Контекст П’ятидесятниці та подвійне значення біблійних свят
Вітаємо дорогу церкву та всіх, хто єднається в спільному поклонінні онлайн або переглядає це слово в записі, з величним святом П’ятидесятниці — Зішестям Духа Святого. Бог завжди бездоганно виконує Свої обіцянки. Перед Своїм вознесінням Господь Ісус Христос залишив учням чітке запевнення, записане в Книзі Дій: «Ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий, і будете моїми свідками в Єрусалимі, Юдеї і навіть до краю землі». Саме це й реалізувалося на п’ятдесятий день.
Кожне біблійне свято, встановлене Творцем, має глибоке подвійне значення: історично-національне для Ізраїлю та духовне, пророче — для новозавітної Церкви.
Типологія трьох головних свят Господніх:
Пасха (Песах): Для Ізраїлю — це вихід із єгипетського рабства; для нас — викуплення Кров’ю Ісуса Христа з духовного рабства гріха.
П’ятидесятниця (Шавуот): Для Ізраїлю — свято першоплодів і день дарування Закону через Мойсея на Синаї; для нас — день Зішестя Святого Духа, народження Церкви та збирання перших духовних плодів у кількості трьох тисяч покаяних душ.
Свято Кучок (Сукот): Нагадування про 40-річне блукання в пустелі та проживання в тимчасових куренях. Це образ того, що ми на цій землі є мандрівниками й пришельцями, які тимчасово перебувають у хижах своїх земних тіл. Це єдине свято, яке отримає своє абсолютне довершення на небесах, у Царстві Божому, коли ми досягнемо Обіцяної Землі та увійдемо в постійні небесні оселі.
Криза глухого кута та фундаментальне запитання
У повсякденному житті ми регулярно стикаємося з обставинами, які заганяють нас у глухий кут. Коли звичні методи не діють, проблеми не вирішуються, а людський ресурс вичерпується, всередині нас народжується крик: «Що мені робити?».
Людська природа схильна шукати порятунку в кризі, давати обіцянки Богові, але забувати про них, як тільки небезпека минає — подібно до мандрівника, який заблукав у лісі, молився про порятунок, а появу лісника сприйняв за випадковість, скасувавши свій обіт перед Творцем. Проте справжнє визволення ніколи не є збігом обставин — це завжди суверенна дія Божа. Щоб вийти з духовного тупика, необхідно почути істину, яка прозвучала понад два тисячоліття тому в Єрусалимі.
Проповідь апостола Петра: Три виміри місії Христа
Коли Дух Святий зійшов на учнів у горниці, супроводжуючись шумом сильного вітру та говорінням на інших мовах, натовп паломників був шокований, чуючи проповідь про великі Божі діла власними говірками. Спростовуючи безглузді звинувачення у сп’янінні, апостол Петро проголосив першу новозавітну проповідь, яка є фундаментом Церкви.
«Мужі ізраїльські, послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, Мужа, про Котрого вам засвідчив Бог могутніми проявами, чудесами і ознаками, які Бог чинив через Нього серед вас, як самі знаєте, Його, виданого згідно з Божим задумом і передбаченням, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників. Та Бог Його воскресив, звільнивши від мук смерті, бо не під силу було їй втримати Його».
Цей текст відкриває нам три стовпи нашої впевненості:
Ісус є єдиним Месією та Спасителем: Його місія була автентифікована Богом через надприродні ознаки та чуда. Немає іншого імені під небом, через яке людина могла б отримати спасіння. Кожен із нас має бути на 101% впевненим у своєму особистому спасінні через Христа.
Розп’яття — це суверенний Божий план, а не перемога зла: Смерть Христа на Голгофі не була трагічною випадковістю. Це був предвічний Божий промисел задля спокутування наших гріхів. Навіть коли здається, що зло тимчасово перемагає (як думали фарисеї та римляни, поклавши Ісуса до труни), Бог обертає це на тріумф.
Воскресіння — гарантія нашої перемоги над смертю: Смерть не мала юридичного й духовного права втримати Автора життя. Воскресіння Христа дає нам чітку відповідь на питання «що після смерті?». Для віруючої людини фізична смерть — це не крапка, а двері, що відчиняються у вічність, де немає більше сліз, болю та війн.
Усвідомлення особистої провини та розчулення серця
Проповідь Петра досягає свого апогею, коли він переводить історичний факт у площину особистої відповідальності кожного слухача:
«Тому нехай певно знає весь дім Ізраїля, що і Господом, і Христом зробив Його Бог, цього Ісуса, якого ви розп’яли. Почувши, вони розчулилися серцем і сказав Петрові та іншим апостолам: Що ж нам робити, мужі-брати?»
Ми не кращі за тих людей, які кричали «розіпни» перед преторієм Пілата. Кожен наш гріх, кожен сумнів, кожне відкинення Божого слова — це цвях, забитий у руки Спасителя. Ми особисто розпинали Христа своїм беззаконням. І коли це усвідомлення розбиває нашу людську гордість, народжується правильне, спасительне запитання: «Що нам робити?». Якщо ми щирі, Бог ніколи не залишить нас без відповіді.
Три кроки Божої відповіді: Покаяння, Хрещення, Дар
Апостол Петро дає вичерпний алгоритм дій для виходу з духовного тупика та входу в надприродне Боже благословення:
«А Петро сказав їм: Покайтеся, і нехай охреститься кожний з вас в ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів, і приймете дар Святого Духа. Адже для вас ця обітниця і для ваших дітей, і для всіх тих, хто далеко, кого лише покличе Господь Бог наш».
Наші стосунки з Творцем завжди стартують із визнання власної духовної неспроможності. Поки людина вважає, що в неї «все добре», вона схожа на пацієнта, який приховує свої симптоми від найкращого лікаря, роблячи зцілення неможливим. Покаяння — це повна зміна мислення та визнання: «Я грішник, який потребує спасіння».
Крок 2: Водне хрещення
Це публічне, видиме завітовий крок, який стверджує та свідчить перед духовним і фізичним світом про наш свідомий вибір слідувати за Ісусом Христом, померши для гріха й воскреснувши для святого життя.
Крок 3: Прийняття Дару Святого Духа
Ми безсилі виконувати Божу волю та Його місію власними людськими ресурсами. Навіть апостоли перебували в пасивному очікуванні, аж поки не одяглися силою згори. Святий Дух — це не нагорода, яку треба заробляти роками бездоганної поведінки чи релігійного стажу; це ДАР (подарунок). Завдання віруючого — з вдячністю відкрити своє серце й прийняти цей підпал Божественної сили.
Непохитність Божих обітниць
Ворог душі людської намагається посіяти сумніви, шепочучи, що Божі обітниці належать лише обраним, досконалим чи святим людям. Проте Слово Боже чітко декларує: обітниця сили, захисту, зцілення та відновлення належить:
Вам особисто;
Вашим дітям та наступним поколінням;
Усім тим, хто сьогодні ще знаходиться далеко від Бога й Церкви, але кого покличе Господь.
Усі обітниці Божі в Христі Ісусі є «Так» і «Амінь». Жодні зовнішні обставини, несприятлива погода чи ворожі підступи не здатні зупинити виконання Божого слова, якщо ми перебуваємо в Його присутності.
Підсумок і практичне втілення істини
Коли ми приймаємо Христа, ми отримуємо повноту Божої благодаті: прощення, звільнення від кайданів минулого та надприродне керівництво Святого Духа. Наша відповідальність сьогодні — не залишатися пасивними слухачами, а діяти згідно з отриманим словом.
Практичний розклад життя нашої спільноти:
🙏 Молитва за країну: Кожного понеділка о 19:00 збираємося разом для ревної молитви за припинення війни та встановлення справедливого миру в Україні.
🏠 Малі групи: Протягом тижня обов’язково відвідуйте домашні групи для глибшого єднання та взаємної духовної підтримки.
🍞 Хліболомання: Наступної неділі ми проведемо молитовне служіння із заповіддю Святої Вечері (хліболомання). Обов’язково запрошуйте тих, кого сьогодні не було поруч.
Пам’ятайте: Божа рука не скоротилася, щоб спасати, і вухо Його не стало глухим. Він Той Самий учора, сьогодні і повіки. Обітниця залишена саме для вас — прийміть її та будьте благословенні в Його мирі!
Дорога церква, всі, хто приєдналися і дивляться це служіння онлайн або будуть дивитися його у записі, ми вас теж вітаємо з цим чудовим святом, святом П’ятидесятниці, святом Зішестя Духа Святого, тому що це дуже важливе свято. Бо хто би що не казав, але Бог, Він завжди виконує свої обіцянки. І це була одна з обіцянок. І перед своїм вознесінням на небеса Ісус, Він пообіцяв щось своїм учням. Він сказав, що ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий, і будете моїми свідками в Іерусалимі, Юдеї і навіть до краю землі. І знаєте, те, що Ісус пообіцяв, саме це і відбулося на п’ятидесятий день, коли народ ізраїльський, він святкував це свято п’ятидесятниці, Це свято першоплодів, коли Бог заповів, щоб вони приносили цей перший сніп, дякували Богові за його благословіння. Це також свято, коли Бог дарував Божий закон через Моїсея на горі Сінаї, то є свято, коли Бог дарував вам і мені заповіді і настанови. І Бог, він так зробив, що кожне свято, про яке ми читаємо в Біблії, воно має подвійне значення. Тобто воно мало значення для ізраїльського народу, і воно також сьогодні має велике значення для всіх віруючих в Бога, всіх віруючих в Ісуса Христа як Господа, як Спасителя. Свято Пасхи, коли Бог вивів свій народ з Єгипту, звільнив його від рабства фізичного, і Свято Пасхи, воскресіння Ісуса Христа, коли Ісус Христос, він вивів свій народ, вивів тих людей, які увірують в нього з рабства гріха, з цього рабства гріховного. І так само Бог зробив і зі святом П’ятидесятниці, п’ятидесятий день після Пасхи, коли до цього це була також заповідь, щоб дякувати Богові за плоди, за Його благосовіння, дякувати Богові за Його слова. І в цей день, саме в цей день, Дух Святой зійшов на учнів Ісуса Христа, і також були перші плоди у вигляді тих людей, трьох тисяч людей, які покаялися, які примирилися з Богом. Це теж свято таких першоплодів і свято народження церкви. І те ж саме свято Сукот, свято, яке нагадує про те, що народ ізраїльський, коли він вийшов з Египту, вони 40 років блукали по пустелі, не тому, що Бог так хотів, а тому, що вони одразу, коли дійшли до землі обіцяної, вони туди не увійшли, вони побоялися цих велетнів і того, що треба було цю землю завойовувати. і тому їм прийшло ще 40 днів поблукати, як нагадування про ці блукання, про те, що вони в цей час не мали таких будівель, як ми з вами, таких домівок комфортних, вони жили в цих шатрах, шалашах, і тому Бог сказав, що святкуйте, як нагадування, що всі ви, і ми в тому числі, ми тут на землі, ми странники, ми пришельці, ми тимчасово, Ми живемо в цих тимчасових хижах, які називаються наші тіла, але це свято, воно також виконується, це єдине свято, яке буде святкуватися також на небесах, в царстві небесної. Коли ми всі потрапимо вже в наші небесні оселі, це свято, воно отримає своє довершення. Ми дійдемо до тої обіцяної землі, ми залишимо все це тимчасово і ми дійсно побачимо Бога, який він є. І сьогодні я хотів би звернутися до Божого Слова перед тим, як ми подивимося, я хотів би попросити вас, щоб ви перевірили про всяк випадок ваші мобільні телефони, ну не те, що вони у вас є, я впевнений, що в більшості у вас вони є, а те, що вони у вас зараз або вимкнені, або на беззвучному режимі, або в режимі польоту. І назва сьогоднішньої проповіді – «Що нам робити?». Чи виникало у вас коли-небудь таке питання – «Що мені робити?». Виникало? У когось виникало? Можна ваші руки побачити? Дуже часто. Коли воно зазвичай в нас виникає? Коли ми зайшли в житті, щось трапилося, і ми зайшли в якийсь такий глухий кут або, як ми кажемо, тупік, і ми вперлися в якісь обставини, щось не міняється, щось не виходить, ми не розуміємо, що нам далі робити, і ми задаємося питанням собі. Якщо ми, віруючи людина, ми задаємо це питання Богу, і ми питаємо, Бог, що мені робити? Ми задаємо самі собі, що мені робити, щоб це якось змінилося, щоб якось з цього глухого кута вийти. Я розкажу вам одну історію. Чоловік заблукав в глухому лісі, він взагалі такий був професійний мандрівник, любив відправлятися кудись в якийсь похід, брав з собою намет, брав з собою якісь необхідні речі, і він вирішив один піти вгори. І хто хоч раз ходив в гори, в похід, то ви знаєте, що в принципі не рекомендується ходити одному, бо так часто трапляється, який би ти не був професіонал, скільки би ти разів до цього не ходив, щось піде не так. Перестане робити навігація, компас забув вдома, десь заблукав, і все, ти один, немає кому тобі прийти на допомогу. І так трапилося в житті цього чоловіка, що він заблукав, він три дні проходив по лісу, в нього закінчилась їжа, розрядилися всі його гаджети, павербанки, не було зв’язку, і він дійшов до якоїсь такої скелі у лісі і вперся в цю скелю і зрозумів, що все, він взагалі не розуміє, куди йому далі йти. І все, що він в цих обставинах для себе зазумів, що він може зробити, він впав на коліна і почав молитися до Бога. І він почав кричати, волати і казати, Бог, якщо ти є, якщо ти мені допоможеш вибратися з цієї халепи, я обіцяю тобі, що я буду справжньою віруючою людиною і я буду тобі служити. І тільки він завершує цю молитву, як з лісу виходить лісник і каже до цього чоловіка, чого ти тут валаєш, пішли зі мною, тут 5 хвилин до дороги, я тобі покажу шлях. Ну, він, як би, чоловік швиденько зібрав свої речі, пішов за цим лісником, то вів його на дорогу, і чоловік підводиться, ну, то есть, радіє і каже, господи, все, відміняється, дякую, я вже сам якось розібрався, тут лісовик прийшов. І ви скажете, ну в чому суть цієї історії? Вона виглядає кумедно, як анекдот. Суть в тому, що коли цей лісник раптово зник, і чоловік зрозумів, що він так само один на десятки, на сотні кілометрів, і йому ще прийшлося по цій дорогі на один десяток кілометрів пройти до найближчого поселення, він зрозумів, що в радусі як мінімум 100 кілометрів немає ніякого лісництва. І що саме Бог йому допоміг вибратися з цієї халепи. І знаєте, я вам не обіцяю, що я вам сьогодні дам відповіді на всі ваші запитання, що вам робити, але я постараюся з Божою допомогою на деякі ваші питання сьогодні відповісти. Але для цього давайте разом подивимося одну дуже цікаву історію. Історію сьогоднішнього свята. Історію, яка відбувалася вже майже 2000 років тому назад в Єрусалимі. Як ви пам’ятаєте, тоді учні Ісуса Христа, вони зібралися в горниці, вони очікували того, що Ісус пообіцяв, що вони приймуть силу, коли зійде на них Дух Святий, і вони всі разом перебували в молитві. Настав цей 50-й день, день П’ятидесятниці, учні були в горниці, вони молилися, але вони чули, що за стінами будівлі суне натовп людей, натовп поломників, які йшли у храм для того, щоб принести жертви, щоб принести цей перший сніг, щоб подякувати Богові. І раптом, коли вони все ще перебували в молитві, вони почули, що подув сильний вітер. І вони всі почали промовляти на різних мовах. Я думаю, що вони самі були в шоці, тому що вони цих мов не знали, і вони навіть не розуміли, що говорить і за що прославляє Бога сусід. І знаєте, якщо це було для учнів Ісуса Христа, думаю, таким чимось неочікуваним, чимось, що їх шокувало, то наскільки це було шокуючим, неочікуваним для тих людей, які проходили по всіх будинках, і вони починали чути кожний на своїй мові про великі і чудні діла Божі, про які казали апостоли. І знаєте, спочатку зупинилася одна людина, яка хотіла послухати, а за що ж там прославляється якась невідома її людина, Бога, на його мові. Потім зупинився ще один, ще один, і під стінами цієї будівлі вже зібрався цілий натовп. Учні почули, що натовп гуде, що там люди питають, а що ж відбувається. і тоді вони спустилися з цієї горниці, вийшли до цих людей на вулицю, і Петро почав проповідувати. І саме частину цієї проповіді Петра я хотів би разом з вами сьогодні подивитися. Ось, що ми читаємо в книзі «Дій святих апостолів» в другому розділі з 22-го вірша. Я буду читати в сучасному перекладі, і у вас зараз будуть ці вірші на екрані. З 22 по 24 вірші давайте разом прочитаємо. Петро каже, мужі ізраїльські, браті і сестри, браті і сестри з України, послухайте оці слова. І Ісуса Назарянина, мужа, про котрого вам зацвічив Бог, могутніми проявами, чудесами і ознаками, які Бог чинив через нього серед вас, як самі знаєте. Його виданого згідно з Божим задумом і передбаченням ви вбили, прибивши до Христа руками беззаконників. Та Бог його воскресив, звільнивши від мух смерті, бо не під силу було їй втримати Його. Що ви знаєте про проповідь Петра на День П’ятидесятниці? Що ви знаєте про проповідь Петра? Можливо, хтось в вас взагалі ніколи не чув, що саме Петро проповідував в День П’ятидесятниці, але саме так і відбулося. Тобто він, як та людина, який Ісус Христос довірив бути каменем, бути фундаментом церкви, Він взяв на себе цю відповідальність, він проявив ініціативу, і коли люди зупинилися, коли люди задавалися питанням, що відбувається, хтось там вже почав сміятися і казати, що вони понапивалися, і Петру пішло навіть спочатку цей міф одразу зруйнувати, каже, зараз 9-та година ранку, навіть професійні алкоголіки, вони не встигають напитися до цього часу. І він каже, вони не п’яні, це саме те, що пообіцяв Бог, це виконання Божого пророцтва. Але про що саме проповідував Петро? По-перше, він сказав про здійснення пророцтва, яке Господь раніше пообіцяв здійснити. А по-друге, в цій невеличкій проповіді він прямо наголошує, що Ісус є Месією і обіцяним Богом Спасителем. І чому він про це каже? Чому він в цьому впевнений? Він каже, що те, що він Месіє, воно підтверджується його земними чудесами, розп’яттям та його перемогою на смерті через Воскресіння. Знаєте, саме ці три речі дуже важливі для нас. В них є суть сьогоднішнього свята і того, що Бог зробив для вас і для мене. Нам треба це розуміти, бо це не тільки свято для апостолів, які жили в той час, це не тільки свято для тих людей, які стали свідками того, що відбувалося тоді, і завдяки цій проповіді вони покаялися, вони отримали спасіння. Нам треба розуміти, перше, що Ісус є Спасителем, якого Бог засвідчував магутніми проявами, чудесами, ознаками під час Його земного служіння. Чому це важливо? Чому важливо розуміти, що Він є Спасителем? Чому? Як ви думаєте? Тому що немає іншого імені під небом, і про це говорить нам Боже Слово, яким би ми могли спаситися, крім імені Ісуса Христа. І вам, і мені, незалежно скільки в нас стаж вже того, що ми віруючі, що ми ходимо в церкву, нам треба бути на всі 101% впевненими, що Ісус є мій особистий Спаситель. Ви впевнені сьогодні в цьому? Ви можете про це засвідчити іншим. Знаєте, це те, що потребуєте ви, і це те, що потребують ці люди, яких сьогодні ще немає в церкві. Зрозуміти, що Ісус є Спасителем. Друге, про що проповідував в цій коротенькій проповіді апостол Петро, він сказав, що розп’яті Ісуса та його смерть не були випадковістю чи перемогою зла. Знаєте, учні Ісуса Христа, навіть учні Ісуса Христа, до певного часу вони не розуміли, чому це відбулося з Христом, чому його віддали в руки грішників і чого його розп’яли як останнього злодія, розбійника на Христі. Але все це, і про це говорить Петро, це не було відповідковістю Це не тому, що диявол такий сильний і зло, воно сильніше добра і перемагає добро в цьому світі А тому, що це був Божий план і Божий промисіл, щоб Ісус, Він пішов на хрест за тебе і за мене Щоби наші гріхи, скажи, мої гріхи, не гріхи тих людей, їхні теж, щоби наші гріхи вони розп’яли Христа, прибили його руки, прибили його ноги до Христа. Знаєте, ми не завжди розуміємо, давайте будемо чесними, ми не завжди розуміємо, чому зло відбувається в нашому житті тут на землі. І я вам скажу, що багато речей ви і я, ми не зрозуміємо. Багато речей, вони нам відкриються тільки на небесах. Інколи з часом, як це трапилося з учнями Ісуса Христа, як ми сьогодні вже знаємо, інколи ми з часом розуміємо, чому перемогло зло. Ну, тимчасово. Тому що, коли Ісуса вбили і поклали Його в труну, всі думали, що зло, воно що? Воно перемогло. Про це думали учні. В цьому були, певні, фарисеї. Про це думали римляни. Але коли Ісус на третій день воскрес, то картина, вона якби склалася з цих пазлів, і всі зрозуміли, ті, хто хотів зрозуміти, що насправді зло програло, насправді переміг Бог, тому що це був його план, щоб Ісус був розп’ятий, а потім воскрес. І третє, про що говорить тут Петро, що Ісус, Він воскрес. Він воскрес. Смерть не змогла втримати Ісуса. Бог воскресив Його з мертвих, звільнивши Його від мук і довівши Його владу над гріхом і смертю. Знаєте, якщо б не було Воскресіння, то вас і мене не було б тут, на цьому місці. Якщо б не було Воскресіння, то не було б відповіді смерті. А що далі? Бо кожна людина, вона рано чи пізно, вона стає на цей поріг переходу в вічність. І в неї виникає питання, а що після смерті? І якщо немає Воскресіння, якщо б не було Воскресіння, то не було б відповіді на це питання. У вас і в мене є відповідь, є надія. Навіть якщо ми не доживемо до того часу, коли Ісус зійде другий раз на землю і написано, що будуть віруючі, вони восхищені, вони не побачать смерті. Навіть якщо ми перейдемо таким звичайним, в розумінні людей, способом через те, що наша хіжа, наша плоть, вона помре. Тобто, смерть для нас – це не крапка, це не зачинений на ключ двері, це двері, які причиняються куди? У вічність, до Бога, там, де немає зла, там, де немає страждання, сліз, війн і всього того, що сьогодні навколо нас відбувається. Знаєте, добре, що на цих віршах, які ми тільки що прочитали, проповідь Петра не скінчилася Те, про що він казав, настільки зачепило слухачів, що у них виникли запитання І саме про це ми читаємо в продовженні цієї історії з 36-го вірша Давайте подивимось, 36-й і 37-й вірші, і вони зараз у вас будуть на екрані Петро каже, тому нехай певно знає весь дім Ізраїля, що і Господом, і Христом зробив його Бог. Цього Ісуса, якого ви розп’яли. Скажи своєму сусіду, якого ти розп’яв. Скажіть, скажіть, якого ти розп’яв? Почувши, вони розчулилися серцем і сказали Петрові і іншим апостолам, що ж нам робити, мужі-брати? Про що говорить в цих віршах апостол Петро? Він ще раз наголошує, що Ісус є Господь і Месія. Знаєте, він до цього це вже казав декілька разів. Він це підтверджував з Божого Слова, він показував, як сповнились пророцтва, як Давід пророкував про Христа, і як це виконалося, що Давід, він помер, його гріб є, але Христос, про якого він пророкував, він знав, що Бог пообіцяв йому з його роду поставити Христа, що він помер, але смерть його не змогла втримати, і він воскрес. Петро про це не один раз в своїй проповіді вже сказав. А ще він каже, що кожна людина, яка чинила гріх в своєму житті, тим самим розпинала Христа. Знаєте, ми думаємо сьогодні, що те, що ми саме зараз в цьому поколінні покаялися, прийшли до Бога, що ми чимось краще тих людей, які жили за часів Христа, за часів апостолів, що вони були більш грешні, тому що саме вони це зробили. Вони сказали, що його смерть на нас і на наших дітях, що вони попросили у Пілата тоді, щоб він видав його на розп’яті. Ми думаємо, що ми чимось їх краще. Ну, бувало у вас таке? Ну, в мене бувало, можливо, ви про це не думали. Але, знаєте, кожна людина, незалежно від того, в якому часі ми живемо, проміжку, від того моменту, коли Ісус помер на Христі і до сьогоднішнього часу. Кожна людина, яка зробила хоч один грішок, є тут люди, які один гріх зробили? Є? Думаю, трошки більше. Кожна людина, яка зробила хоч один грішок, вона цим гріхом розп’яла Христа. І тому Петро, він так і каже, він не те, що вас і мене хоче образити, він каже, що ви і я, ми розп’яли Христа. Своїми гріхами, своїм невірством, своїми сумнівами, тим, що ми, нам багато разів хтось там свідчив про Бога, каже, та не їсть по ушам, та знаєш, що ми не твій Бог, та що ти мені розказуєш? Кожен з нас, він розпинав Христа. І тут виникає логічне запитання, а що нам з цим робити? Саме це запитання, воно виникло у слухачів проповіді Петра. Вони запитали, а що нам робити, мужі, браття? Знаєте, я в цьому бачу дуже важливий момент. Коли ми щиро запитуємо Бога, коли в нас є правильне запитання, ми обов’язково що? Ми отримуємо відповідь. Коли ми не запитимо, ми думаємо, що ми все знаємо, ми самі цими гусами, що нас не треба вчити, ми вже всі дорослі, незалежно від віку, то тоді Бог, скільки б він нам не стукав, не хотів щось нам відкрити, ми не почуємо його. Але коли в нас виникають правильні запитання, що мені робити, Боже, що мені треба змінити, обов’язково Бог дасть відповідь тобі і мені. Скажіть своєму сусіду, Бог обов’язково дасть тобі відповідь, Бог дасть тобі, але тобі треба задавати правильні питання, бути щирим перед Богом, питати у Бога, що мені робити. Не бути схожими на того чоловіка, який заблукав в лісі, про якого розказали, що коли прийшла відповідь, він це сприйняв як, ну, воно само собою, так якось відбулося. Тільки коли він зрозумів, що це дійсно відбулося Боже диво, він повірив, що Бог є. Знаєте, саме це зробили люди, що слухали Петра. Вони спитали, що ж нам робити. І саме відповідь на це питання ми читаємо з 38-го вірша. Давайте разом подивимося 38-й і 39-ї вірші. Там написано. А Петро сказав їм, покайтеся і нехай охреститься кожний з вас в ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів. І приймете дар Святого Духа, адже для вас, скажіть своєму сусіді, для тебе, для тебе, для вас ця обітниця і для ваших дітей, і для всіх тих, хто далеко, кого лише покличе Господь Бог наш. Перше, про що говорить апостол Петро, це покаяння та хрещення. Покаяння та хрещення. Знаєте, наші стосунки з Богом, вони починаються з покаяння, з визнання, що я грішник. Є тут грішники чи немає? Є, слава Богу, прощені грішники, надіюсь. Саме з того, що ви і я, ми визнаємо, що мені потрібно прощення, мені потрібна спасіння, з цього починаються наші стосунки з Богом. До тих пір, поки ми вважаємо, що в нас все добре, я нещодавно казав, коли ми приходимо до лікаря, нас щось болить, але ми кажемо, що в мене все добре, самий талановитий лікар вам не допоможе. Ні в чому. Поки ви йому не розкажете, що вас турбує, що саме у вас болить, як давно у вас болить, і тоді він, як людина, яка навчалася, яка має певні знання, вона вам з Божою допомогою зможе допомогти. Так само і з Богом. Коли ви і я, ми визнаємо, що я грішна людина, я потребую Божого прощення, мені треба покаятися, от з цього починаються наші стосунки з Богом. Покаяння та хрещення. Бо хрещення, воно також, воно видимим образом, воно стверджує і свідчить іншим, що ми вибрали йти за Богом. Ми вибрали посвятити своє життя Богу і це наш початок, початок наших стосунків з ним. Друге, про що говорить в цих віршах апостол Петро, це можливість отримати дар Святого Духа. Після покаяння, і про це говорить там Боже слово, ви і я, ми можемо отримати дар Святого Духа. Ми потребуємо цього. Як би ви не крутили право-вліво, ви і я, ми без силі, без Божої присутності в нашому житті. Учні Ісуса Христа, вони не могли виконувати те служіння, яке Бог їм довірив, до тих пір, поки Дух Святий не злинув на них. Але коли Дух Святий на них зійшов, не дивлячись на всі обставини, які їх оточували, на гоніння, на те, що багато людей їх не приймали, переслідували, вони мали силу, щоб свідчити іншим. Вони мали силу, щоб молитися за інших. Вони мали силу, щоб звершувати чудеса. І Бог прикладав, докладав спасаймих до своєї церкви. І третє, про що говорить в цих віршах апостол Петро, він говорить, що саме через те, що відбулося, саме через те, що Дух Святий він зійшов тоді на учнів і сьогодні він сходить на кожну людину, яка прагне, яка шукає його, саме через це виконалась Божа обітниця. Чому це важливо? Бо час від часу обставини, диявол, навіть ми самі починаємо сумніватися, що Бог виконає ту чи іншу обітницю в нашому житті. Але про що говорить тут Петро? Для кого була ця обітниця, для кого інші обітниці, про які ми читаємо в Божому Слові? Вони для якихось особливих людей, правда ж? Для людей безгрішних, досконалих, які ніколи жодного разу нічого поганого не зробили, так? Правда ж? Ні. Про що говорить апостол Петро? Адже для вас ця обітниця і для ваших дітей, і для всіх, скажіть, для всіх, для всіх тих, хто далеко, кого лише покличе Господь Бог нас. Знаєте, в цьому я бачу для себе велике підбадьорення, що всі Божі обітниці, як говорить нам Боже Слово, вони да і амінь у Христі Ісусі. Всі Божі обітниці стосовно того, що Бог пообіцяв, що ми приймемо силу, коли Дух Святий на нас зійде і будемо Його свідками, і що Бог пообіцяв нас захищати, допомагати, зцілювати, звільнювати, працювати з нами до дня приходу Ісуса Христа. всі ці Божі обітниці для вас, для наших дітей і для всіх тих людей, хто ще далеко від Бога, кого ще немає сьогодні в церкві, кого, можливо, сьогодні запрошували, а вони не прийшли, для всіх, кого лише покличе Господь. І знаєте, саме за це я хотів би сьогодні за завершення цього служіння помолитися. Перше, помолитися, щоб кожен з нас він мав живі стосунки з Богом. Щоби, якщо ви відчуваєте, що вам треба сьогодні покаяння, вам треба сьогодні примирення з Богом, вам треба сьогодні звінитися від якогось цього глядача, щоб ви могли це зробити, не трималися, не відкладали на завтра. Знаєте, багато людей, чому їх сьогодні немає тут, навіть на свято Трійці, хоча, можливо, вони думали там прийти, але погода сьогодні така погана, навіть обстрілів не було, але, ну, так сказати, Погода не льотна, краще вдома, відіспатися, відлижатися. Їх немає сьогодні. Але Бог хоче, щоб у вашому і моєму житті не було ніяких перешкод, щоб нічого вам і мені не заважало приходити до Христа чистим серцем, чистим сумлінням і просити Його про ту допомогу, про той захист, про ту підтримку, якого ми потребуємо. Сьогодні я хочу також молитися про те, щоб ви і я, ми прийняли цей дар Святого Духа. Знаєте, сама ця назва, що це дар, про що це говорить? Про що це говорить? Це треба заробити. Треба рік проходити в церкву, як мінімум, да? Причинення прийняти, наставництво прийти. Ні, це говорить, що це подарунок. Коли вам дарують подарунок, що від вас залежить? Або прийняти цей подарунок, да, подякувати, хто вам дарує, або відмовитися, тоді він не буде вашим подарунком. Оце все, що від вас залежить. І я сьогодні хочу молитися разом з вами, щоб ми цей дар прийняли. Це найкращий подарунок, який ми взагалі можемо отримати від Бога після спасіння, після порощення наших гріхів. Це дар Святого Духа. І третє, про що я хочу молитися, щоб ми не сумнівалися, що всі Божі обітниці, все, що Бог вам і мені пообіцяв, Навіть якщо зараз обставини, вони кажуть, протилежні, кажуть, це ніколи в твоєму житті не станеться, ця людина ніколи не спасеться, ти від цієї хвороби ніколи не позбавишся, ці обставини ніколи не зміниться. Знаєте, я хочу сьогодні з вами погодитися в одній простій молитві, щоб ви і я, ми сьогодні повірили, що ця обітниця про Божу підтримку, про те, що Божа сила буде проявлятися в вашому житті для вас, для ваших дітей і навіть для всіх тих людей, кого Бог ще тільки покличе. Тільки покличе. Через вас, через когось іншого. Давайте ми разом станемо зараз для молитви. Я хотів би запросити також наших левітів, щоб вони нас вели поклонінні. Давайте ми зараз звершимо цю молитву. Вона дуже важлива. Як я вже казав, три молитви. Покаяння, щоб нічого не було між вами і Богом. Щоб ви і я, ви прийняли цей дар Це найкращий подарунок І знаєте, якщо ви цього не переживали То свята 50-ти, свята 30-ти Це чудовий день, щоб пережити Пережити це в своєму житті І щоб Бог вас сьогодні, мене сьогодні Він ствердив, що всі Його обітниці Все, що Він вам пообіцяв Воно да і амінь У Христі Ісусі Давайте ми церква помолимось Дякуємо тобі, дякуємо тобі, наш Боже, за те, що ти все зробив для того, щоб ми мали стосунки з тобою Ти послав сина свого Ісуса Христа, який жив на цій землі, який проповідував Євангелію, який пішов на хрест, помер, але на третій день воскрес Смерть не змогла втримати Його І саме в воскресінні Ісуса Христа Є ствердження того, що ти як Бог полюбив нас Що ти як Бог викупив нас І що сьогодні ти приймаєш Кожного, хто щиро звертається до тебе І я сьогодні разом з тими, хто присутні на цьому служенні Я сьогодні разом з тими, хто дивиться нас онлайн Або буде дивитися в записі Я прошу, Господи, хай нічого не мішає нам мати стосунки з Тобою. Хай ніякий гріх, ніякі з мені обставини, хвороби чи щось інше, вони не закривають Тебе в нашому житті. Господи, прости всякий гріх, який, можливо, сьогодні є в житті мого брата або сестри. Дай нам, Господи, бути сьогодні щирими і не намагатися бути кращими, ніж ми є, Але визнавати перед тобою, я грішник, я потребую тебе, потребую твої допомоги, Боже, щоби жити свято, жити з тобою, щоби не грішити, але своїм життям, своїми ділами прославляти тебе як свого Спасителя. Я дякую тобі, Ісус, за те, що ти є Господом і Спасителем. Немає іншого імені під небом, яке дане людям, крім імені Ісуса Христа, в якому ми мали б спасіння. В твоєму імені ми маємо спасіння і дар вічного життя. І я сьогодні прошу тебе, хай це свято стане особливим для кожного, хто є на цьому місці. Хай ці свято, дішестя Духа Святого, воно стане дійсно святим, коли ми приймемо від Тебе цю силу, цей подарунок, і будемо жити не самі, будемо жити не своїми силами, але силою того, хто воскресив Христа змертвих. Ця сила сьогодні на цьому місці. Цю силу дає Бог через хрещення Духом Святим. Бо Ісус сказав, ви приймете силу, коли Дух Святий з’їде на вас. і будете моїми свідками. Господи, дай нам шукати цієї сили, мати цю силу і свідчити про твою силу іншим людям. І сьогодні я також в цій молитві згоден. Прошу за кожного того, хто присутній. Кожного, хто має якісь сумніви, якісь переживання, якісь проблеми, які загнали в цей глухий кут, цей тупік. Кожного, хто зараз сумнівається, а чи для мене ця обітниця, А чи зробить це Бог в моєму житті? Ти сказав, адже для тебе. Адже для тебе ця обітниця. Для тебе і твоїх дітей. І для всіх тих, хто сьогодні ще далеко. Для всіх, хто сьогодні ще далеко від Бога. Далеко від церкви. Але ця обітниця, ті обітниці, які Бог дав вам, вони для тебе. Обітниця про спасіння. Обітниця про зцілення. Обітниця про звільнення від тенет, якихось обставин, хвороб і всіх тих випробувань, які ми переживали Адже для тебе, для тебе ця обітниця І хай, Боже, кожне Твоє слово, яке ти вже сказав в наше життя Кожне Твоє слово, яке ти ще нам скажеш, хай воно виповниться В ім’я Ісуса Христа І ми дякуємо Тобі, Боже, дякуємо за те, що Ти прийшов на це місце, прийшов в моє життя, щоби сповнити мене радістю в Тобі, щоби сповнити мене силою в Тобі, щоби сповнити мене надією і живою вірою в Тебе. Дякую Тобі, Бог Отець, Син і Дух Святий за все. Амінь. Давайте церкву ми ще поклонимо з Господом. Скажіть зараз, Господь, скеля моя, Господь, моя підтримка, все, що потрібно, я маю в Тобі. Якщо ти маєш сьогодні Христа в своєму житті, ти маєш все, що тобі потрібно. Господь – твоя скеля, Господь – твоя підтримка, Господь не залишить тебе, Господь виповнить всі свої обітниці в твоєму житті, бо ти вибрав слідувати за Христом, бо ти вибрав прийняти Його дар, дар Святого Духа, бо ти вибрав прийняти Його як свого Господа Спасителя. І коли ти приймаєш Христа, разом з ним ти приймаєш все, що є у Бога, прощення, зцілення, звільнення, Божу підтримку і благодать, все, що тобі потрібно, ти приймаєш разом з Христом в своє життя. І коли ти маєш Його як свого Господа і Спасителя, ти маєш в Йому житті все, що тобі потрібно. Ми дякуємо тобі, Боже, за милість. Ми дякуємо, Боже, за прощення твоє. Ми дякуємо, Господи, за твою присутність в нашому житті. Ми дякуємо, Господи, за всі твої обітниці, які вже виповнилися, які ще тільки виповняться. Ми дякуємо Тобі, Боже, за охорону і захист. Ми дякуємо, Господи, за мертві, які прийдуть на нашу землю. Ми дякуємо, Господи, за те, що Ти понад всіх земних богів, людей, які мають якусь владу. Ти понад усе. Ти царь над царями. Ти є Бог над богами. Ти понад усе в моєму житті. Проголоши це. Скажи, Бог понад усе в моєму житті Бог є сильним Його рука не скоротилася, щоби спасати Його рука не скоротилася, щоби допомагати тобі і мені Він такий самий, вчора, сьогодні і навіки вічно Славимо тебе, Боже, славимо тебе Величаємо тебе в це свято І дякуємо, Господи, за те, що ти зробиш набагато більше ніж ми просили у Тебе сьогодні, ніж ми можемо уявити, бо Ти є Бог, у Тебе є все, вся влада, вся сила і все, що ми потребуємо сьогодні, живучи тут на цій землі. Все, що я маю, я маю, Ісус, у Тобі. І дай мені, Господи, славити Тебе, хай мої уставини будуть повні хвали, повні хвали за все, що Ти зробив, За все, що ти робиш, і за все, що ти тільки зробиш в моєму житті. Славлюй тебе. Дякую тобі. Дякую тобі, Небесний Батько. В ім’я Сина Того, Ісуса Христа, ми молилися. Амінь. Амінь. Сідайте, будь ласка, Долега Церква. Дякую вам, дорогі левіти, за ваше служіння, за те, що ви допомагаєте також нам зустрічатися, входити в Божу присутність, залишати всі ті переживання, всі ті обставини, які, можливо, ще сьогодні тільки в процесі, вирішення в процесі. Але Божа відповідь вже йде. Божа відповідь вже йде для тебе, для мене, для нашої країни. Божі відповіді, вони йдуть. Всі Божі обідниці, вони так і амінь. Хорсті Ісусе. І на завершенні цього служіння хотів би нагадати про ті події, які в нас будуть сьогодні, які будуть найближчим часом на наступному тижні. Зараз, по завершенні цього служіння, ви можете подякувати Богові через свої десятини, пожертви, як це робили, і, я надіюсь, роблять сьогодні, віруючи в Ісуса Христа, як тоді євреї, ізраїльтяни, вони приносили, як подяку Богові, цей перший сніп, який вони пожали, подякував Господу, приносили жертви, якісь інші пожертвування. Так і сьогодні ми маємо можливість подякувати Богові вже своїми десятинами пожертвувань. Також одразу після служення у нас буде чевання, смаколики, тому теж не тікайте, це така важлива частина і нашого служення, і якщо ви подивитесь на Писання, кожне свято, яке Бог заповідав народу ізраїльському відмічати, воно також супроводжувалося тим, що люди, які відмічали це свято, вони накривали стіл і в залежності від того, яке саме було свято, там трошки, можливо, відрізнялося те, що було на столі, але суть була в тому, що кожне свято, воно супроводжувалося також таким сімейним, родинним застолям, коли всі збиралися, дякували Богу, разом їли якісь наїдки і прославляли Господа в своєму житті. Також сьогодні о 12.30 в нас буде чудова святкова програма для наших підлітків, для молоді, тому всі, хто вже є, ми раді бачити, ті, хто ще підійде, теж будемо раді бачити. А в понеділок о 19.00 ми збираємось тут для молитви, за припинення війни, за мир для нашої країни і за те, щоб Бог робив свої діла в нас, в церкві і навколо нас. На тижні домашні групи не пропускайте, спитайте, де, коли буде група. Це теж важливий час, щоб бути разом. А в наступну неділю у нас буде молотомне служіння, а також служіння, коли ми будемо звершувати хліболомлення. Тому приходьте самі, подивіться, якого сьогодні немає, запросіть. Це теж важливий час, щоб і молитися за нашу країну, за людей, які ще на спасенні, і також самим переживати цю Божу присутність. Також нагадую, що в нас відкрилося сторіночки в Інстаграмі, на Тік-Тоці, тому якщо ви користувач соцмереж, то підписуйтесь, ми намагаємось там теж розміщати якісь анонси, ті фото, відео з подій, тому це можливість теж і самим бути в курсі якихось подій, і для тих, хто в вашому оточенні не вірує, чи хто користується соцмережами, щоб вони бачили теж, що відбувається в церкві. І якщо вам потрібна молотовна підтримка або якась інша підтримка, то можете також звертатися до мене особисто або до моєї дружини. Ми теж з радістю постараємось і підтримати вас, помилитися і чим можемо послужити. На цьому наше служення, воно закінчується. Хай Господь вас поблагословить. І я ще раз вам хочу нагадати, що адже для тебе Бог залишив всі ці обітниці, саме для тебе, не для твого сусіда, для твого сусіда в нього свої обітниці, а для тебе Бог залишив ті обітниці, які потрібні самі тобі, для тебе, для твоїх дітей і для всіх тих людей, якого ще Бог тільки покличе. З миром Божим! Будьте благословенні!
