Церква Божої Слави

«Але маю проти тебе те, що ти залишив перше кохання твоє. Тож згадай, звідки ти спав, і покайся, і роби колишні справи; а якщо не так, скоро прийду до тебе і зрушу світильник твій з місця його, якщо не покаєшся». (Об’явл. 2:4-5).

Ісус починає судити церкви з того, що перераховує їхні добрі діла, які славили Його. І кожній церкві Він висловлює Своє визнання за їхню добру працю. Але, разом з тим, Він вбачає деякі положення, які глибоко засмучують Його і засмучують – і кожній з церков Він дає попередження.

Спочатку Він звертається до християн в Ефесі – церкви, заснованої на благочестивому вченні апостола Павла. Ісус судить єфесян такими словами: “…ти залишив перше кохання твоє”.

Коли Христос тут називає “перше кохання”, то Він не говорить про ту щойно народжену, незрілу любов, яку ми переживаємо, коли вперше приймаємо Христа у своє серце. Швидше за все, Він говорить про виняткову любов. Послухайте: “Насамперед Я посідав перше місце у твоєму серці. Але тепер ти втратив твою виняткову любов до Мене. Ти дозволив іншим речам зайняти Моє місце!”

Знаменно те, що з усіх гріхів, на які Він вказує церквам: розпуста, жадібність, теплий стан, лжевчення, чільне становище Єзавелів, духовна сліпота, – першим гріхом Він називає те, що найбільше сумне для Нього: втрата почуттів любові до Нього. Наш Бог любить до ревнощів – і Він не дозволить нічому іншому забирати нашу любов до Нього!

Християни в Ефесах мали близьке ходіння з Господом. Читаючи послання Павла до Ефесян, я дивуюся, в якій кількості благовістя жили ці люди. Павло, насправді, багато писав про їхні відмінні духовні якості. Він називає їх “святими і вірними у Христі… благословеними у Христі всяким духовним благословенням у небесах… обраними… передусім створення світу… зумовленими до усиновлення через Ісуса Христа, за вподобанням волі Його” (Ефес. 1:1-5).

Для нас швидко стає очевидним те, що Ефесяни – це не просто група християн-новачків чи байдужих святих. Ні, Ісус відчуває серця людей, які глибоко вкорінилися в Євангельській істині, які насправді доводять це в їхньому житті через свої жертовні праці та захист священних істин.

Поряд з цим, Ісус бачить у серцях Ефесян щось зовсім інше – у чому полягав їхній великий недолік – і прямо вказує їм на це. Він каже: “Я бачу ваші справи – ненависть до гріха, любов до істини, вашу справедливість і твердість духу. Однак, при всіх ваших працях якимось чином ви допустили, щоб зав’яло і засохло ваше перше кохання. Вмирає ваше почуття любові до Мене!”

Деякі віруючі відгукнуться: «Що тут такого страшного? Може, я тепер не такий ревний про Господа, як був у молодості.

Коли Ісус попереджає: “…покайся і твори колишні справи” (5:6), то Він каже: “Згадай стан твого серця, коли ти вперше отримав спасіння Моє. Ти радів, що Я оселився в твоєму серці! свій вільний час ти приділяв тому, щоб заглиблюватися в Моє Слово і пізнавати Мою любов до тебе.

Тепер ти відійшов від цього і охолонув. Я отримую від тебе так мало уваги і мало часу. Твої стосунки до Мене змінилися і стали холодними. Щось стороннє захопило твоє серце!

У цьому ж 5-му вірші Ісус додає суворо: “…покайся і твори колишні справи, а якщо не так, скоро прийду до тебе і зрушу світильник твій з місця його, якщо не покаєшся”. Протягом багатьох років теологи намагалися якось пом’якшити суворість цього попередження, всіма силами бажаючи надати йому іншого сенсу. Але його нема чим пом’якшити! Його зміст очевидний. Ісус нам каже: “Якщо ти кажеш, що в тобі горить вогонь Божий, а насправді твоє серце більше не втішається Мною, то Я заберу у тебе навіть останню частинку світла, яку ти маєш! Після цього, скільки не працюй для Мене, ти більше не трудівник на ниві Моїй. Я не буду визнавати ніяких!”

Чи можна назвати вашу любов до Ісуса винятковою, першою любов’ю? Чи регулярно ви приходите на молитовну зустріч з Ним? А може, у ваше серце проникли сторонні речі і вже полонили ваші почуття і поглинули ваш розум?

Зараз Ісус запрошує вас покаятися і розпочати все спочатку. Він хоче, щоб ви зупинилися і подивилися навколо себе: “Стривай-но, тепер мені зрозуміло, як ця непотрібна річ проникла в моє життя. І вона краде мою першу любов до Ісуса! Я не дозволю цьому так далі продовжуватися, Господи, пробач мені! Запали знову мій світильник!”

Поверніться сьогодні ж до вашого першого кохання. Просіть у Господа благодаті та сили, щоб стояти на варті і зберігати свою першу любов до Христа!