Церква Божої Слави

“Тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла”. — Римлян 13:12

Я була дуже схвильована, коли вперше одягнула свої нові окуляри, однак вже через декілька годин мені захотілося їх викинути. Мої очі сльозились, а в голові відчувалася пульсація. Вуха боліли від незручної оправи. Наступного дня я стогнала, коли згадувала, що мушу їх носити. Мені доводилось щодня по декілька разів вирішувати, чи користуватися окулярами, аби мій організм до них пристосувався. Цей процес тривав декілька тижнів, однак після цього я вже майже не помічала, що їх носила.

Одягання чогось нового вимагає пристосування, але з часом ми звикаємо і почуваємося краще. Ми навіть можемо побачити те, чого раніше не бачили. У Посланні до римлян апостол Павло наставляв послідовників Христа: “Зодягнімось у зброю світла” (Рим. 13:12). Вони вже повірили в Ісуса, однак схоже впали в “дрімоту” і самозаспокоїлись. Натомість їм треба було “пробудитись” і почати діяти, поводитись гідно і відкинути будь-який гріх (вв. 11-12). Павло заохочував їх зодягнутися в Ісуса та уподібнюватись Йому в думках та вчинках (в. 14).

Ми не починаємо за одну ніч відображати люблячі, ніжні, добрі, сповнені благодаті та вірності шляхи Ісуса. Це тривалий процес щоденного вибору “зодягатися у зброю світла”, навіть якщо ми не хочемо, бо це незручно. Однак з часом Бог змінює нас на краще.

Як виглядає “одягання” в Ісуса? Як уподібнення Христу з часом стає комфортнішим?

Господи Ісусе, дякую, що Ти кожного дня мене змінюєш.

Автор: Карен Пімпо

“Добром праведних місто радіє”. — Приповістей 11:10

У 2022 році Франція та Аргентина зустрілися у фіналі Чемпіонату світу з футболу. Це був неймовірний поєдинок. На останніх секундах додаткового часу рахунок був нічийним – 3:3, і футбольні команди були змушені пробивати післяматчеві пенальті. Після того, як Аргентина забила переможний гол, країна вибухнула святкуванням. Понад мільйон аргентинців заповнили центр Буенос-Айреса. У соціальних мережах з’явилися кадри з дронів, які показували цю бурхливу сцену. В одному з репортажів BBC описано, як місто здригнулося від “вибуху радості”.

Радість – це завжди чудовий дар. У Книзі приповістей описано, як місто може відчувати ще глибшу і тривалішу радість: “Добром праведних місто радіє” (Пр. 11:10). Коли ті, хто справді живе за Божим задумом для людства, починають впливати на суспільство, це є доброю новиною, бо це означає, що Божа справедливість набирає сили. Жадібність зменшується. Бідні знаходять підтримку. Пригноблені захищені. Коли процвітає правильний Божий спосіб життя, тоді в місті панує радість і “благословення” (в. 11).

Якщо ми дійсно йдемо Божими шляхами, то результат стане доброю новиною для всіх. Те, як ми живемо, зробить суспільство навколо нас кращим і ціліснішим. Бог запрошує нас долучитися до Його праці по зціленню світу. Він запрошує нас приносити радість у місто.

Де ви бачите потребу в радості у вашому місті? Як ви можете принести туди Божу радість?

Дорогий Боже, допоможи мені приєднатися до Тебе, щоб нести радість іншим.

Автор: Уїнн Коллієр

“Дякуйте Господу, добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!” — Псалом 106:1

Згідно з дослідженням, люди, які свідомо вдячні за те, що в них є, мають кращий сон, меншу кількість симптомів хвороб і більше відчуття щастя. Це вражаючі переваги. Психологи навіть пропонують вести “щоденник вдячності” для покращення нашого самопочуття, щотижня записуючи п’ять речей, за які ми вдячні.

Святе Письмо здавна заохочує людей до прояву вдячності. Біблія закликає нас: усе, від їжі та шлюбу (1 Тим. 4:3-5) до краси творіння (Пс. 103), сприймати за дари і дякувати за них Дарувальнику. Псалом 106 перераховує п’ять речей, за які Ізраїль може бути особливо вдячний: порятунок з пустелі (вв. 4-9), звільнення з полону (вв. 10-16), зцілення від хвороб (вв. 18-22), безпека на морі (вв. 23-32) і процвітання в безплідній землі (вв. 33-42). “Нехай же подяку складуть Господеві”, – повторюється в псалмі, бо все це ознаки Божої милості (вв. 8, 15, 21, 31) .

А ви маєте під рукою блокнот? Чому б не записати п’ять добрих речей, за які ви зараз вдячні? Це може бути їжа, якою ви щойно насолодились, ваш шлюб або Божий порятунок у вашому житті на сьогоднішній день. Подякуйте за спів птахів за вікном, за аромат із кухні, за зручність вашого крісла, за шепіт близьких людей. Все це дар і ознака Божої милості.

Чому, на вашу думку, Святе Письмо так часто закликає нас бути вдячними? За які п’ять добрих речей ви сьогодні вдячні?

Небесний Отче, я вдячний за кожну добру річ, яку Ти приніс у моє життя. Але найбільше я вдячний за Тебе.

Автор: Шерідан Войсі

“Зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом”. — Ефесян 4:24

Наша блакитна ялина скидала шишки та голки. Спеціаліст по хворобах дерев подивився на неї і пояснив, у чому проблема: “Це просто ялина”. Я сподівалася на краще пояснення або на ліки. Але лісничий знизав плечима і повторив: “Це просто ялина”. За своєю природою дерево скидає хвою, і це не може змінитись.

На щастя, наше духовне життя не обмежується незмінними діями або ставленнями. Апостол Павло наголошував на цій визвольній істині новонаверненим в Ефесі. Язичники були “запаморочені розумом”, закриті до Бога. Вони були твердосерді, чинили “всяку нечисть”, прагнули лише насолод і були жадібними (Еф. 4:18-19).

Втім, оскільки віруючі пізнали Ісуса, апостол закликав “відкинути… старого чоловіка, який зотліває” (в. 22). Павло сказав, що наша стара природа “зотліває в звабливих пожадливостях”. Тому він заохочує “відновлятися духом вашого розуму, і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди” (вв. 22-24).

Далі він перерахував способи жити по-новому. Не обманювати. Не піддаватися гніву. Не проклинати. Не красти. “Краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному” (в. 28). Наша нова природа в Христі дозволяє нам жити відповідно до нашого покликання.

Що означає “зодягнутися в нового чоловіка”? Як прагнути іти шляхом Спасителя?

Дорогий Ісусе, обнови мою природу. Я прагну бути схожим на Тебе.

Автор: Патриція Рейбон

“І вічність поклав їм у серце”. — Еклезіястова 3:11

Моніка вагалася. У неї були друзі, які вірили в Ісуса, і вона поважала те, як вони справлялися з життєвими труднощами. Вона навіть трохи заздрила їм. Однак Моніка вважала, що не зможе жити так, як вони, бо думала, що віра в Христа полягає в дотриманні правил. Зрештою, однокурсниця допомогла їй зрозуміти, що Бог не хоче зіпсувати їй життя, навпаки – Він бажає для неї найкращого, незважаючи на її злети й падіння. Усвідомивши це, Моніка була готова довіритись Ісусу, як своєму Спасителю, і прийняла чудову істину про Божу любов до неї.

Подібні думки висловлює цар Соломон у книзі Еклезіястова. Він визнавав, що в цьому світі є свої прикрощі і “для всього свій час” (Екл. 3:1). “Час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати” (в. 4). Втім є дещо більше. Бог “вічність поклав [людям] у серце” (в. 11). Вічність означає життя в Його присутності.

Довірившись Ісусу Христу, Моніка отримала життя, і “подостатком” отримала (Ів. 10:10). Водночас вона отримала значно більше! Завдяки вірі “вічність” у її серці (Екл. 3:11) стала обітницею майбутнього без будь-яких життєвих страждань (Іс. 65:17), майбутнього в славній Божій присутності.

Як ви відчули повноту життя, яку пропонує Ісус? За що ви вдячні в житті з Ним?

Дорогий Ісусе, Соломон був правий. Життя мінливе. Дякую, що робиш це життя цінним і вартим зусиль. А ще дякую за вічні радощі, що чекають попереду.

Автор: Давид Бренон

“Я з ним буду в недолі”. — Псалом 90:15

Звук бормашини налякав п’ятирічну Сару. Вона вискочила із стоматологічного крісла і відмовилася повертатися назад. Тоді стоматолог сказав її батьку: “Будь ласка, сідайте у крісло”. Джейсон подумав, що той хотів показати доньці, як це просто. Але потім лікар повернувся до дівчинки і сказав: “А тепер сідай таткові на коліна”. Коли батько пригорнув її до себе, Сара повністю розслабилась, і стоматолог зміг продовжити роботу.

Того дня Джейсон отримав чудовий урок стосовно того, як заспокоює присутність Небесного Отця. “Іноді Бог вирішує не брати на Себе те, через що нам доводиться проходити, – сказав Джейсон. – Але Господь показав мені: «Я буду з тобою»”.

У Псалмі 90 говориться про заспокійливу Божу присутність та силу, яка допомагає нам долати наші випробування. Усвідомлення того, що ми можемо відпочити в Його міцних обіймах, дає нам велику впевненість, так само як і Божа обітниця тим, хто Його любить: “Як він Мене кликатиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі” (в. 15).

У житті трапляється багато неминучих викликів та випробувань, і нам доводиться проходити через біль та страждання. Однак у Божих обіймах, що нас заспокоюють, ми зможемо витримати наші кризи та життєві обставини, і дозволити Йому через це зміцнити нашу віру.

Через які випробування ви зараз проходите? Як нагадувати собі, що Бог завжди з нами?

Отче милосердний, дякую за Твою заспокійливу присутність у моїх обставинах. Будь ласка, допоможи мені їх пройти, знаючи, що Ти завжди зі мною.

Автор: Леслі Ко

“Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці”. — Івана 10:3

Малюк Грем метушився на колінах у матері і хникав, поки лікарі вставляли йому перший слуховий апарат. За мить після того, як лікар увімкнув пристрій, Грем перестав плакати. Його очі розширились, і він посміхнувся, бо почув голос матері, яка заспокоювала його, підбадьорювала та кликала на ім’я.

Малюк Грем чув, як мати з ним розмовляє, однак йому потрібна була допомога, щоб навчитися розпізнавати її голос і розуміти значення її слів. До подібного процесу навчання запрошує людей Господь Ісус. Прийнявши Христа як свого Спасителя, ми стаємо овечками, яких Він добре знає і якими керує особисто (Ів. 10:3). Ми можемо зростати в довірі та покірності Йому, дослухаючись до Його голосу (в. 4).

У Старому Завіті Бог говорив через пророків. У Новому Завіті Ісус, втілений Бог, промовляв безпосередньо до людей. Сьогодні християни мають доступ до сили Святого Духа, Який допомагає нам розуміти і виконувати Божі слова, які Він надихнув та зберіг у Біблії. Ми можемо безпосередньо спілкуватися з Ісусом через наші молитви, а Він промовляє до нас через Святе Письмо і через Свій народ. Коли ми навчимося розпізнавати Божий голос, який завжди відповідає Його словам у Біблії, то зможемо вигукнути зі вдячною хвалою: “Я чую Тебе, Боже!”

Як Бог через Святе Письмо показав вам Себе на цьому тижні? Як звіщати Його мудрість тим, хто потребує сьогодні розради та підбадьорення?

Я чую Тебе, Боже! Будь ласка, допоможи мені приймати і ділитися істиною та любов’ю, які Ти відкриваєш мені, коли я читаю Біблію.

Автор: Сошіль Діксон

“Він зійде, як дощ на покіс, немов краплі, що зрошують землю”. — Псалом 71:6

У липні 2022 року прем’єр-міністр Великої Британії був змушений залишити свій пост після того, як багато хто вважав, що він порушив правила доброчесності (новопризначений прем’єр-міністр також пішов у відставку всього через декілька місяців!). Ця подія була викликана тим, що міністр охорони здоров’я, взявши участь у щорічному молитовному сніданку в парламенті, відчув внутрішнє переконання в необхідності дотримання доброчесності в суспільному житті і подав у відставку. Коли й інші міністри написали заяви на звільнення, прем’єр-міністр зрозумів, що він також має піти. То була знакова подія, початок якій був покладений на молитовній зустрічі.

Християни покликані молитись за своїх політичних лідерів (1 Тим. 2:1-2), і Псалом 71 є хорошим керівництвом для цього, будучи одночасно і описом роботи правителя, і молитвою, щоб допомогти йому цю роботу виконувати. Псалом описує ідеального лідера (вв. 1-2), що захищає вразливих (в. 4), служить нужденним (вв. 12-13) і виступає проти насилля (в. 14). Час перебування такого лідера на посаді настільки освіжає, що здається, ніби то дощі, які “зрошують землю” і приносять їй процвітання (вв. 3, 7, 16) . Хоча досконало виконати цю роль може лише Месія (в. 11).

Здоров’я країни залежить від доброчесності її правителів. Шукаймо для наших народів “лідерів Псалма 71” і, молячись за них, допомагаймо їм втілювати в життя ті риси, про які йде мова в псалмі.

Які риси ви прагнете побачити в лідері? Як часто ви молитесь за місцевих та національних лідерів?

Небесний Отче, будь ласка, допоможи нашим лідерам бути справедливими, чесними і добрими людьми.

Автор: Шерідан Войсі

“Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося”. — Євреїв 10:25

Коли я тривалий час переживала емоційний і духовний біль через складні життєві обставини, мені було легко відійти від церкви. Іноді я справді думала: “Навіщо все це?” Але я відчувала, що повинна і далі щонеділі відвідувати церкву.

Хоча обставини залишалися незмінними довгі роки, поклоніння і спілкування з іншими віруючими на богослужіннях, молитовних зустрічах та малих групах з вивчення Біблії надавали мені підтримку, необхідну для того, аби вистояти і не втратити надію. Часто я чула не лише словесне підбадьорення, але й отримувала розраду, вислуховування та обійми, яких потребувала від інших.

У Посланні до євреїв сказано: “Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той” (Євр. 10:25). Автор знав, що у випадку життєвих труднощів ми потребуватимемо підбадьорення від інших, як і інші потребуватимуть його від нас. Отже, автор нагадав читачам про необхідність тримати “непохитне визнання надії” та заохочувати один одного “до любові й до добрих учинків” (вв. 23-24). І це суттєва складова підбадьорення. Саме тому Бог спонукає нас продовжувати зустрічатися разом. Хтось потребує вашої люблячої підтримки, і ви приємно здивуєтесь тим, що отримаєте у відповідь.

Коли після богослужіння вас сповнювало відчуття натхнення? З якої причини? Хто потребує підтримки та підбадьорення з вашого боку?

Люблячий Боже, допоможи мені не залишати спільні зустрічі з іншими віруючими, але усім разом наповнюватись Твоїм миром і любов’ю.

Автор: Елісон Кіеда | Дивіться інших авторів

“Нема Його тут, – бо воскрес, як сказав. Підійдіть, – подивіться на місце, де знаходився Він”. — Матвія 28:6

До вступу в Кембриджський університет Чарльз Симеон любив коней та одяг, щороку витрачаючи величезні суми на своє вбрання. Втім, оскільки навчання вимагало від нього регулярного відвідування богослужінь, він почав досліджувати те, у що вірив. Після читання книг, написаних віруючими в Ісуса Христа, він пережив вражаюче навернення у Великодню неділю. Прокинувшись рано вранці 4 квітня 1779 року, він вигукнув: “Ісус Христос воскрес! Алілуя! Алілуя!” Зростаючи у вірі в Бога, він присвятив себе вивченню Біблії, молитві та відвідуванню богослужінь у каплиці.

У перший Великдень життя двох жінок, які прийшли до гробу Ісуса, змінилися. Вони стали свідками сильного землетрусу, коли ангел відкотив камінь. Він сказав їм: “Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп’ятого це ви шукаєте. Нема Його тут, – бо воскрес, як сказав” (Мт. 28:5-6). Переповнені радості, жінки вклонились Ісусу і побігли назад, щоб розповісти друзям радісну звістку.

Зустріч із воскреслим Христом не призначалась лише для давніх часів. Він обіцяє зустріти нас тут і зараз. Ми можемо пережити надзвичайну зустріч, як жінки біля гробу або як Чарльз Симеон. Яким би чином Ісус не відкрив нам Себе, ми можемо вірити, що Він любить нас.

Як Бог об’явив Себе вам? Як ваше життя змінилося після зустрічі з Ним?

Воскреслий Ісусе, дякую, що Ти прийшов і помер на хресті, аби мені мати вічне життя. Я поклоняюсь Тобі!

Автор: Емі Бушер