Церква Божої Слави

“Забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь”. — Филип’ян 3:13-14

Під час пробіжки в лісі я спробував скоротити шлях і побіг незнайомою стежкою. Розмірковуючи, чи раптом не заблукав, я запитав у бігуна, що біг іншою дорогою, чи я на правильному шляху.

“Так”, – відповів він впевнено. Однак, побачивши мій розгублений погляд, швидко додав: “Не хвилюйтесь, я вже спробував усі хибні шляхи! Нічого страшного, це також частина пробіжки”.

Який чудовий опис духовної подорожі! Скільки разів я віддалявся від Бога, піддаючись спокусі і відволікаючись на другорядне? Однак Бог щоразу прощав мене і допомагав іти далі, знаючи, що я спіткнуся знов. Богу відома наша схильність сходити на хибну дорогу. Однак Він завжди готовий простити, якщо ми визнаємо свої гріхи і дозволяємо Його Духу змінити нас.

Апостол Павло також знав, що все це є частиною подорожі віри. Цілком усвідомлюючи власне гріховне минуле і теперішні недоліки, він все одно мав прагнути до уподібнення Христу (Фил. 3:12). “Та тільки, – додав він, – забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети” (вв. 13-14). Спотикання є частиною нашої подорожі з Богом; саме через наші помилки Він вдосконалює нас. Його благодать допомагає нам, прощеним дітям, виявляти наполегливість.

Які помилки ви можете сьогодні сповідати перед Богом? Як Його запевнення в прощенні допомагає вам наполегливо рухатись вперед у подорожі віри?

Боже, дякую за Твою милість. Допоможи мені провадити таке життя, яке Тобі до вподоби, знаючи, що Твій Дух працює над моїм уподібненням Твоєму Сину.

Автор: Леслі Ко