаєш нас, щоб ми приносили тобі жертву подяки. Не тільки коли в нас все добре, а й тоді, коли в нашому житті щось не так. Ти закликаєш нас, щоб ми проявили свою довіру, щоб ми почали шукати тебе. Ти також підбадьорюєш нас, щоб ми виконували ті обіцянки, ті обітниці, які ми дали тобі або іншим людям. Ти хочеш, щоб наше добре сумління, воно стало видимим для інших. І я прошу, Боже, благослови кожну людину на цьому місці, кожного мого брата і сестру, кожну людину, яка дивиться цей служений онлайн, благослови нас виконувати. Не бути тільки людьми, які щось обіцяють і не роблять, а бути тими людьми, хто пообіцяв і зробив. Хто служить тобі, хто намагається бути підбадьореним і благословінням інших. І я, Господи, також молюсь за кожного, хто є на цьому місці, в кого є якісь невирішені ситуації в його житті, в кого є якась хвороба, якась залежність, якийсь гріх, від якого вони не можуть позбавитися. Боже, допоможи покластися на Тебе, довіритися Тобі, бо тільки Ти по-справжньому можеш допомогти нам і змінити наше життя. Хай Твій Дух Святий, Він зараз торкнеться кожного, хто є в цьому залі. Хай Твій Дух Святий колокнеться кожну людину, яка дивиться це служіння онлайн. Хай Твій Дух Святий допоможе нам покладатися на Тебе і побачити, Боже, Твої відповіді. Ми, Боже, вклоняємось Тобі, вилучаємо Тебе. І за все, Господи, Тобі дякуємо. В ім’я Сина Твого, Ісуса Христа. Амінь. Давайте ще один крик. Дякуємо тобі ще раз, Господи. Ти достойний всіх хвали. І, Боже, допоможи нам приносити в жертву хвалу, приносити в жертву подяку. Кожного дня нашого життя дякувати, коли в нас все добре, і дякувати, коли в нашому житті щось десь не так. Хай, Боже, в цьому наша віра вона зміцнюється. І хай в цьому, Господи, ми навчимося по-справжньому довірятися і побудатися на Тебе. І за все ми дякуємо Тобі, наш Небесний Батько, ім’я Ісуса Христа. Амінь. Сідайте, будь ласка, дорога церква, ще буквально на пару хвилин. Дякую вам, дорогі ловіти. Хочу на завершення нагадати про ті події, які у нас будуть найближчим часом на цьому тижні. І зараз по завершенні цього служіння ви, як завжди, можете принести свої десятини, пожертви. Також нагадую, що сьогодні одразу, як служіння закінчиться, ми їдемо до Пустоварівки, тому не буде сьогодні чайування, смаколиків, то є ми їдемо туди на їх річницю, тому всі, хто планував їхати, ми вас забираємо, і я там скажу, хто з ким їде. Тобто ми одразу вирушаємо. Також завтра в понеділок о 19.00 молитвовне служіння, теж приходьте. У нас якраз починається, от з понеділка, якщо можна, через одну об’яву, у нас починається арпікнік. Тому теж вас захочу, хто прийде на молитву, давайте особливо молитися. 22 червня, це вже цей понеділок, тут в парку в нашому на Потапова біля дитячої площадки. У нас початок о 15.00, але ми там о 14.00 збираємо, щоб готувати там, батут будемо збирати, ну все-таки готувати. Тобто буде з понеділка по п’ятницю з 3 до 7.30, тобто у нас буде кожного дня там різні активності, Будуть і майстер-класи, поробки, бульбашки, аніматори, ігри для дітей, ляльковий театр. Буде цікаво, хто хоче просто підійти, допомогти, підтримати, підходити з 3 до 19.30, а завтра, хто може з братів, на 2 години підходити, будемо збирати батут. Також на тижні домашні групи, не пропускайте, спитайте, коли буде. І ще таких два анонси, що через два тижні, ну, вже менше, вже через тиждень, з 29 червня по 3 липня у нас буде денний табор подорож пілігрімів в Пустоварівці, і також з 15 по 18 липня, це в наступному місяці, у нас буде наш наметовий табір на Київському морі, тому плануйте, хто хоче, щоб ваші діти, підлітки поїхали, захочете їх, хто хоче допомогти, послужити, теж ми приймаємо. На цьому наше служіння, воно закінчується. Я вам бажаю Божого миру, Божої присутності, Божої допомоги в вашому житті. І всі, хто їде по Савароку, підійдіть, після служіння, хто ще не знає, на якій машині їде, підійдіть до мене, я вам підкажу, і ми одразу вирушаємо. З миром Божим, бути благословенні!
