Церква Божої Слави

Мене звуть Інна. У 18 років я одружилася, і здавалося, що все чудово складалося в моєму житті і мені нічого більше не потрібно. У мене була віруюча свекруха, яка кілька разів запрошувала мене до церкви, але я відмовлялася і глузувала з її віри.

Через рік після заміжжя у нашій сім’ї почалися проблеми. Я не мала відповідей на запитання, які виникли в моєму житті, тому вирішила піти зі свекрухою до церкви. Через місяць я почала відвідувати домашню групу, а ще за місяць — покаялася. Бог почав змінювати мене та мої звички: я кинула палити і по-іншому почала дивитися на життя. Мої пріоритети змінилися, і перше місце посів Господь. Я вступила до Біблійного коледжу, де навчаюсь і зараз.

Хоча я вже не перший рік була заміжня, ми не мали дітей, і мене це дуже пригнічувало. Лікарі тільки розводили руками і нарешті поставили мене на облік із діагнозом безпліддя. Але Бог вирішив цю проблему — рік тому в мене народився син.

Проте через місяць після його народження в моє життя прийшло нове випробування: чоловік покинув мене з місячною дитиною. Я була в такому розпачі, що якби не Бог та підтримка моєї свекрухи, пастора й інших віруючих, я б покінчила життя самогубством.

Але для Бога немає нічого неможливого. Через пів року Він відновив мою сім’ю. На Різдво мій чоловік покаявся і зараз несе служіння в реабілітаційному центрі «Життя» як лідер групи прославлення. Я ж служу вчителем у недільній школі «Церкви Божої Слави». Тепер моя сім’я служить Господу, і я щаслива.