Церква Божої Слави

Ні для кого не секрет, що сьогодні в Україні триває війна. Війна, яка може не лише змінити долю нашого народу, а й долі багатьох інших країн та народів. Я не перебільшую. Війна, з якою зіткнулася сьогодні Україна – це не просто фізична агресія з боку нашого сусіда – це насамперед духовна агресія та агресія інформаційна!

Ми всі чудово знаємо одну з істин, про яку нам говорить писання: «бо наша боротьба не проти крові і плоті, але проти начальств, проти влади, проти мироправителів темряви цього віку, проти духів злості піднебесної». (Еф.6:12)

Це одна з тих істин, про які ми дізнаємося практично з перших днів нашого духовного життя. Спочатку ми з цим просто стикаємося і не можемо собі пояснити, але згодом, переживши не одну духовну битву у своєму житті, ми вже знаємо, що це частина нашого ходіння з Богом. Але те, що можливо не завжди ми усвідомлюємо, це те, що духовна лайка йде не просто за окремих людей, а за цілі країни та народи. Сьогодні ми як країна переживаємо саме духовну боротьбу за наш народ і за нашу духовну свободу. Питання не так у нападі на Крим і в загрозі нападу на решту областей України, питання в тому, чи усвідомлюємо ми масштаби цієї битви і чи почнемо ми, як церква, в ній активно боротися?

Бог у своєму слові неодноразово відкриває нам картини, як найбільші армії свого часу програвали битви без жодного пострілу і все, що вирішувало результат цих битв – це правильне розуміння Божого народу своєї відповідальності стояти у молитві та клопотанні за свій народ та за Божу перемогу:

«І молився Єзекія перед Господнім лицем і говорив: Господи Саваот, Боже Ізраїлів, що сидить на Херувимах! Ти один Бог усіх царств землі; Ти створив небо та землю. Прихили, Господи, вухо Твоє і почуєш; Відкрий, Господи, очі Твої й поглянь, і почуй слова Сеннахирима, що послав поносити Тебе, Бога живого. посміється над тобою дівоча дочка Сіону, похитає вслід тебе головою дочка Єрусалиму. Кого ти ганьбив і зневажав?… За твою зухвалість проти Мене і за те, що пиха твоя дійшла до вух Моїх, Я вкладу кільце Моє в ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і поверну тебе назад тією ж дорогою, якою ти прийшов». (Ісая 37:15-17, 21-23, 29)

У цьому місці писання ми бачимо лише одну з багатьох перемог, яка була здобута не на полі бою, не в битві двох армій, а стоячи перед Богом на колінах у пості та молитві. Це яскравий приклад розуміння важливості духовної лайки та розуміння того, що битви йдуть не просто за долі людей, а й за цілі народи. Єзекія це ясно розумів, це розумів так само пророк Ісая, це розуміли Мойсей та Ісус Навин, це розуміли судді Ізраїлеві — Гедеон та Єффай, це ясно розуміли Естер і Мордехай, Данило і Неемія, Христос і апостол Павло. Сьогодні час усвідомити важливість духовної боротьби для вас і мене!

«Для цього прийміть всезброю Божу, щоб ви могли протистати в день злий і, все подолавши, встояти… Будь-якою молитвою і проханням моліться у будь-який час духом, і намагайтеся про це саме з усякою постійністю та молінням за всіх святих…» (Еф.6:13-21)

У нас сьогодні лише два вибори — здатися і вирішити, що ми ні на що не впливаємо, або прийняти бій, вступивши в духовну боротьбу за долю нашого народу, а також за долі тих країн і народів, яким ми, як нація, покликані послужити. Я вірю у Божу перемогу! Я вірю, що час чудес не припинився і на нас ще чекають незвичайні новини та радісні вісті, адже Той Хто в нас набагато більше того, хто намагається царювати в цьому світі!

«А Тому, Хто силою, що діє в нас, може зробити незрівнянно найбільше, чого ми просимо, або про що думаємо, Тому слава в Церкві в Христі Ісусі в усі пологи, від віку до віку. Амін». (Ефесян 3:20-21)

Пастор Олександр Колтуков.