«Місія: 99 і 1» — недільна проповідь від 13 вересня 2026 року

Вступ: Ти — живий камінь у Тілі Христа

На початку проповіді пастор Олександр Колтуков звертається до важливої теми співпричетності кожного віруючого до церкви. Кожна людина є унікальною частиною Тіла Христа. Без нашої активної участі, без нашого служіння будівля церкви стає немов стіна з дірами, яка не може захистити від холоду чи надати повноцінного притулку.

Бог звертається до нас так само, як колись до пророка Ісаї, шукаючи тих, хто відповість на Його поклик:

«І почув я голос Господа, що казав: Кого Я пошлю, і хто піде для Нас? А я відповів: Ось я, пошли мене!»
Ісая 6:8 УТТ

Саме від нашої відповіді «Ось я, пошли мене» залежить, чи почують про спасіння ті люди, до яких більше ніхто не прийде. Всі наші ресурси — час, фінанси, зусилля — набувають справжнього значення тільки тоді, коли ми присвячуємо їх служінню.

Парадокс Божої математики: 99 проти 1

В людському розумінні 99% — це практично абсолютний успіх. Але для Бога 99% — це незавершена місія. У Євангелії від Матвія Ісус відкриває парадоксальну логіку Небесного Батька:

«Як вам здається? Коли б у якого чоловіка було сто овець, і одна з них заблукала, чи не покине він дев’яносто дев’ять у горах і не піде шукати заблукану? І коли вдасться знайти її, істинно кажу вам, що радіє нею більше, ніж дев’яноста дев’ятьма, які не заблукали. Так немає волі вашого Небесного Отця, щоб загинув один із цих малих».
від Матвія 18:12-14 УТТ

За людською логікою нераціонально залишати послушну більшість заради однієї вівці, яка сама схибила та втекла. Проте цінність кожної окремої душі для Бога настільки висока, що Він вимірює її не статистикою чи лайками, а ціною життя Свого Сина Ісуса Христа.

Заклик проповіді: 3 кроки для віруючого

  1. Вийти із зони комфорту

    Послушна отара у 99 овець — це безпека та комфорт. Але Пастир іде шукати заблукану вівцю в небезпечні, круті гори. Справжнє християнство не полягає у сидінні серед своїх; воно вимагає відваги йти туди, де важко, темно і де люди гинуть.

    Лорен Кеннеді Літо 2026 - Підсумок

    Прикладом сучасного служіння є американський пастор Лорен Кеннеді, який після виходу на пенсію залишив затишне життя у США і приїхав в Україну під час повномасштабної війни. За понад 400 днів він разом з командою роздав прифронтовим мешканцям більше 60 тисяч продуктових наборів, ділячись Євангелієм у найнебезпечніших зонах.

  2. Побачити цінність одного

    Девід ВілкерсонСвіт звик оцінювати людей за статусом, статками та охопленнями. Бог бачить кожного індивідуально. Навіть якщо людина спотикається чи розбита, Пастир не карає її, а бере на Свої плечі й несе додому.

    Історія пастора Девіда Вілкерсона яскраво ілюструє цей принцип. Залишивши комфортну парафію в Пенсильванії, він вирушив на вулиці Нью-Йорка до малолітніх бандитів та наркоманів. Там він зустрів ватажка жорстокої бандформи Нікі Круза. Любов та непохитність Вілкерсона привели Круза до покаяння, що згодом дало початок міжнародному руху Teen Challenge — служінню, яке врятувало тисячі залежних по всьому світу.

  3. Стати частиною пошукової команди

    Бог закликає кожного віруючого долучитися до Його місії. Найбільша радість для християнина — бачити, як знайдена душа повертається до Небесного Батька.

МОЛИТВА

Небесний Отче, дякую Тобі за те, що Ти знайшов мене і підняв на Свої плечі. Дай мені серце Пастиря, щоб я не ховався в зоні власного комфорту, а мав відвагу бачити цінність кожної загубленої душі. Використай моє життя, мій час та ресурси, щоб привести хоча б одну людину до Христа та розділити з Небесами радість її спасіння. Амінь.

Найближчі події
  • Недільне служіння – щонеділі
  • Заняття недільної школи для дітей – щонеділі

Давайте встанемо для молитви Господа Ісуса Христа на це служіння, щоб Він був тут з нами, щоб Він направляв Його. Господь Ісус, ми дякуємо Тобі за цей ранок, ми дякуємо Тобі за можливість бути в домі Твоєму, в церкві Твоїй. І ми просимо, Боже, Твого благословіння на це служіння. Просимо, Господи, щоби Ти поблагословив кожну частину цього служіння. Благослови всіх, хто є, хто ще підходить, хто дивиться і буде дивитися це служіння онлайн. Боже, ми благословляємо Тебе, вклоняємось Тобі і дякуємо, Господи, за можливість бути в церкві Твоїй, за Твій захист, за кожну людину, яка сьогодні боронить нашу землю і дає нам можливість тут в мирі збиратися і прославляти Тебе. Дякуємо Тобі за все, наш Небесний Батько, ім’я Ісуса Христа, ми молилися. Амінь. Ми віддаємо Тобі всю славу, Господь, і ми вдячні за те, що ти, Господь, даєш нам сили, Господь, приходити на це місце, Боже, щоб поклонитися тобі, тому що ти гідний, Господь, ти гідний і достойний, Господь, і ми зі всіма своїми недосконалістями, Господь, приходимо перед тебе, Господь, і вложимо, Господь, себе, Боже, тут, і кажемо тобі, що ти наш Бог, Господь, і ти наповнюй наші серця знову і знову, Господь. Ми просимо, Господь, щоб ти вливав Духа Святого в наші серця, Господь, щоб ми мали ці плутяні серця, Господь. Щоб ми мали змогу, Господь, в цьому грішному світі являти Тебе, Господь. Ходити Твоїми дорогами, Господь. Алілуя, Боже. Ми дякуємо, Господь, за те, що Ти даєш свою охорону, Господь. За те, що Ти даєш свою опіку, Господь. За те, що Твоя міць не послабшила, Господь. За те, що Твоя сила не ослабла, Господь. Ти за нас, Боже, і ми знаємо, Господь. І що би не сталося, який би ворог не був могутній і сильний Господь, Ти сильніший Господь. І ми віддаємо Тобі, Господь, цей час, Боже. Ми просимо, Господь, щоби Ти наповнював нас своїм, Господь, словом. Щоби Ти давав нам слово, щоб воно падало, Господь, на наше серце і приносило плід, Господь. Щоби ми, Господь, дійшли до Тієї пристані, де Ти чекаєш нас, Господь. Ми хочемо дійти, Господь. Ми хочемо, Господь, вірити, Господь. Ми хочемо мати цю надію, Боже, тому що в Тобі є життя, Господь. Ти пастор добрий, ми хочемо слідкувати за Тобою. Алілуя. Що ти стоїш тут і Тебе тягутять якісь проблеми. Віддавай це все Богу. Віддавай Богу. Він знає, як це вирішити. Ти, можливо, не знаєш, ти, можливо, не бачиш, ти, можливо, читаєш якісь новини і страхи Тебе ухоплюють, але ти віддавай все Богу. Він знає, як вирішити твою проблему. Він, можливо, вже вирішив, але ти не знаєш. як це може ти просто тільки думаєш але що можуть твої думки тільки Господь може зробити якщо ти стоїш віддавай зараз все Богу віддавайся Христу виложи на його плечі свої своє бремя яке в тебе є і він його полегшить він його пронесе ти не замітиш як ти прийдеш через цю долину смертні смертної тіні. Ти не замітиш, як ти прийдеш, Він тебе пронесе. Алілюй, Господь, слава Тобі, Господь. Ми дякуємо за те, що ми Тебе знаємо, Господь. Ми дякуємо, що Ти нам відкрився, Господь. І ми просимо за тих, котрі Тебе не знають, Господь. Даруй нам, Боже, можливість говорити за Тебе. Даруй нам можливість свідкувати за Тебе. Давай сіяти те слово, яке Ти даєш нам в наші серця. Алілюй, Господь. Мої вустан повні хвали. Бо Господь благий завжди. Ми дякуємо Тобі, наш Небесний Батько, за Твою благість, за Твою доброту до нас. Ми дякуємо, Господи, за те, що по Твоїй милості ми не загинули. Ми дякуємо, Господи, за те, що Твоя милість, вона оберігає нас. Твоя милість, вона супроводжує нас. Твоя милість йде попереду нас, і вона також позаду нас. Ми дякуємо, Господи, за те, що ми можемо бути сьогодні в церкві Твоїй. Ми дякуємо за те, що ми можемо славити Тебе попри, можливо, ті обставини, які десь засмучують нас. Але Ти, Господи, достойний, достойний цієї хвали, попри все, що відбувається в нашому житті і попри все, що відбувається навколо нас. І, Боже, ми проголошуємо милість Твою для нашої країни. Ми проголошуємо милість Твою для людей в нашій країні. Ми проголошуємо мир Твій для людей на нашій землі. Мертві, які вищі розуму Розуміння, як ця війна закінчиться Мертві, які оберігають душу І наш дух над природним спокою Тому що ми розуміємо, що тільки ти тримаєш в своїх руках Тільки в твоїх руках наше життя І без твоєї волі жодна волосинка не впаде з нашої голови І тому ми, Боже, віддаємо в руки твої своє життя Віддаємо в руки Твої нашу країну Всі ті перемовини, які йдуть І які не йдуть сьогодні Ми, Боже, віддаємо в Твої руки Наших ворогів Ми віддаємо в Твої руки, Боже Людей, які сьогодні мають ладу В нашій країні Які, можливо, теж не наближають мир Ми віддаємо все це в Твої руки І просимо, хай мир Твій Мир від Тебе Прийде на нашу землю Хай Твій захист буде над кожним нашим воїнам, які зараз на передку боронять наші землі. Там, де прилітають каби, свинаряди, міни, ракети. Боже, збережи, збережи кожну душу, кожну людину. і на передку, і далеко від фронту, де сьогодні наші вороги намагаються обстрілювати, щось розбомбити, ми просимо помилості твої збережи і дай твій мир. Дай, Боже, нашій країні, нашому народу щире покаяння, щире богошукання і бажання, щоб ти був Господом на нашій землі, щоб ти був Господом в наших життях і в серцях наших людей. І хай через Твоє господство приходить перемога над всяким злом і гріхом і всередині нашої країни, і зовні, в житті наших ворогів. Хай їм також прийде пробудження, покаяння, хай вони навернуться до Тебе, всупереч всьому, що вони сьогодні роблять. Хай, Боже, Твоя правда, Твій суд і Твоя милість, вони будуть на нашій землі і в нашому житті. І ми молились до Тебе, наш Небесний Батько, в ім’я Сина Твого, Ісуса Христа. Амінь. Запрошують сюди дітки, виходьте, ми помолимось. Давайте церкву притягнемо на наші руки, благословимо наших дітей. Господь Ісус, благослови, будь ласка, наших дітей, які є сьогодні на цьому місці, на цьому служині. Благослови цей час на надільні школи. Боже, хай вони пізнають Тебе, а особливо пізнають Твою любов і Твоє піклування про них. Благослови вчителя, який буде вести. Благослови, Боже, їхні родини. І за все, Господи, ми Тобі дякуємо. ім’я Ісуса Христа. Амінь. Дітки, проходьте. Сідайте, будь ласка, дорога церква. Дякую вам, дорогі левіти, за ваше служіння. Поки ви сідаєте, поверніться к вашому сусіду справа, зліва. Скажіть, так добре, що ти сьогодні тут. Так добре, що ви сьогодні тут. Знаєте, це чудово, коли ми можемо бути в церкві Божій, в Домі Божому, коли ми можемо Дійсно, шукати Господа і відкривати свої серця для Нього. І давайте ми разом достанемо наші мобільні телефони, якщо ви читаєте особливо Біблію на них, перевіримо, чи вони у вас в беззвучному режимі або в режимі польоту, щоб усі звуки, голосові повідомлення, щоб вони у вас були вимкнені. Знаєте, цей час, він дуже важливий. Цей час, він важливий, я вірю, для вас особисто, тому що ви є на цьому місці. І цей час важливий для Господа, тому що він хоче до вас і до мене сьогодні говорити. А для того, щоб нам його почути, нам що треба робити? В Біблії навіть є цей заклик – слухай Ізраїлю. Нам треба що? Слухати. Нам треба слухати, а щоб слухати, і слухати уважно, бажано, щоб нас нічого не відволікало. А назва сьогоднішньої проповіді, якщо можна дати цей слайд на екран, «Місія 99.1». «Місія 99.1». Думаю, пастор якісь ребуси тут з самого початку починає. Пам’ятаєте, минулого разу ми говорили про церкву. Хто пам’ятає? У нас була третя молитвовна потреба, і місяць називається «Я і церква». Ми говорили про церкву, про те, хто ми в тілі Христа, і про те, що ви і я, ми дуже-дуже важливі в тілі Христа. Скажіть своєму сусіду, ти дуже важливий в тілі Христа. Скажіть, скажіть. Це не просто підбадьорення, це істина, це правда. Знаєте, ми читали в Матвія слова Ісуса до учнів. І особисто до апостола Петра, це Матвія 16, 18, я хочу сьогодні з цих віршів почати. Там Ісус каже, і тобі кажу, що ти є Петро, і на цій скелі я збудую свою церкву, і брами аду, а в інших перекладах сили аду, не переможуть її. Я казав тоді, що Господь дуже хоче, щоб ми зрозуміли одну таку важливу річ, що Ісус будує сьогодні церкву на Петрі, на Івані, на тобі. Ісус, я спеціально починаю з цього, я хочу, я вірю, що це дуже важливо нагадати вам, щоб ми це прийняли, що Ісус сьогодні будує свою церкву на тобі. Тоді це було Петро, Іван, Андрій, Марія, інші учні Ісуса Христа. Сьогодні Ісус будує свою церкву саме на тобі. В іншому тексті Святого Письма вже сам Петро пише віруючим. Це перше Петра, другий розділ, п’ятий вірш, його немає на слайдах, але просто послухайте уважно. Петро каже, перше Петра, два-п’ять, «І ви самі, не мов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім, щоби бути святим священством, приносити духовні жертви приємні Богові через Ісуса Христа». Про що цей текст? Він про те, що без вас і без мене церква Ісуса Христа буде як будівля з дирявими стінами. От закрійте на хвилинку очі і уявіть будівлю церкви, але в ній в стінах одного камня немає, другого камня немає, третього, тобто вся стіна дирява. Як ви думаєте, в такій будівлі буде приємно перебувати? Ну, поки тепло, ще вентиляція, непогано, але ось зимку ця будівля буде просто непригодна. і для життя, і для того, щоб навіть прийти на служіння. Тому що в наших умовах ми просто замерзнемо, якщо стіни будуть диряві. І Петро каже, що ви і я, ми є камінцями в будівлі церкви. Не просто фізичними якимись камінцями, а ми дійсно церкву робимо такою, якою вона є. І якщо вас або мене десь немає, щось ми не робимо, то наша церква виглядає отак, як ви собі коли ви заплющували очі, уявили. Може, красива будівля, але стіна вся в дірках. Ну, знаєте, особисто я люблю їздити десь, де є старі замки, і досить часто вони такі напівзруйновані. І коли ми приїжджаємо в такий замок або в таку будівлю, ми розуміємо, що просто минуло там 500, 600, 700 років, цей замок на один раз завойовувався, І це просто результат того, що це дуже стара будівля, що вона колись була при завоюванні зруйнована і потім її чомусь не відбудували. І ми дивимося на це просто як на факт історичний. Але Бог не хоче, щоб так було з церквою. Бог хоче, щоб ви і я, кожен з нас, займали те місце, особливе місце, яке Бог приготував саме для тебе в тілі Ісуса Христа. А ще ми читали ще один текст з книги пророка Ісаїя, де Бог відкриває вже бажання свого серця саме до тебе. Ісаїй 6,8. І ось я, це говорить пророк Ісаїл, почув голос мого владики, який говорив, кого мені послати і хто піде для нас. І я відповів, ось я, пошли мене. Знаєте, саме в цьому тексті відкривається Боже бажання спасти людей. Ми вже говорили, я вже нагадував, що Боже бажання, щоб ви і я розуміли, що ми важливі в тілі Ісуса Христа в Його церкві, що ми є живими камінцями, які Його збудовують, що ми є священством, що ми покликані приносити Богу жертви духовні, жертву, чимось жертвувати заради служіння. І тут Бог звертається до Ісаїя, Бог звертається до тебе, і Він каже, що його бажання, щоб це бажання втілилося, щоб інші люди спасалися, для цього потрібен ти. Якщо ти не скажеш Богу, як Ісаїя, так, якщо ти не скажеш, ось я, пошли мене, як ви думаєте, це бажання Бога, щоб інші люди, яких сьогодні немає ще в церкві, які ще чомусь не посвятили своє життя Богу. Як ви думаєте, ці люди прийдуть до церкви? Ні. Ні. Є люди, які повинні спастися особисто через тебе. Є люди, до яких прийдеш тільки ти. Тому що інші чомусь не скажуть Богу відтак, коли він скаже, кого мені послати до цієї людини. І знаєте, друга думка, на яку я звертав минулий раз вашу свою увагу, вона така. Чи почуєш ти його голос, чи підеш ти для нього? Знаєте, саме від відповіді на це запитання буде залежати, на що ви і я будемо витрачати свій час, свої гроші, свої зусилля. Якщо ми кажемо Богу так, тоді ми будемо планувати, щоб у нас був час на служіння, щоб у нас був час, щоб допомогти цій людині, щоб у нас були гроші, якщо потребує ця людина або це служіння якогось нашого матеріального вкладу. І ми будемо так планувати свої зусилля, так планувати свій день, тиждень, щоб ми могли відповісти Богові, так, і це потім зробити. А ще від нашої реакції буде залежати те, наскільки ми будемо щасливі в нашому житті. Від нашої реакції на оце Боже запитання, чи підеш ти, чи ти почнеш служити, буде залежати, наскільки в вашому житті буде більше або менше радості. Але про все по черзі. Чи знаєте ви, що Бог є творцем всіх законів? Хто знає? Що Бог створив всі закони, якими ми, як люди, користуємось. На основі цих законів люди створили певні науки, певні предмети, точні науки, гуманітарні науки, які сьогодні викладаються в школах, в університетах. І знаєте, інколи Бог, оскільки він Бог і творець, він інколи ці закони що робить? Порушує. І коли Бог порушує ці закони, ми це називаємо як? Дивом. Бог має, як творець, як той, хто створив всі закони, він має право певні закони в певний час, час зупиняти, води розділяти, людей зцілювати від хвороб невеликовних, піднімати паралізованих, повертати зір. Тобто Бог має право, як творець, інколи ці закони порушувати. І ми завжди, в принципі, раді, коли Бог робить якісь ті чи інші дива в нашому житті. Але є певні речі, які Бог їх робить, а ми їх не розуміємо. Не розуміємо. Буває таке, так? І, знаєте, ті речі, які ми не розуміємо, в світі їх називають парадоксами. І саме про один такий Божий парадокс я хочу з вами сьогодні подивитися в писанні. Це парадокс математики Бога. Знаєте, в нашому світі 99%, коли люди кажуть, що чогось 99% – це майже гарантований успіх. Тобто ми хочемо, наприклад, коли складаємо іспит, все здати на 100, як мінімум, не 99%. Ми, коли якісь голосування, всі хочуть, хто приймає участь в цьому голосуванні, перемогти і отримати 50+, а краще 99 чи 100% результатів. Але насправді це така собі ілюзія більшості. Для Бога 99% – це незавершена місія. Для нас це добре, для нас, як для людей, це багато, а для Бога це незавершена місія. І ось що ми про це читаємо в Євангелії. Давайте разом ми відкриємо Матвія, 18 розділ, і у вас буде зараз ці вірші на екрані. Прочитаємо з 12 по 14 вірші. Це одна з прич Ісуса Христа про Божу математику. Як ви вважаєте, це питає Ісус, коли у якогось чоловіка буде 100 овець і одна з них заблукає, чи не покине він 99 у горах і не піде шукати заблудлою? І коли станеться, що знайде її, запевняю вас, що радітиме нею більше, ніж 99-ма, які не заблукали. Так само немає бажання Отця Вашого Небесного, щоби загинув один з цих малих. Головне питання, що виникає після цієї історії, чому пастух залишає 99 заради одної вівці, яка сама ж і напортачила. ніхто ж її не проганяв з цієї отари, ніхто її пінком під зад не виганяв, вона сама втекла, десь заблукала, і пастух, замість того, щоб піклуватися про більшість, про 99, які слухняні, які добрі, гарні, пухнасті, біленькі, можливо, в крапочку чорненькі, але вони слухняні, вони нікуди не тікали, вони слухаються пастуха, А одна напортачила, втікла, ледь за собою ще когось не вбила, і пастух залишає 99 і йде шукати цю одну. Де логіка? Де логіка? А вдруг там зараз, поки він шукає цю одну, вовки прийдуть? Чи там ще якась одна переклинивана почне тікати? Знаєте, насправді важко зрозуміти логіку Бога без тих місць, що ми читали на початку. Чому я почав цих місць, хоча ми їх минулого разу читали, тому що не зрозуміти логіку Ісуса Христа без тих місць, які цю логіку пояснюють. Якщо б Господь знов і знов не казав про вашу і мою цінність для Нього і для церкви, то все було б незрозуміло. І знаєте, саме ваша і моя цінність для Бога, вона відкриває також цінність тих людей, яких ще немає сьогодні в церкві. Якщо ви для нього дорогоцінність, якщо заради вас Ісус віддав найдорожче своє життя, він залишив небеса, прийшов на землю, заради вас і за мене. То як ви думаєте, заради тих людей, яких сьогодні ще немає в церкві, які ще, як ця овечка, десь блукають, десь лазять по тих горах, а можливо вже впали в якусь ущелину і потребують, щоб їх хтось звідти витягнув. Ісус за них переживає чи ні? Вони цінні для Нього чи ні? Цінні, цінні. Це не відміняє вашу і мою цінність, але ваша і моя цінність говорить також про цінність тих людей, яких сьогодні ще немає з Богом. Чи чули ви колись про амішів? Чули хтось про амішів? Чули. Це такі віруючі, дуже консервативні, які живуть досить обособлено, досить закрито, вони не користуються електрикою, вони не користуються багатьма сучасними благами, але при цьому вони дуже щирі, вони щиро служать Богу, вони намагаються допомагати іншим людям. вони займаються таким природнім, так сказати, господарством, наприклад, в Америці, в Європі і в Україні є поселення їхнє. Вони продають натуральне всяке молоко, всякі плоди, які вони вирощують. Люди це дуже цінують. Знаєте, що вони роблять, коли їхні діти досягають совершеннолетів? Вони їх відпускають. Вони їм дозволяють залишити ті поселення, де вони живуть, Ну, невеличкий поселень, це навіть не назвеш якимось селом, це якесь, нібито, там може декілька ферм, чи може бути якесь таке невеличке вже селище, якщо вони там довго живуть і їх багато. Вони дозволяють своїм дітям залишити це поселення і поїхати в місто або в якесь інше місце і почати навчатися чи піти на якусь роботу. Чому вони так роблять? Дуже часто ці діти, які залишають, вони привикли жити в таких досить строгих консервативних правилах і коли вони потрапляють на свободу, потрапляють в оточення невіруючих сверстників, дуже багато з них падають в ріг. Хоча до цього вони жили з Богом, вони вірили в Бога, вони не грішили, коли вони перебували у себе вдома. Дуже часто вони падають в гріх. Але знаєте, статистика, що говорять батьки цих дітей, коли вони їх відпускають? Вони говорять дуже прості слова. Якщо ти захочеш повернутися, ми завжди тобі раді. Знаєте, скільки дітей, які залишили батьківський дім у цих хамішів, скільки дітей відсоток повертається назад додому? Знаєте? Ну, вгадайте. Відсоток. 50 відсотків. Добре, хто більше? 80, хто більше? 90, хто більше? 99,9%, майже 100%. Це їхня особиста статистика, я думаю, вони не брешуть. 99,9% тих дітей, які поїхали, через певний час вони вертаються назад. Чому? Тому що вони зрозуміли, що справжньої свободи не буває без здорових обмежень, без кордонів, без того, щоб дотримуватися певних законів і заповідей. Що нам треба робити, щоб бути схожими на пастуха з притчі Ісуса? Знаєте, я не хочу, щоб ми просто, так сказати, поговорили, що це добре, що Ісус переживає за вас, за мене, за людей неспасених. Я хочу, щоб ви і я, ми включились. Включилися і зрозуміли, що раз Ісус розповідав цю притчу, це не просто красива казочка або історія. Він хотів, щоб ми щось для себе зрозуміли, щоб ми почули його заклик, щоб ми почули це звернення, як Бог звернувся до Ісаїї і сказав, ось я, пошли мене. Знаєте, перше, що я вірю, Бог закликає нас в цьому тексті світового письма робити, це вийти із зони свого комфорту. Чули таке, так? Це багато говорять, особливо психологи, що для того, щоб щось досягти, щось змінити в житті, що треба зробити? сидіти в себе вдома і дивитися телевізор, чи гортати там стрічку в Фейсбук або в Інстаграм. Правда ж, так? Ні! Вам і мені щось треба зробити. Щось треба змінити в своєму житті, а саме вийти з зони свого комфорту. Де була зона комфорту цього пастуха, про якого розповідає Ісус? Де вона була? Там, з 99 вівцями. Там було все добре. Всі його слухалися, всі були гарні, пухнасті, усміхалися, коли він на них звертався. І ніхто нікуди не тікав. А де не було зони комфорту для цього пастуха? О, там в горах. Без навігатора, без GPS, тільки прислухаючись десь до шорохів і шухаючи цю овцю, можливо, десь вона там впала, бекає. То не була зона комфорту. Хто з вас хоч раз був в горах, не просто по якомусь такому гарному маршруту, там на Говерлу підіймався, де немає ніяких таких крутих стежок, а десь в горах, де такі круті виступи, де доріжка, вона прямо над прірою пролягає. Знаєте, пастух шукав цю загублену овечку саме в таких горах. Не в тих, по яких ми, так сказати, звикли гуляти в Карпатах, насолоджуватися лісом, природою, А там, де для тебе особисто є ризик, що ти можеш десь невдало стати, підковзнутися і впасти в цю пріру. Знаєте, справжнє християнство – це не про сидіння в безпеці серед своїх, а про готовність йти туди, де важко, темно і де інші блукають. Справжнє християнство – це не те, що ми сьогодні прийшли на служення. Це теж частина нашого вихождіння, нам це треба. Ми снідаємо, обідаємо, нам потрібна духовна їжа, нам потрібно разом прославляти Бога, нам потрібна взема-підтримка. Але справжнє християнство – це не про це. Це про те, коли ми залишаємо цю зону комфорту і йдемо до людей неспасених. Розкажу вам одну історію, історію нашого сучасника. Знаєте, я зараз, коли готуюсь, я завжди стараюся знити, от саме, ну, тому що інколи, коли розказуєш про якісь там історії середньовіччя, ну, це теж гарні історії, гарні люди, вони теж щось в своєму житті досягли, але виникає запитання, в мене особисто, я думаю, що у вас, думаєте, а як це може спрацювати в сьогоднішньому житті, в моєму житті? Це ж було колись, там щось було краще, трава зеленіша, сонце яскравіше світило, легше було служити Богу. А от як служити зараз, от в наших обставинах? Це наш учасник, його звуть Лорен Кеннеді, не плутайте його з президентом Америки, Кеннеді, це просто якби однофаміліць. Це пастор, який вийшов на пенсію, але залишив зручне життя в США в обмін на прифронтові місії в Україні. Він мав стабільне, безпечне, забезпечене життя. Тобто він прослужив Богу, вийшов на пенсію, здавалося б, живив собі в задоволення, в нього дружина, діти, свій власний, ну, як би, частний будинок, як у багатьох американців. Все є, все добре. Але знаєте, коли почалася повноштабна війна, він почув в своєму серці голос. Можна? Їдь в Україну і допомагай людям. Він ніколи до цього, щоб ви розуміли, не був в Україні, нікого тут не знав. Для того, щоб сюди приїхати, він почав обзвонюватися із своїх друзів, знайомих, шукати когось, хто би міг його там зорієнтувати, і він знайшов всього лише контакт двох дівчат-українок в Польщі, які потім йому допомогли почати служення. Тобто, щоб ви розуміли, він їхав повністю в невідомість. Все, що в нього було, оце цей поклик. Їдь в Україну і допомагай людям. Він перебував в повністю безпеці у своїх оцих 99% комфорту. Що він залишив? Попри страх, попри невідомість і відмовляння друзів. В нього теж були друзі, які казали, а куди ти їдеш, за що тобі, взагалі нема що робити, сиди тут, там стріляє, там можеш загинути. Тобто він залишив безпечні американські гори, щоб піти під обстріли і знайти блукаючих та наляканих овець в Україні. Знаєте, він розикнув всім заряди перетунку людей. Щоб ви розуміли, з початку війни він вже більше 400 днів, тобто більше року провів в Україні. Американець, який міг би там сидіти, жити і взагалі тільки по телебаченню бачити чи в інтернеті, що там десь в нас в Україні абстракт. А він їздить на деокуповані селища, містечка і в прифронтові, і допомагає людям. Тобто, привозить продуктові набори і розказує Евангелія. Тобто, він перебуває там, де весь час зараз літають дрони, прилітають каби, ракети. Тобто, він весь час, оце скріншот з відео, як вони якраз в якомусь такому містечку роздають допомогу. Щоб ви розуміли, за цей час він, тільки він один, ну через те, що він родив, зрозуміло, що хтось йому допомагає, хтось жертвує, вони роздали більше 60 тисяч продуктових наборів. Думайте, цифра 60 тисяч – це величезні гроші. І це величезна допомога у цих містечках, де не працюють. Не магазини, де там може раз на тиждень приїжджає пошта і щось привозять в це село. люди за це виживають. Ото і хліб, оці продуктові набори, які привозять волонтери. І це робить не наша держава. Скажете, ну це ж повинна бути якась допомога від держави. Наша держава, слава Богу, якщо хоча б не заважає. Це робить людина, яка приїхала з Америки, там назбирала гроші, знайшла людей, які допомогли перевезти, все це доставити, і вона допомагає тут у нас в Україні. Про що ця історія? Вона показує, що справжній поклик від Бога завжди вимагає виходу з комфорту туди, де гинуть люди. Якщо ви і я хочемо відповісти на Божий поклик, вам і мені, щоб там не говорили психологи чи хтось інший, вам і мені треба залишити оці 99% свого комфорту і вийти туди заради цього 1% одної людини, щоб там допомогти. Але є ще дещо, про що говорить нам Ісус в цій притчі. Він говорить про цінність одної. Бог закликає, щоб ви і я побачили цінність одного. Знаєте, якщо в нас буде вибір взяти, от сьогодні вам дарують 100 гривень і 1 гривню, що ви оберете? Ну, просто, чисто, раціонально, що ви оберете? Я думаю, ви оберете 100 гривень. Ну, це ж розумно, так? Одна гривня, ну, за неї навіть нічого не купиш. Треба ще до неї одну, одну, одну, не знаю, скільки ще докласти, щоб хоча б там орбіт чи якусь цукеречку купити, да? Там гривень 20 треба назбирати, щоб той самий орбіт купити. Але Ісус закликає вас і мене побачити цінність однієї овечки. Знаєте, сьогодні ще суспільство оцінює людей як масу чи статистику. По кількості підписників, по кількості переглядів, чим більше в тебе лайків, чим більше в тебе грошей, друзів, тим ти більш важливіший або успішніший. Ну, це так, як оцінюють вас і мене сьогоднішнє суспільство. Люди цього шукають. Люди, коли десь опублікували свою фотку в Інстаграмі, на Фейсбуці, в Тік-Токсі, вони потім радіють, коли там багато переглядів. Ну, це піднімає, ми там думаємо, о, класно, от той лайкнув, той лайкнув, той там сердечко поставив, чи лайк. І ми себе цим оцінюємо. Але Бог не оцінює вас і мене по кількості лайків або переглядів. Бог не оцінює тебе, скільки в тебе сьогодні грошей і які в тебе сьогодні зв’язки. Можливо, в тебе є зв’язки з кимось там у владі, з кимось з потрібними людьми. Ну, це непогано. Непогано, якщо це ще люди нормальні, адекватні, і вони дійсно можуть чомусь посприяти, допомогти, маючи певні повноваження. Але Бог тебе не оцінює по цьому. Бог оцінив тебе і мене ціною життя Ісуса Христа, свого Сина. Знаєте, в цьому теж є виклик для нас. Якщо ти зараз почуваєшся самотнім, якщо ти зараз почуваєшся розбитим чи загубленим в цьому житті, знаєте, прямо зараз, це підбадьорно для вас і для мене, пастух, наш Господь Ісус Христос, Він шукає тебе. Він хоче тебе взяти на свої руки. Він хоче тебе пронести через твої обставини. Це те, що відбулося в цій притчі про цю загублену овечку. Коли пастук знайшов, він що взяв? Пнув її під зад і сказав, іди назад в Атару. Ні, він її поклав собі на плечі і поніс оцю овечку, неслухняно, яка втекла, він її поніс назад до Атари. В цьому є Божа любов. Він нас не пинає, він нас не залишає, не кидає на призволяще. Він до нас ставиться, як до своєї улюбленої дитини. Як ви ставитесь до своїх дітей, якщо ви добрі, люблячі батьки, мама, батько. Так Бог ставиться до вас і до мене. Заради цього Бог послав цей світ свого Сина. І заради цього Він продовжує шукати інших віруючих, які почують Його голос і почнуть виконувати це покликання. Розкажу вам ще одну історію про ще одного нашого сучасника, Про цю людину, про попереднього пастора, мабуть, ви не чули, тому що він не така прям публічна людина. Хоча, якщо ви загуглите, то ви зможете знайти і на Фейсбуці, і в інтернеті є декілька відео про його служіння і про те, що він робить. Про цю людину 100% я впевнений, ви не просто чули, ви майже на 100% впевнені, що більшість з вас читали його автобереговічну книгу. Якщо ви спитаєте мене, що це за людина, це Девід Вілкерсон. Чули про такого, так? Він написав таку відому книгу «Хрест і ніж». «Хрест і ніж». Про своє служення, про своє покликання, про те, як Бог його з провінційного маленького містечка Філісбург в штаті Пенсивалі, Бог його покликав поїхати в Нью-Йорк. Пам’ятаєте, я нещодавно розповідав про іншу людину, про Біла Вілсона, у якого Бог покликав служити дітям. то Девіда Вілкерсона трошки раніше Бог покликав служити підліткам і молоді, які потрапили в ті ж самі вже банди, які вже, ну, то є їхнє життя вже пішло, так сказати, під укос. Знаєте, він мав усе. Гарну церкву, він був пастором церкви, повагу парифіян, він мав комфортний побут і передбачене майбутнє. Тобто він мав оці свої 99% комфорту. Але одного дня він сидів у себе в кабінеті і він гортав, у них є такий в Америці відомий журнал Life, я не знаю, з чим порівняти в нас, в Україні, а в Америці це дуже-дуже він відомий, впливовий журнал, навіть сьогодні, коли всі медіа майже перейшли в таке цифрове русло. Він гуртав цей журнал і він побачив невеличку статтю про суд над бандою підлітків, які вбили інваліда. І Бог проговорив його серце. Він сказав, Девід, залишай свій дім, свою родину, свою церкву і їдь туди, на цей суд. Їдь туди до цих бомбендитів. Знаєте, він послухався Бога. Він залишив оці 99% свого комфорту, і він поїхав в Нью-Йорк. Як ви думаєте, коли він вступився на суді, а потім він зробив перше таке вилучене служіння, на яке він запросив лідерів цих банд. Як ви думаєте, всі сказали, о, класно, як ти до нас приїхав. Всі сказали, ми так хочемо покаятись, ми хочемо прийти в церкву. Як ви думаєте, який був результат? Його, м’яко кажучи, оці лідери банд, вони його просто послали. Просто послали. Посміялися і послали. Але знаєте, що він зробив? Він сказав, ну, я так і знав, і поїхав назад до себе додому. Він залишився, він ночував в своїй машині в Староєнкому форді. Слава Богу, що його підтримала дружина, церква. І він почав служити оцим молодим бандитам. Знаєте, всі казали, Ну, це про те, як люди це сприймають. Всі казали, що він божевільний. Як я вже казав, на його перші ці відкриті зустрічі для банд його публічно принизили і вигнали. Але він не здався. Серед наркоманій, серед тих вуличних розборок, крові, всього того зла, яке він бачив, він знайшов одну людину. Ну, спочатку одну. Нікі Круза. Одного з лідерів ватажків банди The MauMaus. Знаєте, цей Нікі, він спочатку погрожував вбити Вілкерсона. Він обіцяв, чому назва така, хрестний ніс. Він обіцяв, що він його поріже на шматочки і просто таким чином його вб’є. І на що Девід йому сказав, що якщо ти будеш навіть різати мене на шматочки, кожен шматочок буде казати, я люблю тебе. І це настільки вразило цього бандита, що він покаявся. Він став пастором і вже сам привів до Бога тисячі молодих людей. Знаєте, Вілкерсон залишив затишне стадо у Пенсінуванні. Він залишив оці 99 овічок, я не знаю, скільки там було членів церкви, ну, образно говоря, залишив оці 99 слухняних овечок, які приходили по неділях, приносили пожертви, вони казали пастора «мінь», вони посміхалися йому, все було добре, всі його там любили, цінували. Він це залишив і поїхав туди, де його спочатку взагалі не приймали і посилали. Знаєте, Вілкерсон заснував служення Teen Challenge, виклик для молоді, виклик для пібліків, яке охопило молодь і дорослих по всьому світі. На сьогодні Teen Challenge – це найбільша та найуспішніша програма реабілітації наркоманів, яка охоплює понад 170 центрів тільки в Сполучених Штатах і 250, ну, я думаю, вже набагато більше, бо це не саме нова статистика в інших країнах світу. В 70-х роках Національний інститут зловживання наркотиками в Сполучених Штатах виявив, що успіх Team Challenge досяг 86%. Тобто, більше 86% тих хлопців і дівчат, які попадали в ці реабілітаційні центри, вони отримували свободу. Знаєте, такої статистики на той час в жодному закладі Америки, ні державному, ні якомусь іншому, не було. Я думаю, і немає. А рівень рецидиву був дуже вимінським. Рецидив – це колись ті, що пройшли реабілітацію, звільнились, через певний час вони знову чомусь вертаються до того, чим вони займалися. Опитування визнало, що найважливішим аспектом антинаркотичної програми був, як ви думаєте, хто? Ісус. Найголовнішим джерелом і причиною тому, що більше 86% тих хлопців і дівчат, які попадали зі своїми залежними, нарка, алка, іншими залежностями, ці репцентри, вони звільнялися, це було тому, що ці репцентри були збудовані на вірі в Ісуса Христа. Але і на цьому наша історія сьогоднішня не закінчується. В ній є також заклик. Заклик для тебе. Заклик для мене. Коли пастух повертає вінцю, він радіє. І тому Бог сьогодні закликає тебе і мене. Стань частиною пошукової команди. Стань частиною оцього Божого пошуку. будь частиною того, що робить сьогодні наша церква і шукай сам особисто, до чого кличе тебе Господь, кого ти покликаний іти шукати в цьому світі. Будь частиною цієї Божої пошукової команди. Саме для цього Ісус розказує цю притчу. Не просто, щоб нам розказати якусь таку, ну, трошки парадоксальну історію, незрозумілу історію. Навіщо залишати 99 іти шукати одного? треба ж про свій опікуватися. Знаєте, в цій історії, в завершенні цієї історії є дуже важливе відкриття. Коли пастух знаходиться в цій загубленій овечці, він що робить? Він що робить? Хто був важливий? Хто пам’ятає? Можна, Богдан, повернути той текст? І коли станеться, що знайде її, запевняє вас, що? Радітиме не більше, ніж 99 юморів. Знаєте, чомусь сьогодні в вашому житті інколи не вистачає радості. Ну, причин для радості. Знаєте чому? Про дві речі ми часто забуваємо. Про одну річ Ісус сказав своїм учням, пам’ятаєте, коли вони пішли на служіння, а потім повернулися і раділися, що біси їм повінуються, що люди стілюються. І він сказав, не радійте цьому. Не тому, що це погано, а тому, що все це тимчасове, воно все залишите на землі. Радійте чому? Що ваше ім’я записано на небесах. Перша причина для радості для вас і для мене. Не залежить від того, є сьогодні обсилення, немає сьогодні обсилення. Буде сьогодні мир, не буде сьогодні миру. Це те, що ви і я, ми маємо спасіння. Наші імена записані на небесах. А друга причина для радості, яка може з’являтися не один раз. Ця причина, ну, радість від спасіння, вона з’являється один раз, і головне про неї не забувати. Бо коли ми про неї забуваємо, і Бог когось не звільнив від демонів, десь нас не зцілив, ми помилилися, нічого не сталося, і ми думали, так я і знав. І ми ходимо похмурі, ми ходимо сумні. Знаєте, ми забуваємо про цю причину для радості. Хоча вона є завжди. Завжди. Від того моменту, як ми покаялися, отримали спасіння, вона є завжди. А ось ця причина для радості, вона залежить тільки від вас і від мене. Наскільки ми слухаємо голос нашого пастеря. Наскільки ми йдемо виконувати те, що він нам поручив. А коли ми знаходимо цю загублену овечку, коли хтось приходить до Бога, кається. І може це взагалі нам, ну, можна сказати, чужа людина, далека людина, ну, наш там співробітник, сусід, але коли людина кається, що? Так погано, що він змінився. Ми радіємо. Ми радіємо. В інших паралельних місцях, в цьому ж тексті Ісус каже, що ангели на небесах радіють, Коли один грішник кається, навіть на небесах ангели радіють, що казати про вас і про мене. Тому я хочу вас підбадьорити. Коли ми стаємо частиною цієї Божої команди порятунку, в вашій і в моєму житті стає більше причин для радості. Ми бачимо, як люди змінюються. Ми бачимо, як підлітки, діти, коли ми проводили цю програму арт-вечірку в парку, як вони радіють, коли хтось до них прийшов, хтось їм і займається, хтось їх розважає. Вони радіють. І коли ти робиш щось добре для іншої людини, і коли ця людина потім навертається до Бога, це причина для радості. Причина для радості. Що нам треба робити, щоб мати цю причину для радості? Нам треба почути, до чого кличе наш Господь. Тому остання думка на сьогодні, якщо можна цей слайд вивести. Місія Христа сьогодні продовжується. І продовжується вона через нас. Скажи, місія Христа продовжується через тебе. Ну, своєму сусіду, скажи. Місія Христа продовжується через тебе. Знаєте, що Бог хоче? Що Бог хоче? Бог хоче, щоб ми озернулися навколо себе. Ті, хто навчається в школі, на тих, хто разом з вами навчається. Ті, хто навчається в університеті, на ті, хто також разом з вами, ваші секурсники, одногрупники. Ті, хто з вами працюють, подивіться на них. Ті, хто з вами, да, ваші сусіди, друзі, знайомі, яких ви зустрічаєте десь біля під’їзду свого будинку чи в магазині, озерніться навколо. Якщо ця людина ще не в церкві, вона не ходить в церкву, це ваша потенційна овечка, до якої Бог хоче вас послати. Знаєте, заклик сьогодні до тебе – яке твоє місце в місії? Бог сьогодні питає. Бог хоче, щоб ви відповіли особисто йому, не мені як пастору, а йому. Яке твоє місце сьогодні в цій Божій місії? Хочу залишити вас двома запитаннями для роздуму. Перше запитання таке. Чи ти сьогодні та вівця, яку пастух несе на плечах? Чи ти все ще бігаєш десь у горах і ховаєшся від нього? Ну, можливо, хтось так себе відчуває. Оце овечко, яке заблукало, десь там бігає, ще ховається від пастуха. Може таке бути. Може таке бути. Але Ісус хоче, щоб це змінилося. І друге запитання таке. Чи готовий ти вийти зі своїх 99% комфорту, щоб допомогти знайти когось іншого? Оце набагато складніше. Оце набагато складніше. Можливо, ви подумаєте, ну, да, пастор, було б непогано, але в мене робота, в мене діти, в мене чоловік, дружина, якісь обставини, щось зі здоров’ям не так. Ми, ну, одразу, так сказати, у нас вже план відступу намічається. Але це питання, з яким я хочу вас залишити. Чи готовий ти вийти зі своїх 99% комфорту, щоб допомогти знайти когось іншого? Знаєте, коли оцей Нікі Круз, цей бандит, про якого я розповідав, ватажок одної з найжорстокіших банд Нью-Йорку, коли він впав на коліна і плакав перед Богом на першій універсі, яку таку організував Дев’ятой Орксон, велику універсі, вони не пам’ятають, чи стадіон орендували, чи якісь великі такі приміщення, зал. І коли він вийшов на покаяння, то всі, хто його знав, були просто шоковані. Те, що роками не могли зробити поліція, суди, куди він потрапляв, зробив пастор одинаково. Без в’язків, без зброї, без якогось такого особистого впливу. Але чи знаєте ви, де насправді розпочалася та перемога, те покаяння? Воно почалося не в Бруклені, воно розпочалося в маленькому кабінеті Девіта Вілкерсона, в Пенсильванії, коли він прийняв рішення встати із затишного кріста, закрити журнал і поїхати в Нью-Йорк. Він міг би залишитись зі своїми 99 слухняними війцями, але він вибрав горе. Він вибрав небезпеку, він вибрав невідомість, але він вибрав поступити по вірі. Про те, що він щиро вірив і про те, що він почув цей заклик від Бога. кого мені послати? Хто поїде для мене? А не вже там в Нью-Йоркі, там на сьогодні, по-моєму, більше 10 мільйонів, поправте мене, скільки там населення в Нью-Йоркі? Більше 10 точно мільйонів населення. Не вже там немає віручих? Не вже там немає гарних церкових пастарів? Та є! 100% є. І тоді було, навіть якщо там менше було населення. Але чомусь, коли Бог кликав на одному з таких служінь і казав, хто піде туди? Хто буде служити цим бандитам? Ніхто не сказав, який сай, ось я, пошли мене. Чомусь це зробив пастор з маленького містечка, який не мав ніякого стосунку до цього величезного міста. Знаєте, ми думаємо, що місія – це щось, що станеться саме по собі. Ми чекаємо, поки загублені люди, вони самі прийдуть до нашої церкви, підійдуть до нас в магазині або підсядуть до нас у кафе, якщо ви прийшли попити каву в кафе з кимось. Ми думаємо, що вони самі почнуть ставити нам питання про Бога. Навіть насправді так не буде. Але в біблійній математиці пастух не чекає вівцю в кошарі. Пастух не чекає вівцю в церкві. Він йде її шукати вгори. Там, де вона ще блукає. Там, де важко, там, де темно, там, де страшно. Справжнє християнство – це не просидіння в безпеці серед своїх. Це готовність йти в радіус чужого боля. Справжнє християнство – це не про те, що ми сидимо тут в церкві. Це добре, це чудово. Але це готовність йти туди, де сьогодні люди живуть в страху, в болі, в переживаннях. Просто тому, що так от склалося в їхньому житті. Тому заклик перед молитвою до тебе сьогодні – вийди із зони комфорту. Побач цінність одного, однієї людини. І стань частиною оцієї пошукової команди Ісуса. Це те, до чого кличе наш Господь Ісус Христос. А ви скажете, а як мої всі ці проблеми, негаразди, хвороби, гроші, робота? Бог про це попіклується. Знаєте, Ісус пообіцяв, це не я пообіцяв. Якщо б я пообіцяв, можете мені не вірити. Ісус пообіцяв. Він сказав, не піклуйтеся про завтрашній день. Чому? Не тому, що там все буде добре і обов’язково все у вас буде йти, як по масці. А тому, що Бог про це попіклується. Достатньо, щоб ви попіклувалися у сьогоднішній дні робити те, що від вас залежить, те, що вам потрібно, і щоб ви робили те, до чого вас покликав Господь. Тому давайте ми станемо для молитви, ми помолимося. Ми попросимо, щоб Бог… Я знаю, що насправді важко очікувати, що одна проповідь, одне місце зі Святого Письма, навіть якщо воно дуже таке сильне, дуже насторкається, що воно змінить наше життя, і воно підшовхне нас до певних кроків. Але я вірю в те, що я переживав не один раз в своєму житті. Коли ми дійсно, як і Сая, кажемо, Господь, ось я, пошли мене, а потім ще за це молимось, то приходить сила від Бога, приходять бажання від Бога. Ті страхи, які у вас є і, можливо, будуть, що у вас не вийде, вас не послухають, вас прожинуть, ці страхи стають для вас несуттєвими. Ви робите те, що вам сказав Господь, просто тому, що це правильно. Як зробив це Девід Уілкерсон, як зробив цей пастор Кеннеді. Ви робите, навіть не розуміючи, як все влаштується. не знаючи нікого, не маючи ніякої підтримки, можливо, спочатку. А Бог все влаштовує і робить свою частину. Давайте ми помолимося. Господь Ісус, ми дякуємо Тобі. Ми дякуємо Тобі за те, що Ти є пастир добрий, який залишає 99 овець заради нас, заради одного. Ти залишив небеса, Ти залишив небесний трон, залишив батька і ангелів. І ти відповів на Божий поклик. Ти сказав, ось я, пошли мене. Ти прийшов на цю землю заради мене, заради моїх братів і сестер. І ти прийшов на цю землю заради кожної людини, яких ще сьогодні немає в церкві, хто не шукає тебе і навіть не думає про тебе. І, Господи, я сьогодні молюсь цій молитві згоди за кожного мого брата, за кожну мою сестру, за кожну людину, яка дивиться нас онлайн. Допоможи нам вийти із своєї зони комфорту. Залишити ці 99% комфорту і піти туди. Піти до тих людей, які сьогодні живуть в страху, в невизначенні, в болях, в розчаруваннях. Дай нам стати цим добрим пастухом. Господи, допоможи нам сьогодні зрозуміти, що для Тебе важливий один, навіть одна людина. Ми думаємо, а що він може змінити. Але коли кається одна людина, на небесах ангели радіють. Ця людина потім змінює своє оточення. І, можливо, ця людина, вона зробить набагато більше, ніж ми зробили за все своє життя. І, Господи, я сьогодні прошу. Прошу за себе, прошу за Твою церкву, за кожну людину, яка є на цьому місці. Допоможи нам стати частиною Твоєї команди, цієї команди порятунку. Дай нам побачити своє місце в цілі твоєму. Дай нам зрозуміти, що без тебе ця церква, це буде як будівля з дирявими стінами. Без мене, без тебе ця церква буде дир’явою будівлею. Але Бог себе сьогодні спас. Бог тебе сьогодні помістив, як цей живий камінчик, щоб ти став священником, щоб ти став Божим служителем, і щоб ти приносив Богу жертви духовні, живі, які будуть змінювати твоє життя і життя інших людей. І, Господи, дай нам зрозуміти, що дуже часто нас немає причин для радості, тому що ми просто не відповіли на Твій поклик. Ми не сказали «Господь, ось я, пошли мене». Тому, Господи, ми кажемо Тобі сьогодні з вірою, може, не розуміючи, як це станеться, але ми кажемо Тобі сьогодні «Ось я, Господь, перед Тобою, пошли мене». До тих людей, кого сьогодні немає ще в цій церкві, хто ще не спасений, хто ще не шукає Тебе, пошли мене. І дай мені побачити радість від спасіння цих людей. І ми молились до Тебе, наш Небесний Батько, в ім’я Сина Твого, Ісуса Христа. За все ми Тобі дякуємо. Амінь. Давайте в церкву ще поклонимося. Слава Тобі, наш Господь, за те, що не воїнством, не силою, але Духом Твоїм ми зможемо бути відповідь. Ми зможемо відповісти на Твій поклик, і ми зможемо бути цими добрими пастухами, які шукають отих загублених овечок. Силою Твоєю, Духом Твоїм. Довіряємось Тобі, дякуємо Тобі ще раз за Твою довіру нам і за Твою вірність. В ім’я Ісуса Христа. Амінь. Сідайте, будь ласка, дорога церква. Дуже дякую вам, дорогі левіти. На завершенні цього служіння хотів би нагадати про ті події, які у нас будуть сьогодні, які будуть найближчим часом. зараз по завершенню цього служіння ви можете послужити Богу своїми десятийними пожертами, і ця друга коробочка без наліпки, це ви можете пожертвувати, якщо хочете, на операцію, на лікування Андрія Розіта, тому якщо ви це планували, ця друга коробочка, ви можете туди зробити пожертву. Також по завершенню цього служіння у нас буде чайування, чай, кава, смаколики, сік, тому теж не тікайте, поспілкуйтеся, підбадьорте один одного. О 12.15 у нас підліткова група, тому всі, хто є підлітки, раді бачити, хто підійде, теж будемо раді бачити. В понеділок о 19.00 молитовне служіння, продовжуємо молитися за Божий мир для нашої країни, зупинення війни, про Божу допомогу нам, як церкві, і ті потреби, які у нас є. На тижні домашні групи не пропускайте, спитайте, де коли буде група, це важливий час теж бути разом, підбадьорити один одного. Наступна неділя, як завжди, у нас служіння о 10.00, у нас буде у гостях Анна Миколаївна Гайдарєнко, тому приходьте самі, запрошуйте людей, не чекайте останні неділі чи ще якоїсь неділі, запрошуйте людей, я вірю, що Бог буде спасати. Також нагадую, що в нас є сторіночки в соціальних мережах, крім Фейсбука, Інстаграм, Тік-Ток, теж підписуйтеся і розповсюджуйте Євангелія і там. І якщо вам потрібна консультація, молитовна підтримка, теж можете звертатися до мене або до моєї дружини. На цьому наше служіння, воно закінчується. Хай Бог поблагословить вас мене виходити з цієї зони комфорту і відповідати на Божий послугу.