Церква Божої Слави

У 11 главі послання до Євреїв ми знаходимо славний перелік імен тих, які трудилися “добрим подвигом віри”, як герої та героїні. Як же блудниця Раав змогла бути зарахованою до цього переліку? Хіба “титул”, наданий їй у Святому Письмі, не є дуже невтішним?

Ми зустрічаємо образ Раав не лише у посланні до Євреїв, а й апостол Яків у своєму посланні згадує її ім’я. Коли він називає Авраама, як представника всіх віруючих із ізраїльтян, то Раав виступає представницею всіх віруючих із язичників: “Подібно і Раав блудниця чи не справами виправдалася, прийнявши шпигунів і відпустивши їх іншим шляхом?”, Якова 2:25.

У Євреїв 11:31 ми читаємо: “Вірою Раав блудниця, зі світом прийнявши шпигунів (і проводивши їх іншим шляхом), не загинула з невірними”. Нарешті ім’я Раав ми знаходимо навіть у родоводі Ісуса! Вона була удостоєна найбільшої честі стати прародителькою Господа: “Салмон породив Вооза від Рахви; Вооз породив Овіда від Рут; Овід народив Єссея”, Матвія 1:5. Якщо Писання так часто згадує її, то уважно подивимося на приклад цієї жінки.

Це надзвичайно незвичайна історія. У батьківському домі вона нічого не могла почути про віру в істинного Бога, оскільки вони належали до ідолопоклонницького роду хананеїв. Батьки було неможливо виховувати їх у вірі, оскільки вони були язичниками. Раав, мабуть, не отримала і належного морального виховання і дуже рано опинилася на слизькому гріховному шляху.

Раав не тільки зросла в сім’ї язичників, але й жила в місті, де все оточення було невіруючим. У всьому Єрихоні не було жодної людини, яка б вірила в Бога. Якби в місті жили віруючі, то, безперечно, Бог знайшов би шляхи та засоби врятувати їх! Єрихон, сповнений гидот і гріхів, дозрів для суду. Саме серед цієї розпусти і розквітла віра Раав. Буде успадкований гріх, але успадкованої віри не буває — це ми бачимо на прикладі Раав.

Віра Раав гідна подиву, якщо взяти до уваги, що вона, по суті, не мала жодних засобів, за допомогою яких могла набути знання істини. Вона не мала ні Біблії, ні збірки пісень, ні катехизи… Вона не чула жодних проповідей і не відвідувала жодних зборів чи молитовних будинків, але вичитала свою віру зі сторінок вулиці. Коли жінки збиралися біля колодязів із водою, то мова неминуче заходила про незвичайний народ, який вийшов з Єгипту і про те, як він пройшов по осушеному дну Червоного моря. Як вдень йому вказує шлях стовп хмарний, а вночі стовп вогненний, як цар єгипетський, що погнався за цим народом з усім своїм військом, був затоплений у морі, як були винищені царі, які намагалися стати на його шляху. І ось цей народ незабаром опиниться біля брами Єрихону і немає жодних шансів воювати з ним і перемогти його, бо Сам Бог, Творець неба та землі веде його!

Раав черпала свої знання з цих судів і пересудів. Занепокоєння і страх мешканців Єрихону зростали день у день і причиною їхнього жаху було те, що Сам Бог вів цей народ і доставляв йому перемогу над ворогами. Тоді Раав почала просити цього незнайомого Бога, щоб Він не пройшов повз лихо, що загрожує їй та її рідним, щоб Він допоміг їй покінчити з гріховним минулим.

Дивовижна натура – ця Раав! Вона, власне, знала так мало і вірила так багато! Насправді злочинцям і грішникам дійти віри зазвичай буває простіше і легше, ніж “порядним” людям. Саме розбещеність Раав штовхала пізнати істину і будила в ній сильне бажання отримати порятунок.

Коли ж вона впізнала живого Бога, то зовсім змінилася. Ми читаємо, що вона сховала ізраїльських розвідників на покрівлі у сніпах льону. Звідки б у неї могли виявитися снопи, якби вона не звернулася до чесного трудового життя? Чудовий Бог! Він обирає не праведних, мудрих і багатих, а грішників, митарів, блудників та останніх п’яниць, щоб явити світові невимовне чудо милосердя! Ховаючись від мудрих, Він дає знайти Себе немовлятам!

Коли Раав повірила, вона не сиділа, склавши руки, не ледарювала, але чимось займалася. Апостол Яків каже, що віра сама по собі мертва, якщо не має справ. Немає потреби багато говорити про свою віру, оскільки справжнє покаяння говорить саме за себе. Людина, що повірила, стає зовсім іншою.

Раав стала зовсім іншою. Про це свідчать не тільки снопи льону на покрівлі, про що ми вже говорили, а й та гостинність, з якою вона прийняла шпигунів. Раав робила все, що могла, ділами, вона показувала свою нову віру і завдяки її справам віри, врятувалися доглядачі, врятувалася сама Раав і врятувалися всі її близькі.

Деякі, ставши віруючими, дивляться і шукають зручну нагоду зробити для Господа щось велике. Але оскільки це велике все не приходить, то в нескінченному очікуванні вони нехтують малим і залишаються безплідними. Господь вживає тільки тих, хто вірний у малому і не боїться робити те, за що інші просто не беруться!