Церква Божої Слави

Минулого разу ми з вами говорили про те, що наше життя, час, здібності та різні матеріальні блага – все це довірено нам Господом. Недостатньо просто про це знати, важливо правильно вжити дароване нам! Саме на стадії управління всім тим, що нам довірено, ми найчастіше не складаємо найголовніший іспит – піддаємося спокусі вживати довірене нам Богом лише для себе, начебто це належить лише одним нам. І це проблема не просто віруючих – це проблема всього нашого суспільства.

Говорячи про це, хотілося б подивитися на Боже ставлення не просто до окремої людини, яка дозволяє собі бути невірним управителем, а те, як Господь ставиться до народів і країн, які знають про Нього дозволяють собі жити так, начебто Бога немає.

«Ізраїлеві сини чинили зло в Господніх очах і служили Ваалам та Астартам… І запалився гнів Господа на Ізраїля, і Він віддав їх до рук филистимлян та до рук Аммонових. вони тіснили й мучили Ізраїлевих синів…» (Суддів 10:6-8)

Не найприємніша історія і не найприємніша картина. Народ Ізраїльський, який знає Бога, вкотре загруз у ідолопоклонстві і злі. Писання каже, що не просто окремі люди почали поклонятися ідолам, а весь народ. Можливо це почалося в окремих сім’ях, де чоловіки або дружини принесли своїх ідолів і ввели їм поклоніння у своїх будинках, але згодом це поширилося на весь Ізраїль. Народ, який Він сам обрав для поширення істини, не тільки перестав поширювати Божі заповіді та знання про Нього, але й почав поклонятися іншим «богам», ніби вони нічого не знали про Господа. Гріх має здатність поширюватись, як епідемія, і якщо його не припиняють на самому початку – він вражає цілі країни та нації. І що ж робить Бог?

Перше, що ми бачимо, – Господь прогнівався на Ізраїль і відразу ж за цим він віддає їх до рук филистимлян та аммонітян. Бог віддав Ізраїль у руки тих народів, яких свого часу вони не вигнали з землі, що обітниця. І в цьому важливий урок для вас і мене не можна миритися з гріхом у своєму житті! Адже будь-який гріх, не викорінений у нашому житті, рано чи пізно виявиться знову і наслідки його будуть завжди набагато серйознішими, ніж нам би хотілося. Адже ніхто серед Ізраїлю навіть не думав, що через їхнє поклоніння ідолам страждатимуть ні в чому невинні діти, а саме це сталося, коли Божий народ почали утискати їхні вороги. І саме в цьому, на мою думку, виявилася Божа милість до Ізраїлю. Ви скажете, як так? Хіба може бути Божою милістю, коли на тебе і на твою сім’ю нападають вороги, коли гинуть невинні і весь народ перебуває у страху? А я ще раз скажу, що це покарання і є Божа милість, тому що саме ці проблеми стали причиною звернення Ізраїлю до Бога:

І кликали Ізраїлеві сини до Господа, і казали: Ми згрішили перед Тобою, бо покинули Бога нашого й служили Ваалам. (Суддів 10:10)

Друге, чому вчить нас Бог, що Він карає тих, кого любить і навпаки, ті, хто менш любимо, залишаються без покарання. Якщо ви і я любимо своїх дітей, ми караємо їх за провини. При цьому ми не намагаємося спеціально завдати їм болю чи показати свою перевагу – наша мета змусити їх замислитись та переосмислити свої вчинки. Саме цю ж мету переслідує Бог, коли той чи інший народ переживає не найкращі часи у своїй історії. Бог милостивий і Його покарання є закликом до покаяння як окремих людей, так і всього народу.

Може, сьогодні ви і я не зовсім розуміємо ситуацію в нашій країні, може, ви вже розчарувалися в лідерах опозиції та в тому, як взагалі протікає саме протистояння між владою та народом. Так, сьогодні багато розгублених і розчарованих людей, як у церкві, так і серед далеких від Бога людей. Але наше нерозуміння ситуації не знімає з вас і мене відповідальності бути ініціаторами звернення до Бога і покаяння за свої гріхи. Адже церква несе безпосередню відповідальність за духовний стан народу. Ми не можемо сказати: «Все, що сьогодні відбувається – це виключно покарання за гріхи людей невіруючих або за нечестя правителів нашої країни». Бог говорить сьогодні до церкви і закликає її до покаяння та відповідальності. Адже саме я і ви часто мовчали, коли з нас вимагали подяки або так звані добровільні пожертвування за певні послуги. Адже саме ми, як церква, не викривали скрізь, де тільки можливо, усю ту систему корупції та беззаконня, що просочилася у всі сфери суспільства, і на яку сьогодні страждають усі, в тому числі й наші діти.

Саме тому Господь, за своєю милістю, карає нас сьогодні. Адже Він не бажає, щоб люди далі гинули та йшли в пекло, але Його бажання в тому, щоб церква прокинулася і повстала «як полки зі прапорами». Ви і я повинні стати в проломі сьогодні, не чекати, що хтось інший у когось більше вільного часу, почне обходити Єрихон. Не треба чекати, коли в сусідній церкві почнуть каятися за гріхи народу і викривати беззаконня. Саме ви і саме я повинні зайняти позицію царів і священиків, саме ви і я маємо стати ініціатором покаяння у нашому народі! Давайте наберемося сміливості і скажемо сьогодні Богові, як Його народ:

«…згрішили ми; роби з нами все, що Тобі завгодно, тільки визволь нас нині. І відкинули від себе чужих богів і стали служити Господеві. І не потерпіла душа Його страждання Ізраїля». (Суддів 10:15-16)