Підрахуй всі витрати
Олексій • 12 років назад
Все у цьому світі має свою ціну. Є ціна світу і ціна свободи, є ціна життя, і ціна витраченого марно часу. Є речі дорогі, є речі дешеві, є те, що можна купити в будь-якому магазині чи супермаркеті, а є те, що не можна купити за багатства. Багато хто сьогодні платить певну ціну, щоб у нашій країні, нарешті, був світ і хоч щось змінилося на краще, і для когось ця ціна – його власне життя. Ми не дуже любимо замислюватися над усім цим, адже тоді життя стає не таким простим, як мені і вам хотілося б. Набагато простіше жити одним днем і ні про що не переживати. Але чи цього від нас очікує Христос?
“Бо хто з вас, бажаючи побудувати вежу, не сяде раніше і не вирахує витрат, чи має він, що потрібно для скоєння її, щоб, коли покладе основу і не зможе зробити, всі бачачі не стали сміятися над ним, кажучи: ця людина почала будувати і не могла закінчити? порадиться колись, чи сильний він із десятьма тисячами протистати тому, хто йде на нього, з двадцятьма тисячами?
Чому Господь визнає Своїми учнями лише тих, хто здатний на самопожертву заради прямування за Ним? Навіщо вся ця прагматичність та дріб’язковість у підрахунках? Чи не потрібно просто забити на все і стрімголов, не замислюючись, бігти за Богом? Чи не є планування і тверезий підхід – відсутністю віри та сподівання на Христа? Ні та ще раз ні! Це ми можемо побачити на прикладі, в якому Ісус розкриває для нас ціну слідування за Ним, розповідаючи про людину, яка, бажаючи побудувати вежу, розраховує свої кошти, чи вистачить їх на цю справу. Господь показує нам, що ви і я повинні розуміти, що платити ціну необхідно і важливо не тільки усвідомлювати те, що ціна буде суттєвою, ще важливіше бути готовим сплатити її саме тоді, коли є необхідність. Адже якщо ми не усвідомлюємо, що слідування за Христом буде нам чогось коштувати і ціна не буде маленькою, то ми опинимося в дурному становищі, як людина в цій притчі, заклавши основу вежі, вона далі не змогла знайти коштів на її побудову.
Інший приклад Христос показує в особі царя, який якщо вже вирішує розпочати війну з іншим царем, то тільки після обговорення та порад. І якщо він не впевнений у своїх силах, то, як мудра людина, поспішає укласти союз із сильнішим його суперником – царем. З цих прикладів Сам Христос і робить висновок (ст. 33): і при вступі до Його учнів кожен з нас повинен серйозно обміркувати, чи здатний він на самопожертву, яку вимагає Господь від Своїх послідовників. Якщо ж ми не знаходимо в собі достатніх сил для цього, то ясно, що тоді ми можемо бути учнями лише на ім’я, але не насправді. І про це Ісус говорить у наступних віршах.
“Сіль – добра річ; але якщо сіль втратить силу, ніж виправити її? ні в землю, ні в гній не годиться; он викидають її. Хто має вуха чути, нехай чує!”
Як сіль потрібна тільки доти, доки вона зберігає свою солоність, так і учень доти залишається учнем Христовим, доки не втратив головної властивості, яку характеризують учня Христового – бути здатним піти на самопожертву. Чим можна буде запалити в учнях рішучість на самопожертву, якщо вони втратить її? Нічим, – подібно до того, як нічим повернути солі її втрачену солоність. Учень має бути “сіллю”, тобто має бути не тільки сам у собі добрий і не мати нічого спільного зі злом, а й іншим передавати доброту. Адже саме у цьому суть солі. Вона, сама залишаючись неушкодженою та вільною від гниття, оберігає від гниття та інше, чому передає цю властивість. Але якщо сіль втратить свою природну силу, вона вже ні на що не корисна, не годиться ні в землю, ні в гній. І в цьому так само є особливий зміст: Ісус бажає, щоб будь-який християнин був корисний і сильний навчати, не тільки той, кому дано дар учительства, пророка чи пастиря, але Він вимагає, щоб усі віруючі були плодоносними та корисними для ближніх. Якщо ж ми втрачаємо цю здатність і вже не приносимо користь людям навколо нас, то “ні в землю, сказано, ні в гній не годимося”.
Християнин має стати совістю своїх побратимів та товаришів, а церква – совістю нації. Християнин має бути людиною, у присутності якої просто не можна розповідати сумнівні історії, вживати двозначні слова, робити щось нечесне. Він повинен надавати очищувальну дію на своє оточення. Церква повинна безстрашно викривати всі пороки та підтримувати все добре. Церква не повинна мовчати ні через страх перед людьми, ні заради досягнення зовнішньої вигоди.
У цьому покликання християнина. Якщо ж він нехтує своїм високим призначенням, то його життя немає сенсу. Марність спричиняє нещастя. Хто має вуха чути, та чує.
