Церква Божої Слави

1. Благословення єпископа Філіпа Савочки: за Божу охорону сім’ї, здоров’я, служіння.
2. Благословення пастора і служителів церкви (дитяче служіння, підліткове, групи), за Божу охорону сімей, здоров’я, служіння.
3. За чистоту та святість:
   • у тому, що ми думаємо, бачимо, чуємо та говоримо;
   • у відносинах з рідними, близькими та навколишніми людьми.
4. Молитва за Україну: за покаяння перед Богом за захист людей від коронавірусу, за благословення всіх лікарів, мудрість для влади та подолання страху, паніки, тривоги.
5. За благословення сестринських церков: у Княжичах (пастор Органюк Роман церкви Порятунок на Борщагівці (пастор Синельникова Ольга).
6. Потреби церкви: за збереження та захист кожного члена церкви, благословення всіх ц.р. та онлайн-служіння. За придбання свого приміщення чи землі для будівництва церкви. За повернення відпалих.

«Але, за прикладом Святого, що покликав вас, і самі будьте святі у всіх вчинках. Бо написано: будьте святі, бо Я святий» ( 1 Петра 1:15-16)

1. Благословення єпископа Філіпа Савочки: за Божу охорону сім’ї, здоров’я, служіння.
2. Благословення пастора і служителів церкви (дитяче служіння, підліткове, групи), за Божу охорону сімей, здоров’я, служіння.
3. Молитва за наші сім’ї:
   • за руйнування духу розлучення, розпусти, порнографії, похоті та нечистоти;
   • за мудрість у вирішенні складних сімейних питань та стосунків з рідними;
   • за народження нових сімей на основі християнських принципів;
   • за благословення літніх, сиріт, вдів, людей з інвалідністю, лежачих хворих.
4. Молитва за Україну: за народ і владу, досягнення миру, зростання економіки та подолання корупції.
5. За благословення сестринських церков: у Княжичах (пастор Органюк Роман церкви Порятунок на Борщагівці (пастор Синельникова Ольга).
6. Потреби церкви: За придбання власного приміщення або землі для будівництва церкви. За 16-ти тижневу Євангелізаційну Школу у нашій церкві. За повернення відпалих та порятунок рідних та друзів.

«Вони ж сказали: віруй у Господа Ісуса Христа, і врятуєшся ти і весь дім твій» ()

1. Благословення єпископа Філіпа Савочки: за Божу охорону сім’ї, здоров’я, служіння.
2. Благословення пастора і служителів церкви (дитяче служіння, підліткове, групи), за Божу охорону сімей, здоров’я, служіння.
3. Молитва за спасіння:
   • сім’ї та рідних;
   • друзів, знайомих, колег та товаришів по навчанню;
   • незнайомих нам людей, які перебувають у нужді чи проблемі.
4. Молитва за Україну: за народ і владу, досягнення миру, зростання економіки та подолання корупції.
5. За благословення сестринських церков: у Княжичах (пастор Органюк Роман церкви Порятунок на Борщагівці (пастор Синельникова Ольга).
6. Потреби церкви: За придбання власного приміщення або землі для будівництва церкви. За 16-ти тижневу Євангелізаційну Школу у нашій церкві. За повернення відпалих та порятунок рідних та друзів.

«…дай рабам Твоїм з усією сміливістю говорити слово Твоє, тоді як Ти простягаєш руку Твою на зцілення та на вчинення знамень та чудес іменем Святого Сина Твого Ісуса» (Дії 4:29-30)

Минулого разу ми говорили про те, що ми всі хочемо мати розуміння від Бога, куди нам іти цього року, чим займатися і в якому служінні бачить нас Господь. Сьогодні дозвольте мені ще трохи набридти вам, і поділитися про те, куди нам йти точно не варто. Є багато моментів у цьому питанні і я спробую з Божою допомогою поділитися найважливішими з них.

Давайте ще раз подивимося на життя Авраама, але більше я хочу звернути вашу увагу на його племінника Лота. У Бутті 12 розділу ми читаємо:

«І сказав Господь Аврамові: Іди з землі твоєї, від родини твоєї та з дому батька твого, до землі, яку Я вкажу тобі; і Я зроблю від тебе великий народ, і благословлю тебе, і звеличу ім’я твоє, і будеш ти на благословення; Я благословлю тих, що тебе благословлять, і тих, що тебе проклинають, прокляну тебе; і благословляться в тобі всі племена земні. І пішов Аврам, як сказав йому Господь; і з ним пішов Лот. Аврам мав сімдесят п’ять років, коли вийшов з Харрана.». (Бут.12: 1-7)

Перше одкровення, яке я бачу в цьому місці: Добре слідувати за Божим баченням, навіть якщо воно не твоє.

Лот пішов за Авраамом, хоч Бог його не закликав залишати Харран. І поки Лот ходив разом з Авраамом, Бог благословляв і його.

Вже в Новому Завіті про це ж говорить нам Христос, говорячи про нс, як про рабів, яким Він довірив Свої таланти:

«Підійшов і здобув один талант і сказав: пане! я знав тебе, що ти людина жорстока, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав, і, злякавшись, пішов і приховав талант твій у землі; ось тобі твоє. А пан його сказав йому у відповідь: лукавий раб і лінивий! ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав; Тому належало тобі віддати срібло моє торгуючим, і я, прийшовши, отримав би моє з прибутком; Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів, бо кожному, хто має, дасться й примножиться, а у того, хто не має, забереться й те, що має»

Про що говорить нам Ісус у цьому місці? Він каже, що коли ми не маємо власного одкровення, куди нам йти і що робити з цими Богом талантами, нам варто віддати свій час, сили та здібності тим людям, які вже служать Богові і знають, куди йти. Бог це схвалює і благословляє, тому разом із Авраамом Бог благословив і Лота.

Трохи далі у 13 розділі Буття ми про це читаємо:

«І продовжував він переходи свої від півдня до Бет-Елу, до місця, де раніше був намет його між Бет-Елем і між Гаєм, до місця жертовника, який він зробив там спочатку; і там покликав Аврам ім’я Господа. І у Лота, який ходив з Аврамом, також була дрібна і велика худоба та намети. І не поміщалася земля для них, щоб жити разом, бо майно їхнє було таке велике, що вони не могли жити разом.» (Бут.13:3-6)

Зауважте, наскільки Бог благословив Лота. Лот був настільки багатий і багатий, що їм було тісно жити разом із Авраамом. Чи була в цьому Лота заслуга? Ні. Тут спрацювало благословення, про яке говорив Господь Аврааму. Коли Авраам послухав Бога і пішов до Ханаану, він став благословенням для тих, хто був поруч з ним, і це благословення отримав також Лот.

Але трохи далі ми читаємо, що сталося в житті Лота, коли Бог благословив його та розширив його межі:

«І була суперечка між пастухами худоби Аврамова та між пастухами худоби Лотова; і Хананеї та Ферезеї жили тоді в тій землі. І сказав Аврам до Лота: Нехай не буде розбрату між мною та тобою, і між пастухами моїми та пастухами твоїми, бо ми родичі; Чи не вся земля перед тобою? відокремся ж від мене: якщо ти ліворуч, то я праворуч; а якщо ти праворуч, то я ліворуч. Лот звів свої очі і побачив всю Йорданську околицю, що вона, перш ніж винищив Господь Содом і Гоморру, вся до Сигора зрошувалася водою, як сад Господній, як земля Єгипетська; і вибрав собі Лот всю околицю Йорданську; і рушив Лот на схід. І відокремилися вони один від одного. Аврам став жити на землі Ханаанській; а Лот став жити в околицях міста і розкинув намети до Содома. Жителі Содомські були злі і дуже грішні перед Господом». (Бут.13:7-13)

По-перше, ми бачимо, що пастухи Авраама та Лота почали сперечатися через пасовища і в цій ситуації дуже ясно видно серце Авраама та його племінника Лота. Авраам шукав примирення і виявив ініціативу, щоб конфлікт не розвивався далі. Лот не виявив смирення і бажання поступитися своєму дядькові кращу землю. Він просто взяв і вибрав те, що виглядало краще та привабливіше.

Розкажу вам одну історію:

Якось до Авраама Лінкольна, який на той час був президентом США, прийшла на прийом одна жінка похилого віку. “Що я можу для вас зробити?” – Запитав Лінкольн. «Нічого. Просто я почула, що ви любите таке печиво. Я його спекла і принесла вам», – відповіла вона. «Ви перша людина, яка прийшла до мене не просити, а дати!» – із захопленням сказав президент.
Цей приклад підтверджує істину, що у світі є серйозна проблема: значна більшість людей шукають свого. Бог через апостола Павла наказав: «Ніхто не шукай свого, а кожен – користі іншого».

Тому таке одкровення таке: Не все, що виглядає привабливо в наших очах, принесе благословення у наше життя.

У чому проблема вибору Лота? Він вибрав більш легкий шлях, але при цьому заплющив очі на те, що місце, де він планував жити сам і ростити своїх дітей, було сповнене гріха і зла.
Чи нормально мати спілкування із грішниками? Так нормально, якщо ми спілкуємося з метою привести їх до Господа. Але якщо ми просто живемо серед гріха і при цьому ніяк не впливаємо на наше оточення, то ми хочемо цього чи ні – це оточення вплине на нас.

У посланні до Коринтян апостол Павло пише нам наступне: «Не обманюйтеся: худі спільноти розбещують добрі звичаї». (1Коринф.15:33)

Зауважте не навпаки. Є дуже добрий приклад, який часто показували нам наші місіонери. Якщо я стану на стілець і спробую затягнути на нього будь-якого з вас, то це не вийде. Але якщо будь-який з вас сильно смикне мене зі стільця – він без проблем мене з нього стягне. Так само і з гріхом. Якщо ми повідомляємося – маємо дуже близьке та душевне спілкування з тими, хто живе без Бога і цього не соромиться, то не пройде багато часу та в наше життя прийдуть проблеми.

Тому батьки, поки ваші діти живуть з вами – ваша відповідальність умовляти їх не спілкуватися близько і тим більше не будувати взаємин із тими, хто живе без Бога. У нашій церкві я спостерігав одну картину – всі сестри, які вийшли за невіруючих, не тільки не привели їх до Господа, а й самі залишили церкву та Бога. А ті, хто дочекався і вийшов заміж за віруючих – сьогодні мають чудові сім’ї та дітей. Тому варто чекати на саме бачення від Бога для тебе, а не кидатися на те, що виглядає привабливо. Нам цьому треба вчитися самим і навчати наших дітей.

Деколи нам варто, як один із героїв фільму так і говорити: «Ти туди не ходи, ти сюди ходи…»

Лот зробив один неправильний вибір і буквально одразу ж у його житті почалися проблеми. Царі з’ясовували між собою стосунки, і Лот, який жив у Содомі, був узятий у полон. Про це ми читаємо у 14 розділі Буття:

«[Переможці] взяли все майно Содома та Гоморри і весь запас їх і пішли. І взяли Лота, племінника Аврамова, що жив у Содомі, і майно його й пішли. І прийшов один із уцілілих, і сповістив Аврама Єврея, який жив тоді у діброви Мамре, Аморреянина, брата Ешколу та брата Анеру, що були союзники Аврамові. Аврам, почувши, що родич його взятий у полон, озброїв рабів своїх, народжених у домі його, триста вісімнадцять, і переслідував до Дана; І, розділившись, напав на них уночі, сам і раби його, і вдарив їх, і переслідував їх до Хови, що з лівого боку Дамаску; і повернув усе майно і Лота, родича свого, і майно його повернув, і жінок і народ». (Бут.14:11-17)

І хто, на вашу думку, врятував Лота з тих проблем, які почали виникати в його житті? Його дядько Авраам.

Бог попереджав Лота, але не прислухався до Бога і тому неприємності в його житті на цьому не закінчилися. Що б ви зробили, якби у вашому житті почалися серйозні проблеми через оточення, в якому живете? Що б ви зробили, якби вам сказали, що вас звільнять із роботи за те, що ви не погодитеся, як усе дурити? Що ви зробите, якщо побачите, що ваші діти потрапили під поганий вплив своїх однолітків?

Лот нічого не зробив. Він просто продовжував жити там, де йому було зручно, а Авраам продовжував молитися за нього:

«І сказав Господь: Зойк Содомський і Гоморський, великий він, і гріх їхній, тяжкий він дуже; зійду і подивлюся, чи вони чинять так, як зойк на них, що сходить до Мене, чи ні; дізнаюся. І звернулися мужі звідти й пішли до Содому. А Авраам стояв ще перед Господнім лицем. І підійшов Авраам і сказав: Невже Ти погубиш праведного з нечестивим?» (Бут.18:20-23)

Але навіть молитви Авраама не допомогли Лоту уникнути нових неприємностей. Йому довелося залишити Содом, але при цьому він втратив весь маєток і навіть свою дружину:

«І вийшов Лот із Сигора, і став жити в горі, і з ним дві дочки його, бо він боявся жити в Сигорі. І жив у печері, і з ним дві дочки його. І сказала старша молодшій: батько наш старий, і немає людини на землі, яка б увійшла до нас за звичаєм всієї землі; тож напоїмо батька нашого вином, і переспимо з ним, і відновимо від батька нашого плем’я. І напоїли батька свого вином тієї ночі; І ввійшла старша, і спала з батьком своїм, а він не знав, коли вона лягла і коли встала. Другого дня старша сказала молодшій: ось, я спала вчора з моїм батьком; напоїмо його вином і цієї ночі; і ти увійди, спи з ним, і відновимо від батька нашого племені. І напоїли батька свого вином і цієї ночі; І ввійшла молодша, і спала з ним. і він не знав, коли вона лягла і коли встала. І стали обидві дочки Лотові вагітними від батька свого, і народила старша сина, і назвала йому ім’я: Моав. Він батько Моавітян дотепер. І молодша народила сина, і назвала йому ім’я: Бен-Аммі. Він батько Аммонітян дотепер». (Бут.19:30-38)

Тяжко втрачати те, що ти наживав роками. Але найсумніше в цій історії, що дочки Лота насочилися гріхом Содома і переспали з власним батьком. І саме через цей гріх виникло два народи – Моавітяни та Аммонітяни. Народи, які згодом дуже утискували народ Божий – Ізраїль.

І останнє одкровення, яке я бачу в цьому місці писання – Наш приклад непослуху Богові відобразиться в наших дітях та їхніх нащадках.

Чи хочемо ми мати благословення у своєму житті? Гадаю, що хочемо. А чи хочемо ми, щоб і наші діти успадкували благословення? Думаю, що ми цього бажаємо ще більше. Тому наш вибір йти за Богом або за своїми бажаннями – це саме приклад, який ми покажемо нашим дітям. Приклад, який сформує їхню світогляд і розуміння того, що добре, а що погано. Заради чого варто жертвувати своїми силами та часом, а заради чого не варто.

На завершення розповім вам ще одну історію з життя Авраама Лінкольна:

Президент США Авраам Лінкольн сказав одного разу: «Усім я завдячую моїй матері-ангелу… всім, ким я став і ким буду».

Під час Громадянської війни Лінкольн часто переживав важкі моменти. Якось один із генералів пізно ввечері прийшов до нього додому з важливою звісткою. Служниця сказала ввічливо:

“Президент уже спить”.

“Але я чую його голос”, – заперечив генерал і пройшов до будинку.

Коли він обережно прочинив двері до кімнати президента, то побачив, що він стояв навколішки в молитві.

Президент не забув заповіту матері-молитовниці.

Який приклад подаєте своїм дітям? Який приклад подаю я як віруючий тим людям, які мене оточують? Чи бачать люди поряд зі мною, що я йду за Христом, чи бачать це мої діти і чи побачать це онуки? Чи слідую я тільки за тим, що мені подобається, чи я шукаю видіння від Бога і йду за ним?

Давайте слідувати за Божим баченням, навіть якщо воно не наше. Давайте вибирати не те, що більш привабливе, а те, що Боже. І нехай наше життя буде добрим прикладом для наших літів та їхніх нащадків.

Пастор, Олександр Колтуков.

Минулого разу ми говорили про те, куди нам не варто йти цього нового року. Сьогодні я хотів би поділитись трохи більше про важливість нашого прикладу та служіння іншим, а особливо нашим дітям.

У книзі Вихід ми читаємо незвичайну історію про спасіння Бога:

«І скликав Мойсей усіх Ізраїлевих старших і сказав їм: Виберіть і візьміть собі ягнят за вашими родинами і заколіть пасху; і візьміть пучок ісопу, і обмочіть у кров, що в посудині, і помажте перекладину та обидва косяки дверей кров’ю, що в посудині; а ви ніхто не виходите за двері дому свого до ранку. І піде Господь поражати Єгипет, і побачить кров на перекладині та на обох одвірках, і пройде Господь повз двері, і не попустить губителю увійти до ваших будинків для поразки. Зберігайте це як закон для себе та для синів своїх на віки. Коли увійдете в землю, яку Господь дасть вам, як Він казав, дотримуйтесь цього служіння». (Вих.12: 21-25)

Є один дуже важливий заклик у цьому місці писання: «дотримуйтесь цього служіння». Тому перше одкровення, яке я бачу в цьому місці писання: живіть і служіть Богові так, щоб ваші діти запитали вас: «що це за служіння?»

Дуже важливо мати відповіді на ці запитання: Чому ви служите Богу? Яка вам з цього користь? Навіщо мені служити Богу і йти за Ним?

Хочу розповісти вам одну історію:

Знаменитий англійський проповідник Роланд Гілл проповідував одного разу в одному з великих міст Англії. З усіх кінців зібралися люди, щоби його послухати. У середині його проповіді до того місця під’їхав автомобіль, з якого вийшла пані Ганна Ерскін, усьому місту відома своїм багатством та красою жінка. Вона була бажаною гостею на всіх балах, концертах та в театрах, але дуже рідкісною гостею у церкві. Вона багато чула про Роланда Гілла і хотіла для свого задоволення послухати його проповідь.

Вона не звикла бути непомітною між людьми, тому Роланд Гілл, який її знав, помітив прибуття цієї пані. Відразу в нього блиснула думка:

«Ось тобі особлива нагода послужити ще одній заблуканій душі».

Раптом перервавши свою проповідь і простягнувши руку вперед, він голосно сказав:

«Ось іде пані Ганна Ерскін, ласкаво просимо!»

Здивування цієї пані було невимовно. І коли всі погляди звернулися до неї, вона була готова крізь землю провалитися. Але піти назад вона вже не могла. Проповідник голосно запитав:

Хто хоче купити душу пані Ерскін?

Після дивного питання, трохи помовчавши, він продовжував:

«Я бачу багато покупців, кожен з яких хоче нею мати. Світ, що ти даєш?

«Я дам всю пишність, яку я маю, славу, повагу і багато добрих днів життя».

«Більше нічого? А вічне життя?»

«Та в мене її самого немає!»

«Тоді мені твоя ціна надто низька. Ти, світ, її не отримаєш! Яка користь нашій пані, якщо вона отримає весь світ, а душі своїй зашкодить? Ну, сатано, що ти нам даєш?

«Я дам високо забезпечене життя. Вона зможе всі свої бажання виконувати, чинити з власної волі і жити так, як їй подобається»

“І що ти вимагаєш за це?”

«Її душу. Вона повністю має стати моєю власністю»

«Твоя ціна надто висока, диявол. Ти її теж не отримаєш, бо ти вбивця від початку, ошуканець та батько брехні! А тепер, Ісусе Христе, що Ти даєш?»

«Я віддав своє життя за цю пані. Я пролив Свою кров за неї на хресті і заплатив викуп за все людство. Я хочу дати її душі мир і спокій, який вищий за всякий розум. Я хочу дати їй радість, яку світ ні дати, ні не може взяти. І коли вона закінчить свій шлях віри, обіцяю взяти її до Себе, бо де Я, там і Мій слуга буде».

“І що Ти вимагаєш за всі ці дари?”

«Її гріхи, її порочне сумління, все що давить і обтяжує її, Я вимагаю від неї».

«Ти отримаєш її, Ісусе, вона Твоя і маєш належати Тобі вічно. Пані Ерскін, ви задоволені?»

«Так!» – відповіла вона голосним і твердим голосом.

І Ганна Ерскін дотримала свого слова. Вона повністю змінила свої погляди, мислення та життя. Вона отримала таку ревнощі до Божої справи, що все своє подальше життя вона присвятила Тому, Хто, не шкодуючи Себе, помер за всіх нас і цим вирвав нас із рову смерті та гріха.

Господь дуже ясно відкриває нам, що ми знаходимо, коли приймаємо Його як свого Спасителя. Він дає нам не тільки спасіння від гріха та смерті, Він дає мир нашій душі та радість, які не може дати більше ніхто.

А ще писання нам каже, що батьки радіють, коли їхні діти знають, навіщо їм служити Господеві:

«Торже отець праведника, і той, хто народив мудрого, радіє за нього. Хай веселиться батько твій і нехай тріумфує мати твоя, яка тебе народила. Сину мій! віддай серце твоє мені, і очі твої нехай спостерігають дороги мої…» (Прип.23:24-26)

Спочатку діти спостерігають шляхи своїх батьків, а потім уже вони самі йдуть цими шляхами, а їхні батьки радіють.

Давайте продовжимо читати історію у книзі Вихід:

«І коли скажуть вам ваші діти: що це за служіння? скажіть [їм]: це пасхальна жертва Господу, що пройшов повз будинки Ізраїлевих синів у Єгипті, коли вражав Єгиптян, і доми наші визволив. І схилився народ і вклонився». (Вихід 12:26-27)

Тому таке одкровення таке: Поясніть так, щоб ваші діти зрозуміли і самі захотіли служити.

Розкажу вам ще одну історію:

Академік Павлов любив читати Біблію на лавці у міському саду чи у сквері на лоні природи. Це був його найкращий відпочинок. Одного разу молоді хлопці, які проходили повз, помітили:

– Що, дідусю, мабуть віриш?

– Так, вірю, – спокійно відповів учений.

– Ех, темінь, – сказали вони, і пішли далі.

Насправді недостатньо самому служити Богу, важливо служити так, щоб нашим дітям і онукам захотілося дізнатися про Того Бога, якому ми служимо. Діти люблять ставити запитання. Навіть дорослі люди, якщо вони чогось не розуміють, зазвичай запитують і просять їм пояснити. Тому важливо не тільки самому знати, чому ти служиш Богові, важливо вміти доступно пояснити своїм дітям і людям поруч із нами, навіщо служити Господу.

Чому ви вірите у Бога? Навіщо ви відвідуєте церкву? Навіщо ви жертвуєте Господу свої гроші? Навіщо ви допомагаєте іншим і кажете їм про Христа? Це хороші питання, на які важливо мати відповіді для себе та для тих людей, які сьогодні мешкають поряд з нами.

І на завершення давайте прочитаємо ще 28 вірш із 12 розділу книги.

«І пішли сини Ізраїлеві і зробили: як наказав Господь Мойсеєві та Аарону, так і зробили так». (Вихід 12:28)

Тому останнє одкровення, яке я бачу тут таке: <Недостатньо щось зробити один раз, важливо цим жити і робити постійно.

Божий народ не просто послухав Мойсея, вони пішли та зробили те, що наказав Господь. Наші справи свідчать, у що ми віримо і як ми віримо. Якщо ми тільки говоримо нашим дітям робити те чи інше, але вони не бачать, як ми це робимо — вони знатимуть про Бога, але служити Господу вони не будуть. Те саме справедливо і для наших близьких та рідних. Ніхто не слідуватиме нашим словам, якщо вони не підкріплені нашими справами та життям.

Поділюсь з вами ще однією історією:

Проповідника Р. Харіса одного разу було запрошено в місті Атланта штату Джоржія проповідувати ув’язненим у тюремному таборі. Коли чоловіки розсілися, хто на траві на сонечку, а хто під деревами в тіні, один із в’язнів піднявся, щоб уявити спікера. Своє слово він почав так:

«Кілька років тому в одному невеликому містечку штату Джорджія жили два хлопчики. Вони разом ходили до школи, разом грали та разом відвідували недільну школу та церковні богослужіння. Свого часу один із них перестав відвідувати недільну школу та церкву, пояснюючи свою поведінку тим, що вже «переріс цю необхідність у дитячій забаві». Інший із цих хлопчиків продовжував відвідувати недільну школу, беручи участь у церковному житті серед молодих людей, бо відчував у цьому необхідність і духовну користь. Той хлопчик, який не залишив недільної школи та церкви, сьогодні вранці буде нашим проповідником, а той, що залишив, представляє вам цього проповідника».

Давайте жити і служити Богу так, щоб наші діти запитали у вас і мене: «Що це за служіння?»

Давайте пояснювати, навіщо служити Господу так, щоб наші діти та близькі зрозуміли та самі захотіли служити Йому.

І нехай наше життя буде прикладом сталості та посвяти для наших дітей та їхніх нащадків.>

Пастор, Олександр Колтуков.

Колишній лідер банди «Латинський Синдикат» та боєць ММА (бої без правил) Рене Level Мартінес, який раніше наводив страх на весь штат, сьогодні служить у в’язницях, наркопритонах і хрестить у воді ватажків банд. Рене розповів про свою зустріч з Богом.

Його банда налічувала близько 300 членів і тримала у страху весь Майамі. Він уривався в будинки, крав зброю, стріляв і бився.

«Це було справді божевільне життя», – сказав Мартінес в інтерв’ю CBN News.

«Більшість моїх друзів помирала на моїх очах, понад п’ятдесят зараз у в’язницях. З 1989 року я залучений до бандитського угруповання, аж 2011. Коли народилася його дочка, він почав займатися боями без правил, щоб забезпечити сім’ю та стати найкращим батьком для своєї дочки. Але це мало йому вдавалося.

“Я був на смертному одрі кілька разів”, – ділиться він. «Я був у комі віком 14 років. Все своє життя я перебував у в’язниці, навіть будучи поза нею, у мене було так багато зустрічей зі смертю, але я так і не зрозумів, що це був лише Бог, який захищає мене весь цей час».

Все змінилося, коли мати Рене, яка практикувала магію, звернулася до Христа. Вона почала молитися за сина, і в 2016 році її молитви почули – він пережив надприродну зустріч з Богом.

«Бог сказав мені, я весь цей час зберігав тебе. Але зараз настав час вибирати: ти або приходиш до Мене зараз, або Я забираю Свою руку від тебе».

І Рене свій вибір зробив на користь Бога.

Зараз Level відвідує в’язниці, кримінальні райони та установи для неповнолітніх, щоб поділитись любов’ю Христа. Про його життя знято документальний фільм “Level воїн”.

«Я беру участь у проектах. Я проповідую бандитам, повіям, наркодилерам. Я ходжу до місць, де перед тобою кидають героїн, я заходжу до в’язниць. Я також служу у колоніях для неповнолітніх. Це те, що Бог сказав мені робити. Він сказав: Іди. Іди, роби учнів усіх націй».

“Бог послав мене назад у ті місця, звідки я прийшов”, – сказав він.

Плід його служіння є очевидним.

«Дух Божий приваблює людей. Дивно, що Бог робить. Ви бачите, як люди викидають пістолети і просто йдуть у цю воду, щоб охриститися, і виходять, волаючи до Ісуса. Це дивно», – каже він.

за матеріалами: ТБН-Україна, cbnnews

Ми всі хочемо мати розуміння від Бога, куди нам іти цього року, чим займатися і в якому служінні бачить нас Господь. Є кілька важливих аспектів, які допоможуть нам зрозуміти, які саме у Бога є плани на наше життя. У книзі Буття ми читаємо чудову історію про Авраама. Чудову, тому що в ній ми можемо побачити які плани Господь мав на життя Авраама і як Авраам їх реалізував.

«І сказав Господь Аврамові: Іди з землі твоєї, від родини твоєї та з дому батька твого, до землі, яку Я вкажу тобі; і Я зроблю від тебе великий народ, і благословлю тебе, і звеличу ім’я твоє, і будеш ти на благословення; Я благословлю тих, що тебе благословлять, і тих, що тебе проклинають, прокляну тебе; і благословляться в тобі всі племена земні. І пішов Аврам, як сказав йому Господь; і з ним пішов Лот. Аврам був сімдесят п’ять років, коли вийшов з Харрана. І взяв Аврам із собою Сару, жінку свою, Лота, сина брата свого, і весь маєток, який вони придбали, та всіх людей, яких вони мали в Харрані; і вийшли, щоб іти в ханаанську землю; І прийшли вони до ханаанського краю. І пройшов Аврам по землі цій до Сихемового місця, до діброви Море. У цій землі тоді [жили] Хананеї. І явився Господь Аврамові та й сказав: Нащадкам твоїм Я віддам землю цю. І створив він там жертівника для Господа, Який явився йому». (Буття 12:1-7)

Бачення від Бога може бути дуже широким, але воно завжди включає конкретні деталі, які нам важливо виконувати.

Бог не просто закликав Авраама, Він вказав йому конкретні кроки у досягненні того видіння, яке було у Господа на його життя.

Авраамові треба було залишити свою батьківщину, дім свого батька і піти в ту землю, про яку сказав йому Бог. Завжди, якщо ви і я бажаємо виконати видіння від Господа, нам треба буде щось залишити у своєму житті. Залишати рідне та звичне дуже складно, тому багато хто воліє залишатися там, де вони є зараз. Ви хочете, щоб Бог благословив вас? Якщо так. Тоді залиште те, за що ви сьогодні тримаєтеся, але розумієте, що це вже пройдений етап у житті і треба йти далі.

Хочу показати вам одну картину, яка дуже яскраво зображує те, що для проходження за Христом нам неодноразово доведеться відмовлятися від своїх планів і цілей – це картина «Камо прийдеш».

Незважаючи на свої скромні розміри, ця картина незмінно справляє глибоке враження на глядачів і по праву вважається одним із шедеврів Анібале Карраччі. Сюжет для роботи художник почерпнув із ранньохристиянського апокрифу, згодом неодноразово переказаного у середньовічних “Житіях” святих. Апостол Петро останні роки життя провів у Римі. Коли там почалися переслідування християн, він вирішив тікати з міста. На Апієвій дорозі йому зустрівся Христос. Петро запитав його: “Господи, камо прийдеш?” (“Господи, куди ти йдеш?”). Спаситель відповів своєму учневі, що йде до Риму, щоб знову бути розіп’ятим. Тоді Петро засоромився своєї втечі і розцінив слова Христа як наказ повернутися в місто і зазнати там мученицької смерті.

Давайте подумаємо над тим, що мені потрібно залишити сьогодні і куди Бог закликає мене йти цього нового року? У якому служінні Бог мене бачить і що мені треба робити для цього?
Бог не благословить нас у зоні нашого комфорту. Іноді Господь обмежений нашим непослухом, і саме через це багато Божих обіцянок так і не втілилися в нашому житті.

Щоб Божі благословення стали реальністю в нашому житті, часом нам варто бути схожими на один равлик:

Був холодний, вітряний день запізнілої весни. Вгору по вишневому дереву повільно повз равлик.
Горобці на сусідньому дереві від душі сміялися, дивлячись на неї. Потім один із них підлетів до неї і запитав:

– Гей, ти, безглуздя, хіба не бачиш – на цьому дереві немає вишень?

Не перериваючи свого шляху, малюк незворушно відповів:

– Будуть, коли я дістануся.
Що робити, якщо Бог покликав тебе, але в твоєму житті поки що не відбувається того, що Господь пообіцяв тобі? Важливо бути вірним баченню від Бога, інакше ми можемо стати схожими на Авраама.

У 16 розділі Буття ми читаємо: «Але Сара, дружина Аврамова, не народжувала йому. У неї була служниця Єгиптянка, на ім’я Агар. І сказала Сара Аврамові: Ось, Господь уклав утробу мою, щоб не породжувати мені. Увійди ж до служниці моєї: може, я матиму дітей від неї. Аврам послухався слів Сари. І взяла Сара, дружина Аврамова, служницю свою, Єгиптянку Агар, через десять років перебування Аврамова в землі Ханаанській, і дала її Аврамові, чоловікові своєму, за жінку. Він увійшов до Агарі, і вона зачала. Побачивши, що зачала, вона стала зневажати свою пані. І сказала Сара Аврамові: В образі моїй ти винний; я віддала служницю мою в надро твоє; а вона, побачивши, що зачала, почала зневажати мене; Господь нехай буде суддею між мною та між тобою». (Бут.16: 1-5)
Тому таке одкровення таке: якщо ти не виконуватимеш Боже бачення на своє життя — ти виконуватимеш чуже бачення.

Через те, що Авраам не був до кінця вірний Божій обітниці – його досить легко відвели у бік слова його дружини. Чи можна звинувачувати Сарру в тому, що вона спокусила свого чоловіка піти на компроміс, запропонувавши йому допомогти Богові у виконанні цієї обіцянки? Я гадаю, що ні. Саме Авраамові Господь дав обітницю, і саме він був відповідальний бути вірним Божому слову.

Часто ми не виконуємо Боже бачення на своє життя через те, що намагаємось догодити своїм близьким та друзям. Ми намагаємось бути зручними для них, а в результаті виконуємо не Божі плани на наше життя, а плани наших рідних та друзів. Чи це погано? Я думаю, що так. Авраам не просто посварився зі своєю дружиною через Агарі, він сам не знаючи того дав народження цілому народові, який до сьогодні ворогує з Ізраїлем та християнами.

Ми можемо дати народження вірі, а можемо породити образу та озлобленість. Ми можемо стати причиною порятунку, а можемо стати причиною розчарування та зневіри.

Розкажу вам одну історію:

Одного разу один освічений атеїст-дослідник відвідав плем’я дикунів у центральній Африці. Розмовляючи з тубільцями, він глузливо говорив про віру в Христа як про забобон відсталих людей. На це його співрозмовник відповів йому: «Якби ти прийшов до нас десять років тому, ми вбили б тебе, засмажили на вогні і з’їли. І якщо тепер ти можеш піти звідси цілим, подобру-поздорову, це тільки тому, що до тебе сюди приїжджав місіонер, який розповів про Бога і зробив із людожерів цивілізованих людей. Ми прийняли віру в Христа і Його вчення правди і любові, тому ми відпускаємо тебе».

Добре поставити собі сьогодні питання – чиї плани та цілі я сьогодні втілюю у своєму житті? Чому саме ці плани я маю втілювати? Як моя мета на цей рік реалізує Боже бачення для мене особисто і для моєї церкви?
Легко перевірити себе, відповівши на кілька запитань. Що я роблю сьогодні для Бога? Як я служу моїм братам і сестрам на домашній групі? Що я планую робити, щоб послужити невіруючим, яких я знаю?

Я вірю, що в церкві немає непотрібних членів. Ісус каже нам, що кожен член покликаний приносити користь у тілі Христовому, яке є церквою. Кожен може допомагати лідерові групи у служінні, кожен може відвідати свого брата чи сестру, кожен може виявляти увагу та турботу – зателефонувати, помолитися за потребу та допомогти у міру сил.
«Аврам був дев’яносто дев’ять років, і Господь явився Аврамові і сказав йому: Я Бог Всемогутній; ходи передо Мною і будь непорочний; і поставлю заповіт Мій між Мною та тобою, і вельми, вельми розмножу тебе. І впав Аврам на своє обличчя. Бог продовжував говорити з ним і сказав: Я – ось заповіт Мій з тобою: ти будеш батьком безлічі народів, і не будеш ти більше називатися Аврамом, але буде тобі ім’я: Авраам, бо Я зроблю тебе батьком множини народів; і вельми, вельми розповім тебе, і виведу від тебе народи, і царі походять від тебе; і поставлю заповіт Мій між Мною та тобою та між нащадками твоїми після тебе в їхні пологи, заповіт вічний у тому, що Я буду Богом твоїм і нащадків твоїх після тебе; і дам тобі та нащадкам твоїм по тобі землю, якою ти мандруєш, всю землю Ханаанську, на володіння вічне; і буду їм Богом». (Буття 17:1-8)
Чи легко вірити Божим обіцянкам? Не важко. Важко вірити, коли обіцяне Богом не відбувається багато років. Трохи далі у цьому розділі ми читаємо:

«І сказав Бог Авраамові: Сару, жінку твою, не називай Сарою, але нехай буде ім’я їй: Сарра; Я благословлю її та дам тобі від неї сина; благословлю її, і походять від неї народи, і царі народів походять від неї. І впав Авраам на лице своє, і засміявся, і сказав сам у собі: Невже від літнього буде син? і Сарра, дев’яностолітня, невже народить? І сказав Авраам до Бога: О, хоча б Ізмаїл жив перед лицем Твоїм! А Бог сказав: Саме Сарра, жінка твоя, народить тобі сина, і ти назвеш йому ім’я: Ісаак; і поставлю заповіт Мій із ним заповітом вічним [і] потомству його після нього». (Буття 17:15-19)

Дивлячись на Авраама, ми можемо говорити: «Йому легко було вірити, адже Сам Бог говорив до нього». А я скажу, що Авраамові було важко вірити, оскільки Божі обіцяння протягом багатьох років залишалися лише добрими обіцянками. Тому таке одкровення таке:

Бог завжди вірний Своїм обіцянкам, питання в тому – чи дочекаємося ми їхнього втілення.
У минулому столітті місіонер і мандрівник Давид Лівінгстон здійснив другу подорож через всю Африку. З ним було 300 негрів. Гроші у Лівінгстона закінчувалися. Він віддав останні речі одному вождеві племені із Замбії, просивши його дбати і живити до його повернення з Англії ці 300 осіб, які супроводжували його при дослідженні Африки. Вождь погодився. Африканцям же Давид обіцяв, зробивши свої справи в Англії, повернутися до Африки і на пароплаві доставити їх на батьківщину.

Як тільки Давид Лівінгстон залишив континент, почалися глузування місцевих жителів над неграми, які супроводжували місіонера. Їх питали:

«Коли і де ви бачили, щоб біла людина дбала про чорних? І не думайте, щоб він колись повернувся!»
Але 300 африканців із племені Макололо чекали; чекали 1 рік, чекали і другий рік. Над ними все більше сміялися. Але вони відповіли:

«Ви не знаєте нашого батька (так вони звали Давида Лівінгстона), він не обдурить, він обов’язково повернеться. І нас поверне на батьківщину».

З вірою та твердістю вони продовжували чекати, хоча за час очікування деякі з них померли від хвороб.

Нарешті, на третій рік населення племені несподівано почуло шум з боку океану. Люди побігли до берега, де побачили величезний пароплав, що наближається. У повітрі пролунав гучний і дружний крик:
“Наш батько! Наш батько!»

Негри з племені Макололо кинулися в океанські хвилі і попливли до пароплава. Забравшись через борт на палубу, вони кинулися на груди Лівінгстона зі словами:

“Ми знали, що ти повернешся!”

Якщо людина вміє бути вірною лише тому, що вона навчена Христом, то хіба не збереже Свою обіцянку і Сам Христос?

Пастор, Олександр Колтуков.

На початку Біблії ми читаємо: «На початку створив Бог небо і землю. Земля була безвидна і порожня, і темрява над безоднею, і Дух Божий гасав над водою». (Буття 1:1-2)

Те, що Бог створив на самому початку, на перший погляд було сіро і непривабливо. Сам Господь про це каже нам: «Земля була безвидна і порожня, і темрява над безоднею…» Ти можеш сьогодні дивитися на свої справи і вони, можливо, саме так і виглядають для тебе.

Читати повністю »