Церква Божої Слави

“Обернися до мене й помилуй мене, я ж бо самітний та бідний”. — Псалом 24:16

У своїй книзі “Усиновлення до життя” доктор Рассел Мур розповідає, як вони із сім’єю їздили до дитячого будинку, щоб усиновити дитину. У залі для немовлят стояла незвичайна, моторошна тиша. Малята в ліжечках не плакали, бо до них все одно ніхто не підходив.

Коли я читав про це, моє серце стискалося від болю. Я пам’ятаю часи, коли наші власні діти були малі. Вони регулярно будили нас: “Тату, в мене болить”, “Мамо, мені страшно!” Ми вставали і поспішали на допомогу. Діти знали, що ми їх любимо, і тому не соромилися звертатись.

Переважна кількість псалмів у Біблії – це псалми плачу, або, іншими словами, звернення до Бога з проханнями про допомогу. Ізраїльтяни були народом, який Бог назвав Своїм “перворідним” (Вих. 4:22). Тому вони регулярно кликали Небесного Отця на допомогу. Одне з таких щирих звернень можна побачити в Псалмі 24: “Обернися до мене й помилуй мене, я ж бо самітний та бідний! Муки серця мого поширились, визволь мене з моїх утисків” (Пс. 24:16-17). Діти, які впевнені в любові та турботі батьків, не бояться кликати їх на допомогу. Сьогодні Бог називає Своїми дітьми нас, які вірують у Нього. У своїй великій любові Він чує нас і завжди готовий прийти на допомогу.

Чи легко вам кликати Бога на допомогу? Чому? Як ви сьогодні можете висловити Йому свої переживання?

Небесний Отче, дякую Тобі за обітниці чути мене і відповідати на мій поклик.

Автор: Джон Блейз