Лікарі казали: “Вижити може хтось один!” Я чи МОЯ ДИТИНА?

Мене звуть Олена, і я хочу поділитися тим, що зробив Бог у моєму житті та моїй сім’ї.

До того, як я пізнала Бога, я мала не дуже гарне життя. Я втратила 18-річну рідну сестру, вона загинула під час вибуху у школі. Після цього мої погляди на життя змінилися не на краще. Я познайомилася з хлопцем, з яким ми почали зустрічатися, а потім і жити в цивільному шлюбі. Я одразу завагітніла. Вагітність проходила погано, бо я мав хворі нирки, діагноз — хронічний пілоніфрит. Лікарі ставили різні діагнози, казали, що можу народити неповноцінну дитину, і що може вижити хтось один: моя дитина чи я. Можете собі уявити, що діялося у мене в душі.

Але, дякувати Богу, поруч зі мною опинилася віруюча подруга Інна. Вона мені виявила, що Бог може мені допомогти, якщо я в Нього повірю. Будучи вагітною, я покаялася і прийняла порятунок. Результат був очевидний — справді Господь не залишає Своїх дітей у скрутну хвилину. Я народила доньку, здорову, повноцінну, без вагомих патологій, і за це дякую тільки Богові.

І ще хочу подякувати Господу за спасіння мого чоловіка. До покаяння він зловживав алкоголем, любив покурити «траву», через що в нашому будинку виникали скандали аж до розлучення. Але, дякувати Богу, все позаду. Після того, як чоловік пішов до реабілітаційного центру «Життя», його життя змінилося, і він став іншим.

Слава Господу за те, що Він спас нашу сім’ю, і тепер ми молимося за спасіння наших рідних та близьких.