“Витяг мене Він із згубної ями, із багна болотистого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої стопи”. — Псалом 39:3
Співчутливого добровольця Джейка Манну за його героїчний вчинок прозвали ангелом-охоронцем. Він був на роботі, займався встановленням сонячних панелей, коли надійшла звістка про зникнення п’ятирічної дівчинки. Молодий чоловік приєднався до пошукової команди. Поки жителі обшукували свої двори та гаражі, Джейк пішов стежкою, яка привела його до лісу, що знаходився поблизу. Там він і побачив дівчинку, що по пояс погрузла в болоті. Він обережно заліз у липкий бруд, витягнув дитину, мокру, але неушкоджену, і приніс її до вдячної матері.
Давид врятувався схожим чином. Він непохитно надіявся на Господа, чекаючи Його відповіді на благання про допомогу (Пс. 39:2). І Господь відповів. Він “прихилився” до Давида і витяг його “із згубної ями, із багна болотистого”, тобто з важких обставин (в. 3), забезпечивши тверду опору його ногам. Зрадівши, Давид став співати Богові пісні хвали, довірив Йому своє майбутнє і пообіцяв розповідати іншим про те, що сталося (в. 4-5).
Опинившись у складних обставинах, таких як фінансові труднощі, конфлікти в сім’ї або психологічні проблеми, будемо звертатися до Бога і терпляче чекати від Нього відповіді (в. 2). Він готовий допомогти нам у бідах і поставити наші ноги на тверду основу.
Як Бог витягував вас із “багна болотистого”? Як Його допомога в минулому впливає на ваше сприйняття майбутнього?
Господи, якщо я загрузну в багнюці, то буду твердо надіятись на Тебе, мого люблячого Бога.
У нас із мамою виник конфлікт, після якого вона перестала зі мною спілкуватися. Нарешті, після довгої перерви, вона погодилась зустрітися в місці, до якого потрібно добиратися одну годину від мого будинку. Однак, прибувши туди, я дізналася, що вона щойно пішла. Розлютившись, я написала їй гнівне повідомлення. Але потім відчула в серці Божий докір і вирішила його переписати. Мама прочитала моє виправлене повідомлення і зателефонувала мені. “Ти змінилася”, – сказала вона. Бог використав цей випадок, щоб привести мою маму до Себе. Вона почала розпитувати мене про Христа і через деякий час прийняла Його як свого Спасителя.
У Євангелії від Матвія Ісус каже, що Його учні є світлом для світу (Мт. 5:14). “Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі” (в. 16). Приймаючи Христа, ми разом із Ним приймаємо силу Святого Духа. Він змінює нас, тому ми стаємо сяючим свідченням Божої істини і любові.
Завдяки силі Святого Духа ми можемо бути яскравими світильниками Божої надії та миру, а також з кожним днем ставати все більш схожими на Христа. Кожна наша добра справа стає виявом вдячного поклоніння, яке приваблює людей до Нього. Підкоряючись Святому Духу, ми віддаємо славу Небесному Отцю і відбиваємо світло Його Сина – Ісуса Христа.
Чи бачили ви, як світло Христа сяє через Його послідовників? Як чиїсь добрі справи вчинили у вашому серці хвалу Богу?
Господи Ісусе, засяй світлом Своєї любові в мені і через мене, щоб я принесла славу Богу Отцю, а оточуючі мене люди захотіли довіритися Тобі.
“Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог”. — 1 Петра 2:4
Ви коли-небудь мріяли про те, щоб, переглядаючи недорогі речі на розпродажі, знайти в них щось неймовірно цінне? Так сталося в штаті Коннектикут, коли квіткову китайську антикварну чашу, придбану на розпродажі всього за 35 доларів, продали на аукціоні у 2021 році за понад 700 000 доларів. Виріб виявився рідкісним, історично значущим артефактом п’ятнадцятого століття. Це приголомшливе нагадування, що серед того, що деякі люди вважають за непотріб, насправді може виявитись щось дуже цінне.
Пишучи до християн, розпорошених по всьому світу, апостол Петро пояснював, що їхня віра в Ісуса є вірою в Того, Хто був нікчемним в очах світу. Зневажений більшістю релігійних єврейських лідерів і розіп’ятий римською владою, Христос вважався багатьма нікчемним, бо не виправдав їхніх очікувань і бажань. Хоча люди нехтували Ісусом, але Його “вибрав Бог” (1 Петр. 2:4). Його цінність для нас безмежно перевершує цінність золота чи срібла (1 Петр. 1:18-19). І ми маємо запевнення, що кожен, хто повірить в Ісуса, ніколи не осоромиться за свій вибір (1 Петр. 2:6).
Коли деякі люди відкидають Ісуса, давайте подивимось на Нього з іншого боку. Божий Дух може допомогти нам побачити безцінний дар Христа, Який пропонує всім людям запрошення стати частиною Божої родини (в. 10).
Чому люди не розуміють справжню цінність Ісуса Христа? Як ви можете поділитися благословіннями від довіри Йому?
Господи Ісусе, дякую, що Ти був слухняним до смерті, щоб дарувати мені спасіння.
“А народ його не зробив для нього спалення пахощів, як робили спалення батькам його”. — 2 Хронік 21:19
У популярному мюзиклі “ Гамільтон ” англійський король Георг ІІІ гумористично зображений як божевільний лиходій. Втім у новій біографії короля Георга стверджується, що він не був таким тираном, як говориться в мюзиклі “ Гамільтон ” або в Декларації незалежності Америки. Якби Георг був жорстоким деспотом, яким його вважали американці, він би зупинив їхнє прагнення до незалежності крайніми методами “випаленої землі”. Однак короля стримував його ж “цивілізований, добродушний” характер.
Хто знає, чи помирав король Георг із жалем у серці? Чи було б його правління більш успішним, якби він був суворішим зі своїми підданими?
Не обов’язково. У Біблії розповідається про царя Єгорама, який зміцнив свою владу, “позабивавши усіх братів своїх мечем, а також декого з Ізраїлевих зверхників” (2 Хр. 21:4). Єгорам “робив… зло в Господніх очах” (в. 6). Його жорстоке правління віддалило від нього народ, який ані оплакував його жахливу смерть, ані “зробив для нього спалення пахощів” (в. 19).
Історики можуть дискутувати, чи був Георг занадто м’яким; стосовно Єгорама, то він дійсно був жорстоким. Найкращим є Цар Ісус, повний “благодаті та правди” (Ів. 1:14). Христові очікування високі: Він вимагає правди і виявляє благодать. Ісус закликає нас слідувати за Ним. Він допомагає нам це робити завдяки проводу Святого Духа.
Кого ви маєте вести? Як виявляти до них благодать і правду?
“Кожен, хто покличе Господнє Ім’я, буде спасений”. — Римлян 10:13
Правила в місцевому ресторані, де я працював, відповідали соціальній та расовій політиці кінця 1950-х – початку 1960-х років. Працівники на кухні – Мері, кухар, та мийники посуду, як я, – були чорношкірими, однак відвідувачі ресторану були білі. Чорношкірі клієнти могли замовляти їжу, але мусили забирати її через задні двері. Така політика лише посилювала нерівне ставлення до чорношкірих у ту епоху. Хоча багато чого й змінилося з того часу, нам все ще є куди зростати в ставленні один до одного, як до людей, створених за образом і подобою Божою.
Уривки з Писання, наприклад, Послання до римлян 10:8-13, допомагають нам побачити, що в Божій родині раді всім; тут немає ніяких задніх дверей. Всі входять однаково – через віру в смерть Господа Ісуса Христа для очищення та прощення. Біблійним словом для цього перетворюючого досвіду є “спасений” (вв. 9, 13). Ваше соціальне становище, расова приналежність або статус не мають значення. “Каже-бо Писання: «Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений». Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його” (вв. 11-12). Ви вірите в біблійне послання про Ісуса? Тоді ми раді вітати вас у Божій родині!
Що у вашому житті підтверджує вашу віру в біблійне послання прощення через Ісуса? Кому з ваших знайомих потрібно почути добру звістку про Христа?
Небесний Отче, моє серце радіє, що Ти настільки полюбив світ, що послав Свого Сина Ісуса Христа.
“На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить”. — Псалом 36:5
Бог не допомагає тим, хто допомагає собі сам. Він допомагає тим, хто довіряє Йому і покладається на Нього. Джонатан Румі – актор, який зіграв роль Ісуса Христа в успішному телесеріалі “Обрані”, заснованому на Євангелії, – зрозумів це в травні 2018 року. Румі вже вісім років жив у місті Лос-Анджелес і був майже без засобів для існування. Якось у нього залишилося їжі лише на день, а роботи не передбачалося. Отже, актор вирішив вилити своє серце перед Богом і віддати в Його руки свою кар’єру. “Я буквально молився так: «Я здаюсь. Я здаюсь»”. Того ж дня він отримав по пошті чотири чеки, а через три місяці він пройшов кастинг на роль Ісуса у фільмі “Обрані”. Румі зрозумів, що Бог допомагає тим, хто Йому довіряє.
Замість того, щоб заздрити “злочинцям” і перейматися ними (Пс. 36:1), псалмоспівець закликає нас віддати все в Божі руки. Якщо ми зосереджуємо на Ньому своє життя, надіємось на Нього, радіємо Йому (вв. 3-4) і віддаємо Йому всі свої бажання, проблеми, хвилювання та щоденні події, Бог направить наше життя і дарує нам мир (вв. 5-6). Нам, віруючим в Ісуса Христа, важливо дозволяти Йому визначати, яким має бути наше життя.
Віддаймо все Богові і довіряймо Йому! Тоді Він почне діяти і зробить все необхідне та найкраще.
Які сфери вашого життя сьогодні закриті для Бога? Що для вас означає віддати Йому своє життя?
Дорогий Боже, будь ласка, допоможи мені віддати Тобі все, щоб відчути Твій мир та спокій.
“Мудрий бачить лихе – і ховається, а безумні йдуть – і караються”. — Приповістей 27:12
У 1892 році хворий на холеру мешканець Гамбурга випадково заніс інфекцію через річку Ельба до міської системи водопостачання. Через це протягом кількох тижнів померло 10 тисяч жителів міста. За вісім років до того німецький мікробіолог Роберт Кох зробив відкриття: холера передається через воду. Відкриття Коха підштовхнуло чиновників великих європейських міст інвестувати в системи фільтрації для захисту води. Натомість влада Гамбурга нічого не зробила. Посилаючись на великі витрати та сумнівні наукові дані, вони ігнорували чіткі попередження, у той час як їхнє місто наближалося до катастрофи.
У Книзі Приповістей багато мовиться про тих, хто бачить небезпеку, однак відмовляється діяти. “Мудрий бачить лихе – і ховається” (Пр. 27:12). Коли Бог допомагає нам заздалегідь побачити небезпеку, яка до нас прямує, зазвичай виникає спонука вжити необхідних заходів. Ми мудро змінюємо напрямок або ж готуємось з належними пересторогами, наданими Богом. Ми щось робимо. Нічого не робити – то цілковите безумство. Люди можуть пропустити попереджувальні знаки і, відповідно, рухатись до катастрофи. “Безумні йдуть – і караються” (в. 12).
Через Господа Ісуса Христа Бог показує нам шлях, яким треба йти, і попереджає про труднощі, які нас очікують. Якщо ми нерозумні, то біжимо назустріч небезпеці. Але краще прислухаємось до Його мудрості і змінимо курс.
Коли ви відкидали Божу мудрість? Як вам навчитись краще реагувати на Його застереження?
Дорогий Боже, будь ласка, допоможи мені слухатись Тебе і відвертатись від небезпеки.
“І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив”. — Буття 2:8
Моєму батьку подобалося бути на природі, він любив кемпінг, рибалку і колекціонування мінералів. А ще любив працювати на подвір’ї та в саду. Все це вимагало багато зусиль! Він годинами обрізав, сапав, садив насіння або квіти, виривав бур’яни, косив газон, поливав двір і сад. Однак результати були того варті: доглянутий газон, смачні помідори і красиві троянди. Щороку він обрізав троянди близько до землі, і щороку вони відростали знову, наповнюючи все навкруги своїми пахощами і красою.
У книзі Буття ми читаємо про Еденський сад, де Адам і Єва жили, процвітали і спілкувалися з Богом. Там Бог “зростив… із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне” (Бут. 2:9). Думаю, що в досконалому саду також були красиві й ароматні квіти, можливо, навіть троянди без шипів!
Після свого бунту проти Бога Адам і Єва були вигнані з саду, і відтоді повинні були садити й доглядати власні сади, а це означало розбивати тверду землю, боротися з бур’янами та іншими труднощами (Бут. 3:17-19, 23-24). Однак Бог продовжував про них піклуватись (в. 21). Він не залишив людство без краси творіння, аби привернути нас до Себе (Рим. 1:20). Квіти в саду нагадують про постійну Божу любов та обітницю оновленого творіння. Вони є символами надії та втіхи!
Коли творіння викликало у вас хвалу Творцю? Як ви бачите Бога у творінні?
Дорогий Боже, дякую за численні нагадування про Тебе у творінні. Дякую за красу серед шипів.
“Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, – а все це вам додасться”. — Матвія 6:33
Задзвонив будильник, і я вистрибнув із ліжка наче на бігову доріжку. Відвезти дітей до школи. Готово. Дістатися до роботи. Готово. Я прямо на ходу складав план дій, у якому особисті та професійні завдання лавиноподібно котилися одне за одним:
“…13. Відредагувати статтю. 14. Прибрати в офісі. 15. Стратегічне планування команди. 16. Написати технічний блог. 17. Прибрати в підвалі. 18. Помолитися”.
Дійшовши до вісімнадцятого пункту, я згадав, що потребую Божої допомоги. Я зайшов так далеко, що мені навіть не спало на думку, що йду сам, намагаючись створити власний імпульс.
Господь Ісус знав, що наші дні будуть нестися один за одним, поринаючи в море безперервної невідкладності. Тому Він наставляє: “Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, – а все це вам додасться” (Мт. 6:33).
Цілком природно сприймати слова Ісуса як заповідь. І це так. Втім тут є дещо більше – заклик. У 6-му розділі Євангелія від Матвія Ісус закликає нас щодня обмінювати шалену тривогу світу (вв. 25-32) на життя, сповнене довіри. Бог у Своїй благодаті допомагає нам кожного дня, навіть тоді, коли ми доходимо до вісімнадцятого пункту в нашому списку, перш ніж згадуємо про те, що треба дивитись на життя з Його точки зору.
Як нам щодня спочатку звертатись до Бога? Що вам допомагає в стресові дні довіряти Ісусу те, що вимагає вашої негайної уваги?
Небесний Отче, дякую за Твій заклик відпустити мою тривогу і прийняти життя в достатку, яке Ти пропонуєш мені кожного дня.
