Церква Божої Слави

“І вічність поклав їм у серце”. — Еклезіястова 3:11

Моніка вагалася. У неї були друзі, які вірили в Ісуса, і вона поважала те, як вони справлялися з життєвими труднощами. Вона навіть трохи заздрила їм. Однак Моніка вважала, що не зможе жити так, як вони, бо думала, що віра в Христа полягає в дотриманні правил. Зрештою, однокурсниця допомогла їй зрозуміти, що Бог не хоче зіпсувати їй життя, навпаки – Він бажає для неї найкращого, незважаючи на її злети й падіння. Усвідомивши це, Моніка була готова довіритись Ісусу, як своєму Спасителю, і прийняла чудову істину про Божу любов до неї.

Подібні думки висловлює цар Соломон у книзі Еклезіястова. Він визнавав, що в цьому світі є свої прикрощі і “для всього свій час” (Екл. 3:1). “Час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати” (в. 4). Втім є дещо більше. Бог “вічність поклав [людям] у серце” (в. 11). Вічність означає життя в Його присутності.

Довірившись Ісусу Христу, Моніка отримала життя, і “подостатком” отримала (Ів. 10:10). Водночас вона отримала значно більше! Завдяки вірі “вічність” у її серці (Екл. 3:11) стала обітницею майбутнього без будь-яких життєвих страждань (Іс. 65:17), майбутнього в славній Божій присутності.

Як ви відчули повноту життя, яку пропонує Ісус? За що ви вдячні в житті з Ним?

Дорогий Ісусе, Соломон був правий. Життя мінливе. Дякую, що робиш це життя цінним і вартим зусиль. А ще дякую за вічні радощі, що чекають попереду.

Автор: Давид Бренон