“На дорогах спиніться… і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть”. — Єремії 6:16
Після кількох днів хвороби почалося різке погіршення. Стало ясно, що мій чоловік потребує невідкладної допомоги. У приймальному відділенні йому одразу запропонували лягти до лікарні. З кожним днем хворому потроху ставало краще, але про виписку ще не йшлося. А переді мною постав складний вибір: залишитися з чоловіком чи вирушити у важливу робочу поїздку. Чоловік запевняв, що з ним усе буде гаразд. Але моє серце розривалося між ним та роботою.
Божий народ на перехрестях життєвих рішень потребував допомоги згори. Тому Мойсей переконував ізраїльтян “вибрати життя”, дотримуючись Його заповідей (Повт. 30:19). Згодом пророк Єремія закликав своїх співвітчизників йти шляхом, який відкрив їм Творець: “На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть” (Єр. 6:16 ). Стародавні шляхи Писання і Божа турбота в минулому можуть допомогти і нам визначитися з напрямом.
Я уявила себе на роздоріжжі і застосувала шаблон мудрості Єремії. Я була потрібна чоловікові. Але я також була потрібна на роботі. І ось якраз у цей час зателефонував мій начальник і запропонував залишитися вдома. Я полегшено зітхнула і подякувала Господу за Його допомогу. Боже керівництво не завжди проявляється так ясно, але воно існує! Опинившись на перехрестях життя, звертаймося до Того, Хто може вказати нам шлях.
Де вам сьогодні потрібне Боже керівництво? Як Бог може вам показати, куди йти?
Боже, коли я не впевнена в собі, допоможи мені шукати поради від Тебе.
Автор: Еліза Морган
“І пильно дбали жити спокійно, займатися своїми справами та заробляти своїми руками”. — 1 Солунян 4:11
Спочатку я не звернув на нього увагу. Я ночував у готелі і спустився на сніданок. У залі було ідеально чисто. Буфетний стіл уставлений стравами, холодильник заповнений, столові прилади в контейнері ретельно складені. Краще не могло і бути.
І лише потім я побачив його. Непримітний службовець щось доливав, щось витирав, при цьому зовсім не привертаючи до себе увагу. Що довше я дивився на нього, то більше захоплювався. Він працював швидко, все помічав. Я – ветеран у сфері громадського харчування і тому з професійного погляду оцінив його роботу. Все було ідеально, він працював сумлінно, хоча, крім мене, навряд чи хтось на нього дивився.
Спостерігаючи за працівником, я згадав слова апостола Павла, який переконував солунян, щоб ті “пильно дбали жити спокійно, займатися своїми справами та заробляти своїми руками… щоб… перед чужими пристойно поводилися, і щоб ні від кого не залежали” (1 Сол. 4:11-12). Павло знав, як сумлінний працівник може завоювати повагу оточуючих, являючи собою тихе свідчення зміненого життя. Адже Євангеліє надає сенс і мету будь-якому служінню, навіть такому, яке в очах людей виглядає незначним.
Я не знаю, чи був той чоловік, за яким я спостерігав, християнином. Але я вдячний, що його тиха старанність нагадала мені, що я маю покладатися на Бога і спокійно працювати, відображаючи Його вірність у всьому.
Як віра впливає на вашу роботу? Чому старанність на робочому місці є сильним свідченням?
Небесний Отче, допоможи мені пам’ятати, що у Твоєму Царстві немає незначної роботи, і щодня вірно служити Тобі.
Автор: Адам Хольц
“Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли покладаємо надію на Тебе”. — Псалом 32:22
Океанограф Сільвія Ерл не з чуток знає про проблеми коралових рифів. Вона заснувала організацію “Mission Blue”, яка займається створенням “проблисків надії”. Це особливі місця планети, “критично важливі для здоров’я океану”. Завдяки цілеспрямованій турботі про ці місця вчені побачили, як відновлюються підводні екосистеми і зберігаються зникаючі види.
У Псалмі 32 автор проголошує, що все існуюче створено Богом, Який сьогодні піклується про збереження Свого творіння (Пс. 32:6-9). Він царює над народами (в. 11-19), береже життя і відроджує надію. Однак Господь також закликає нас піклуватися про світ і людей, яких Він створив.
Щоразу, прославляючи Бога за веселку, що сяє на затягнутому хмарами сірому небі, або за хвилі океану, що розбиваються об скелястий берег, проголошуватимемо Його “милість” і покладатимемо на Нього надію (в. 22).
Іноді нас відвідує зневіра чи страх через все, що відбувається у світі, і тоді здається, що нічого не можна змінити. Але якщо ми дбаємо про Боже творіння хоча б у малому, то тим самим шануємо Його як Творця і створюємо “проблиски надії”, побачивши які, люди захочуть довіритися Христу.
Як Бог використав природу, щоб зміцнити вашу надію на Нього? Як ви можете взяти участь у Його праці зі збереження творіння?
Люблячий Творець, допоможи мені створювати проблиски надії в цьому похмурому світі.
Автор: Сошіль Діксон
“І сонечко сходить, і сонце заходить”. — Еклезіястова 1:5
В одному з романів Ернеста Хемінгуея розповідається про друзів, які зловживають алкоголем. Недавно переживши Першу світову війну, вони, вкриті шрамами в прямому і переносному сенсі, намагаються заглушити біль пияцтвом та розпустою. Усі вони глибоко нещасні.
Назва книги Хемінгуея “І сонце сходить” взята прямо зі сторінок книги Еклезіяста (Екл. 1:5). Там цар Соломон констатує: “Марнота усе!” (в. 2), а потім запитує: “Яка користь людині в усім її труді” (в. 3). Соломон бачить, як сходить і заходить сонце, вітер віє то туди, то сюди, річки нескінченно течуть у море, яке ніколи не переповнюється (в. 5-7). І, зрештою, все забувається (в. 11).
Еклезіяст і Хемінгуей у своїх творах показують сувору реальність безглуздості життя. Однак Соломон вплітає у свою книгу яскраві натяки на інший духовний світ. У ньому є постійність та справжня надія. Еклезіяст показує нам не лише самих себе, а й Бога. “Все, що Бог робить, воно зостається навіки”, – говорить він ( Екл. 3:14). І в цьому наша надія. Бо Бог послав Свого Сина, Ісуса Христа, до нас.
Без Господа ми дрейфуємо в нескінченному, ненаситному морі. Проте через Ісуса Христа ми примиряємося з Творцем, знаходячи сенс, цінність і мету.
Чим наповнений ваш час? Як ви можете змінити свої пріоритети, щоб слідувати за Христом?
Небесний Отче, допоможи мені знайти повноту в Тобі.
Автор: Тім Густавсон
“Подивіться, яку любов дав нам Отець”. — 1 Івана 3:1
“Я не той, ким був раніше. Я нова людина”. Ці прості слова мого сина, сказані на шкільних зборах, відобразили зміну, яку Бог зробив у його житті. Раніше Джеффрі був наркоманом і мав залежність від героїну. Отже, сприймав себе через призму своїх гріхів та помилок. А тепер він Божа дитина.
Святе Письмо містить прекрасну обітницю: “Коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове” (2 Кор. 5:17). Незалежно від того, ким ми були і що зробили в минулому, ми стаємо новими людьми, коли довіряємо Ісусу Христу питання спасіння і отримуємо прощення через Його смерть на хресті. З часів Едемського саду провина за гріх відділяла нас від Бога, але тепер Він “у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини” (в. 19). Ми Його улюблені діти (1 Ів. 3:1-2), обмиті і відтворені за подобою Його Сина.
Господь Ісус звільняє людей від влади гріха і відновлює їхні стосунки з Богом, у яких вони вільні жити не для себе, а “для Того, Хто за них був умер і воскрес” (2 Кор. 5:15). Вступаючи в Новий рік, згадаймо, що Його любов, яка змінює серця, дає нам нову сутність і нову мету. Це допоможе нам вказувати оточуючим на нашого Спасителя – Того, Хто може зробити їх новими людьми.
Що для вас означає новий початок із Богом? Як має жити нове творіння?
Авва, Отче! Дякую Тобі за Сина, Який врятував мене. Будь ласка, направ мене до тих, хто теж потребує Тебе.
Автор: Джеймс Бенкс
“Нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі”. — Євреїв 13:21
Напередодні Нового 2000 року влада Детройта обережно відкрила столітню капсулу часу. Всередині мідної скриньки були обнадійливі прогнози від деяких міських лідерів, які висловлювали своє бачення процвітання. Однак у посланні мера був запропонований інший підхід. Він писав: “Дозвольте висловити сподівання, яке перевершує все інше… щоб ви, як нація, народ та місто, усвідомили, що зросли в праведності, бо саме вона звеличує націю”.
Більше, ніж успіху, щастя та миру, мер бажав, аби майбутні громадяни зростали в справжній справедливості та чесності. Можливо, він узяв приклад з Ісуса, Який благословив тих, хто прагне Його правди (Мт. 5:6). Втім легко впасти у відчай, поглянувши на Божий досконалий стандарт.
Слава Богу, що для зростання нам не треба покладатися на власні зусилля. Автор Послання до євреїв сказав про це так: “Бог же миру… нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа” (Євр. 13:20-21). Ми, християни, освячуємося Його Кров’ю в ту мить, коли повірили в Нього (в. 12), водночас Він протягом усього нашого життя активно вирощує в наших серцях плід праведності. Ми часто будемо спотикатися на цьому шляху, але все ж з нетерпінням чекаємо “міста… майбутнього”, де царюватиме Божа праведність (в. 14).
Якими рисами Христового характеру ви б хотіли володіти? Як ви можете заохочувати інших шукати Божої праведності?
Дорогий Боже, зроби в мені те, що Тобі до вподоби.
Автор: Карен Пімпо
“Блаженна людина, що витерпить пробу”. — Якова 1:12
Дванадцятирічна Лі Адіанез вирішила взяти участь у забігу на п’ять кілометрів. Боячись запізнитися, вона втратила рахунок часу і стартувала на п’ятнадцять хвилин раніше з групою, що біжить напівмарафон (понад двадцять кілометрів). Лі Адіанез не відставала від інших бігунів і навіть бігла наввипередки. Вже на шостому кілометрі, побачивши, що фінішної лінії ніде немає, вона усвідомила, що потрапила на довший і складніший забіг. Однак замість того, щоб зійти з дистанції, вона продовжила бігти далі. Випадкова “напівмарафонка” завершила свій забіг і посіла 1 885 місце з 2 111 бігунів, які добігли до фінішу. Оце наполегливість!
Під час гонінь у першому столітті багато християн хотіли зійти з дистанції віри, однак Яків заохочував їх продовжувати бігти. Якщо вони терпляче зносили випробування, Бог обіцяв їм подвійну нагороду (Як. 1:4, 12). По-перше, “терпеливість… має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали” (в. 4). По-друге, Бог дасть їм “вінець життя” – життя в Христі на землі і потім вічне життя в Його присутності (в. 12).
Іноді здається, що християнський забіг – це не те, на що ми погоджувались, бо він довший і складніший, ніж ми очікували. Втім, оскільки Бог дає нам те, що нам потрібно, ми цілком здатні виявляти наполегливість і продовжувати бігти.
Які труднощі ви зараз переживаєте? Як вам залишатися вірними Богу під час випробувань?
Дорогий Боже, мої ноги втомилися, і мені хочеться опустити руки. Будь ласка, зміцни мене.
Автор: Марвін Уїльямс
“Якщо дійсно візьмеш у заставу одежу ближнього свого, то вернеш її йому до заходу сонця”. — Вихід 22:25
Батько Філіпа страждав на важкий психічний розлад і пішов із дому, щоб жити на вулиці. Після того, як Сінді та її маленький син Філіп витратили цілий день на його пошуки, Філіп небезпідставно занепокоївся за його благополуччя. Він запитав у матері, чи тепло його батьку та іншим людям без домівок. Отже, вони почали збирати і роздавати ковдри та одяг бездомним людям у тій місцевості. Вже більше десяти років Сінді вважає це справою свого життя, дякуючи своєму сину та глибокій вірі в Бога за те, що вони допомогли їй усвідомити труднощі, пов’язані з відсутністю теплого місця для ночівлі.
Біблія здавна навчає нас реагувати на потреби інших. У книзі Вихід Мойсей виклав перелік принципів, якими ми повинні керуватися у взаємодії з тими, хто не має достатніх ресурсів. Якщо ми прагнемо задовольнити потреби іншого, не треба сприймати це як бізнес і намагатися отримати з цього зиск (Вих. 22:24). Якщо одежа людини береться під заставу, її треба повернути до заходу сонця, “бо вона – єдине накриття його, вона одіж на тіло його; на чому він буде лежати?” (в. 26).
Просімо Бога відкрити наші очі і серця, щоб побачити, як ми можемо полегшити біль тих, хто страждає. Незалежно від того, прагнемо ми задовольнити потреби багатьох чи однієї людини, ми вшановуємо Господа, ставлячись до них із гідністю та турботою.
Як Бог задовольнив ваші потреби через інших? Чиї потреби ви могли б задовольнити?
Небесний Отче, будь ласка, відкрий мені очі, щоб я міг бачити потреби інших.
Автор: Кірстен Холмберг
“Плід праведного – дерево життя, і мудрий життя набуває”. — Приповістей 11:30
Листоноша занепокоїлась, побачивши, що поштова скринька однієї з її клієнток переповнена. Вона знала, що літня жінка живе сама і зазвичай забирає пресу. Прийнявши мудре рішення, працівниця пошти розповіла про своє занепокоєння сусідам жінки. Виявилось, що в одного із них був запасний ключ від її будинку. Разом вони увійшли до помешкання літньої жінки і знайшли її лежачою на підлозі. Вона впала чотири дні тому і не могла встати, аби покликати когось на поміч. Мудрість, небайдужість та рішучість листоноші, ймовірно, врятували життя одинокої жінки.
У Книзі приповістей сказано: “Мудрий життя набуває” (Пр. 11:30). Розуміння, яке приходить, коли ми вчиняємо правильно і живемо згідно з Божою мудрістю, може благословити не тільки нас самих, але і тих, з ким ми зустрічаємось. Плід життя, який прославляє Бога, може принести благословіння іншим. Він також спонукає нас піклуватися про інших і дбати про їхнє благополуччя.
Як стверджує автор Книги приповістей, мудрість можна віднайти, якщо ми покладаємось на Бога. Мудрість “ліпша-бо… за перли, і не рівняються їй всі клейноди” (Пр. 8:11). Мудрість, яку нам дає Бог, супроводжує нас протягом усього життя. Вона може врятувати життя для вічності.
Як ви можете виявити мудрість, щоб комусь сьогодні допомогти? Наскільки ви цінуєте мудрість?
Небесний Отче, будь ласка, дай мені мудрості йти Твоїм шляхом і виконувати Твої настанови. Допоможи мені піклуватися про інших.
Автор: Катара Паттон
“А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм”. — Луки 2:19
Після всієї радості Різдва, наступний день приніс нам багато неприємностей. Ми залишились на ніч у друзів, однак не виспались. В дорозі наша машина зламалась. Потім пішов сніг. Ми покинули машину і по снігу та ожеледиці поїхали додому на таксі, почуваючись жахливо.
Ми не єдині, хто відчував себе пригніченим після Різдва. Чи то від переїдання, чи то від того, що різдвяні пісні раптово зникають з ефіру, а можливо, від того, що подарунки, які ми купили минулого тижня, тепер продаються за півціни, дивовижна різдвяна атмосфера може швидко розвіятись!
У Біблії не розповідається про наступний день після народження Ісуса. Однак можна уявити, що після подорожі до Віфлеєму, пошуків житла, болючих пологів Марії та після пастухів, які завітали до них без попередження (Лк. 2:4-18), Марія та Йосип були виснажені. Проте, заколисуючи Новонародженого, я можу уявити, як Марія розмірковувала над ангельським посланням (Лк. 1:30-33), над благословінням Єлисавети (вв. 42-45) і над власним усвідомленням долі своєї Дитини (вв. 46-55). Марія “розважала” у серці своїм над усіма цими речами (Лк. 2:19), що мало б полегшити втому та фізичний біль того дня.
У всіх нас будуть важкі дні, можливо, навіть наступного дня після Різдва. Зустрічаймо їх, як Марія, роздумуючи про Того, Хто прийшов у наш світ, щоб назавжди осяяти його Своєю присутністю.
Чи трапляються у вас “падіння” після “злетів”? Чи можете ви сьогодні поміркувати над тим, що Ісус приніс у світ?
Дорогий Ісусе, я прославляю Тебе за те, що Ти прийшов у наш темний світ і назавжди осяяв мої дні Своєю присутністю.
Автор: Шерідан Войсі
