“На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить”. — Псалом 36:5
Бог не допомагає тим, хто допомагає собі сам. Він допомагає тим, хто довіряє Йому і покладається на Нього. Джонатан Румі – актор, який зіграв роль Ісуса Христа в успішному телесеріалі “Обрані”, заснованому на Євангелії, – зрозумів це в травні 2018 року. Румі вже вісім років жив у місті Лос-Анджелес і був майже без засобів для існування. Якось у нього залишилося їжі лише на день, а роботи не передбачалося. Отже, актор вирішив вилити своє серце перед Богом і віддати в Його руки свою кар’єру. “Я буквально молився так: «Я здаюсь. Я здаюсь»”. Того ж дня він отримав по пошті чотири чеки, а через три місяці він пройшов кастинг на роль Ісуса у фільмі “Обрані”. Румі зрозумів, що Бог допомагає тим, хто Йому довіряє.
Замість того, щоб заздрити “злочинцям” і перейматися ними (Пс. 36:1), псалмоспівець закликає нас віддати все в Божі руки. Якщо ми зосереджуємо на Ньому своє життя, надіємось на Нього, радіємо Йому (вв. 3-4) і віддаємо Йому всі свої бажання, проблеми, хвилювання та щоденні події, Бог направить наше життя і дарує нам мир (вв. 5-6). Нам, віруючим в Ісуса Христа, важливо дозволяти Йому визначати, яким має бути наше життя.
Віддаймо все Богові і довіряймо Йому! Тоді Він почне діяти і зробить все необхідне та найкраще.
Які сфери вашого життя сьогодні закриті для Бога? Що для вас означає віддати Йому своє життя?
Дорогий Боже, будь ласка, допоможи мені віддати Тобі все, щоб відчути Твій мир та спокій.
“Мудрий бачить лихе – і ховається, а безумні йдуть – і караються”. — Приповістей 27:12
У 1892 році хворий на холеру мешканець Гамбурга випадково заніс інфекцію через річку Ельба до міської системи водопостачання. Через це протягом кількох тижнів померло 10 тисяч жителів міста. За вісім років до того німецький мікробіолог Роберт Кох зробив відкриття: холера передається через воду. Відкриття Коха підштовхнуло чиновників великих європейських міст інвестувати в системи фільтрації для захисту води. Натомість влада Гамбурга нічого не зробила. Посилаючись на великі витрати та сумнівні наукові дані, вони ігнорували чіткі попередження, у той час як їхнє місто наближалося до катастрофи.
У Книзі Приповістей багато мовиться про тих, хто бачить небезпеку, однак відмовляється діяти. “Мудрий бачить лихе – і ховається” (Пр. 27:12). Коли Бог допомагає нам заздалегідь побачити небезпеку, яка до нас прямує, зазвичай виникає спонука вжити необхідних заходів. Ми мудро змінюємо напрямок або ж готуємось з належними пересторогами, наданими Богом. Ми щось робимо. Нічого не робити – то цілковите безумство. Люди можуть пропустити попереджувальні знаки і, відповідно, рухатись до катастрофи. “Безумні йдуть – і караються” (в. 12).
Через Господа Ісуса Христа Бог показує нам шлях, яким треба йти, і попереджає про труднощі, які нас очікують. Якщо ми нерозумні, то біжимо назустріч небезпеці. Але краще прислухаємось до Його мудрості і змінимо курс.
Коли ви відкидали Божу мудрість? Як вам навчитись краще реагувати на Його застереження?
Дорогий Боже, будь ласка, допоможи мені слухатись Тебе і відвертатись від небезпеки.
“І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив”. — Буття 2:8
Моєму батьку подобалося бути на природі, він любив кемпінг, рибалку і колекціонування мінералів. А ще любив працювати на подвір’ї та в саду. Все це вимагало багато зусиль! Він годинами обрізав, сапав, садив насіння або квіти, виривав бур’яни, косив газон, поливав двір і сад. Однак результати були того варті: доглянутий газон, смачні помідори і красиві троянди. Щороку він обрізав троянди близько до землі, і щороку вони відростали знову, наповнюючи все навкруги своїми пахощами і красою.
У книзі Буття ми читаємо про Еденський сад, де Адам і Єва жили, процвітали і спілкувалися з Богом. Там Бог “зростив… із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне” (Бут. 2:9). Думаю, що в досконалому саду також були красиві й ароматні квіти, можливо, навіть троянди без шипів!
Після свого бунту проти Бога Адам і Єва були вигнані з саду, і відтоді повинні були садити й доглядати власні сади, а це означало розбивати тверду землю, боротися з бур’янами та іншими труднощами (Бут. 3:17-19, 23-24). Однак Бог продовжував про них піклуватись (в. 21). Він не залишив людство без краси творіння, аби привернути нас до Себе (Рим. 1:20). Квіти в саду нагадують про постійну Божу любов та обітницю оновленого творіння. Вони є символами надії та втіхи!
Коли творіння викликало у вас хвалу Творцю? Як ви бачите Бога у творінні?
Дорогий Боже, дякую за численні нагадування про Тебе у творінні. Дякую за красу серед шипів.
“Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, – а все це вам додасться”. — Матвія 6:33
Задзвонив будильник, і я вистрибнув із ліжка наче на бігову доріжку. Відвезти дітей до школи. Готово. Дістатися до роботи. Готово. Я прямо на ходу складав план дій, у якому особисті та професійні завдання лавиноподібно котилися одне за одним:
“…13. Відредагувати статтю. 14. Прибрати в офісі. 15. Стратегічне планування команди. 16. Написати технічний блог. 17. Прибрати в підвалі. 18. Помолитися”.
Дійшовши до вісімнадцятого пункту, я згадав, що потребую Божої допомоги. Я зайшов так далеко, що мені навіть не спало на думку, що йду сам, намагаючись створити власний імпульс.
Господь Ісус знав, що наші дні будуть нестися один за одним, поринаючи в море безперервної невідкладності. Тому Він наставляє: “Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, – а все це вам додасться” (Мт. 6:33).
Цілком природно сприймати слова Ісуса як заповідь. І це так. Втім тут є дещо більше – заклик. У 6-му розділі Євангелія від Матвія Ісус закликає нас щодня обмінювати шалену тривогу світу (вв. 25-32) на життя, сповнене довіри. Бог у Своїй благодаті допомагає нам кожного дня, навіть тоді, коли ми доходимо до вісімнадцятого пункту в нашому списку, перш ніж згадуємо про те, що треба дивитись на життя з Його точки зору.
Як нам щодня спочатку звертатись до Бога? Що вам допомагає в стресові дні довіряти Ісусу те, що вимагає вашої негайної уваги?
Небесний Отче, дякую за Твій заклик відпустити мою тривогу і прийняти життя в достатку, яке Ти пропонуєш мені кожного дня.
“Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих”. — 1 Коринтян 1:27
Пастор, мружачись, вдивлявся в текст своєї проповіді. У нього була короткозорість, тому він підносив рукописні сторінки мало не до самого носа. Мова його була невиразна та монотонна. Проте Божий Дух діяв через слово Джонатана Едвардса, запалюючи вогонь Великого пробудження, що приводив до віри в Христа тисячі людей.
Бог часто використовує несподівані речі для досягнення Своїх досконалих цілей. Пишучи про Його план наблизити до Бога заблудле людство через люблячу смерть Ісуса на хресті, апостол Павло підсумовує: “Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне” (1 Кор. 1:27). Світ очікував, що Божа мудрість виглядатиме, як його власна мудрість, і прийде з нездоланною силою. Натомість Господь Ісус прийшов смиренно і лагідно, аби спасти нас від гріхів. Він став для нас “мудрістю від Бога, – праведністю ж, і освяченням, і відкупленням” (в. 30).
Вічний і премудрий Бог втілився в людське немовля, яке стане дорослим, страждатиме, помре і воскресне, щоб з любов’ю вказати нам шлях до Нього додому. Він любить використовувати скромні засоби і людей для здійснення великих справ, яких ми ніколи б не змогли досягти власними силами. Якщо ми хочемо, Він може використати навіть нас.
Свідком яких неочікуваних речей, вчинених Богом, були ви? Як вам стати відкритими до Нього?
Люблячий Отче, дякую за Твої неочікувані шляхи. Допоможи мені слідувати за Тобою, аби Ти міг мене використати для чогось корисного.
“Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю!” — Івана 14:27
Я була в захваті, коли знайшла ідеальний подарунок на день народження моєї свекрухи: браслет містив навіть камінь, що відповідав місяцю її народження! Знайти ідеальний подарунок для когось – це завжди величезне задоволення. Але що робити, якщо подарунок, якого потребує людина, не можна купити. Багато хто з нас хотів би подарувати комусь душевний спокій, відпочинок або навіть терпіння. Якби ж то все те можна було купити, загорнути в красивий папір та обв’язати стрічкою!
Люди не можуть зробити такі дарунки один одному. Однак Ісус, Бог в людському тілі, дарує віруючим в Нього особливий дар – дар миру. Перед тим як вознестись на небо і залишити учнів, Він дав їм обітницю Святого Духа, Який “навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив” (Ів. 14:26). Ісус запропонував їм мир, Свій мир, як нетлінний дар для їхніх сердець, коли вони відчувають неспокій або страх. Він Сам є нашим миром з Богом, з іншими і з нами самими.
Ми не можемо подарувати близьким людям додатковий рівень терпіння або покращити їхнє здоров’я так, як їм би того хотілось, чи дарувати їм мир, який нам усім потрібен під час життєвих труднощів. Але під проводом Святого Духа ми можемо розповісти їм про Ісуса, про Того, Хто дарує справжній і вічний мир та є втіленням цього миру.
Як Ісус приніс мир у ваше життя? Хто вас познайомив із Ним?
Господи Ісусе, дякую за втіху Твого вічного і непохитного миру в моєму житті.
Якось зимового ранку, відкривши жалюзі, я побачила щільну пелену туману – явище вкрай рідкісне в нашій місцевості. Синоптики назвали його “морозним туманом” і пообіцяли, що він триватиме не більше години. “Неможливо, – сказала я чоловікові, – тут витягнутої руки не видно!” Проте не минуло й години, як туман розвіявся і на синьому небі яскраво засяяло сонце.
Стоячи біля вікна, я думала про те, наскільки можу довіряти, коли в житті бачу лише туман. Я запитала свого чоловіка: “Чи довіряю я Богу завжди, чи тільки тоді, коли вже щось бачу?”
Коли цар Уззійя помер, і до влади в Юдеї прийшли нечестиві правителі, пророк Ісая поставив схоже запитання: “Кому нам довіряти?” Бог відповів Ісаї настільки дивовижним видінням, що воно переконало пророка: Богу можна довіряти в теперішніх обставинах. І він почав славити Бога: “Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає” (Іс. 26:3). Далі він додав: “Надійтеся завжди на Господа, бо в Господі, в Господі вічна твердиня!” (в. 4).
Коли наш розум зосереджений на Бозі, ми здатні довіряти Йому навіть у туманні та смутні часи. Навіть якщо зараз перед нами все тьмяно, ми можемо довіряти Богу і бути певними в Його допомозі.
Якщо життя здається туманним і незрозумілим, на кого або на що ви покладаєтесь? Як перенаправити свою увагу з теперішніх проблем на вічного Бога?
Дорогий Боже, світ здається туманним і незрозумілим; допоможи зосереджуватись на Тобі, бо лише Тобі я можу довіряти.
“Бо справді зроблю тобі ласку ради батька твого Йонатана”. — 2 Самуїлова 9:7
У проникливій статті “Чи знає вас мій син?” спортивний журналіст Джонатан Тьяркс написав про свою боротьбу з раком і просив, щоб інші люди піклувались про його дружину і маленького сина. Тридцятичотирирічний автор написав цю статтю за шість місяців до своєї смерті. Його батько також помер у молодому віці. Тьяркс, щирий християнин, у статті поділився уривками зі Святого Письма, в яких мовиться про опіку над удовами та сиротами (Вих. 22:22; Іс. 1:17; Як. 1:27). Звертаючись до своїх друзів, він писав: “Коли я побачу вас на небі, то запитаю лише про одне: «Чи були ви добрі до мого сина та моєї дружини?.. Чи знає вас мій син?»”
Цар Давид також поцікавився: “Чи є ще хто, хто позостався з Саулового дому? Я зроблю йому ласку ради Йонатана” (2 Сам. 9:1). До царя привели Мефівошета, сина Йонатана, який через нещасний випадок (див. 2 Сам. 4:4) став “кривим на ноги” (в. 3). Давид йому сказав: “Не бійся, бо справді зроблю тобі ласку ради батька твого Йонатана, і зверну тобі все поле твого батька Саула. А ти будеш завжди їсти хліб при моєму столі” (2 Сам. 9:7). Давид виявив люблячу турботу до Мефівошета, і схоже, що саме тоді той по-справжньому познайомився з ним (див. 2 Сам. 19:25-31).
Господь Ісус закликав нас любити інших так, як Він полюбив нас (Ів. 13:34). Отже, з Його допомогою будемо знайомитися і любити інших.
Як ви можете краще дізнатися про інших? Що для вас означає любити їх так, як Бог вас любить?
Небесний Отче, допоможи мені прославляти Тебе своїм щирим прагненням любити інших.
