Церква Божої Слави

Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі! — 1 Коринтян 15:58
Один мій знайомий фінансовий консультант одним реченням описав реальність інвестицій: “Сподівайся на найкраще, але будь готовий до найгіршого”. Майже в кожному рішенні в житті є місце для невпевненості щодо результату. Однак, є один шлях, на якому, що б не трапилось, ми точно знатимемо, що зрештою всі наші зусилля будуть недаремними.

Апостол Павло провів цілий рік з віруючими міста Коринт. Це місто було відоме моральною зіпсованістю жителів, які мешкали там. Залишивши віруючих, він невдовзі написав листа, в якому підбадьорював їх, щоб не засмучувались і не думали, що їхнє свідоцтво про Христа нікому не потрібне. Він запевняв коринтян, що прийде день, коли Господь повернеться і навіть смерть буде поглинута Божою перемогою (1 Кор. 15:52-55).

Хто залишається вірним Ісусу Христу, той може стикатися з труднощами, смутком і навіть небезпекою, але така вірність ніколи не буває безглуздою або марною. Якщо крокуємо з Господом і засвідчуємо Його присутність і силу, то живемо недаремно. Навіть не сумнівайтесь в цьому!

Господи, тепер, коли всі почуваються невпевненими, ми міцно тримаємося Твоєї обітниці, що наша праця для Тебе досягне цілей і має велику цінність у Твоїх очах.
Життя для Христа й свідоцтво про Нього не бувають даремними.
Автор: Давид Маккасланд

У Матвія 13:44 міститься одна з найяскравіших метафор у всьому Писанні. Уявіть собі: ви йдете полем і раптом знаходите давній скарб, про який усі забули. Ви дізнаєтеся, що цю ділянку землі можна купити. Що б ви зробили? Як швидко ви продали б усе, що маєте, щоб придбати цю землю зі скарбом? Швидко? Звичайно! Ви знайшли щось надзвичайно цінне, що переважує все, що ви мали раніше.

Ісус використовує цю метафору, щоб показати Царство Небесне. Коли ви відкриваєте справжню цінність чогось подібного, ви віддаєте все, що маєте, щоб здобути це, стати частиною цього, зробити це своїм.

А що таке Царство Небесне?

Царство Небесне — це воля Божа на землі. Це Євангеліє Ісуса Христа, добра звістка про те, що ми можемо бути звільнені від гріха і ходити в Його милості та благодаті. Царство Небесне — це тут і зараз. Це запрошення для вас.

Чи відкрили ви це для себе? Радість, енергія, захоплення від знаходження неоціненного скарбу в полі — саме це відчуття охоплює, коли усвідомлюєш, що тебе запрошують бути частиною Царства Божого. Зупиніться на мить і усвідомте це. Ви запрошені. Ви вже сказали “так”? Скажете?

Адже коли ви відповідаєте “так”, цінність будь-чого іншого просто не може зрівнятися з цінністю цього Царства. У Писанні не сказано, що чоловік пішов продавати все, що мав, із сумом, невпевненістю чи страхом. Сказано, що він пішов із радістю.

Він пішов із радістю, тому що скарб, який він знайшов, був неймовірним. І він став частиною цього. Ви також можете.

Ви створені для спільноти. Коли Бог створив людей, Він створив нас з наміром помістити нас у люблячу сім’ю. Сьогодні ми називаємо цю сім’ю Церквою.

Початковий намір Бога полягав у тому, щоб ми існували в родині інших вірян. Він не хотів, щоб ми існували в ізоляції або окремо від інших людей. Життя не було призначене для того, щоб жити самотньо.

Незалежно від досвіду вашої сім’ї, Бог хотів, щоб Його сім’я була люблячою та турботливою. І це якості Божої сім’ї, про які Павло пише в Римлян 12.

Павло каже бути відданими одне одному в любові. Це означає, що ми маємо йти разом з іншими людьми в різні періоди життя. Ми ніколи не повинні залишати людей, коли життя стає важким.

Павло також заохочує нас шанувати інших. Замість того, щоб шукати самовизнання, ми повинні шанувати та підбадьорювати одне одного. Замість того, щоб шукати те, що здається найкращим для нас, ми повинні спочатку шукати добра іншим людям.

Відданість і шана — це лише два аспекти доброї любові до людей, але Ісус сказав, що світ визнає нас Його учнями за тим, як ми любимо. Це означає, що ми повинні щиро любити інших, а не просто вдавати, що любимо їх. І те місце, де ми маємо почати виявляти щиру шану, — наша духовна родина. Замість того, щоб самореклама розділяла сім’ю Бога, нашою метою має бути шанування тих, хто нас оточує.

Якщо ми не навчимося любити людей, які слідують за Ісусом, ми не будемо знати, як любити людей, які цього не роблять.

Ось чому нам слід часто зупинятися й оцінювати, як ми справляємося з любов’ю до інших. Тож знайдіть хвилинку зараз, щоб подумати про те, як ви любили та шанували людей минулого тижня. Запишіть дві-три речі, які ви можете зробити, щоб продовжувати виявляти любов тим, хто у вашому житті.

Давид, який був ізраїльським царем близько 1000 року до нашої ери, є споглядальною душею, яка написала наш вірш для цього дня:

«… то й там мене б Ти взяв правицею й повів».
Псалми 139:10

Примітка: щоразу, коли вірш починається з середини речення, доцільно досліджувати ширший контекст історії. У цьому випадку Девід досліджує приголомшливий факт, що він ніколи не зможе уникнути присутності Бога.

Девід усвідомлює, що не має значення, сидить він чи стоїть, подорожує за кордон чи відпочиває вдома, на небесах чи в могилі, висловлює свою думку чи тримає свої думки при собі, або навіть якщо він якимось чином опиняється поруч із найвіддаленішим океаном на землі.

Саме тоді Давид продовжує:

«… то й там мене б Ти взяв правицею й повів».

Навіть там, навіть тут, навіть скрізь—Бог завжди присутній, щоб вести та направляти, зміцнювати та підтримувати.

Навіть якщо ми намагаємося уникати Бога або тікаємо від Його покликання в нашому житті, Він терплячий і не полишає нас, виправляє нас, направляє нас.

Одне можна сказати напевно: Він ніколи не покине нас.

Отже, коли ви миєте посуд, дивитеся в телефон або приймаєте складне рішення; коли ви важко працюєте, ледарюєте вдома або проводите час з людьми, яких любите; коли ви розбиті серцем, коли радієте, коли сумніваєтеся, коли маєте надію, і навіть коли прийняли жахливе рішення …

“… то й там мене б Ти взяв правицею й повів».

Де б ви не опинилися сьогодні, знайте, що ви не самотні. Ви не в безвиході. Ви не без того, хто піклується і хто може врятувати. Слава Богу, від Його присутності не втекти.

Бо живу Я і ви жити будете! — Івана 14:19
Слова батька глибоко ранили серце Раві. “Ти нікчема. Ти – тягар для нашої родини”, – сказав він. У порівнянні з іншими талановитими братами Раві здавався цілковитим невдахою. Він намагався досягти успіхів у спорті – і досяг. Але все одно почувався неповноцінним. “Що з мене вийде? – переймався він. – Я цілковитий нікчема? Може мені піти з цього життя якимось безболісним способом?” Ці думки переслідували його, але він нікому про них не казав. Це було неприйнятним у його культурі. Його вчили особисту біль тримати при собі й нікого не впускати у свій внутрішній зруйнований світ.

Отже, Раві самотньо страждав. А потім сталося, що після невдалої спроби самогубства він опинився у лікарні, і один відвідувач приніс йому Біблію. Він відкрив йому 14 розділ Євангелія від Івана. І мати прочитала йому слова Христа: “Бо живу Я і ви жити будете!” (Ів. 14:19).

“Мабуть, це моя єдина надія, – подумав Раві. – Це шлях до нового життя. Такого життя, яким його задумав Творець”. І він помолився так: “Ісусе, якщо Ти справді є Той, Хто дарує таке життя, яким воно має бути, то я хочу такого життя”.

В житті бувають відчайдушні моменти, але ми можемо знайти надію тільки в Ісусі, Хто є “дорога, і правда, і життя” (Ів. 14:9).

Дорогий Господи, я визнаю себе грішником і потребую Твого прощення. Дякую, Ісусе, за те, що Ти вмер за мене і пропонуєш вічне життя. Зміни моє життя, щоб Тобі єдиному я міг приносити славу і честь.
Лише Ісус може дати нове життя.
Автор: По Фанг Хіа

Якщо прийде на нас зло… будемо кликати до Тебе з нашого утиску, і Ти почуєш, і спасеш. — 2 Хронік 20:9
Французький художник Генрі Матісс вважав, що останні роботи в його житті найкращим чином виражали його сутність. Протягом того періоду він експериментував з новим стилем, створював великі кольорові картини, часто використовуючи замість фарби кольоровий папір. Цими яскравими образами він прикрасив стіни своєї кімнати, що було важливим для нього – адже у нього виявили онкологічне захворювання і він часто був прикутий до ліжка.

Важка хвороба, втрата роботи, велике нещастя – все це приклади “проходження долиною темряви”, в якій здається, що всюди панує лише жахливий морок. Юдейський народ опинився у такій долині, коли почув, що ворожі армії наближаються (2 Хр. 20:2-3). Їхній цар молився: “Якщо прийде на нас зло… будемо кликати до Тебе з нашого утиску, і Ти почуєш, і спасеш” (2 Хр. 20:9). І Господь відповів: “Узавтра виходьте перед них, а Господь буде з вами!” (2 Хр. 20:17).

Коли ж юдейська армія дійшла до поля битви, то з’ясувалося, що ворожі армії вже знищили одна одну. Три дні Божий народ збирав полишені ворогами цінні речі, одяг та зброю. І перед тим, як повернутись додому, вони прославили Бога й назвали те місце “долиною Бераха”, тобто “долиною благословення”.

Пам’ятаймо, що Бог крокує з нами поруч у найважчі моменти нашого життя.

Дорогий Боже, допоможи мені не боятися, коли стикаюсь з різними труднощами. Допоможи вірити, що Твоя ласка й любов завжди зі мною.
Бог – Майстер з перетворення тягарів на благословення.
Автор: Дженіфер Бенсон Шульдт

Хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її. — Матвія 10:39
Коли я вийшла заміж за свого нареченого-англійця і поїхала до Великобританії, то гадала, що то буде така собі п’ятирічна пригода в іншій країні. Я ніколи не думала, що проживу там майже 20 років, що інколи буду почуватись, наче втрачаю життя – адже кинула свою родину, друзів, роботу і все що було таким знайомим, рідним. Але, втрачаючи старе, я знайшла нове життя. Значно краще життя.

Парадоксальний дар знаходження життя за умови втрати життя – це те, що Ісус обіцяв Своїм апостолам. Коли Він посилав 12 учнів нести людям Благу Звістку, то просив їх любити Його більше навіть за свою матір, батька, синів та дочок (Мт. 10:37). Ці слова були сказані в культурі, де родина була наріжним каменем суспільства й цінувалась надзвичайно високо. Але Господь пообіцяв, що якщо вони втратять “старе” життя заради Нього, то отримають “нове життя” (Мт. 10:39).

Непотрібно їхати закордон, щоб знайти себе в Христі. Через служіння й посвячення ми на власному досвіді можемо побачити, що отримуємо більше, ніж віддаємо, завдяки великій любові Господа, що ллється на нас рясним дощем. Звісно, Ісус любить нас незалежно від того, скільки ми служимо Йому, але коли віддаємо самих себе заради благополуччя інших, ми знаходимо глибоке задоволення, відчуття змістовного, не даремно прожитого життя.

Коли я бачу хрест голгофський, Де слави Цар за нас вмирає, Я скарб найбільший там знаходжу, Презирством гордість покриваю. — Ісак Уоттс
Кожна втрата містить повноту Божої присутності.
Автор: Емі Бушер Пай

Одна з найвідоміших історій із життя Ісуса — це втихомирення бурі (Матвія 8:23-27, Марка 4:35-41 і Луки 8:22-25).

Подумайте про учнів, які пливуть на човні з Ісусом, коли на воді вирує небезпечний для життя шторм. Вони не готові зіткнутися з цим. У паніці вони розуміють, що можуть померти. Весь цей час Ісус мирно спить.

Замість того щоб подивитися як Ісус реагує на їхню ситуацію, учні дозволили ситуації диктувати свою реакцію.

Після того, як вони попросили Ісуса щось зробити, Він заспокоює бурю, перш, однак, запитавши їх: “Чому ви боїтеся?”

Він висловив цей м’який докір не тому, що вони не вірили, що Ісус може врятувати їх від бурі, а тому, що їм важко було повірити, що Він допоможе їм пройти через неї.

Вони знали, що Ісус був у їхньому човні, просто не розуміли, на що Він був повною мірою здатний.

Ісус був їхньою Силою під час бурі та над бурею.
Ісус був їхнім Годувальником, Захисником, Цілителем і Лідером.
Ісус був для них Джерелом миру і сили.

І з нами той самий Бог, Який був з учнями в човні. Який би вигляд не мала ваша нинішня буря — Ісус поруч. Немає ситуації, через яку ви пройшли, яку не зазнав би Ісус поруч із вами.

Ісус був, є і гряде. Він був там на початку часів, і Він буде в їхньому кінці. Він бачив кожну подію в історії людства і не кинув нікого, хто волає до Нього і сподівається на Нього.

Для Бога немає нічого неможливого, і Його характер ніколи не змінюється. Він за вас, а не проти вас, тому вам нема чого боятися. І саме тому сьогодні ви можете зробити обіцянку з Ісаї 41:13 своєю особистою:

“Тому що Я, Господь, твій Бог, тримаю твою праву руку. Це Я тобі кажу: “Не бійся, Я допоможу”.

Коли ми стали християнами і вперше повірили в Ісуса, ми почали подорож віри. Ми взяли на себе зобов’язання стати учнями Ісуса, які дотримуються Його заповідей і довіряють Йому.

Апостол Павло у своїх настановах Тимофію заохочує його до доброї боротьби віри. Це означає, що шлях віри часто буде важким. Іноді це буде брудно, важко і боляче. Слова Павла служать нагадуванням про те, що іноді віра виглядає як боротьба.

Однак ця подорож віри є боротьбою за добро, красу та вірність, а не боротьбою з людьми. Ми боремося проти нашої зламаної природи, а також проти ворогів Бога в духовній сфері.

Боротьба часто виглядає як прийняття правильного рішення, навіть якщо це не найлегше рішення. Це може означати бути ніжними, коли ми хочемо бути суворими. Це може означати вибір любові, коли легше бути егоїстом.

Добре боротися означає залишатися вірним Ісусу протягом усього життя. Ви були покликані до нового життя у Христі, коли прийшли до віри, і вас покликано залишатися вірними протягом усього життя.

Отже, як залишатися вірними? Один зі способів розвивати вірність – це щоденне читання Божого Слова. Коли ви регулярно проводите час з Ним, ви починаєте любити те, що любить Бог, і ненавидіти те, що ненавидить Він.

Але коли ви шукаєте Бога таким чином, також важливо мати дружбу з людьми, які можуть підбадьорити вас. Наявність двох-трьох людей у житті, які можуть допомогти вам бути підзвітними, є необхідною частиною вашого шляху до віри. Коли ви обдумуєте, які наступні кроки вам потрібно зробити, щоб добре боротися, пам’ятайте, що ви не боретеся поодинці. Бог з вами, і коли ви наблизитесь до Нього, Він наділить вас силою, необхідною для успішного завершення вашої подорожі вірою.

У Євангелії від Матвія записано, що Ісус сказав такі слова:

«Бо там, де двоє чи троє збираються разом в ім’я Моє, Я теж буду серед них» (Матвія 18:20).

Завдяки багатьом іншим текстам у Біблії ми знаємо, що здатність Бога бути з нами не залежить від переповненого стадіону чи порожнього залу. Він здатний бути так само присутнім, незалежно від того, більше чи менше 2-3 людей зібралися.

Отже, конкретно в цьому випадку, що мав на увазі Ісус?

Коли ми дивимося на навколишній контекст, Ісус насправді пояснює Своїм учням, як виправити віруючого, який згрішив проти них. Він заохочує їх:

• По-перше, піти поговорити з людиною наодинці
• По-друге, якщо здається, що вони не слухають з першого разу, візьміть з собою одного або двох інших
• По-третє, якщо вони все одно не слухають, подайте це питання до церкви
• По-четверте, якщо вони все ще відмовляються прислухатися до мудрості та поради церкви, ставтеся до них так, як до невіруючого.

Отже, коли Ісус каже: «Бо там, де двоє чи троє збираються разом в ім’я Моє, Я теж буду серед них», Він нагадує їм, що коли вони керуються ситуаціями церковної дисципліни зі смиренням, благодаттю та любов’ю, Він буде з ними в цьому процесі.

У всьому Божому Слові ми отримуємо вказівки, як вирішувати різні ситуації—чи то гроші, стосунки, гріх, проблеми зі здоров’ям тощо. І навіть коли речі не здаються чорними чи білими, ми можемо прислухатися до Святого Духа і дослухатися до керівників, яких Він призначив.

Ісус знав, що конфлікти та проблеми неминуче виникатимуть, тому Він навчав Своїх учнів просити все, що їм потрібно (див. вірш 19), і пообіцяв бути з ними під час подорожі.