Церква Божої Слави

“Не соромиться Він звати братами їх”. — Євреїв 2:11

Бриджеру Волкеру було лише шість років, коли грізна собака кинулась на його молодшу сестру. Бриджер інстинктивно стрибнув перед сестрою, захищаючи її від нападу розлюченої тварини. Після того, як Бриджеру надали невідкладну медичну допомогу і наклали дев’яносто швів на обличчя, він пояснив свої дії: “Якщо комусь загрожувала смерть, я думав, що померти мав я”. На щастя, пластичні хірурги змогли відновити обличчя хлопця. Водночас його сильна братська любов, відображена в нещодавніх фотографіях, де він обіймає сестру, залишається незмінною.

В ідеалі члени родини мають наглядати за нами і піклуватись про нас. Справжні брати надають допомогу, якщо ми в біді, і перебувають поряд, якщо нам страшно або самотньо. Водночас навіть найкращі брати бувають недосконалі; дехто з них може навіть образити нас. Втім у нас є один брат, який завжди на нашому боці; це Ісус. У Посланні до євреїв сказано, що Христос у прояві смиренної любові приєднався до людської родини, ставши “[спільником] тіла та крови” і “у всьому подібний братам” (Євр. 2:14, 17). Ісус є нашим найсправжнісіньким Братом, Який радо називає нас Своїми “братами” (в. 11).

Ми називаємо Ісуса Спасителем, Другом і Царем, і це правда. Водночас Він також є нашим Братом, Який відчув усі людські страхи та спокуси, увесь відчай та смуток. Наш Брат завжди поряд із нами!

Яким є ваш досвід стосунків із людськими братами? Чи вважаєте ви Ісуса своїм справжнім Братом?

Дорогий Ісусе, мене захоплює думка, що Ти – мій Брат. Дякую за те, що любиш мене, навчаєш мене і показуєш мені Свій шлях.

Автор: Уїнн Коллієр

“Та начальник чашників не пам’ятав про Йосипа, та й забув за нього”. — Буття 40:23

Слухаючи історії в’язнів, стає зрозумілим, що, ймовірно, найскладнішим для них є ізоляція та самотність. Згідно з дослідженням, до більшості в’язнів, незалежно від часу їхнього перебування за ґратами, друзі або родичі навідуються лише два рази. Для них самотність є постійною дійсністю.

Можна лише уявити, який біль відчував Йосип, сидячи у в’язниці через несправедливе звинувачення в злочині. Втім для нього з’явився проблиск надії. Бог допоміг Йосипу правильно розтлумачити сон в’язня, який виявився слугою фараона. Йосип сказав, що його поновлять на посаді, і попросив, аби той згадав про нього перед фараоном, щоб Йосип міг здобути свободу (Бут. 40:14). Однак слуга фараона “не пам’ятав про Йосипа, та й забув за нього” (в. 23). Отже, Йосип мусив чекати ще два роки. Втім у період очікування, без жодної ознаки на зміну його обставин, Йосип ніколи не був цілковито самотнім, тому що з ним був Бог. Зрештою, слуга фараона згадав про свою обіцянку, і Йосипа звільнили, після того як він правильно розтлумачив сон фараона (Бут. 41:9-14).

Незалежно від обставин, через які ми почуваємося забутими, та почуття самотності, що закрадається в серце, ми можемо триматися за Божу обнадійливу обітницю, дану Його дітям: “Я не забуду про тебе!” (Іс. 49:15).

А ви відчували біль від забутості? Як нагадування про Божу постійну присутність надає втіху?

Небесний Отче, допоможи мені звертатись до Тебе, якщо я почуваюсь забутою, і пам’ятати, що Ти завжди зі мною.

Автор: Ліза Самра

🎥 13.08.2023 10:07 На каналі Церкви Божої Слави розпочалася #трансляція «Донька клятви» | Пастор Колтуков Олександр| 13.08.2023: https://youtu.be/PMicbf3rHMA

“Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких”. — 1 Коринтян 9:22

Коли в кінці 1800-х років Мері Слессор прибула до африканського поселення Калабар, вона була налаштована продовжити місіонерську працю покійного Девіда Лівінгстона. Її перше завдання полягало у викладанні в місцевій школі; водночас вона жила в місіонерській громаді. Проте в неї з’явилося бажання застосувати інший підхід у служінні. Отже, Мері зробила дещо незвичне для того регіону: оселилась серед людей, яким служила, вивчила місцеву мову, засвоїла їхній спосіб життя і споживала їхню їжу. Вона навіть взяла до себе десятки покинутих дітей. Упродовж майже сорока років Мері несла надію і Євангеліє тим, хто їх потребував.

Апостол Павло розумів, наскільки важливо по-справжньому турбуватись про потреби оточуючих. В 1 Коринтян 12:4-5 він зазначив, що “є різниця між дарами… [однак] Дух… той Самий”; “є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий”. Отже, він служив людям у задоволенні їхніх потреб. Наприклад, “для слабих, – як слабий, щоб придбати слабих” (1 Кор. 9:22).

В одній церкві нещодавно оголосили про початок служіння “усіх здібностей”, зробивши поклоніння доступним і для людей з інвалідністю. Цей підхід відображає спосіб мислення Павла, яке підкорює серця і робить можливим процвітання Євангелія в громаді.

Отже, будемо своїм життям свідчити про віру іншим, і нехай Бог допоможе нам по-новому познайомити їх з Ісусом.

До якого унікального служіння Бог вас закликав? Яким чином ви будете нести це служіння?

Дорогий Небесний Отче, будь ласка, даруй мені мудрість віднайти належний спосіб допомогти іншим.

Автор: Давид Бренон

“Бо щире Господнє слово, і кожен чин Його вірний!” — Псалом 32:4

Коли Ксав’єр був учнем початкових класів, я привозила його до школи і забирала після занять. Втім одного дня все пішло не за планом. Я спізнилась. Під’їхавши до школи, я з відчайдушною молитвою в серці побігла до його класної кімнати і побачила Ксав’єра на лавці поряд із вчителем. Він сидів, обійнявши свій ранець. “Вибач мене, будь ласка. З тобою все добре?” Ксав’єр зітхнув. “Так, все добре, однак я дуже розізлився, що ти спізнилась”. Хіба можна його в чомусь обвинуватити? Я й сама гнівалась на себе. Я любила свого сина, однак знала, що ще багато разів розчарую його. Я також знала, що одного дня він може відчути розчарування Богом. Отже, завзято вчила його, що Бог ніколи не порушує Свої обітниці.

Псалом 32 спонукає нас радісно прославляти Бога за Його вірність (вв. 1-3), “бо щире Господнє слово, і кожен чин Його вірний” (в. 4). Кажучи про створений Богом світ, як про видимий доказ Його сили і надійності (вв. 5-7), псалмоспівець закликає “цілу землю” поклонитися Богу (в. 8).

Якщо плани руйнуються або нас підводять люди, ми схильні розчаровуватись у Бозі. Однак Він надійний, і ми можемо на Нього покладатись, тому що Його задум “навіки стоятиме” (в. 11). Ми можемо славити Бога, навіть якщо щось іде не так. Люблячий Творець підтримує все і всіх. Бог вічно вірний.

Чому так складно прославляти Бога, якщо плани руйнуються, а люди розчаровують? Як Бог на прикладі створеного Ним світу підтверджує Свою незмінну надійність?

Дорогий Боже, будь ласка, нагадуй мені про Твою вірність, у той час як я з вірою іду вперед.

Автор: Сошіль Діксон

“Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками”. — Римлян 5:8

Роберт Тодд Лінкольн жив у тіні свого батька, улюбленого американського президента Авраама Лінкольна. Минуло багато років після смерті Авраама Лінкольна, однак особистість Роберта й досі асоціювалась з його батьком. Його близький друг Ніколас Мюррей Батлер писав, що Роберт часто казав: “Ніхто не хотів сприймати мене як військового міністра; вони хотіли бачити сина Авраама Лінкольна. Ніхто не хотів сприймати мене як посла США в Англії; вони хотіли бачити сина Авраама Лінкольна. Ніхто не хотів сприймати мене як президента компанії «Пульман»; вони хотіли бачити сина Авраама Лінкольна”.

Подібне розчарування виникає не лише в дітей знаменитостей. Нам усім знайоме відчуття, коли нас не цінують за те, ким ми є. Втім саме в Божій любові до нас розкривається глибина нашої цінності.

Апостол Павло сказав, ким ми були у своїх гріхах, і ким ми стали в Христі. “Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих” (Рим. 5:6). Бог любить нас такими, якими ми є! “Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками” (в. 8). Господь настільки нас цінує, що послав Свого Сина піти на хрест замість нас.

Хто ми? Ми – Божі улюблені діти. Хіба можна бажати більшого?

Коли ви відчували, що загубилися в тіні іншої людини? Що ви відчуваєте, коли згадуєте, що Бог піклується про вас?

Небесний Отче, дякую за Твоє прощення і за Твою любов, за те, що любиш мене таким, яким я є.

Автор: Білл Краудер

“Я буду Той Самий до старости вашої”. — Ісаї 46:4

Після невдалої операції лікар сказав Джоані, що через п’ять тижнів їй треба пройти повторну операцію. Час минав, а хвилювання тільки посилювалось. Джоана та її чоловік вже були літніми людьми, а їхня родина жила далеко. Вони мусили самостійно їхати на машині в незнайоме місто та зорієнтуватися в складній лікарняній системі; до того ж з ними мав працювати новий фахівець.

Попри складні обставини Бог потурбувався про них. Під час подорожі в них зламався навігатор, однак вони прибули вчасно, бо мали ще паперову карту. Бог дав їм мудрість. У лікарні з ними помолився християнський пастор і запропонував свою допомогу. Бог надав підтримку. А ще згодом Джоана отримала гарні новини: операція пройшла успішно.

Хоча ми не завжди відчуваємо зцілення або порятунок, Бог вірний і завжди поряд з вразливими та знедоленими людьми, молодими чи похилими. Багатьма століттями раніше, коли вавилонський полон ослабив ізраїльтян, пророк Ісая нагадав, що Бог підтримував їх від самого народження і далі буде про них турбуватись: “Я буду Той Самий до старости вашої, і до сивини вас носитиму” (Іс. 46:4).

Бог не залишить нас, особливо коли ми потребуємо Його найбільше. Господь турбується про наші потреби і нагадує, що Він щомиті поряд із нами. Він – Бог нашого життя.

Як Бог зміцнив вас у час слабкості? Як Він хоче через вас підтримати інших?

Дорогий Боже, Ти надійний і добрий. Допоможи в часи непевності покладатися на Тебе.

Автор: Дженіфер Бенсон Шульдт

“А скільки ж людина вартніша за тую овечку!” — Матвія 12:12

Одного дня учениця шостого класу помітила, як її однокласник різав свою руку маленьким лезом. Намагаючись правильно вчинити, вона вихопила з його рук лезо і викинула до сміття. Однак її не похвалили, а на десять днів відсторонили від навчання. Чому? Їй до рук на короткий час потрапило лезо, яке заборонялося приносити до школи. Коли ученицю запитали, чи повторила б вона свій вчинок, та відповіла: “Навіть якби в мене виникли проблеми… я б все одно знову це зробила”. Дівчинка намагалася вчинити добро і сама зазнала проблем (згодом це покарання відмінили). Так само й Ісус через Своє добро зазнав проблем від релігійних лідерів.

Фарисеї сприйняли зцілення Ісусом чоловіка з сухою рукою за порушення їхніх правил. У відповідь Христос сказав, що Божому народу дозволено турбуватись про тварин навіть в суботу, якщо ті потрапили в скруту. “А скільки ж людина вартніша за тую овечку” (Мт. 12:12). Будучи Господом, Ісус Сам визначав, що можна, а що не можна робити в цей день (вв. 6-8). Тому Він зцілив руку чоловіка (вв. 13-14), хоч і знав, що це обурить релігійних лідерів.

Іноді християни, допомагаючи іншим людям, зазнають “проблем”, тобто чинять те, що прославляє Бога, втім не задовольняє окремих людей. Однак, діючи згідно з Божою волею, ми наслідуємо Ісуса і показуємо, що люди важливіші за правила та звичаї.

Як ви можете виявити доброту до інших людей? Чому важливо бути готовими зазнати “проблем” заради Бога?

Дорогий Ісусе, будь ласка, оберігай мене від звичаїв, які заважають виявляти любов до інших людей.

Автор: Марвін Уїльямс

“Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного”. — Галатів 3:28

Бізнес-аналітик Френсіс Еванс дослідив роботу 125 страхових агентів, аби зрозуміти їхню формулу успіху. На диво, рівень компетенції не відігравав ключову роль. Натомість Еванс виявив, що клієнти були схильні купувати страховку в агентів, які дотримуються таких самих політичних поглядів, мають таку саму освіту і навіть однакового зросту з ними. Вчені називають це явище гомофілією, тобто тяжінням до людей, які на нас схожі.

Гомофілія виявляється і в інших життєвих сферах, наприклад, у нашій схильності брати шлюб і дружити з тими, хто подібний до нас. Водночас, якщо ми віддаємо перевагу лише людям “нашого виду”, в суспільстві може виникати поділ на расові, політичні та економічні касти.

У першому столітті юдеї спілкувались лише з юдеями, греки – з греками, а багаті та бідні взагалі ніколи не перетинались. Однак у Посланні до римлян 16:1-16 апостол Павло описує церкву в Римі, членами якої серед інших є Прискилла й Акила (юдеї), Епенет (грек), Фіва (“благодійниця для багатьох”) та Філолог (поширене ім’я для рабів). Що ж зібрало разом таких різних людей? Їх зібрав Ісус, у Якому “нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного” (Гал. 3:28).

Цілком природно бажати жити, працювати і ходити до церкви з людьми, подібними до нас. Однак Ісус спонукає нас вийти за межі цього. У розпорошеному світі Він об’єднує нас в одну родину.

Як спілкуватися з людьми, несхожими на нас? Що ви можете зробити на цьому тижні для подолання етнічних або економічних бар’єрів?

Господи Ісусе, славлю Тебе за те, що Ти працюєш над об’єднанням нашого розділеного світу.

Автор: Шерідан Войсі

“Я… визволю вас від їхньої роботи”. — Вихід 6:6

“Ви, як Мойсей, вивели нас з-під рабства!” – вигукнула Джаміла. Працюючи на підприємстві з виготовлення цегли в Пакистані, вона та її родина страждали через величезний борг перед роботодавцем. На сплату відсотків йшла велика частина заробітної плати. Втім, отримавши пожертву від неприбуткової організації, що дало їм можливість оплатити весь борг, вони відчули неймовірне полегшення. Дякуючи представнику організації за свою свободу, Джаміла, віруюча в Ісуса, згадала біблійний приклад, як Бог через Мойсея звільнив ізраїльтян від рабства.

Єгиптяни сотні років утискали ізраїльтян, змушуючи їх працювати в нелюдських умовах. А ті звертались до Бога, благаючи про допомогу (Вих. 2:23). Втім утиск лише посилювався, бо новий фараон наказав їм не тільки виготовляти цеглу, але і збирати солому для неї (Вих. 5:6-8). Ізраїльтяни продовжували благати про порятунок від утиску, і Господь знову підтвердив Свою обітницю бути їхнім Богом (Вих. 6:7). Вони більше не будуть рабами, бо Він врятує їх “витягненим раменом” (в. 6).

І Бог через Мойсея вивів ізраїльтян з Єгипту (див. Вих. 14). Бог і тепер продовжує рятувати. Він рятує нас руками Свого Сина Ісуса, розп’ятого на хресті. Ми звільняємось від ще більшого рабства – рабства гріха, який колись нас контролював. Ми більше не раби, ми вільні!

Як Бог приніс вам свободу? Як ви можете підтримати тих, хто чимось поневолений?

Дорогий Боже, дякую, що послав Свого Сина дарувати мені свободу від гріха.

Автор: Емі Бушер Пай