Церква Божої Слави

Кожен з нас за кимось чи за чимось слідує. Хтось слідує за останньою модою, хтось слідує за думкою людей, хтось слідує за сильним лідером чи політиком, а хтось готовий піти за пропагандою через ЗМІ. Все це чудово видно і все це говорить про цінності тієї чи іншої людини. Адже слідування за кимось чи за чимось – це завжди лише прояв внутрішніх цінностей і переконань людини. Саме це дуже явно розкривається зараз у нашій країні на тлі розв’язаної війни на сході та неприхованої агресії з боку Росії щодо народу України. Бог все таємне робить явним і ніхто вже не може приховати, що для нього цінніше – особистий комфорт чи життя іншої людини.

Христос дуже ясно розумів важливість того, за ким ти йдеш і неодноразово говорив про це у Своїм вченні. І оскільки сьогодні багато хто опиняється перед вибором: кому довіряти, за ким слідувати і якою інформацією дозволяти формувати твій спосіб мислення, я вірю, для нас дуже важливо ще раз нагадати собі, а що ж про це говорив наш Господь?

«З Ним йшло безліч народу; і Він, обернувшись, сказав їм: Якщо хтось приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, і жінки та дітей, і братів і сестер, а притому й самого життя свого, той не може бути Моїм учнем; і хто не несе свого хреста і йде за Мною, не може бути Моїм учнем». (Луки 14:25-27)

Під час земного служіння (принаймні його частини) Христос був дуже популярний. Він був дуже неординарною особистістю і часто ставав джерелом гарячих новин та пересудів. У всі часи люди схильні виявляти особливу увагу і йти за тими, хто у всіх на увазі і кого показують у кожному випуску теленовин. Так було й за часів Ісуса, але це Його анітрохи не спокушало. Він чудово знав, хто за Ним слідує і чому. Адже з тих, хто ходить за Ісусом, багато хто слідував не з усією старанністю, але мали дуже поверхове уявлення за Ким або за чим вони йдуть. Тому Христос, щоб розвіяти всі райдужно-рожеві уявлення про наслідування за Ним і говорить так радикально, що для багатьох Його слова і сьогодні неприйнятні та багато в чому незрозумілі.

«…якщо хтось приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, і дружини і дітей, і братів і сестер, а при тому й самого життя свого, той не може бути Моїм учнем…» (Луки 14:26)

Перше, про що говорить Христос, – це про ненависть. Причому говорить так, що Його слова можна дуже легко витлумачити, тому дуже важливо для нас правильно розуміти, що ж Ісус хотів цим сказати. Якщо бути уважним, то можна ясно побачити, що Він заповідає нам ненавидіти батьків і членів сім’ї тоді, коли вони загрожують небезпекою богошанування. Бо тоді вони вже не батьки, не рідні, коли протидіють нам у такій важливій справі. Це ще ясно видно і з того, що далі нам заповідається ненавидіти душу свою. Без сумніву, цією заповіддю наказується не вбивати себе, але залишати душевні побажання, що відлучають нас від Бога, і не дбати про душу (життя), якщо ми стали перед вибором – постраждати за віру чи зректися Христа, але не втратити свій особистий комфорт і затишок. Адже можна йти за Ісусом, не будучи Його учнем, і супроводжувати армію, не будучи її солдатом; можна бути прихильником якоїсь справи, не прикладаючи для його здійснення своїх сил.

«…і хто не несе свого хреста і йде за Мною, не може бути Моїм учнем». (Луки 14:27)

Друге, про що тут говорить Господь, – це нести свій хрест. Адже якщо ми йдемо за Христом, але не відкинули себе і не взяли хреста – наше слідування за Ним безглуздо. Хрест є нашим покликанням у житті, куди визначив нас Господь. Можливо, це не збігається із тим, чого хотілося б нам. Тому ми зазнаємо скорботи. Водночас у будь-якому місці, куди б не поставив нас Бог, ми покликані слідувати за Христом – тобто. бути християнами. Наслідувати Йому. І як Його били і ганьбили, так і ми повинні бути готовими до такого. Тоді ми будемо гідні бути навченими від Бога Його Любові.

Хто цінності земні віддає перевагу цінностям Царства Небесного, той жертвує життям вічним заради тимчасового, а хто йде на зречення від земного, навіть до смерті за Христа, той успадковує Царство Небесне і набуде душі – життя вічне.
Сьогодні багато віруючих та й невіруючих не підносять голоси за правду, переживаючи за думку про себе, боячись упустити свою «гідність» в очах інших, собі подібних, тремтячи за свій авторитет. Саме це ставлення показує, що є справжньою цінністю для них, перед ким вони ходять і за ким вони йдуть. Тому зараз такі актуальні для нас слова Христа – зненавидіти свій спосіб життя, який не прославляє Бога і відводить інших людей від Нього, і взяти свій хрест, відмовившись від особистих амбіцій та життєвого комфорту заради догоди Христові.