Церква Божої Слави

? 16.04.2023 10:01 На каналі Церкви Божої Слави розпочалася #трансляція «Майже як Йона» | Пастор Олександр Колтуков | 16.04.2023: https://youtu.be/kAub1u8kyW0

“Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх”. — Івана 15:13

Усього за декілька днів до Пасхального тижня, коли християни в усьому світі згадують жертву Ісуса і святкують Його воскресіння, на південному заході Франції терорист увірвався до супермаркету, відкрив вогонь і вбив двох людей. Після переговорів терорист звільнив усіх заручників, крім однієї жінки, використовуючи її як прикриття для себе. Усвідомлюючи всю небезпеку, офіцер поліції Арно Бельтрам зробив немислиме. Він добровільно обміняв заручницю на себе. Злочинець відпустив жінку, однак під час сутички Бельтрама було поранено, і він згодом помер.

Служитель, який знав офіцера поліції, приписував його героїзм вірі в Ісуса, вказуючи на слова в Євангелії від Івана 15:13: “Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх”. Ці слова Христос промовив до учнів після їхньої останньої спільної трапези. Він закликав Своїх друзів: “Щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив” (в. 12). Найбільшим проявом любові є пожертва власним життям заради іншого (в. 13). Саме це Ісус зробив, пішовши на хрест заради нашого спасіння від гріха. Так міг зробити лише Він.

Можливо, нам ніколи не доведеться наслідувати героїзм Арно Бельтрама. Однак, перебуваючи в Божій любові, ми можемо служити іншим, жертвуючи своїми планами і бажаннями заради свідоцтва про Його велику любов.

Як ви реагуєте на історії, подібні до історії Арно Бельтрама? Як можна сьогодні комусь жертовно послужити?

Дорогий Ісусе, Ти помер, щоб дарувати мені вічне життя. Допоможи жити зі вдячністю за цей дар і ділитися ним з тими, кого Ти посилаєш на моєму шляху.

Автор: Емі Бушер Пай

“А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив”. — Ефесян 4:32

У дитинстві в нас із сестрою часто виникали конфлікти, втім один момент я пам’ятаю ще й досі. Після чергової порції образливих слів, які ми прокричали одна одній, моя сестра промовила те, що на ту мить здавалось непростимим. Спостерігаючи за посиленням ворожнечі між нами, бабуся нагадала про наш обов’язок любити одна одну. “Бог дав кожній із вас єдину сестру в житті. І ви повинні виявляти трохи поблажливості одна до одної”, – казала вона. Коли ми попросили Бога сповнити нас любов’ю і розумінням, Він допоміг нам усвідомити, як ми образили одна одну, і простити.

Дуже легко триматися за гіркоту та гнів, однак Бог бажає для нас миру, який може прийти лише тоді, коли ми попросимо Його допомогти нам позбавитись почуття обурення (Еф. 4:31). Замість того щоб приховувати ці почуття, погляньмо на Христовий приклад прощення, джерелом якого є любов і благодать, бажання бути ласкавими і милостивими, “прощаючи один одному, як і Бог через Христа [нам] простив” (в. 32). Якщо нам складно простити, згадаймо про благодать, яку Він до нас щодня виявляє. Скільки б разів ми не падали, Його милосердя ніколи не закінчиться (Плач 3:22). Бог може допомогти позбавитись гіркоти в серцях, аби нам жити в надії та приймати Його любов.

Коли хтось вас образив? Чого ви навчились через той випадок?

Небесний Отче, дякую за людей, яких Ти привів у моє життя. Допоможи мені виявляти любов і прощення.

Автор: Кім’я Лодер (гість)

“Нехай зробить мені, як добре в очах Його”. — 2 Самуїлова 15:26

Крістіні Россетті, поетесі та письменниці, ніщо в житті не давалося легко. Вона страждала від депресії та різних хвороб усе своє життя і тричі пережила розрив стосунків. Зрештою, вона померла від раку.

Давид увійшов у національну свідомість Ізраїлю як переможний воїн. Водночас він усе своє життя зазнавав труднощів. Наприкінці правління Давида проти нього виступив його син; до його бунту долучився довірений радник Давида і більша частина жителів країни (2 Сам. 15:1-12). Отже, Давид узяв священиків Евіятара і Садока та священний ковчег Божий, і втік з Єрусалима (вв. 14, 24).

Однак після того, як Евіятар приніс цілопалення Богу, Давид сказав священику: “Поверни Божого ковчега до міста. Якщо знайду милість у Господніх очах, і Він поверне мене, то я побачу Його та мешкання Його” (в. 25). Попри невизначеність Давид промовив: “А якщо [Бог] скаже так: Не бажаю тебе… нехай зробить мені, як добре в очах Його” (в. 26). Він знав, що може довіряти Богу.

Крістіна Россетті також довіряла Богу, і її життя закінчилось в надії. Дорога дійсно може постійно іти під гору, однак вона веде до Небесного Отця, Який очікує нас зі щирими обіймами.

У чому вам здавалось, що життєва дорога йшла під гору? Як покладатися на Божий провід у дорозі, якою ви йдете?

Дорогий Боже, життя іноді здається дуже важким. Однак я вірю, що Ти робиш все правильно і для мене, і для інших. Допоможи мені жити у Твоїй надії, очікуючи на день, коли я буду з Тобою.

Автор: Тім Густавсон

“Співайте Господеві, святії Його, й славте пам’ять святині Його”. — Псалом 29:5

Багато років тому я піклувалась про свою матір, поки вона перебувала в хоспісі. Я вдячна Богу за ті чотири місяці, коли Він дозволив мені їй послужити, і я просила Його допомогти мені пройти шлях скорботи. Мені часто було складно славити Бога, у той час як я відчувала емоційне замішання. Коли ж моя мати зробила свій останній вдих, мене охопили сильні ридання, і я прошепотіла: “Алілуя”. Довгий час я відчувала себе винною за славослів’я Бога в ту спустошливу мить, поки роками пізніше я не поглянула уважно на Псалом 29.

У “Пісні освячення дому” Давид прославляв Бога за Його вірність і милість (вв. 2-4). Він закликав інших: “Співайте Господеві” (в. 5). Потім Давид поглянув, як Бог тісно переплітає труднощі і надію (в. 6). Він визнав, що є часи горя і радості, часи відчуття безпеки і збентеженості (вв. 7-8). Його благання про допомогу пронизані впевненістю в Бозі (вв. 8-11). Відлуння цієї хвали чується в миті плачу і веселощів, горя і радості (в. 12). Зрештою, Давид говорить про свою нескінченну відданість Богу (в. 13).

Ми, як Давид, можемо співати: “Господи, Боже мій, – повік славити буду Тебе!” (в. 13). Бог у будь-якому нашому стані може допомогти нам висловити свою довіру Йому і попровадити нас до поклоніння Йому з радісними вигуками та сльозами хвали.

Як Бог допоміг вам довіряти Йому навіть попри ваше емоційне замішання? Як славити Його під час труднощів?

Дорогий Боже, будь ласка, допоможи мені довіряти Тобі і славити Тебе, у той час як я намагаюсь впоратись зі своїми емоціями.

Автор: Сошіль Діксон

“А Самуїл відказав: «Говори, Господи, бо раб Твій слухає»”. — 1 Самуїлова 3:10

Мені подзвонили з незнайомого номера. Подібні дзвінки я часто спрямовую до голосових повідомлень, однак цього разу відповів. Незнайомий чоловік ввічливо запитав, чи є в мене вільна хвилина і чи може він поділитись зі мною коротким біблійним уривком. Він процитував текст із Об’явлення 21:3-5, у якому сказано, що “Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре”. Чоловік розповів про те, що Господь Ісус є нашою впевненістю і надією. Я відповів, що вже пізнав Ісуса як свого особистого Спасителя. Тоді він запропонував помолитись зі мною і в молитві просив Бога підтримати мене та сповнити силою.

Той дзвінок нагадав мені про інший випадок у Писанні, коли Бог вночі покликав отрока Самуїла (1 Сам. 3:4-10). Самуїл тричі чув голос, думаючи, що то був старий священик Ілій. Зрештою, Самуїл за допомогою Ілія усвідомив, що його кликав Бог, і відповів: “Говори, Господи, бо раб Твій слухає” (в. 10). Подібним чином Бог може звертатись і до нас, як вдень, так і вночі. Нам треба більше часу проводити в Його присутності і слухати Його голос.

На подібний “дзвінок” можна подивитись і з іншого боку. А якщо ми є посланцями Божих слів до когось іншого? Так, можливо, ми не знаємо, як допомогти іншим. Втім, слідуючи за Божим проводом, ми можемо подзвонити другу і запитати: “Ти не проти, якщо я помолюсь з тобою?”

Хто вас нещодавно підбадьорив? Кого ви можете підбадьорити своїм дзвінком?

Дорогий Боже, спонукай мене думати про тих, кого я можу підбадьорити Твоїм Словом.

Автор: Кеннет Петерсен (гість)

“Виконуй працю благовісника”. — 2 Тимофія 4:5

Чекаючи на початок навчання в університеті, двадцятирічна Шін вирішила присвятити три літніх місяці служінню в молодіжній місіонерській організації. Здавалося, що це неналежний час для цього, враховуючи обмеження, пов’язані з COVID-19, які забороняли особисті зустрічі. Проте Шін віднайшла спосіб, як служити. “Ми не могли зустрічатися зі студентами на вулицях, в торговельних центрах та в закладах швидкого харчування, як зазвичай це робили, – розповіла вона. – Однак ми продовжували підтримувати зв’язок зі студентами-християнами за допомогою Zoom для молитви один за одного, а також з невіруючими студентами, регулярно зідзвонюючись з ними”.

Шін виконувала настанову апостола Павла, яку він дав Тимофію: “Виконуй працю благовісника” (2 Тим. 4:5). Павло попередив, що люди шукатимуть собі вчителів, які казатимуть їм те, що вони хочуть чути, а не те, що їм дійсно потрібно почути (вв. 3-4). Однак Тимофій був покликаний з відвагою проповідувати “вчасно-невчасно”. Павло йому казав: “Докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою” (в. 2).

Хоча не всі ми покликані бути благовісниками або проповідниками, кожен із нас може ділитися своєю вірою з оточуючими. Без Христа невіруючі просто загинуть. Віруючі ж потребують зміцнення і підбадьорення. З Божою допомогою проголошуймо Його добру звістку всюди і кожному.

Що вам перешкоджає свідчити про віру? Як думка про повернення Ісуса допомагає вам подолати страх?

Дорогий Ісусе, допоможи мені використовувати кожну можливість, аби засвідчити іншим про Тебе, щоб вони віднайшли в Тобі надію та втіху.

Автор: По Фанг Хіа

“І сказав Господь до Гедеона: «Численний той народ, що з тобою»”. — Суддів 7:2

Коли моєму сину було близько трьох років, мені зробили операцію, після якої треба було місяць відновлюватись. Ще до процедури я уявляла, як лежу в ліжку, а у раковині нагромаджується купа брудного посуду. Я не розуміла, як буду турбуватись про свою енергійну дитину і як готуватиму їжу. Я зі страхом уявляла, як моя слабкість вплине на ритм нашого життя.

Бог навмисно ослабив військо Гедеона перед його битвою з мідіянітянами. По-перше, усім, хто боявся, було дозволено залишити військо, і двадцять дві тисячі чоловіків повернулись додому (Суд. 7:3). Потім з решти десяти тисяч воїнів залишитись могли тільки ті, хто для пиття черпав воду руками. Отже, лишилось триста воїнів, і цей брак військової сили не дозволяв ізраїльтянам покладатись на себе (вв. 5-6). Вони не могли сказати: “Рука моя спасла мене” (в. 2).

Бувають періоди, коли багато хто з нас почуваються виснаженими і безсилими. Коли це сталося зі мною, я усвідомила, як сильно потребую Бога. Він підбадьорював мене внутрішньо через Свого Духа і зовнішньо через допомогу друзів та родини. Я мала на певний час позбавитись власної незалежності, однак це навчило мене більше покладатися на Бога. Оскільки “сила [Його] здійснюється в немочі” (2 Кор. 12:9), нам є на Кого сподіватись, якщо ми нездатні самостійно потурбуватись про власні потреби.

Як ви на власному досвіді відчули прояв Божої сили через вашу слабкість? Як ви можете допомогти людині, яка відчуває слабкість?

Боже, допоможи мені кожного дня ще більше покладатись на Тебе і відчувати Твою силу в період труднощів.

Автор: Дженіфер Бенсон

? 09.04.2023 10:02 На каналі Церкви Божої Слави розпочалася #трансляція «Ісус Йосипович. Син Давидів, Син Авраамів, Адамів, Божий» | Пастор Олександр Колтуков | 09.04.2023: https://youtu.be/S0O2FLY16BI

“Його ж ранами нас уздоровлено”. — Ісаї 53:5

У пасхальну неділю 2020 року відому статую Христа-Спасителя, яка височіє над Ріо-де-Жанейро в Бразилії, підсвітили особливим чином, зробивши Ісуса одягненим в одежу лікаря. Яскраве зображення Христа в образі лікаря було зроблене на підтримку багатьох працівників медичної сфери, які намагалися впоратися з пандемією коронавірусу. Цей образ нагадує опис Ісуса Христа, як нашого Великого Цілителя (Мр. 2:17).

Під час Свого земного служіння Ісус зцілив багатьох людей від фізичних хвороб. Наприклад, Він зцілив сліпого Вартимея (Мр. 10:46-52), прокаженого (Лк. 5:12-16), паралізованого (Мт. 9:1-8). Турбота Ісуса про здоров’я Своїх послідовників виявлялась і в забезпеченні їхніх потреб у їжі, коли Він примножив хліб і рибу, аби нагодувати натовп людей (Ів. 6:1-13). Кожне з цих чудес розкриває могутню силу Ісуса і Його щиру любов до людей.

Втім найбільше зцілення прийшло через Його смерть і воскресіння, як провістив пророк Ісая. “Ранами [Ісуса] нас уздоровлено” від найбільшої проблеми – нашого розділення з Богом, яке виникло через наші гріхи (Іс. 53:5). Хоч Ісус і не позбавляє нас від усіх проблем зі здоров’ям, ми можемо вірити у вирішення найбільшої потреби – зцілення наших взаємин із Богом.

Як ви відчули дивовижне духовне зцілення, дароване Богом? Як зцілені взаємини з Богом завдяки жертві Ісуса допомагають вам витримувати фізичні хвороби?

Господи Ісусе, дякую за Твою жертву, яка зцілює мою духовну хворобливість. Допоможи довіряти Тобі в часи фізичних труднощів.

Автор: Кірстен Холмберг